Постанова

від 19.04.2012 по справі 5015/3112/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа № 5015/3112/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 23.03.12 Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.11

у справі № 5015/3112/11

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», м. Запоріжжя в особі Львівської філії ПАТ АКБ «Індустріалбанк», м. Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м. Львів

про стягнення 4 607 245 грн. 29 коп.

за участю представників:

від позивача - Тимків М.В. -представник;

від відповідача -Бігун Н. . -представник.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.11 у справі № 5015/3112/11 (суддя Морозюк А.Я.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк»в особі Львівської філії ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за договором кредитної лінії (в національній валюті) № КЛ/1000/7/08 від 16.04.08 у розмірі 3 440 261 грн. 46 коп. -заборгованості по кредиту, 66 929 грн. 87 коп. -заборгованості по відсотках, 440 067 грн. 12 коп. -пені, 21 847 грн. 13 коп. -державного мита, 202 грн. 19 коп -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові в частині стягнення пені на суму 659 986 грн. 84 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.11 у справі № 5015/3112/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в порушення вимог ст. 84 ГПК України не були досліджено відомості про природу, зміст, укладеного між сторонами договору кредитної лінії № КЛ/1000/7/08 від 16.04.08, та не взято до уваги, що в кредитному договорі в порушення ч. 2 ст. 345 ГК України відсутня умова про відповідальність банку щодо видачі кредиту. Зокрема, скаржник вказує, що передбачена умовами цього договором виключна відповідальність позивача за порушення його умов створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача.

З врахуванням наведеного, на думку скаржника, суд першої інстанції зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги, та, у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України визнати такий договір недійсним.

Крім того, скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства України шляхом стягнення із позичальника грошових коштів, не звертаючи при цьому стягнення на заставлене майно.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.11 у справі № 5015/3112/11 відсутні з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 16.04.08 між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк», в особі керуючого Львівської філії АКБ «Індустріалбанк»(правонаступником АКБ «Індустріалбанк»є ПАТ АКБ «Індустріалбанк», згідно з п. 1.3 статуту ПАТ АКБ «Індустріалбанк», зареєстрованого 11.09.09) та ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд»(позичальником) 16.04.08 укладено договір кредитної лінії (в національній валюті) № КЛ/1000/7/08 (надалі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитну лінію(кредит), з встановленням ліміту кредитування в розмірі 5 000 000 грн. у порядку, передбаченому п. 3.1 договору на цілі: для поповнення обігових коштів строком з 16.04.08 по 30.03.10 включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 18% річних (договором про внесення змін до договору кредитної лінії (в національній валюті) від 16.04.08 № КЛ/1000/7/08 укладеним 15.10.08 збільшено плату за користування кредитними коштами до 21% річних).

Відповідно до п. 3.1 договору кредитної лінії банк зобов'язується надати позичальнику в користування грошові кошти в сумі, на строки та цілі, визначені цим договором, шляхом перерахування коштів, зазначених в письмовій заявці позичальника, але не більше визначеного ліміту, з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням цих коштів з поточного рахунку згідно з документами позичальника.

14 липня 2009 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору кредитної лінії (в національній валюті) від 16.04.08 № КЛ/1000/7/08, яким внесено зміни до договору кредитної лінії в частині зміни найменування ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд»на ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

На виконання своїх зобов'язань за договором кредитної лінії, позивачем було відкрито відповідачу кредитну лінію в розмірі 5 000 000 грн. з терміном погашення до 30.03.10, та відповідними траншами було видано кредит, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою з особового рахунку позичальника (Т.І а.с. 128-144).

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту на позичковий рахунок в АКБ «Індустріалбанк», строком не пізніше 30 березня 2010 року. Погашення мало здійснюватись щомісячно, з листопада 2009 р. по березень 2010 року, протягом п'яти робочих днів, рівними частинами по 1 000 000 грн., із відповідним зменшенням ліміту кредитування, та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 30.03.10.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач за станом на час звернення з позовом до суду першої інстанції свої договірні зобов'язання в частині повернення кредитних коштів у відповідності до умов Кредитного договору не виконав у повному обсязі, за станом на 04.08.11 не повернув основну суму кредиту в розмірі 3 440 261,46 грн. (том. І, а.с. 109).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов'язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір від 16.04.08 № КЛ/1000/7/08, невиконання умов якого відповідачем (позичальником) стало підставою позову у даній справі є дійсним, доказів визнання його недійсним сторонами не подано. Натомість, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»зверталося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ АКБ «Індустріалбанк»про визнання недійсним кредитного договору від 16.04.08 № КЛ/1000/7/08 з підстав невідповідності нормам ЦК України та ГК України, оскільки у ньому відсутні саме умови про відповідальність банку щодо видачі кредиту. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.11 у справі № 8/5009/3631/11 у позові було відмовлено. Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.11.

З врахуванням наведеного, доводи скаржника щодо недійсності кредитного договору з підстав відсутності у ньому умов про відповідальність банку щодо видачі кредиту не можуть бути взяті Львівським апеляційним господарським судом до уваги.

Відповідно до п. 4.6 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти за користування кредитом щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше двох робочих днів наступного місяця на рахунок банку, а при повному погашенні кредиту -одночасно з його погашенням. В останній робочий день поточного року проценти сплачуються по останній календарний день року включно.

Відповідно до п. 8.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок коштів на позичковому рахунку за методом «факт/факт»з розрахунку фактичного числа днів в місяці та в році в останній робочий день місяця по передостанній робочий день включно. В останній робочий день поточного року проценти нараховуються по останній календарний день включно. День видачі і день повернення кредиту при розрахунку процентів вважається як один день. Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів повернення кредиту банк може нараховувати проценти на суму боргу за весь час прострочення, в розмірі зазначеному у пункті 1.1. цього договору.

Відповідно до умов кредитного договору позивачем були нараховані проценти за користування кредитом, заборгованість по сплаті яких становить 66 929,87 грн.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту та сплати у повному обсязі процентів за користування кредитними коштами у відповідності до умов кредитного договору, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 440 261,46 грн. суми кредиту (з урахуванням часткового повернення суми кредиту відповідачем) та 66 929,87 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту і/або сплати нарахованих процентів, комісій, банк може нараховувати пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійного розміру діючої облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (погашення кредиту і/або сплатити процентів) від суми заборгованості.

З врахуванням неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань в частині порушення строків сплати процентів, позивачем нараховано відповідачу пеню по простроченій заборгованості по кредиту за період з 09.11.09 по 28.07.11 в розмірі 1 030 107,57 грн., пеню за простроченими відсотками за період з 11.01.10 по 28.07.11 в розмірі 69 946,39 грн., всього в сумі 1 100 053,96 грн.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до проведеного ним розрахунку у відповідності до вимог умов п. 7.1 кредитного договору, вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України», та з врахуванням відсутності заяви сторони в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до стягнення підлягає пеня в розмірі 440 067,12 грн.

Відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 659 986,84 грн.

Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором на заставне майно при забезпеченні зобов'язань за цим договором заставою, не спростовують правомірності оскаржуваного рішення та не можуть слугувати підставою для його зміни чи скасування, оскільки відповідно до ст. ст. 572, 589 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на заставу є правом, а не обов'язком кредитора-заставодержателя. Дана позиція викладена і у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»(із змінами та доповненнями).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого.

Крім того, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником при поданні апеляційної скарги судовий збір був сплачений у меншому розмірі, ніж той, що встановлений Законом України «Про судовий збір» із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який діяв на момент сплати судового збору (на 22.03.12). Враховуючи той факт, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не було подано доказів доплати судового збору, з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 3960 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області 12.12.11 у справі № 5015/3112/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961, МФО 385424) в дохід Державного бюджету України 3 960 грн. (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006 ) за подання апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний тест постанови складено 20.04.12

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.