Постанова

від 26.04.2012 по справі 14/7-54/325

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 14/7-54/325 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників за первісним позовом: позивача відповідача матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 -дов. від 02.04.12, ОСОБА_5 -дов. від 21.02.11, Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.12 у справі№14/7-54/325 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Алмазний" простягнення 62290,90 грн. за зустрічним позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Алмазний" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" провизнання договору таким, що втратив чинність Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Алмазний" 53510,61 грн. боргу, 5345,72 грн. інфляційних втрат, 1226,68 грн. - 3% річних та 2207,90 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати отриманих послуг за період з листопада 2007 року до листопада 2010 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення №00505/4-05 від 19.04.02.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.11 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24706,88 грн. боргу, 2617,19 грн. інфляційних втрат, 712,79 грн. -3% річних, 424,14 грн. пені. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем в повному обсязі вартості наданих послуг за період з лютого 2008 року до жовтня 2010 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 19.04.02. В іншій частині позову відмовлено через необґрунтованість та сплив строку позовної давності. У задоволенні зустрічного позову відмовлено через помилковість обраного позивачем способу захисту права. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 16, 266, 526, 530, 599, 625, Цивільного кодексу України, статей 20, 193, 257, 267 Господарського кодексу України, статей 1, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65 та від 27.06.08 №190.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.01.12 (судді: Жук Г.А., Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.) перевірене рішення суду першої інстанції скасував частково. Прийняв нове рішення. В первісному та зустрічному позовах відмовив. Апеляційний господарський суд установив, що бойлер, до якого позивач подає питну воду для виготовлення гарячої води перебуває на балансі ПАТ "АК Київенерго", а не на балансі відповідача, і останній сплачує ПАТ"Київенерго" за гарячу воду. Судом також було враховано, що строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу, який виник до 2007 року, сплив. Окрім того, апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за холодне водопостачання у зв'язку з оплатою відповідачем вартості цих послуг. Відмовляючи у зустрічному позові, апеляційний господарський суд виходив з помилковості обраного позивачем способу захисту права. Постанова обґрунтована приписами статті 901 Цивільного кодексу України, статті 257 Господарського кодексу України, статей 12, 13, 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65 та від 27.06.08 №190.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову і рішення у справі скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 33829,90 грн. та задовольнити позов повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 11, 509, 525, 526, 527, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 179, 181, 275, Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статей 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", статей 1, 18, 19, 20, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65, статей 4, 4 2 , 4 7 , 32, 43, 111 10 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка, в тому числі, використовується для виготовлення гарячої води. Товариство зазначає, що відповідач сплачує ПАТ "Київенерго" тільки за підігрів води, а не за її постачання. Окрім того, посилається скаржник і на безпідставне повторне зарахування судом 38469,90 грн. в погашення заборгованості за спірний період, які були враховані позивачем при розрахунку позову.

Від відповідача за первісним позовом судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.04.02 між Відкритим акціонерним товариством "АК"Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) - постачальником і Житлово-будівельним кооперативом "Алмазний" - абонентом було укладено договір №00505/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення. Предметом цього договору є зобов'язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води і водовідведення, та, відповідно, зобов'язання абонента розраховуватися за зазначені послуги згідно з умовами договору, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник забезпечує постачання питної води, якісь якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин; абонент сплачує вартість наданих послуг за встановленими тарифами і в порядку, передбаченому чинним законодавством. Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності -за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим пункт 21.2 Правил №65 (пункт 3.3 договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Алмазний" 53510,61 грн. боргу, 5345,72 грн. інфляційних втрат, 1226,68 грн. - 3% річних та 2207,90 грн. пені. Скаржником оскаржуються судові акти у в частині відмови у стягнення з відповідача 33829,90 грн. заборгованості за холодну воду, що йде на підігрів. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Апеляційним господарським судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі від 19.04.02 №00505/4-05. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08. Пунктами 3.1, 5.2 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що питна вода, яка постачається для виготовлення гарячої, надходить до бойлеру, що належить ПАТ "АК "Київенерго", і яке, відповідно, надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. При цьому, ці послуги оплачуються відповідачем у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства згідно з договором від 01.03.08 №8363008 (який виконувався сторонами і у спірний період). Окрім того, спірний договір №00505/4-05 від 19.04.02, котрий визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Водночас, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, визнається обґрунтованою відмова апеляційного господарського суду у стягненні з відповідача заборгованості за холодну воду, яка йде на підігрів. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони стосуються оцінки доказів, яка відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції; їм надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та вони не спростовують установленого апеляційним господарським судом.

В іншій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому касаційної інстанцією не переглядаються.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.12 у справі №14/7-54/325 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець