Постанова

від 27.03.2012 по справі 6/105/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27 березня 2012 року Справа № 6/105/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. ВРЛ №656192 від 28.07.2011 р.)

відповідача - дир-ра Гайду В.Д

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.11 р.

у справі № 6/105/2011/5003 (суддя Говор Н.Д.(головуючий), судді Банасько О.О., Колба- сов Ф.Ф.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Титан"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-транс";

- товариства з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр";

- товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія"

про стягнення 480 000,00 грн. матеріальної шкоди

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2011 року у справі № 6/105/2011/5003 відмовлено в задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-транс", товариства з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" і товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" про стягнення 480000 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовну вимогу. Вважає рішення необґрунтованим та таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин справи. Також вважає, що судом не надано належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до порушення норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає наступне.

Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підприємець ОСОБА_3 не мала законних та обґрунтованих підстав для перерахування товариству «Незалежна нафтова компанія» вартість втраченого вантажу в сумі 480000,00 гривень за договором перевезення № 01/04-2009 від 01.04.2009 р.на підставі якого вантаж мав доставлений товариству з обмеженою відповідальністю «БрокБудЦентр». Скаржник пояснює, що підприємець ОСОБА_3 відшкодувала ТзОВ «Незалежна нафтова компанія» матеріальні збитки в розмірі 480000,00 гривень за втрачені/недоставлені належному вантажоодержувачу нафтопродукти.

Також скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відшкодувавши вартість втраченого вантажу, позивач визнав свою вину у втраті пального. Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що в даному випадку вбачається вина товариства «Титан» у неналежній доставці товару, оскільки відповідач ТОВ «Титан» без достатніх правових підстав заволодів нафтопродуктами, які перевозились позивачем. Тому позивач/скаржник не зміг передати нафтопродукти належному вантажоотримувачу - ТзОВ «БрокБудЦентр» з незалежних від нього причин, оскільки в місці призначення доставки нафтопродуктів представники ТзОВ «БрокБудЦентр» були відсутні, а відповідачем протиправно злито і оприбутковано нафтопродукти, дизпаливо ЕN 590 в кількості 75000 літрів на загальну вартість 480000,00 гривень. Наслідком таких протиправних дій відповідача стало те, що між позивачем та відповідачем виникли позадоговірні господарські зобов'язання відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Посилаючись на норми ст.ст.1166,1191,1212 ЦК України, скаржник доводить, що відповідач безпідставно набув майно за рахунок іншої особи, фактично позивача, тому позивач, який був змушений відшкодувати шкоду, завдану іншою особою/відповідачем, набув право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Скаржник вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано не застосовані норми ст.ст.1166, 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

В додаткових поясненнях у справі скаржник, з урахуванням наданого відповідачем ТзОВ «Титан» відзиву на апеляційну скаргу, звертає увагу суду на рекомендації Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», на які посилається також і відповідач у своєму відзиві, де зазначено, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодовувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, для чого судам необхідно визначити правильне розмежування підстав відповідальності. При цьому при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі згідно зі ст.1166 ЦК України.

Також зазначено, що як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає стягненню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Скаржником також надано пояснення щодо пломбування автоцистерн, де стверджується про опломбування кришок люків та кранів цистерн в пункті навантаженняперед прийомкою вантажу до перевезення відповідно до п.9.9 Правил перевезення вантажів в Україні. Підтвердження цього, на думку скаржника, є підписи водіїв у товарно-транспортних накладних про те, що претензій до вантажу немає. Відповідачем нафтопродукти були злиті через верхні люки автоцистерн, а не через нижні отвори, і у протоколі огляду місця події від 23.04.2010 р. старшим слідчим прокуратури зазначено про наявність металевих пломб на відкривних ручках зливних кранів на момент огляду та про відсутність пломб на верхніх люках. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про протиправні дії ТОВ «Титан».

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" у відзиві та в наданих суду поясненнях заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить рішення місцевого господарського суду Вінницької області від 07.12.2011 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач вважає, що скаржник, обгрунтовуюючи доводи скарги, одночасно застосовує до спірних правовідносин різні нормативні підстави відповідальності. Доводить, що ТОВ «Незалежна нафтова компанія» не є потерпілим в розумінні ст.1191 ЦК України, оскільки йому завдано збитки з вини ТОВ «БрокБудЦентр» внаслідок невиконання зобов'язань по оплаті за договором поставки від 09.04.2010 р. Крім того, між скаржником та ТОВ «Незалежна нафтова компанія» не існувало деліктних правовідносин, а відтак обов'язок відшкодувати вартість вантажу у скаржника міг виникнути лише за наявності вини. Тому здійснене скаржником відшкодування на користь ТОВ «Незалежна нафтова компанія» є добровільним волевиявленням скаржника і не створює правових наслідків для відповідача.

Також відповідач звертає увагу на відсутність причинного зв'язку між шкодою та винними діями відповідача. Оскільки ТОВ «Незалежна нафтова компанія» не була власником вантажу на момент отримання його/вантажу нафтопродуктів відповідачем, тому виключено заподіяння йому шкоди саме у вигляді втрати вантажу.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на статтю 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки підставою виникнення права власності відповідача на нафтопродукти є договір № 15/13/5/07-04/10 купівлі-продажу від 07.04.2010 р., укладений відповідачем та ТзОВ «Укрнафта-транс».

Треті особи на стороні відповідача не скористалися правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу та не забезпечили явку представників у судове засідання. Про час і місце судових засідань суд повідомляв третіх осіб, зокрема - ТзОВ "Укрнафта-транс" та ТзОВ "БрокБудЦентр" - за юридичною адресою, яка зазначена скаржником в апеляційній скарзі та підтверджена спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який одержаний апеляційним судом відповідно до ст.ст.17,22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у зв'язку із розглядом цієї справи. Тому примірники повідомлень про вручення поштових відправлень, повернуті поштовим відділенням з позначками 'по закінченню терміну зберігання' і 'за зазначеною адресою не проживає' відповідно, є належними доказами виконання апеляційним господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.140-142, 153-156, 164-165 у т.2; а.с.36-42, 46-47 у т.3/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб на стороні відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача/скаржника та відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 квітня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія"/замовником та підприємцем ОСОБА_3./перевізником укладено договір перевезення № 01/04-2009 р., предметом якого є зобов'язання перевізника на вимогу замовника надати послуги перевезення вантажів (нафтопродуктів) замовника автомобілями /а.с.10 у т.1/.

За умовами 3.1.4 цього договору сторони передбачили, що перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність вантажу, який належить замовнику, з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі (розвантаження) у пункті призначення, вказаному у товаротранспортній накладній, і видати його уповноваженій на одержання особі.

За умовами п.4.2 розділу 'Відповідальність сторін' цього договору визначено, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, який належить замовнику, у випадку повної або часткової втрати (недостачі), псування і пошкодження з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі (розвантаження) в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі. За умовами ч.2 цього пункту договору передбачено, що у випадку недостачі вантажу в пункті призначення, уповноважені представники обох сторін (замовника ТОВ «Незалежна нафтова компанія» і перевізника підприємця ОСОБА_3.) складають акт про недостачу вантажу.

11.04.2010 р. замовник ТОВ «Незалежна нафтова компанія» надав заявку на послуги перевезення за договором № 01/04-2009 від 01.04.2009 р., відповідно до якої замовив послуги на перевезення двома автоцистернами дизельного пального EN 590 марки F у кількості 75000 л до пункту/адреси розвантаження м.Тульчин вул.Леніна,57-б із визначенням контактної особи при розвантаженні: ТзОВ "БрокБудЦентр", ОСОБА_6 /а.с.11 у т.1/.

Товарно - транспортними накладними № сТТН-091600 та № сТТН-091601 від 12.04.2010 р. підтверджено одержання перевізником ОСОБА_3 відповідно 37000 тис.л і 38000 тис.л дизпалива автомобільного EN 590 сорту 1. Вантажовідправником за цими накладними визначено ТзОВ "ННК" (ТОВ «Незалежна нафтова компанія»), а замовником і вантажоодержувачем - ТОВ «Брок Буд Центер» /а.с.13 у т.1/. Пунктом навантаження у товарно-транспортних накладних визначено ТзОВ "Український індустріальний союз" ст. Станишівка, а пунктом розвантаження - Тульчин.

Товарно-транспортні накладні містять підписи особи, яка відвантажила дизпаливо автомобільне, і відбитки штампу "ТзОВ Український індустріальний союз" та печатки ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія".

Про одержання вантажу без претензій свідчать підписи експедиторів Куліковського та Хоміцького.

Отже, укладений позивачем та ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія", договір за своєю правовою природою є договором перевезення та з огляду на ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним. Укладення договору перевезення вантажу підтверджено прийнятою до виконання заявкою та складеними товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу одержувачу ТОВ «БрокБудЦентр».

Сторонами договору перевезення згідно зі ст.909 ЦК України та ч.2 ст.306 ГК України є перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач.

Відповідно до ст.909 ЦК України та ст.307 ГК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу - вантажоодержувачу.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата вантажу сталась не з його вини. Аналогічні положення містяться у у ст.314 ГК України.

Відповідно до ст.614 ЦК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За змістом наведених норм перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу стались не викликані діями або недоглядом перевізника або внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані договірні зобов'язання щодо перевезення вантажу до пункту призначення, і втрата вантажу сталась внаслідок протиправних дій відповідача ТОВ «Титан», перешкодити яким перевізник не міг.

Так, судом встановлено, що вантаж за договором перевезення був доставлений до пункту розвантаження у м.Тульчин, визначеному у заявці до договору № 01/04-2009 від 01.04.2009 р. та товарно-транспортних накладних - м.Тульчин вул.Леніна,57-б. Представників вантажоодержувача ТОВ «БрокБудЦентр» за адресою розвантаження не було, і відсутні докази одержання перевізником інших інструкцій, ніж зазначено у заявці та товарно-транспортних накладних. Тобто - в установленому порядку передати вантаж вантажоодержувачу перевізник не зміг з обставин, які від нього не залежали.

Представники перевізника повідомили про даний факт замовника ТОВ «Незалежна нафтова компанія» та мали намір поїхати з місця доставки, але були затримані працівниками міліції. Водії були вимушені проїхати до відділення міліції, а автотранспорт з нафтопродуктами був залишений за місцем прибуття. Після повернення з відділку міліції водіями було виявлено, що бензовози порожні, і присутній на місці директор ТОВ «Титан» пояснив, що нафтопродукти - дизельне пальне в кількості 75000 л були злиті за його вказівкою, оскільки він вважав, що це дизельне пальне належить йому. Після виявлення зникнення вантажу водіями перевізника було подано заяву про вчинення злочину до міліції.

Пломбування вантажів/нафтопродуктів проводиться пломбами вантажовідправника з ініціативи замовника або на вимогу перевізника. Інше договором перевезення не передбачено.

Колегія суддів звертає увагу, що товарно-транспортні накладні не містять відміток про опломбування вантажу пломбами ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія", як це передбачено п.9.1-9.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 р. № 363 (в редакції на час перевезення) та п.7.5.3. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Мінюсті України 02.09.2008 р. за № 805/15496. Зміст відтиску пломби, відповідно, у товарно-транспортних накладних не зазначений.

Пломбування вантажів/нафтопродуктів проводиться пломбами вантажовідправника з ініціативи замовника або на вимогу перевізника. Інше договором перевезення не передбачено. Тобто - замовником/вантажовідправником не вжито таких заходів до забезпечення схоронності вантажу як пломбування місткості з нафтопродуктами.

Оскільки втрата нафтопродуктів сталася внаслідок обставин, яких неможливо було запобігти або усунути, 15.04.2010 р. підприємець ОСОБА_3 направила листа ТОВ «Незалежна нафтова компанія» з поясненнями щодо підстав недоставлення нафтопродуктів та причин неможливості передачі їх вантажоотримувачу ТОВ «БрокБудЦентр».

Наведені обставини підтверджені листом підприємця ОСОБА_3 від 15.04.2010 р., адресованого ТОВ «Незалежна нафтова компанія», копії постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.09.2010 р. в справі № 4-31/2010 р., постанови Тульчинського районного суду від 02.07.2010 р. у справі № 4-25-2010 р., постановами старшого слідчого прокуратури Тростянецького району від 14.04.2010 р. про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень посадовцями ТОВ «Титан» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, від 18.08.2010 р. про проведення виїмки, від 17.09.2010 р. про виділення матеріалів криимінальної справи в окреме провадження, які є належними письмовими докази в розумінні ст.ст.32,43 ГПК України /а.с.52-58 у т.2, а.с.50-51 у т.3/.

Відповідач неправомірно, без достатніх підстав заволодів і розпорядився дизельним пальним EN 590, відвантаженим позивачем через перевізника підприємця ОСОБА_3 товариству з обмеженою відповідальністю «БрокБудЦентр» згідно з товарно-транспортними накладними №№ сТТН-091600, № сТТН-091601 від 12.04.2010 р. з доставкою в пункт призначення м.Тульчин.

Обгрунтовуючи оприбуткування ним нафтопродуктів, відповідач посилається на договори купівлі-продажу № 15/13/5/07-04/10, укладений 07.04.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-транс" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (покупець) /а.с.42 т.1/, та купівлі-продажу № 71/11/5/05-11/09, укладений 07.04.2010 р. цими ж сторонами /а.с.7-9 у т.2/, а також - видаткові накладні №№ 94, 95 від 13.04.2010 р., за змістом яких 13.04.2010 р. представник ТОВ «Титан» на підставі довіреності ГВД № 21 одержав від ТОВ «Укрнафта-транс» відповідно 37000 л. і 38000 л Дт.

Крім того, відповідач посилається на такі договори:

- 08.04.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафта- транс" (покупець) уклали договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 16/03-10 МО,

- 09.04.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" (покупець) уклали договір купівлі -продажу нафтопродуктів № МО-ННК -105/04 /а.с.61 у т.2/.

За договором перевезення № 01/04-2009 р., укладеним 01 квітня 2009 року ТзОВ "Незалежна Нафтова Компанія" (замовник) та підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та заявки до нього від 11.04.2010 р. ТзОВ "Незалежна Нафтова Компанія" замовило послуги перевезення двох автоцистерн дизельного пального у кількості 75000 л, вказавши адресу розвантаження: м.Тульчин, вул.Леніна,57-б, контактна особа при розвантаженні - ТзОВ "БрокБудЦентр", ОСОБА_6

Посилаючись на ці договори, відповідач доводить, що ТОВ «Титан» є кінцевим вантажоотримувачем дизельного пального, за яке ТОВ «Титан» виконав розрахунки із «Укрнафта-транс».

Місцевий господарський суд погодився із такими доводами відповідача, зазначивши у рішенні, що проаналізувавши зміст вказаних документів, суд дійшов висновку, що дизельне пальне, придбане відповідачем у ТОВ "Укрнафта- транс", було доставлено йому позивачем у відповідності до заявки до договору перевезення № 01/04-2009 р. від 01 квітня 2009 року, укладеним ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія" та підприємцем ОСОБА_3 за вказаною у заявці адресою та оплачене відповідачем на користь ТОВ "Укрнафта-транс" у відповідності з умовами договору № 15/13/5/07-04/10 від 07.04.2010 р.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки наведене спростоване матеріалами справи в їх сукупності.

Так, наявність договору купівлі-продажу, видаткові накладні про одержання товару від ТОВ «Укрнафта-Транс» та документи про виконання товариством «Титан» розрахунків з ТОВ «Укрнафта-транс» не є допустимими доказами того, що ТОВ «Титан» є кінцевим вантажоотримувачем дизельного пального, доставленого позивачем у відповідності до заявки до договору перевезення № 01/04-2009 р. від 01 квітня 2009 року та товарно-транспортних накладних.

Договором перевезення, заявкою до договору перевезення № 01/04-2009 р. від 01 квітня 2009 року та товарно-транспортними накладними № сТТН-091600 та № сТТН-091601 від 12.04.2010 р. підтверджено, що сторонами договору перевезення є ТОВ «Незалежна нафтова компанія»/вантажовідправник, позивач/перевізник і ТОВ «БрокБудЦентр», яке є вантажоодержувачем.

Підприємець ОСОБА_3 мала видати вантаж особі, яка визначена у зазначених документах як уповноважена (мала право на одержання вантажу) - ТОВ «БрокБудЦентр» ОСОБА_6. Цій особі - ОСОБА_6 була видана довіренність на одержання 75000 т дизельного пального /а.с.12 у т.1/.

Наведені документи є допустимими доказами, враховуючи зміст договору перевезення.

Не будучи вантажоодержувачем, ТОВ «Титан» не мало права на одержання вантажу. Жодним іншим доказом в порядку ст.ст.33-34,43 ГПК України відповідач не довів свої повноваження на одержання вантажу замість визначеного вантажоодержувача ТОВ «БрокБудЦентр».

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 /далі по тексту - Положення/, первинні облікові документи є належними і допустимими доказами того, що фактично відбулась господарська операція і, відповідно - є доказами виникнення прав та зобов'язань сторін за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України. Згідно з п.2.4 Положення залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, в т.ч. - підстава для здійснення операцій.

