Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а/0470/1156/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1156/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представників позивача Колінко Ю.М.,

представників відповідача Шевченко Н.О., Працько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (надалі - ТОВ „АТБ-маркет", позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (надалі - СДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 19.10.2011 р. №0001078822, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 1 280 554,01 грн., в тому числі 1 133 992,52 грн. за основним платежем та 146 561,49 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „АТБ-маркет" та є незаконним. Представник позивача вважає, що своїми діями відповідач неправомірно визначив ТОВ „АТБ-маркет" податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Представник позивача наголошує на тому, що ТОВ „АТБ-маркет" у спірних правовідносинах діяв як добросовісний суб'єкт господарювання при укладенні угод про поставку товару та мав за мету настання реальних наслідків, а саме придбання товару з метою продажу через роздрібну торгівельну мережу: овочів (картоплі, цибулі, буряку, капусти) у ТОВ «Олс-Вест»; одягу, взуття, білизни, інших товарів широкого вжитку, товару продовольчої групи у ТОВ «Ламберт-Н»; крупи пшеничної, крупи манної, цукру у ПП «Каскад»; води мінеральної у ТОВ «Гарнет Плюс». Представник позивача стверджує, що жодної ознаки нікчемності, недійсності правочину з наведених в законі, в договорах з ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» немає, а тому посилання відповідача на ст.ст. 203, 215, 228 вважає безпідставним. Вказує на те, що ТОВ „АТБ-маркет" отримувало від постачальників реальний товар, умови договорів виконані сторонами у повному обсязі, та ТОВ „АТБ-маркет" має відповідні підтверджуючі документи: договори постачання, накладні, податкові накладні, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні. Відповідно, це на думку представника позивача надає ТОВ „АТБ-маркет" право на відображення сум сплаченого постачальникам ПДВ у складі податкового кредиту. Також представник позивача вказує на те, що для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарів наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою. Представник позивача вважає, що ТОВ „АТБ-маркет" не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії відповідно постачальників своїх постачальників, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представники у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 19.07.2011 р. № 1250/08-03/2-30487219 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „АТБ-маркет" (код ЄДРПОУ 30487219) з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ „Олс-Вест" (код ЄДРПОУ 37105048) за період з 01.12.10 по 31.12.10 р., ТОВ «Ламберт-Н» (код ЄДРПОУ 36317653) за період з 01.11.10 по 31.12.10 та з 01.02.11 по 28.02.11 р., ПП «Каскад» (код ЄДРПОУ 32293718) за період з 01.02.11 по 28.02.11 р., ТОВ «Гарнет Плюс» за період з 01.02.11 по 28.02.11. В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які, на думку СДПІ, порушив позивач, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 74323,20 грн., за грудень 2010 року на суму 511918,77 грн., за лютий 2011 року - 547750,55 грн. Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначає, що ТОВ «АТБ-маркет» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників, що відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, документально не підтверджують факт отримання та транспортування товарів, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності (а саме, не мають складських приміщень, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання), а також мають ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відповідають наведеним ознакам, а також не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, мають ознаки «податкової ями». Від постачальників ТОВ «АТБ-маркет» не отримано жодного доказу, який би свідчив про отримання ними товарів від постачальників та про фактичну поставку товару на адресу ТОВ «АТБ-маркет». З вказівкою на ст.ст.203,215 та 228 Цивільного кодексу України відповідач вважає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс» є нікчемними. Відтак, позивач не мав права на відображення суми сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту. Підстав для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представники у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-маркет" з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Олс-Вест» (код ЄДРПОУ 37105048) за період з 01.12.10 по 31.12.10, ТОВ «Розкішна продукція» (код ЄДРПОУ 36646145) за період з 01.12.10 по 31.12.10, ТОВ «Ламберт-Н» (код ЄДРПОУ 36317653) за період з 01.11.10 по 31.12.10., з 01.02.11 по 28.02.11, ТОВ «Гарнет Плюс» (код ЄДРПОУ 34513006) за період з 01.02.11 по 28.02.11, ПП «Каскад» (код ЄДРПОУ 32293718) за період з 01.02.11 по 28.02.11, за результатами якої складено акт від 19.07.2011 р. № 1250/08-03/2-30487219.

На підставі акту перевірки СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2011 р. №0000728822/0 та від 05.08.2011 р. №0000738822/0, які позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА у Дніпропетровській області.

В результаті адміністративного оскарження скаргу позивача було залишено без задоволення та було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2011 р. №0001078822, яким позивачу визначено податку на додану вартість в сумі 1 280 554,01 грн., в т.ч. 1 133 992,52 грн. за основним платежем та 146 561,49 грн. штрафних санкцій. Вказане податкове повідомлення - рішення позивачем було оскаржено також до ДПС України, однак рішенням податкового органу скарга ТОВ „АТБ-маркет" залишена без задоволення.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ „АТБ-маркет" від ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс», з підстав того, що вважає угоди, укладені позивачем ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс», нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „АТБ-маркет" мало взаємовідносини:

1. З ТОВ „Олс-Вест" згідно договору поставки №27867 від 10.11.2010 р. ТОВ «Олс-Вест» поставило ТОВ „ АТБ-маркет " у грудні 2010р. овочі (картопля, цибуля, буряк, капуста) на загальну суму 2072660,59 грн., в т.ч. ПДВ - 345443,45 грн. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Олс-Вест» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові та видаткові накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет" у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за грудень 2010р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ТОВ «Олс-Вест» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів та отримувало дохід, що підтверджується поясненнями позивача, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та не спростовано відповідачем.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Олс-Вест», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться копія свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Олс-Вест» та дані офіційного веб-сайту ДПС України, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Олс-Вест» в спірний період. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Відносно посилань про непідтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Олс-Вест», суд зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних ТОВ «Олс-Вест» на підтвердження поставки (накладні, податкові накладні), документів, які підтверджують фактичне надходження товарів від постачальників на склади ТОВ «АТБ-маркет» (копії пропусків, що виписані службою охорони складів ТОВ „АТБ-маркет" в яких зазначено: підприємство-постачальник, час прибуття і вибуття, номерний знак автомобіля, проставлено штамп відповідного складу та підпис особи, що відповідальна за приймання товару та відомості заїзду-виїзду автотранспорту ТОВ «Олс-Вест» на територію складів позивача), платіжні документи тощо. Крім того, невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язання однією із сторін господарського договору в частині надання товарно-транспортних накладних не може впливати на податковий кредит покупця, підтверджений первинними документами, зокрема податковими накладними.

2. З ТОВ «Ламберт-Н» згідно договору поставки №28188 від 08.11.2010, договору поставки №27379 від 01.12.2010р. ТОВ «Ламберт-Н» поставило ТОВ „АТБ-маркет" в листопаді, грудні 2010р. та лютому 2011р. товари - одяг, взуття, білизну, інші товари широкого вжитку, товар продовольчої групи на загальну суму 2524141,66 грн., в т.ч. ПДВ - 420690,27 грн. (в врахуванням повернення товару продавцю та проведених коригувань податкового обліку).

На підтвердження здійснення вказаних операцій ТОВ «Ламберт-Н» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Також постачальником було надано покупцю документи про якість товару. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет" у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами.

Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2010р. та лютий 2011р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ТОВ «Ламберт-Н» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів та отримувало дохід, що підтверджується поясненнями позивача, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та не спростовано відповідачем.

Як на час укладення вищевказаних правочинів Позивача із ТОВ «Ламберт-Н», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться копія свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ламберт-Н» та дані офіційного веб-сайту ДПС України, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Ламберт-Н» в спірний період. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

3. З ПП «Каскад» згідно договору поставки №28300 від 01.01.2011. ПП «Каскад» поставило ТОВ „АТБ-маркет" в лютому 2011р. продовольчі товари (крупа пшенична, крупа манна, цукор) на загальну суму 1571238 грн., в т.ч. ПДВ - 261873 грн. На підтвердження здійснення вказаної операції ПП «Каскад» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет" у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий 2011р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ПП «Каскад» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів та отримувало дохід, що підтверджується поясненнями позивача, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та не спростовано відповідачем.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ПП «Каскад», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться копія свідоцтва платника ПДВ ПП «Каскад» та дані офіційного веб-сайту ДПС України, що підтверджують статус платника ПДВ ПП «Каскад» в спірний період. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

4. З ТОВ «Гарнет Плюс» згідно договору поставки №28380 від 01.01.2011р. ТОВ «Гарнет Плюс» поставило ТОВ „АТБ-маркет" в лютому 2011р. товари (воду мінеральну) на загальну суму 635914,80 грн., в т.ч. ПДВ - 105985,80 грн. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Гарнет Плюс» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет" у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий 2011р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ТОВ «Гарнет Плюс» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів та отримувало дохід, що підтверджується поясненнями позивача, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та не спростовано відповідачем.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Гарнет Плюс», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться копія свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Гарнет Плюс» та дані офіційного веб-сайту ДПС України, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Гарнет Плюс» в спірний період. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальниками ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс» було виписано на адресу ТОВ „АТБ-маркет" податкові накладні та накладні. Постачальники ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс» також виписали товарно-транспортні накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ „АТБ-маркет", ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії товарно-транспортних накладних від ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс», копії документів про якість товару, що поставлявся ТОВ «Ламберт-Н», копії пропусків, що виписані службою охорони складів ТОВ „АТБ-маркет" та відомості заїзду-виїзду автотранспорту постачальника ТОВ «Олс-Вест» на територію розподільчого центру позивача, в яких зазначено: підприємство-постачальник, час прибуття і вибуття, номерний знак автомобіля, проставлено штамп відповідного складу та підпис особи, що відповідальна за приймання товару. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склади ТОВ «АТБ-маркет» від ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс».

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ „АТБ-маркет" мало достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Також суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ТОВ «АТБ-маркет» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку СДПІ про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ „Олс-Вест", ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад» та ТОВ «Гарнет Плюс» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „АТБ-маркет" та ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ „АТБ-маркет" та ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ „АТБ-маркет" було відомо про порушення ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваними правочинами, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари, а постачальники отримали грошові кошти за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ „АТБ-маркет" мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нікчемності угод відповідач посилається на те, що у постачальників відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальниками господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Ламберт-Н», ПП «Каскад», ТОВ «Гарнет Плюс» операцій купівлі-продажу товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Закон України "Про податок на додану вартість" та ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 19.10.2011 р. №0001078822.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-маркет" судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 березня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар