Ухвала

від 06.07.2020 по справі 5015/3112/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.07.2020 Справа № 5015/3112/11

Суддя О.Д. Запотічняк розглянувши матеріали скарги приватного акціонерного товариства ФІРМА НАФТОГАЗБУД , м. Львів

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області

у справі № 5015/3112/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК , м. Запоріжжя в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК , м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ФІРМА НАФТОГАЗБУД , м. Львів

про: стягнення 4 795 429,44 грн.

за участю представників сторін:

від скаржника: Шуневич Т.П.;

від позивача: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився;

Встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 5015/3112/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК до Публічного акціонерного товариства ФІРМА НАФТОГАЗБУД про: стягнення 4 795 429,44 грн.

За результатами розгляду справи, 12.12.2011 Господарським судом Львівської області позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства ФІРМА НАФТОГАЗБУД на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК - заборгованість за договором кредитної лінії (в національній валюті) №КЛ/1000/7/08 від 16.04.2008 року у розмірі 3 440 261 грн. 46 коп. -заборгованості по кредиту, 66 929 грн. 87 коп. -заборгованості по відсотках, 440 067 грн. 12 коп. -пені, 21 847 грн. 13 коп. -державного мита, 202 грн. 19 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання відповідного рішення, 16.03.2012 року Господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

Ухвалою від 08.07.2014 року наказ Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 р. у справі №5015/3112/11 визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки зобов`язання боржника перед первісним кредитором було виконане у повному обсязі.

17.06.2021 Публічним акціонерним товариством ФІРМА НАФТОГАЗБУД подано скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо не зняття арештів, що є протиправною бездіяльністю органу виконавчої служби. Просили зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №32473766.

На виконанні виконавчої служби перебувало виконавче провадження №32473766 від 07.05.2012 року про стягнення відділом примусового виконання із ПрАТ Фірма`Нафтогазбуд 3 969 307,77 грн. на підставі наказу №5015/3112/11 від 16.03.2012, виданого Господарським судом Львівської області.

Заява обґрунтована тим, що виконавчий документ 24.03.2014 року було повернено стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження , при цьому 08.05.2012 року на все майно Товариства було накладено арешт.

Крім того, ПАТ ФІРМА НАФТОГАЗБУД зверталось з позовом про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти усі арешти у ВП №32473766 до Господарського суду Львівської області , проте, ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено, що даний спір повинен розглядатись не в порядку позовного провадження, а в порядку розділу VI ГПК України ( ухвала від 09.06.2021 у справі №914/1571/21).

Ухвалою від 22.06.2021 суд призначив розгляд справи на 06.07.2021.

В судове засідання 06.07.2021 представник заявника з`явилась, надала пояснення по суті скарги, просила таку задоволити, орган ДВС подав клопотання про розгляд заяви без їх участі. Представник позивача не з`явився, причин не явки не вказав.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

За результатами розгляду справи, 12.12.2011 Господарським судом Львівської області позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства ФІРМА НАФТОГАЗБУД на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк ІНДУСТРІАЛБАНК - заборгованість за договором кредитної лінії (в національній валюті) №КЛ/1000/7/08 від 16.04.2008 року у розмірі 3 440 261 грн. 46 коп. -заборгованості по кредиту, 66 929 грн. 87 коп. -заборгованості по відсотках, 440 067 грн. 12 коп. -пені, 21 847 грн. 13 коп. -державного мита, 202 грн. 19 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання відповідного рішення, 16.03.2012 року Господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

Ухвалою від 08.07.2014 року наказ Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 р. у справі №5015/3112/11 визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки зобов`язання боржника перед первісним кредитором було виконане у повному обсязі.

07.04.2021 року Товариство звернулось до органу виконавчої служби про знятгя арешту з листом №162/01 та отримало відповідь, що станом на 29.04.2021 у відділу відсутні правові підстави для припинення чинності арешту накладеного в процесі виконання виконавчого провадження № 32473766 (лист №11781 від 29.04.2021 року).

ПАТ ФІРМА НАФТОГАЗБУД не було відомо про наявний арешт до моменту, продажу автомобіля, копії постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту у заявника не збереглись, заявник завернувся до відділу із прохання надати постанови про повернення виконавчого документу.

06.07.2021 на адресу суду надійшло клопотання від відділу примусового виконання рішень в якому зазначено, що матеріали ВП № 32473766 знищені за закінченням терміну зберігання, а також відзив на заяву, просили відмовити в задоволенні такої.

Так, позивач звернувся з позовом до суду про зняття арешту рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків у виконавчому провадженні № 32473766.

Враховуючи специфіку спору, строк оскарження дій виконавчої служби не сплив з огляду на наступне.

25 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 175/3995/17-ц виніс рішення у якому зазначив: триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Відповідно до положень ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - ЗУ Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч. 4 статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Права та обов`язки виконавців, передбачені статтею 18 Закону №1404-VIII. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Водночас, частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб .

Ухвалою від 08.07.2014 року наказ Господарського суду Львівської області від 16.03.2012р. у справі 5015/3112/11 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно п. 5 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

За правилами ст. 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З позиції суду наявність таких арештів у виконавчому провадженні, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу, наказ визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає закінченню, дійсно перешкоджає позивачу у володінні і розпорядженні майном на яке накладено арешт, а тому слід зобов`язати орган ДВС зняти такі арешти.

Керуючись статтями 162, 172, 339-341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в :

1. Задоволити скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо не зняття арештів № 251/01 від 14.06.2021.

2. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) Приватного акціонерного товариства "Фірма Нафтогаззбут"у виконавчому провадженні №32473766.

Ухвала набирає сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя О.Д. Запотічняк