Постанова

від 06.04.2012 по справі 2а/1270/1747/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1747/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Яковлева Д.О.,

при секретарі Житній Ю.С.

в присутності сторін: від позивачів - Хартнюк О.О.

від відповідачів - Філатов Ю.В., Степаненко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтавир» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 № 0000412300 та від 22.02.2012 № 0000422300,-

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтавир» (далі - ТОВ «Альтавір», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 № 0000412300 та від 22.02.2012 № 0000422300.

Ухвалою суду від 06 квітня 2012 року було задоволено клопотання представника відповідача, замінено Державну податкову інспекцію в Артемівському районі у м. Луганську на її правонаступника Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі ДПІ в Артемівському районі, відповідач).

У позовної заяві ТОВ «Альтавір» просив:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року № 0000422300 та від 22 лютого 2012 року № 0000412300;

- скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року № 0000422300 та від 22 лютого 2012 року № 0000412300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 лютого 2012 року ДПІ в Артемівському районі на підставі Акту від 07.02.2012 № 113/2300/23488837 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтавир» код за ЄДРПОУ 23488837 з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» код 36917523, ПП «Інтенція» код 37156804» (далі - Акт) були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422300 та № 0000412300.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000422300 встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 3014010100 у розмірі 80 210,00 грн. (за основним платежем - 77 076, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 3 134,00 грн.).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000412300 встановлено порушення п.п. 138.1, п. 138 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, у розмірі 91 127, 00 грн. (за основним платежем - 91 126,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 1,00 грн.).

В Акті перевірки відповідач вказує на те, що в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення: пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 91 126,00 грн.; пп. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ позивача віднесено грошові кошти, сплачені на користь ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» в межах нікчемних правочинів.

Позивач вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки були зроблені помилкові висновки щодо порушення ТОВ «Альтавир» норм ПКУ, оскільки: реальність господарських операцій підтверджується первинними документами договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними; відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків; правочини не порушують публічний порядок, оскільки види таких правочинів наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судові практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та відсутнє відповідне рішення суду про визнання договорів, укладених між Позивачем та ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» недійсним.

Спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судові практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Листу Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, що є підставою для визнання податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 №0000422300 та від 22.02.2012 №0000412300 протиправними та їх скасуванню у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Луганської областя Державної податкової служби України позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти позову, у судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, ТОВ «Альтавир» зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа 21.11.1995 виконавчим комітетом Луганської міської ради за №89/4917, код ЄДРПОУ 23488837, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, є платником податків та зборів, з 19.06.2002 перебуває на обліку в ДПІ в Артемівському районі (том 1, а.с.12-14).

ТОВ «Альтавир» відповідно до встановлених статутом підприємства предмету та цілей веде господарську (підприємницьку) діяльність, отримує прибутки та сплачує податки, збори (обов'язкові платежі) (том 1, а.с.9-11).

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПКУ, на підставі постанови від 10.01.2012 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській обл., старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. (том 2, а.с.151), наказу ДПІ в Артемівському районі від 23.01.2012 № 79 та направлення на перевірку від 23.01.2012 № 66 (том 2, а.с.183-184) головним державним податковим ревізором сектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю фізичних осіб відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альтавир» код за ЄДРПОУ 23488837 з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» код 36917523, ПП «Інтенція» код 37156804, за результатами якої складено акт від 07.02.2012 № 113/2300/23488837 (том 1, а.с.18-64).

Згідно висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення ТОВ «Альтавир»:

1) пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 91 126,00 грн., в т.ч.:

- за 1 квартал 2011 року на суму 31 108,00 грн.,

- за 2 квартал 2011 року на суму 45 606,00 грн.,

- за 2-3 квартал 2011 року на суму 60 018,00 грн. ( в т.ч. за 3 квартал 2011 р. на 1 12,00 грн.)

2) п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 77 076, 00 грн., в т.ч.: січень 2011 року - 8 797 грн.; лютий 2011 року - 6 353 грн.; березень 2011 року - 9 736 грн.; квітень 2011 року - 5 701 грн.; травень 2011 року - 13 248 грн.; червень 2011 року - 20 709 грн.; липень 2011 року - 12 532 грн.

Висновок про заниження ТОВ «Альтавир» податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемними правочинами позивача з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція».

22 лютого 2012 року ДПІ в Артемівському районі на підставі акту від 07.02.2012 № 113/2300/23488837 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000422300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість, 3014010100» на 80 210,00 грн. (за основним платежем - 77 076,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 3 134,00 грн.) (том 1, а.с.17).

- №0000412300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000» на 91 127,00 грн. (за основним платежем - 91 126,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 1,00 грн.) (том 1, а.с.16).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі від 22 лютого 2012 року №0000412300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000» на 91 127,00 грн. та №0000422300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість, 3014010100» на 80 210,00 грн., є протиправними з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Альтавир» та ТОВ «Оріал» було укладено договір купівлі-продажу від 06.01.2011 №5 (том 1, а.с.179-180). На виконання умов вказаного договору:

05 січня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 17160,00 грн. (ПДВ 2860,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 05.01.2011 №1, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 05.01.2011 №1 на суму 17160,00 грн. (ПДВ 2860,00 грн.); 27 січня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 35624,70 (ПДВ 5937,45 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 27.01.2011 №27, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 27.01.2011 №27 на суму 35624,70 грн. (ПДВ 5937,45 грн.). Сума ПДВ у розмірі 8797,45 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 1, постачальник 369175212067, сума ПДВ 8797,45 грн.

02 лютого 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 11474,74 грн. (ПДВ 1912,46 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 02.02.2011 №303, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 02.02.2011 №303 на суму 11474,74 грн. (ПДВ 1912,46 грн.); 15 лютого 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 11734,30 грн. (ПДВ 1955,72 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 15.02.2011 №326, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 15.02.2011 №326 на суму 11734,30 грн. (ПДВ 1955,72 грн.); 28 лютого 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 14908,92 грн. (ПДВ 2484,82 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 28.02.2011 №351, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 28.02.2011 №351 на суму 14908,92 грн. (ПДВ 2484,82 грн.). Податкової накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року Розділ ІІ, № з/п 1, №303 від 02.02.2011, сума ПДВ 1912,46 грн., № з/п 18, №326 від 15.02.2011, сума ПДВ 1955,72 грн., № з/п 27, №351 від 28.02.2011, сума ПДВ 2484,82 грн. Сума ПДВ у розмірі 6 353,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 14, постачальник 369175212067, сума ПДВ 6353,00 грн.

01 березня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 21581,28 грн. (ПДВ 3 596,88 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 01.03.2011 №1, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 01.03.2011 №1 на суму 21581,28 грн. (ПДВ 3596,88 грн.); 14 березня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 5952,00 грн. (ПДВ 992,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 14.03.2011 №17, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 14.03.2011 №17 на суму 5952,00 грн. (ПДВ 992,00 грн.); 16 березня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 5326,92 грн. (ПДВ 887,82 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2011 №27, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 16.03.2011 №27 на суму 5326,92 грн. (ПДВ 887,82 грн.); 18 березня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 9025,44 грн. (ПДВ 1504,24 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 18.03.2011 №41, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 18.03.2011 №41 на суму 9025,44 грн. (ПДВ 1 504,24 грн.); 22 березня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 16528,80 грн. (ПДВ 2754,80 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 22.03.2011 №52, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 22.03.2011 №52 на суму 16528,80 грн. (ПДВ 2754,80 грн.). Податкові накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 1, №1 від 01.03.2011, сума ПДВ 3596,88 грн., № з/п 13, №17 від 14.03.2011, сума ПДВ 992,00 грн., № з/п 16, №27 від 16.03.2011, сума ПДВ 887,82 грн., № з/п 21, №41 від 18.03.2011, сума ПДВ 1504,24 грн., № з/п 26, №52 від 22.03.2011, сума ПДВ 2754,80 грн. Сума ПДВ у розмірі 9735,74 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 9, постачальник 369175212067, сума ПДВ 9735,74 грн.

01 квітня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 18096,00 грн. (ПДВ 3016,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 01.04.2011 № 2, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 01.04.2011 № 2 на суму 18096,00 грн. (ПДВ 3016,00 грн.); 26 квітня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6509,74 грн. (ПДВ 1084,96 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 26.04.2011 №193, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 26.04.2011 №193 на суму 6509,74 грн. (ПДВ 1084,96 грн.). Податкові накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 2, №2 від 01.04.2011, сума ПДВ 3016,00 грн., № з/п 24, №193 від 26.04.2011, сума ПДВ 1084,96 грн. Сума ПДВ у розмірі 4100,96 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 4, постачальник 369175212067, сума ПДВ 4100,96 грн.

05 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 14760,00 грн. (ПДВ 2460,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 05.05.2011 №51, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 05.05.2011 №51 на суму 14760,00 грн. (ПДВ 2460,00 грн.); 17 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 7943,89 грн. (ПДВ 1323,98 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2011 №125, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 17.05.2011 №125 на суму 7943,89 грн. (ПДВ 1323,98 грн.); 20 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 2927,83 грн. (ПДВ 487,97 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 20.05.2011 №131, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 20.05.2011 №131 на суму 2927,83 грн. (ПДВ 487,97 грн.); 23 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 5659,02 грн. (ПДВ 943,17 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 23.05.2011 №203. ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 23.05.2011 №203 на суму 5659,02 грн. (ПДВ 943,17 грн.); 25 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4998,00 грн. (ПДВ 833,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 25.05.2011 №301, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 25.05.2011 №301 на суму 4998,00 грн. (ПДВ 833,00 грн.); 27 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 3460,19 грн. (ПДВ 576,70 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 27.05.2011 №322, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 27.05.2011 №322 на суму 3460,19 грн. (ПДВ 576,70 грн.); 31 травня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 1952,39 грн. (ПДВ 325,40 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 № 336, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 31.05.2011 № 336 на суму 1952,39 грн. (ПДВ 325,40 грн.). Податкові накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 2, №51 від 05.05.2011, сума ПДВ 2460,00 грн., № з/п 17, №125 від 17.05.2011, сума ПДВ 1323,98 грн., № з/п 24, №131 від 22.05.2011, сума ПДВ 487,97 грн., № з/п 35, №203 від 23.05.2011, сума ПДВ 943,17 грн., № з/п 40, №301 від 25.05.2011, сума ПДВ 833,00 грн.,№ з/п 42, № 322 від 27.05.2011, сума ПДВ 576,70 грн.,№ з/п 50, № 336 від 31.05.2011, сума ПДВ 325,40 грн. Сума ПДВ у розмірі 6950,22 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 5, постачальник 369175212067, сума ПДВ 6950,22 грн.

10 червня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6473,82 грн. (ПДВ 1 078,97 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 10.06.2011 №150. ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 10.06.2011 №150 на суму 6473,82 грн. (ПДВ 1078,97 грн.); 17 червня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4576,73 грн. (ПДВ 762,79 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 17.06.2011 №178, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 17.06.2011 №178 на суму 4576,73 грн. (ПДВ 762,79 грн.); 21 червня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 3494,70 грн. (ПДВ 582,45 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 21.06.2011 №308, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 21.06.2011 №308 на суму 3494,70 грн. (ПДВ 582,45 грн.). Податкові накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 7, №150 від 10.06.2011, сума ПДВ 1078,97 грн., № з/п 16, №178 від 17.06.2011, сума ПДВ 762,79 грн., № з/п 20, № 308 від 21.06.2011, сума ПДВ 582,45 грн., № з/п 34, №318 від 25.06.2011, сума ПДВ 8820,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 11244,21 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 1, постачальник 369175212067, сума ПДВ 11244,21 грн.

04 липня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 10929,00 грн. (ПДВ 1821,50 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 04.07.2011 № 53, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 04.07.2011 № 53 на суму 10929,00 грн. (ПДВ 1821,50 грн.); 06 липня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6426,96 грн. (ПДВ 1071,16 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 06.07.2011 №54, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 06.07.2011 №54 на суму 6 426,96 грн. (ПДВ 1071,16 грн.); 12 липня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4764,36 грн. (ПДВ 794,06 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 12.07.2011 №62, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 12.07.2011 №62 на суму 4764,36 грн. (ПДВ 794,06 грн.); 18 липня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 58955,04 грн. (ПДВ 9 825,84 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 18.07.2011 №146, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 18.07.2011 №146 на суму 58955,04 грн. (ПДВ 9 825,84 грн.); 25 липня 2011 року ТОВ «Оріал» поставило позивачу обладнання на загальну суму 11049,36 грн. (ПДВ 1841,56 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2011 № 210, ТОВ «Оріал» видало позивачу податкову накладну від 25.07.2011 № 210 на суму 11049,36 грн. (ПДВ 1841,56 грн.). Податкові накладні ТОВ «Оріал» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 4, №53 від 04.07.2011, сума ПДВ 1821,50 грн., № з/п 11, № 54 від 06.07.2011, сума ПДВ 1071,16 грн., № з/п 20, № 62 від 12.07.2011, сума ПДВ 794,06 грн., № з/п 27, №146 від 18.07.2011, сума ПДВ 1005,84 грн., № з/п 40, №210 від 25.07.2011, сума ПДВ 1841,56 грн. Сума ПДВ у розмірі 6534,12 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 1, постачальник 369175212067, сума ПДВ 6534,12 грн.

01 квітня 2011 року між ТОВ «Альтавир» та ПП «Інтенція» було укладено договір купівлі-продажу №5 (том 1, а.с.125). На виконання умов вказаного договору:

13 квітня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 9600,00 грн. (ПДВ 1600,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 23.04.2011 №23, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 23.04.2011 №23 на суму 9600,00 грн. (ПДВ 1600,00 грн.); 27 квітня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 19512,42 грн. (ПДВ 3252,07 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 27.04.2011 №206, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 27.04.2011 №206 на 19512,42 грн. (ПДВ 3252,07 грн.). Податкові накладні ТОВ ПП «Інтенція» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 9, №23 від 13.04.2011, сума ПДВ 1600,00 грн., № з/п 28, №206 від 27.04.2011, сума ПДВ 3252,07 грн. Сума ПДВ у розмірі 4852,07 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 13, постачальник 371568012066, сума ПДВ 4 852,07 грн.

13 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6595,88 грн. (ПДВ 1099,31 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 13.05.2011 №8, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 13.05.2011 № 8 на суму 6 595,88 грн. (ПДВ 1099,31 грн.); 17 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6600,00 грн. (ПДВ 1100,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2011 №47, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 17.05.2011 №47 на 6600,00 грн. (ПДВ 1100,00 грн.); 23 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 9504,00 грн. (ПДВ 1584,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 23.05.2011 №55, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 23.05.2011 №55 на 9 504,00 грн. (ПДВ 1584,00 грн.); 25 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4656,30 грн. (ПДВ 776,05 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 25.05.2011 №176, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 25.05.2011 №176 на 4656,30 грн. (ПДВ 776,05 грн.); 27 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 5187,94 грн. (ПДВ 864,66 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 27.05.2011 №189, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 27.05.2011 №189 на 5187,94 грн. (ПДВ 864,66 грн.); 31 травня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 14748,00 грн. (ПДВ 2458,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 №224, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 31.05.2011 №224 на 14748,00 грн. (ПДВ 2458,00 грн.). Податкові накладні ТОВ ПП «Інтенція» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 11, №8 від 13.05.2011, сума ПДВ 1099,31 грн., № з/п 16, №47 від 17.05.2011, сума ПДВ 1100,00 грн., № з/п 34, №55 від 23.05.2011, сума ПДВ 1584,00 грн., № з/п 39, №176 від 25.05.2011, сума ПДВ 776,05 грн., № з/п 43, №189 від 27.05.2011, сума ПДВ 864,66 грн., № з/п 52, №224 від 31.05.2011, сума ПДВ 2458,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 7882,02 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 2, постачальник 371568012066, сума ПДВ 7882,02 грн.

01 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 10207,77 грн. (ПДВ 1701,30 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 01.06.2011 №13, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 01.06.2011 №13 на суму 10 07,77 грн. (ПДВ 1701,30 грн.); 16 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 3479,40 грн. (ПДВ 579,90 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 16.06.2011 №142, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 16.06.2011 №142 на 3479,40 грн. (ПДВ 579,90 грн.); 20 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 9151,58 грн. (ПДВ 1525,26 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 20.06.2011 №153, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 20.06.2011 №153 на 9151,58 грн. (ПДВ 1 525,26грн.); 22 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 5377,77 грн. (ПДВ 896,29 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 22.06.2011 №161, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 22.06.2011 №161 на 5377,77 грн. (ПДВ 896,29 грн.); 25 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 15549,90 грн. (ПДВ 2591,65 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 25.06.2011 №191, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 25.06.2011 №191 на 15549,90 грн. (ПДВ 2591,65 грн.); 29 червня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 13020,00 грн. (ПДВ 2170,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 29.06.2011 №195, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 29.06.2011 №195 на 13020,00 грн. (ПДВ 2170,00 грн.). Податкові накладні ТОВ ПП «Інтенція» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 2, №13 від 01.06.2011, сума ПДВ 1701,30 грн., № з/п 11, №142 від 16.06.2011, сума ПДВ 579,90 грн., № з/п 17, №153 від 20.06.2011, сума ПДВ 1525,26 грн., № з/п 35, №191 від 25.06.2011, сума ПДВ 2591,65 грн., № з/п 40, №195 від 29.06.2011, сума ПДВ 2170,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 9464,40 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 7, постачальник 371568012066, сума ПДВ 9464,40 грн.

04 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 3 923,49 грн. (ПДВ 653,91 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 04.07.2011 №47, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 04.07.2011 №47 на суму 3923,49 грн. (ПДВ 653,91 грн.); 06 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 6051,36 грн. (ПДВ 1008,56 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 06.07.2011 №54, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 06.07.2011 №54 на 6051,36 грн. (ПДВ 1008,56 грн.); 08 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4876,75 грн. (ПДВ 812,79 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 08.07.2011 №151, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 08.07.2011 №151 на 4876,75 грн. (ПДВ 812,79 грн.); 14 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 3977,88 грн. (ПДВ 662,98 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 14.07.2011 №168, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 14.07.2011 №168 на 3977,88 грн. (ПДВ 662,98 грн.); 21 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 4240,44 грн. (ПДВ 706,74 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 21.07.2011 №196, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 21.07.2011 №196 на 4240,44 грн. (ПДВ 706,74 грн.); 25 липня 2011 року ПП «Інтенція» поставило позивачу обладнання на загальну суму 12915,40 грн. (ПДВ 2152,57 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2011 №242, ПП «Інтенція» видало позивачу податкову накладну від 25.07.2011 №242 на 12915,40 грн. (ПДВ 2152,57 грн.). Податкові накладні ТОВ ПП «Інтенція» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 6, №47 від 04.07.2011, сума ПДВ 653,91 грн., № з/п 9, №54 від 06.07.2011, сума ПДВ 1008,56 грн., № з/п 16, №151 від 08.07.2011, сума ПДВ 812,79 грн., № з/п 23, №168 від 14.07.2011, сума ПДВ 662,98 грн., № з/п 32, №196 від 21.07.2011, сума ПДВ 706,74 грн., № з/п 38, №242 від 25.07.2011, сума ПДВ 2152,57 грн. Сума ПДВ у розмірі 5997,55 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 2, постачальник 371568012066, сума ПДВ 5 997,55 грн.

За отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ «Альтавир» здійснило ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» оплату у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (том 1, арк. справи 82-124).

Що стосується, доводів відповідача стосовно, неможливості фактичного здійснення постачальниками ТОВ «Альтавир» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутністю у постачальників ТОВ «Альтавир» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Альтавир» з постачальниками ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» - викладених у акті перевірки від 07.02.2012 №113/2300/23488837, суд ставиться до них критично оскільки вони спростовуються первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності дослідженими судом під час розгляду справи.

Щодо доводів відповідача, стосовно неналежного оформлення первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності, суд вважає їх такими що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товарів від ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, фактичним здійсненням позивачем оплати отриманого обладнання, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Таким чином, на момент проведення перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» виконані сторонами договорів у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Що стосується висновків відповідача стосовно нікчемності правочинів ТОВ «Альтавир» та його контрагентами ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал», суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самих договорів та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «Альтавир» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 91127,00 грн., у тому числі 91126,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами), та суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 80210,00 грн., у тому числі 77076,00 грн. - за основним платежем, 3134,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 квітня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтавир» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 № 0000412300 та від 22.02.2012 № 0000422300 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року №0000422300 та від 22 лютого 2012 року №0000412300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтавир» (ідентифікаційний код 23488837, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32а) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 713,56 грн. (одна тисяча сімсот тринадцять гривень 56 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 10 квітня 2012 року.

СуддяД.О. Яковлев