Рішення

від 25.04.2012 по справі 5011-48/3962-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/3962-2012 25.04.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дари моря" доДитячої клінічної лікарні №4 Солом'янського району м. Києва провизнання договору частково недійсним Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мацюк Л.А., Куцокінь А.П. від відповідача:Гусейнов В.І.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дари моря" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дитячої клінічної лікарні №4 Солом'янського району м. Києва (надалі -"Лікарня") про визнання договору частково недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена в договорі №449 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, укладеного 29.04.2010 р. між Товариством та Лікарнею, ставка орендної плати перевищує встановлену розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.10.2009 р. №1189, на підставі якого було укладено такий договір, ставку орендної плати, що суперечить положенням чинного законодавства України та є підставою для визнання такого договору недійсним в такій частині.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.04.2012 р.

В судовому засіданні 11.04.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 25.04.2012 р.

20.04.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечував та просив заміни первісного відповідача на належного - Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, проти заміни відповідача заперечують.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечує, просить задовольнити викладене у відзиві на позов клопотання та замінити первісного відповідача на належного.

Судом в задоволенні клопотання відповідача відмовлено, оскільки за змістом спірних правовідносин в даному випадку особою, до якої може бути пред'явлено позов про визнання договору №449 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, укладеного 29.04.2010 р. між Товариством та Лікарнею, є саме Лікарня. Також, з наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для залучення Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості співвідповідача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 15.10.2009 р. №1189 "Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва" (надалі - "Ропорядження") дозволено переукласти та укласти договори майна (будівель, споруд, приміщень) лікувально-профілактичним закладам комунальної власності міста Києва відповідно до переліків №1-№13 згідно з додатками 1-13. Доручено лікувально-профілактичним закладам комунальної власності міста Києва в термін до трьох місяців з моменту виходу цього розпорядження в установленому порядку переукласти договори оренди з орендарями відповідно до переліків №1-№11, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.

Із змісту п. 27 переліку №1 лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, яким дозволено переукласти договори оренди майна з юридичними та фізичними особами (додаток 1 до Розпорядження) вбачається, що виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було дозволено Лікарні укласти з Товариством договір оренди спірного приміщення строком на 2 роки за узгодженою договірною ціною у розмірі 35,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ.

29.04.2010 р. між Лікарнею (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір №449 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва (надалі -"Договір").

За змістом п.п. 1.1, 1.3 Договору орендодавець на підставі розпорядження КМДА від 15.10.2009 р. №1189 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а саме: приміщення загальною площею 167,5 кв.м., що знаходиться за адресою: пров. Ковальський, 12, для виробництва, переробки, торгівлі морепродуктами.

Відповідно до п. 1.5 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплений на праві господарського відання за Лікарнею.

Положеннями п. 2.1 Договору встановлено, що вартість орендної плати вказується в додатку №1 до даного договору на підставі рішення Комісії по розгляду питань, щодо використання майна (будівель, споруд, приміщень), лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва, який є невід'ємною частиною даного договору, та підписується двома сторонами.

Додатком №1 до Договору сторонами було викладено розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню площею 167,5 кв.м. станом на 29.04.2010 р. за змістом п. 6 якого було встановлено розмір місячної орендної плати, що розрахована за орендною ставкою у розмірі 54,98 грн. за 1 кв.м. без ПДВ.

На виконання умов Договору 29.04.2010 р. відповідач передав, а позивач прийняв в користування об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого приміщення за адресою: пров. Ковальський, 12 від 29.04.2010 р.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності Договору в частині визначення ставки орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності Договору в частині визначення орендної ставки, а саме: п. 6 Додатку №1 до Договору, позивач вказує на перевищення встановленої таким пунктом орендної ставки визначеної в положеннях Розпорядження, на виконання якого укладено Договір, ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду .

З огляду на викладене вбачається, що умови передачі комунального майна територіальної громади в оренду (в т.ч. визначення орендної ставки) встановлюються відповідним органом місцевого самоврядування.

В даному випадку об'єктом оренди за Договором є комунальне майно територіальної громади міста Києва, а тому особою, наділеною правом володіння, користування та розпорядження таким майном згідно положень ст. 143 Конституції України, є Київська міська рада.

Наведене знайшло своє відображення в положеннях ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за змістом якої органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, надають дозволи щодо укладення договору оренди.

У відповідності до п. 1 рішення Київської міської ради II сесія VI скликання від 25.12.2008 р. №1045/1045 "Про ефективне використання приміщень лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) Київська міська рада вирішила делегувати виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) повноваження щодо надання дозволів на укладання та продовження договорів оренди лікувально-профілактичним закладам комунальної власності міста Києва.

Згідно із п.п. 1, 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 15.10.2009 р. №1189 "Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва" дозволено переукласти та укласти договори майна (будівель, споруд, приміщень) лікувально-профілактичним закладам комунальної власності міста Києва відповідно до переліків №1-№13 згідно з додатками 1-13. Доручено лікувально-профілактичним закладам комунальної власності міста Києва в термін до трьох місяців з моменту виходу цього розпорядження в установленому порядку переукласти договори оренди з орендарями відповідно до переліків №1-№11, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.

Наведене Розпорядження було видано в т.ч. на підставі протоколів Комісії по розгляду питань щодо використання майна (будівель, споруд, приміщень), лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва, посилання на рішення якої міститься в п. 2.1 Договору, яким встановлено підставу для визначення розміру орендної плати.

Із змісту п. 27 переліку №1 лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, яким дозволено переукласти договори оренди майна з юридичними та фізичними особами (додаток 1 до Розпорядження) вбачається, що виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було дозволено Лікарні укласти з Товариством договір оренди спірного приміщення строком на 2 роки за узгодженою договірною ціною у розмірі 35,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ.

В той же час, всупереч встановленої виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) орендної ставки при розрахунку в п. 6 додатку 1 до Договору місячної орендної плати було застосовано орендну ставку у розмірі 54,98 грн. за 1 кв.м. без ПДВ (65,98 грн. з ПДВ).

Тобто, положеннями п. 6 додатку 1 до Договору встановлено більшу ніж визначено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 15.10.2009 р. №1189 "Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва" орендну ставку.

Крім того, із змісту п. 1.1 Договору та акту прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою пров. Ковальський, 12 від 29.04.2010 р. вбачається, що спірне майно передано позивачу в користування з цільовим призначенням для виробництва продуктів харчування .

За змістом п.п. 3.4 п. 23 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради III сесія V скликання від 28.09.2006 р. №4/91 "Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва" розмір орендної ставки у відсотках до вартості орендованого майна за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва для виробництва продуктів харчування становить 5% .

В той же час, положеннями п. 5 додатку 1 до Договору встановлено, що оренда ставка у відсотка до вартості орендованого майна становить 10%, що суперечить приписам наведеної методики.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно із ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства

З огляду на викладене вбачається, що визначений в п. 6 додатку 1 до Договору розмір місячної орендної плати суперечить положенням законодавства України, зокрема, ч. 1 ст. 203, ст. 648 Цивільного кодексу України та п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", чинного на момент його укладення, а тому згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України таке положення Договору в частині перевищення розміру орендної плати понад 35,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини

Суд відзначає, що правові підстави вважати Договір таким, що не міг би бути вчиненим без наведеного пункту відсутні, оскільки наявні в матеріалах справи платіжні доручення підтверджують сплату позивачем орендної плати за час користування об'єктом оренди згідно встановленої Розпорядженням орендної ставки.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари моря" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 6 додатку №1 до договору №449 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, укладеного 29.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дари моря" та Дитячою клінічною лікарнею №4 Солом'янського району м. Києва в частині перевищення розміру орендної плати понад 35,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ.

3. Стягнути з Дитячої клінічної лікарні №4 Солом'янського району м. Києва (03126, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 3, ідентифікаційний код 01994037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари моря" (03057, м. Київ, пров. Ковальський, 12; ідентифікаційний код 25285661) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -26.04.2012 р.