Ухвала

від 19.04.2012 по справі 2-23

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-23 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ганзя Номер провадження 22-ц/1890/736/12 Суддя-доповідач - Смирнова Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Смирнової Т. В.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

з участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2012 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Позов ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» борг за кредитним договором 44798,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрінбанк» судовий збір розміром 447 грн. 98 коп. та витрат на ІТЗ 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема зазначає, що суддя був зацікавлений в розгляді справи, та крім того при розгляді справи не враховані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № 08/01 від 22 лютого 2008 р. відповідач одержав від банка 180000 грн. на придбання житлової нерухомості. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач мав повернути кредит в термін до 10 лютого 2028 року, сплачувати нараховані відсотки, щомісячну комісію та інші платежі.

На протязі дії кредитного договору ОСОБА_1 перестав виконувати умови договору, внаслідок чого згідно з заочним рішенням Роменського міськрайсуду від 27.05.2009 р. звернено стягнення на предмет іпотеки - 3-х кімнатну квартиру, власником якої є ОСОБА_1 на повернення боргу в сумі 211687 грн. Виконавчою службою відкрито виконавче провадження 22.11.2010 р. на виконання цього рішення (а.с.15-17).

Згідно з рішенням цього ж суду від 12.01.2011 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь банка на підставі зазначеного кредитного договору 70221 грн. заборгованості по сплаті відсотків, комісії, пені за період з 28.05.2009 р. по 25.11.2010 р., та на виконання цього рішення відкрито виконавче провадження виконавчою службою 01.04.2011 р. (а.с.18-20).

Судові рішення не виконані до цього часу.

В даній справі позивачем заявлено вимоги до ОСОБА_1 щодо невиконання умов кредитного договору за період з 26.11.2010 р. по 30.09.2011 р. про стягнення 44798 грн. 54 коп., в тому числі: 25473 грн. 43 коп. відсотки по кредиту, 3596 грн. 25 коп. - комісія, та пеня за ці порушення в сумі 15728 грн. 86 коп.

В своєму зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір від 22.02.2008 р. з підстав, передбачених п.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

При цьому він посилався на недодержання банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог.

Колегія суддів вважає, що з висновками судового рішення слід погодитися виходячи з наступних підстав.

Факт укладання сторонами кредитного договору не оскаржується сторонами та підтверджується двома вищезазначеними рішеннями Роменського міськрайсуду якими, встановлено ухилення відповідача від виконання зобов'язань по поверненню кредиту, сплати відсотків та застосовано відповідальність відповідача за порушення зобов'язань.

Оскільки відповідач не виконує рішень суду про стягнення боргу за попередні періоди, та не бажає сприяти реалізації іпотечної квартири, про що визнав в засіданні апеляційного суду, з його вини борг продовжує накопичуватися, та позивач обгрунтовано відповідно до умов кредитного договору та ст.599 ЦК України подав позов про стягнення боргу за період з 26.11.2010 р. по 30.09.2011 р. надавши відповідні розрахунки боргу, які відповідачем не спростовані.

Доводи апелянта щодо зацікавленості у вирішенні справи судді Ганзя О.Д. суперечать матеріалам справи, оскільки позов заявлено про стягнення коштів за кредитним договором, та не вирішувалось питання стосовно договору іпотеки, крім того відповідачем не було заявлено відводу судді Ганзя О.Д.

Заявляючи зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору з підстав, передбачених ч.1 ст.215 та частинами 1-3 та 5, 6 ст.203 ЦК України, ОСОБА_1 не послався на факти, якими обгрунтовується недійсность правочину, зокрема в чому оскаржуваний правочин не відповідає ЦК України, інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України), не зазначено хто із учасників правочину не мав обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України) та інші підстави.

Не зазначивши таких фактів, ОСОБА_1 не надав і відповідних доказів для задоволення вимог про визнання кредитного договору недійсним.

Щодо порушення його прав, як споживача послуг банку, в позовній заяві ОСОБА_1 посилається лише на недостатність інформації під час укладання договору та відсутність додатку № 1 до договору.

Перевіривши доводи ОСОБА_1 з цього приводу суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що в тексті договору зазначено порядок повернення кредиту, зокрема в п.3.1. В наступних пунктах договору: 3.2. та 3.4 зазначено розмір відсотків та комісії, порядок її нарахування. В тексті договору зазначені предмет договору, забезпечення погашення боргу, зобов'язання банку і позичальника, їх права, відповідальність сторін.

Таким чином відсутність підписаного обома сторонами додатку до договору, в якому лише орієнтовано може бути зазначений графік платежів у повернення кредиту, не є підставою для визнання недійсним всього договору кредиту, оскільки в договорі не йдеться про те, що такий додаток є невід'ємною частиною договору, крім того в самому тексті договору є повна інформація щодо умов надання кредиту, порядку повернення одержаних коштів, а також сплату відсотків за користування та неустойки.

За таких обставин висновок судового рішення про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, грунтується на матеріалах справи, вимогах закону. Всупереч ст.60 ЦПК України ОСОБА_1 не довів наявність підстав за ч.1 ст.215, ст.203 ЦК України для задоволення свого позову, в той час як згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції порушень прав ОСОБА_1 як споживача внаслідок ненадання необхідної достовірної та своєчасної інформації при укладенні договору не є такими, що тягнуть скасування рішення.

Колегія суддів приймає до уваги, що з часу укладення договору у лютому 2008 р. та одержання кредитних коштів ОСОБА_1 не оспорював умов договору до грудня 2011 р., в тому числі і в попередніх судових справах за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення боргу, він протягом 5 місяців виконував свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, і лише накопичивши значну суму боргу встановлену судовими рішеннями ОСОБА_1 почав оспорювати умови договору.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -