Ухвала

від 03.04.2012 по справі 2а/0270/244/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/244/12

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представників відповідача Фєодосової Т.О. та Коломієць В.С.

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Калина" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року приватне акціонерне товариство "Калина" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року адміністративний позов ПрАТ «Калина» задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення №6223032301 від 22.12.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нове, яким в задоволенні позову ПрАТ «Калина» відмовити.

Зокрема, мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а отже є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно ж до заперечень на апеляційну скаргу, ПрАТ «Калина», що надійшли 22.03.2012 року проти доводів апеляційної скарги Козятинської ОДПІ Вінницької області заперечує, зазначаючи при цьому, що суд першої інстанції безпосередньо та об'єктивно, повно і всебічно встановив обставини справи і дав їм належну оцінку, внаслідок чого твердження відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

В судовому засіданні представники Козятинської ОДПІ Вінницької області вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні, посилаючись на раніше подані письмові заперечення, проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до обставин справи, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Калина" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року встановлено, що в порушення п. 198.3. ст. 198, п. п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач завищив заявлену за серпень 2011 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 21023,00 грн. та завищив залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 20977,52 грн.

На підставі зазначеного, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №6223032301 від 22.12.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21023 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 10511,50 грн.

Задовольняючи позов ПрАТ "Калина", суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час перевірки та прийнятті рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення суми цього податку, вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки від 06.12.2011 року, ПрАТ "Калина" завищив заявлену за серпень 2011 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 21023,00 грн. та завищив залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 20977,52 грн.

З матеріалів справи встановлено, що своє твердження податковий орган обґрунтовує п. 198.3. ст. 198, п. 200.4. ст. 200 ПК України.

Пункт 198.3. ст. 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, Але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, між ПрАТ "Калина" та фірмою REIFF MODE GmbH & Со КG (Німеччина) укладений договір на переробку давальницької сировини № 94/10 від 01.02.2010 року, який передбачає, що нерезидент - замовник надає для переробки матеріали (тканину та фурнітуру) виконавцю - ПрАТ "Калина", який займається обробкою та переробкою сировини у готові вироби.

Транспортування давальницької сировини до виконавця, включаючи необхідну допоміжну та виробничу сировину, а також транспортування готових виробів із переробленої сировини відбувається за рахунок та на ризик замовника. Відповідно до цього ж договору як допоміжний матеріал для пошиття готових виробів можуть постачатись лекала, зразки та обміловки, а також пакувальна тара для готових виробів.

Відповідно до вантажної митної декларації № 401000013/2011/007929 від 06.07.2011 нерезидентом фірмою REIFF MODE GmbH & Со КG в межах дії договору № 94/10 від 01.02.2010 поставлено картонні короба арт.24020, розміром 420*290*480мм в кількості 7100 шт. на загальну суму 51568,07 грн.

На підставі зазначеного, представники відповідача послались на норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.1995 № 327/95-ВР, відповідно до якого, давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Внаслідок чого, в акті перевірки відповідач зазначив, що картонні коробки є давальницькою сировиною, яку позивач не може використовувати, і яка підлягає поверненню нерезиденту зазначивши, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції ввезені картонні короби не входять до переліку товарів, визначених Конвенцією про тимчасове ввезення, на які поширюються повне та часткове умовне звільнення від оподаткування, передбачене п.206.4 ст.206 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахований Вінницькою митницею позивачу податок на додану вартість в сумі 20977,52 грн. ПрАТ «Калина» сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 585 від 06.07.2011 року та відміткою митного органу на вантажній митній декларації № 401000013/2011/007929 від 06.07.2011 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, - для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України.

Згідно із п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як слушно зауважено судом першої інстанції, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, оскільки всі суми ПДВ були фактично сплачені постачальником, судова колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з позицією Віницького окружного адміністративного суду та вважає, що включення такої суми позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування є цілком правомірним, до того ж, ПрАТ "Калина" було правомірно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування сплачену до Державного бюджету України суму податку на додану вартість, визначену митним органом.

Щодо порушення позивачем п.п. "а" п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме безпідставного включення до бюджетного відшкодування суми за товари/послуги, які фактично сплачені, але не отримані в податковому періоді від ВАТ Вінницяобленерго" в сумі 45.12 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до договору укладеного позивачем з ПАТ "Вінницяобленерго", останній зобов'язувався забезпечити ПрАТ "Калина" електропостачанням, а в ПрАТ "Калина" зобов'язувалось здійснювати оплату вартості електроенергії на умовах передоплати.

В липні 2011 року ПрАТ "Калина" було здійснено оплату вартості електроенергії в сумі 1804,90 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 300,28 грн.) на користь ВАТ Вінницяобленерго", що підтверджується платіжним дорученням № 626 від 18.07.2011 року.

Податкова накладна № 400 від 18.07.2011 року від ВАТ "Вінницяобленерго" за оплачену електроенергію були отримані вчасно та відображені за правилами першої події (сплата коштів із банківського рахунку) згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Оскільки вся сума податку на додану вартість була фактично сплачена ВАТ "Вінницяобленерго", то ПрАТ "Калина" мала всі підстави для включення такої суми до розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з наведеного, наявні всі підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №6223032301 від 22.12.2012 року.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ПрАТ "Калина" та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №6223032301 від 22.12.2012 року.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 квітня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.