Ухвала

від 31.07.2012 по справі 2-23

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-23 Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін Номер провадження 22-ц/1890/1626/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 37

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А., Семеній Л. І.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження та його апеляційною скаргою

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Великочернеччинської сільської ради Сумського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: відділ Держкомзему у Сумському районі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Сумська районна державна нотаріальна контора,

про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договорів дарування житлового будинку і земельних ділянкок, визнання незаконним рішення сільської ради про надання земельних ділянок та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказуючи на порушення його спадкових прав, доводить незаконність вчинених відповідачами правочинів та недійсність одержаних ними правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно.

Зазначає, що до ухвалення апеляційним судом Сумської області рішення від 13 січня 2011 року про відмову у задоволенні його позовних вимог про встановлення факту прийняття ним спадщини, що відкрилася після смерті батька - ОСОБА_6 та інших вимог, він вважав себе і брата такими, що прийняли у рівних частках спадщину після батька на все нерухоме майно, у зв'язку з чим йому не було потреби звертатись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача ОСОБА_2 і відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали даної справи, цивільної справи №2-291/2010 та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, мешкали у збудованому ними житловому будинку по АДРЕСА_1

Вони мали трьох дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8.

На підставі рішення виконкому Великочернеччинської сільської ради від 20 березня 1986 року №65 ОСОБА_6 було видано свідоцтво від 25 серпня 1988 року про право особистої власності на цей житловий будинок колгоспному двору, головою якого був він.

Рішенням Великочернеччинської сільської ради від 03 серпня 1993 року №36 ОСОБА_6 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га, розташовану за вказаною адресою. Однак він за життя державний акт про право приватної власності на землю не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла і його дочка ОСОБА_8

ОСОБА_2, який прийняв спадщину після батька шляхом фактичного проживання з ним і реєстрації у вказаному житловому будинку, отримав у Сумській районній держнотконторі свідоцтво від 24 грудня 2004 року про право на спадщину за законом після смерті батька на все належне померлому нерухоме майно - цілий житловий будинок з господарськими спорудами, оскільки дружина померлого письмовою заявою відмовилась від спадкування (як за законом, так і за заповітом) належної їй частки майна чоловіка та від належної їй частки у спільному сумісному майні подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_7.

Спадкова справа після її смерті не заводилась і свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Позивач на час смерті обох батьків проживав окремо від них у м.Суми.

На підставі рішення Великочернеччинської сільської ради від 20 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав Державні акти від 25 листопада 2008 року серії ЯЕ №426598 і серії ЯЕ №629599 на право власності на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0587 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і площею 0,2329 га для ведення особистого селянського господарства.

08 грудня 2008 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченими договорами подарував своїй дочці ОСОБА_3 вказані житловий будинок з надвірними будівлями та обидві земельні ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13 січня 2011 року (№22-ц-4831/2011) скасовано в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 рішення Сумського районного суду від 20 жовтня 2010 року (№2-291/2010) та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні його позовних вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3; про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки та Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1; про визнання частково недійсним виданого 29 грудня 2004 року ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6; про визнання частково недійсними укладених 08 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів дарування житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів.

За таких обставин врахувавши, що після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, позивач у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк та у подальшому до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, а із заявою про продовження строку на прийняття після її смерті спадщини звернувся до суду лише у липні 2011 року, та не встановивши поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення ним цих дій у вищеназваний період, суд першої інстанції обгрунтовано не вбачав законних підстав для визначення ОСОБА_1 в порядку ч.3 ст.1272 ЦК України додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті батька, також не є поважними причинами для надання йому додаткового строку на прийняття спадщини після смерті матері.

Навіть за умови задоволення позову у цій частині та визначенні спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини, суд не вправі вирішувати вимоги щодо його права власності на спадкове майно.

Лише спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, у випадку якщо спадкоємці які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін.

Отже, відмовляючи у наданні позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції правомірно не вбачав законних підстав для задоволення решти його позовних вимог.

Такі висновки місцевого суду узгоджуються з роз'ясненнями, наданими у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7.

Крім того, мати позивача за життя не оспорювала набуття іншим її сином - відповідачам ОСОБА_2 у порядку спадкування права власності на все спірне майно.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -