Постанова

від 23.04.2012 по справі 5015/328/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа № 5015/328/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж»(надалі ПП «Аеромакс-Монтаж») б/н від 03.03.2012р. (вх. № 515 від 13.03.2012р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2012р.

у справі № 5015/328/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеромакс-Львів»(надалі ТзОВ «Аеромакс-Львів»)

до відповідача: ПП «Аеромакс-Монтаж»

про стягнення заборгованості,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 -директор; ОСОБА_3 -представник (довіреність № 3 від 09.02.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність № 28/10-1 від 28.10.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2012р. у справі №5015/328/12 (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Аеромакс-Монтаж» на користь ТзОВ «Аеромакс-Львів» 162 160,49 грн. боргу та 3 243,21 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару. В матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності у відповідача боргу перед позивачем у розмірі 162 160,49 грн., здійснення повної чи часткової оплати такого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд розглянув дану справу та виніс оскаржуване рішення без участі представника відповідача та за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату розгляду справи. Звертає увагу на те, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки № 101208 від 08.12.2010р., який з боку двох сторін підписаний однією особою -ОСОБА_5, що не допускається в силу ч. 3 ст. 238 ЦК України. Відтак, вказаний договір, на думку апелянта, є нікчемним. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2012р. у справі № 5015/328/12.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у даній справі. Твердження апелянта про те, що суд позбавив його можливості захистити свої права та інтереси не відповідають дійсності. Матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення судових засідань. В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача були об'єктивні обставини, які перешкоджали йому скористатись своїм правом на захист прав та інтересів в суді. Зазначає, що суд дійшов правильного висновку про те, що заборгованість відповідача підтверджена належними доказами. Звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості перед позивачем. Відповідач не оспорює цієї обставини і в апеляційній скарзі. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2012р. у справі № 5015/328/12, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. замість судді Якімець Г.Г. введено в склад колегії суддю Гриців В.М. з підстав, зазначених в даному розпорядженні.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2012р. у справі № 5015/328/12. з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Аеромакс-Львів»(постачальник) та ПП «Аеромакс-Монтаж»(покупець) укладено договір поставки № 101208 від 08.12.2010р., за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар у кількості, якості й асортименті, зазначеним у заявках, що виставляються покупцем (а.с. 10-11).

Одночасно з підписанням цього договору постачальник погоджує з покупцем і оформляє специфікації (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 ціна одиниці товару (партії) зазначається в специфікаціях чи інших аналогічних документах (комерційні пропозиції, рахунки-фактури), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.3 договору загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних продавцем і сплачених покупцем заявок протягом терміну дії договору.

В п. 4.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW у редакції ІНКОТЕРМС 2000 року.

В п. 6.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар (за кожну окрему партію) згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою тощо не пізніше 30 календарних днів (якщо інше не буде погоджено сторонами додатково) з моменту отримання цієї партії у власність.

Право власності на куплений товар переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі (видачі накладної тощо) (п.5.4 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої ним суми за кожний день такого прострочення.

Згідно п. 9.1 договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2011р., а в частині взаєморозрахунків -до їх повного і належного виконання (здійснення).

На виконання договірних зобов'язань позивач протягом липня-серпня 2011 року поставив відповідачу товар, вартість якого становить 162 545,49 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № РнАЛ-00051 від 11.07.2011р., № РнАЛ-00052 від 03.08.2011р., № РнАЛ-00055 від 08.08.2011р., № РнАЛ-00056 від 08.08.2011р., № РнАЛ-00057 від 08.08.2011р., № РнАЛ-00058 від 08.08.2011р., № РнАЛ-00059 від 08.08.2011р. та відповідними податковими накладними (а.с. 32-38, 41-47).

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без жодних зауважень, доказом чого являються вищевказані видаткові накладні.

Однак, в матеріалах справи відсутні і суду не надані докази оплати відповідачем поставленого йому товару на загальну суму 162 545,49 грн.

З акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін вбачається, що станом на 29.08.2011р. сума боргу відповідача перед позивачем складає 162 545,49 грн. (а.с.31).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 101208.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 162 545,49 з ПДВ, який повинен був оплатити за умовами укладеного договору на пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару у власність.

Однак, докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару в матеріалах справи відсутні і суду не надані.

Апелянт вважає договір поставки №101208 від 08.12.2010р. нікчемним.

При цьому посилається на ч. 3 ст. 238 ЦК України, в силу положень якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Дані твердження скаржника не заслуговують на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 101208 від 08.12.2010р. підписаний від імені позивача та відповідача однією особою -ОСОБА_5, що не допускається в силу ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 ГК України підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 65 ГК України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як видно із наявного в матеріалах справи спеціального витягу з ЄДРЮОФОП, станом на момент укладення договору поставки № 101208 від 08.12.2010р. керівником ПП «Аеромакс-Монтаж»є ОСОБА_5, який підписав договір зі сторони відповідача.

Згідно протоколу-рішення № 4 від 14.09.2010р. ОСОБА_5 являється директором ТзОВ «Аеромакс-Львів», відкликаний з посади директора з 01.09.2011р., що підтверджується рішенням засновників ТзОВ «Аеромакс-Львів» від 31.08.2011р.

Відповідно до п.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Однак, статтею 238 ЦК України, на яку посилається скаржник, не встановлено наслідком недотримання її вимог недійсність правочину, вчиненого представником від імені особи, яку він представляє, в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є (нікчемність такого правочину).

Сторони не заперечують того факту, що при укладенні договору поставки №101208 від 08.12.2010р. директор ОСОБА_5 діяв в інтересах як позивача, так і відповідача, та зі згоди кожного з них. При цьому порушень прав та інтересів сторін у справі внаслідок укладення оспорюваного апелянтом договору суд не встановив.

В судовому порядку вказаний договір не визнавався недійсним.

Крім того, зі змісту позовної заяви (а.с.4) вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості нормами статей 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України, відповідно до яких суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином.

Матеріалами справи встановлено, що позивач належно виконав свій обов'язок щодо поставки відповідачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 162 160 грн.49 коп. (а.с.29-47). Відповідач свого обов'язку по оплаті за вказані товари не виконав.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми ЦК України, порушення вимог ч.3 ст.238 ЦК України при укладенні договору поставки №101208 від 08.12.2010р. жодним чином не впливає на обов'язок ПП «Аеромакс-Монтаж»оплатити вартість прийнятих товарів, при тому, що підприємство не заперечує факту їх отримання та підтверджує свою заборгованість шляхом підписання акту звірки розрахунків від 29 серпня 2011 року.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, що спростовують факти, викладені в позовній заяві.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 162 160,49 грн. боргу. Рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1 . Рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2012р. у справі № 5015/328/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Хабіб М.І.