Постанова

від 13.02.2012 по справі 28/5005/13995/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012 року Справа № 28/5005/13995/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреності від 28.09.2011

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 23.12.2011

від третьої особи: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011р. у справі №28/5005/13995/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2

до Дніпропетровської міської ради

третя особа без самостійних позовних вимог Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

про визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011р. у справі №28/5005/13995/2011 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2»право власності на адміністративне приміщення літ.А12, загальною площею 458кв.м, яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №2 по вул. Радистів у м. Дніпропетровську, право на яке підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради».

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, посилаючись на наступне:

- судом не враховано, що ВАТ «Комінмет»отримало спірне нерухоме майно не у власність, а користування, шляхом прийому на баланс такого нерухомого майна на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.10.1994 №1080, яким було затверджено акт держаної приймальної комісії;

- суд не надав належної оцінки доказам, а саме листу департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 14.12.11 №12/5-1175 стосовно належності спірного нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська;

- судом не визначено момент володіння спірним майном, не враховано, що право власності виникає з моменту державної реєстрації, тощо.

Позивач у відзив на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, її представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.08.1987р. виконавчім комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за № 250/25 «Про дозвіл заводу ім. Комінтерна проектування житлового будинку по вул. Радистів», яким було передбачено знесення домоволодіння №24 по вул. Радистів, в якому знаходилося приміщення фабрики індпошиття №2 та виділення останній у збудованому житловому будинку приміщення на першому поверсі з демонстраційним залом.

Між заводом ім. Комінтерна та ДП «Дніпропетровською фабрикою індпошиття та ремонту одягу №2»08.02.1990р. було укладено договір на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі, п.1.1. якого було передбачено, що завод здійснює будівництво житлового будинку по вул. Радистів та надає фабриці дві квартири (а.с.16).

За п.1.2. договору будівельні роботи на підставі договору на будівництво житлового будинку здійснює завод ім. Комінтерну.

Згідно п.1.3. договору В«ДольщикВ» в особі фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 не приймає участь у будівництві даного об'єкту.

За п.1.4. та 2.1. договору В«ТитулодержательВ» зобов'язується надати дві квартири (одно та трикімнатну) В«ДольщикуВ» в житловому будинку по вул. Радистів взамін звільненого В«ДольщикомВ» приміщення для будівництва житлового будинку В«ТитулодержателемВ» , а за п.3.3. договору В«ДольщикВ» зобов'язується не вимагати відшкодування оціночної вартості за приміщення управління фабрики по вул.Радистів,24.

Згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №1080 від 27.10.1994р., будівництво 69-квартирного будинку по вул. Радистів здійснено в період з січня 1990 по серпень 1994р. за замовленням ВАТ В«КомінметВ» (Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерна) Міністерства промисловості України (а.с.21-25).

В зазначеному рішенні виконкому зазначено, що житловий будинок №2 по вул. Радистів з вбудовано-прибудованим адміністративним приміщенням і демонстраційним залом фабрики індпошиття одягу побудований ВАТ "Комінмет" для ВАТ "Комінмет", дозволити ввести в експлуатацію та передати на баланс ЖРЕУ ВАТ "Комінмет".

На виконання умов договору щодо будівництва житлового будинку на основі дольової участі ВАТ "Комінмет" в червні 1996р. за актом №2 передало Дніпропетровській фабриці індпошиття та ремонту одягу №2 приміщення фабрики, розташоване на першому поверсі житлового будинку по вул. Радистів, загальною площею 480кв.м з демонстраційним залом (а.с.26-27).

Даний факт щодо безоплатної передачі приміщення підтверджується також листом ВАТ "Комінмет" №945 від 28.08.2001р. (а.с.38).

Згідно матеріалів технічної інвентаризації Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації 1999р. приміщення №2 по вул. Радистів, літера А-12 загальною площею 458кв.м зареєстровано за колективним підприємством В«Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» (а.с.29-33).

В 2001 році відбулася реорганізація колективного підприємства В«Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» , в результаті якої було утворене ТОВ В«Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» .

Згідно Статуту ТОВ В«Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» в редакції від 28.08.2008р., товариство є правонаступником частки прав колективного підприємства відповідно до розподільчого балансу (а.с.7-11, 36-37).

У зв'язку з чим в жовтні 2011р. товариство звернулося з позовом до суду про визнання права власності на адміністративне приміщення літера А-12 загальною площею 458кв.м по вул. Радистів,2 м.Дніпропетровська за набувальною давністю.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років..., набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п.8 Прикінцевих та перехідних положень).

Цивільний кодекс України набрав чинність з 1 січня 2004 року, а володіння спірним майном почалося з червня 1996р.

Позивач звернувся з позовом до суду в жовтні 2011р., тобто після десяти років безперервного володіння нерухомим майном.

Відповідач заперечив проти позову пославшись на судове рішення у справі №25/55-09, яке вступило в законну силу.

Дійсно рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі №25/55-09, яке Дніпропетровським апеляційним господарським судом залишено без змін, ТОВ В«Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» було відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності, але з інших підстав як вірно зазначив суд в своєму рішенні у даній справі.

Дніпропетровською міською радою народних депутатів 27.11.1991р. прийнято рішення №46 В«Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатівВ» , яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності, до якого ввійшли підприємства служби побуту, у тому числі Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2В» разом з приміщенням по вул. Радистів,24.

Однак, будівля по вул. Радистів,24 була знесена у зв'язку з відведенням земельної ділянки під забудову, на якій здійснено нове будівництво, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Після закінчення будівництва і введення житлового будинку №2 по вул. Радистів в експлуатацію, позивач безоплатно отримав від ВАТ "Комінмет" спірне приміщення, передачу якого вважав компенсацією за раніше знесену будівлю фабрики.

За даними комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради приміщення по вул. Радистів,2 станом на 9.10.2001р. в комунальній власності не перебувало (а.с.39).

За таких обставин колективне підприємство як позивач у справі не знало і не могло знати, що незаконно заволоділо чужим майном, яким на протязі більш ніж 10 років відкрито та безперервно користувалось спірним приміщенням.

Факт відкритого та безперервного володіння спірним майном підтверджується тим, що приміщення увесь цей час використовувалось за цільовим призначенням і позивачем не звільнялося. Зазначене не спростовано матеріалами справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Лист департаменту корпоративних прав та правового забезпечення від 14.12.2011р. не спростовує події, які фактично відбулися, а факт перебування спірного приміщення на балансі КЖЕП-19 не підтверджено документально.

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, котрі б свідчили про реалізацію відповідачем свого права щодо володіння, користування або управління в цей період спірним майном.

За таких обставин суд вірно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що право власності за набувальною давністю виникає з моменту державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, яке згідно чинного законодавства є підставою для наступної державної реєстрації нерухомого майна.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011р. у справі №28/5005/13995/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Т.Г.Стрелець

ОСОБА_4