Постанова

від 18.04.2012 по справі 5015/197/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5015/197/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Гнатюк Г.М.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: Рубашка А.С.;

від відповідача: Мих А.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікторія-Клас", с. Солонка Пустомитівського району Львівської області без номера від 29.03.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року

у справі № 5015/197/12, суддя Станько Л.Л.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікторія-Клас", с. Солонка Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 108 013,73 грн. боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року у справі № 5015/197/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікторія-Клас" на користь позивача стягнуто 71 013,73 грн. боргу, 2 060,26 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 5 000 грн. боргу і 100 грн. судового збору -відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 32 000 грн. боргу - припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Торговий дім "Вікторія-Клас" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що строк дії договору, на підставі якого позивач звернувся з позовом у даній справі -закінчився. Відтак, на переконання скаржника, правові підстави для задоволення позову -відсутні, оскільки строк виконання зобов'язання у відповідача не настав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року у даній справі -змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2009 року між ТОВ "Клуб Сиру" (постачальник) та ТОВ "Торговий Дім "Вікторія-клас" (дистрибутор) було укладено дистрибуторський договір № КП-00094, за умовами якого сторони об'єднують свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також просування продукції на території дистрибуції. При цьому, сторони, в порядку та на умовах даного договору, здійснюють наведений нижче комплекс заходів, зокрема, постачальник постачає дистрибутору продукцію виключно для її подальшого перепродажу дистрибутором на умовах даного договору, а дистрибутор приймає поставлену продукцію та оплачує її ціну в строки та в порядку, передбаченому договором.

Даний договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та засвідчення печатками сторін і діє до 31.12.2010 року. Після спливу строку, вказаного в п. 10.1 договору, даний договір може бути пролонгований за згодою сторін за умови, що була виконана кожна з наведених нижче умов:

- дистрибутор виконав плани закупівель, встановлені протягом строку дії договору;

- дистрибутор не порушував умов договору;

- сторони в письмовому вигляді домовились про план закупівель на наступний рік (п.п. 10.1-10.2 договору).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, доказів припинення строку дії Договору в установленому законом порядку сторонами не надано.

Відповідно до п. 4.6 Договору підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невід'ємним додатком до договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції постачальником та приймання продукції дистрибутором.

Згідно з п. 4.7. Договору відвантаження продукції постачальником здійснюється у строки, погоджені сторонами в графіку відвантажень продукції. Датою поставки вважається дата, вказана у відповідній накладній при передачі продукції дистрибутору. Право власності на продукцію, а також ризик випадкової загибелі чи псування продукції переходить від постачальника до дистрибутора в момент приймання-передачі продукції від постачальника до дистрибутора.

Дистрибутор зобов'язується оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок постачальника після спливу наданої постачальником відстрочки платежу, зазначеної у п. 5.3. договору (п. 5.2. договору).

Постачальник надає дистрибутору відстрочку платежу, яка складає 21 календарних днів з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій (товарній) накладній на певну партію продукції, за умов не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості дитсрибутора, передбаченої в п. 5.4 договору (п. 5.3 договору).

На виконання умов Договору позивач в період з жовтня 2010р. по жовтень 2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 6 183 572,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с.33-136, т І).

Відповідач, в свою чергу, повернув позивачу продукцію на суму 14 422,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на повернення товару (а.с. 251-259, т І) та сплатив позивачу за поставлену продукцію кошти в сумі 6 098 135,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 133-250, т І) та банківськими виписками (а.с. 46-158, т ІІ).

З врахуванням того, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати отриманого товару виконав частково, позивач в листопаді 2011р. звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в сумі 1130 013, 73 грн., яку останній залишив без задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

В ході розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено, що фактична заборгованість відповідача перед позивачем становить 71 013,73 грн. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що в період з жовтня 2010р. по жовтень 2011р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 6 183 572,02 грн., за яку відповідач розрахувався частково в сумі 6 098 135,79 грн. та повернув позивачу товару на суму 14 422,50 грн. (6 183 572,02 грн. - 14 422,50 грн. - 6 098 135,79 грн. = 71 013,73 грн.).

Вказані висновки суду позивач не заперечив.

Окрім того, вказана сума боргу визнана відповідачем та підтверджується наданим сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 164, т ІІ).

Докази сплати відповідачем суми боргу в розмірі 71 013,73 грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 71 013,73 грн. правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Погоджується судова колегія й з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000 грн. боргу та про припинення провадження у справі в частині стягнення 32 000 грн. боргу, оскільки при зверненні позивача до суду з позовом заборгованість в розмірі 5000 грн. була необґрунтовано включена останнім до суми боргу, так як в матеріалах справи наявна банківська виписка № 736 від 22.12.2011р., яка свідчить про сплату відповідачем вказаної суми. Кошти ж в сумі 32 000 грн. були сплачені відповідачем в процесі розгляду справи.

Відтак, з врахуванням того, що факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Клуб сиру" згідно з дистрибуторським договором № КП-00094 від 29.12.2009р., є доведеним, а відповідачем зворотнього суду не подано, то висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 71 013,73 грн. судова колегія вважає обґрунтованими.

Твердження скаржника про те, що строк дії договору закінчився, а тому правові підстави для задоволення позову -відсутні, є безпідставними, оскільки сам відповідач у видаткових накладних на повернення товару у 2011 році підставою повернення товару вказував саме договір № КП-00094 від 29.12.2009р., що свідчить про факт досягнення сторонами згоди щодо пролонгації угоди.

Зворотнього суду не подано.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в сумі 71 013,73 грн., оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Водночас, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зміни пункту третього резолютивної частини судового рішення у даній справі щодо відмови у стягненні 100 грн. судового збору. Судовий збір відноситься до складу судових витрат, які покладаються судом на сторони в залежності від вирішення спору і не є коштами, у стягненні яких суд вправі відмовляти при частковому задоволенні позову. З огляду на викладене, слід виключити з пункту третього резолютивної частини рішення посилання на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 100 грн. судового збору.

З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року у справі № 5015/197/12 змінити, виключивши з пункту третього резолютивної частини рішення посилання на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 100 грн. судового збору.

В решті судове рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 19.04.2012р.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Гриців В.М.