Товарно-транспортні накладні не містять будь-яких відміток/відомостей про одержання вантажу (підписи тощо) як обов'язкових реквізитів за п.2.4 Положення, а також - інших відомостей (наприклад, посилання на договір купівлі-продажу, стороною якого є ТОВ "Титан", тощо), які б дозволили дійти висновку про правомірність одержання відповідачем дизельного пального, доставленого за товарно-транспортними накладними № сТТН-091600 та № сТТН-091601 від 12.04.2010 р., а також - інших відомостей, які передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

При відвантажені продукції автотранспортом підпис представника ТОВ «Титан» як покупця має бути на екземплярах товарно-транспортної накладної, як це визначено п.7.5.6 і додатком № 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція) затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Мінюсті України 02.09.2008 р. за № 805/15496.

Тому видаткові накладні не можуть бути достатнім і належним доказом правомірності одержання дизпалива автомобільного в даному випадку, таким доказом має бути товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до Інструкції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач незаконно заволодів 75000 л дизпалива. Відповідач знав і міг дізнатись з первинних документів (зокрема, зазначених вище товарно-транспортних накладних) про те, що дизпаливо не є власністю ТОВ «Укрнафта-транс», а відвантажено ТОВ «ННК» для вантажоодержувача «БрокБудЦентр», повноважним представником якого визначено ОСОБА_6

Судом встановлено, що ТОВ «БрокБудЦентр», який є вантажоодержувачем згідно з заявкою та товарно-транспортними накладними, та ТОВ «Незалежна нафтова компанія» 09.04.2010 р. уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів № МО-ННК-105/04 /а.с.61 у т.2/. Умовами п.3.3.1, 3.5 договору купівлі - продажу від 09.04.2010 р. № МО-ННК-105/04 передбачається альтернативна поставка автоцистернами шляхом самовивозу товару як покупцем так і та (або) транспортуванням товару перевізником від продавця покупцеві.

Згідно з п.3.5. цього договору з моменту передачі товару покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару переходить від продавця до покупця. Така умова договору купівлі-продажу відповідає нормам ст.334, ч.2 ст.664 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.10 р. за вих. № 12/11-10 товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" направило підприємцю ОСОБА_3 вимогу про відшкодування матеріальних збитків за втрачений вантаж в розмірі 480000 грн. /а.с.99-100 т.1/. Така вимога суперечить нормам ст.ст.334,664,924 ЦК України, ст.314 ГК України та умовам п.3.5 договору купівлі-продажу.

Позивач перерахувала кошти в сумі 480000 грн. на користь ТзОВ "Незалежна нафтова компанія" на рахунок № 26009010787701 у ПАТ "Альфа-Банк" в м.Київ що підтверджено:

- квитанціями: № NO71045324 від 25.05.2011 р. на суму 12000 грн. через касу Радомишльського відділення Житомирської обл. дирекції АТ "Райфайзен банк Аваль" /платник ОСОБА_3/; № 70-3569 К від 22.06.2011 р. на суму 130000 грн. через прибутково-видаткову касу №1 відділення "Харківське №5" ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_3, ОСОБА_8/; № 55-1199 К від 23.06.2011 на суму 75755 грн. через прибутково-видаткову касу №2 Відділення "Житомирське ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_9./; № 70-3018 К від 23.06.2011 р. на суму 35000 грн. через прибутково-видаткову касу №2 відділення "Харківське №5" ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_3, ОСОБА_8/; № 70-3009 К від 25.06.2011 р. на суму 50000 грн. через прибутково-видаткову касу №1 відділення "Харківське №5" ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_3, ОСОБА_10./; № 70-3347 К від 29.06.2011 р. на суму 80000 грн. через прибутково-видаткову касу №2 відділення "Харківське №5" ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_3, ОСОБА_7./; № 1-3105 К від 01.07.2011 р. на суму 32245 грн. через прибутково-видаткову касу №11 ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_9./; № 70-260ВК від 01.07.2011 р. на суму 65000 грн. через прибутково-видаткову касу №2 відділення "Харківське №5" ПАТ "Альфа-банк" /платник ОСОБА_3, ОСОБА_7./ - а.с.19-26 т.1;

- договорами - дорученями, укладеними з фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 на уповноваження здійснення відповідних платежів від імені та за рахунок ОСОБА_3 - а.с.41-44 т.2;

- повідомленням арбітражного керуючого/ліквідатора ОСОБА_11 у справі №10/2099 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія", який на запит місцевого господарського суду підтвердив, що під час ліквідаційної процедури ТзОВ "Незалежна нафтова компанія" використовувався один розрахунковий рахунок, а саме - р/р 26009010787701, відкритий в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Київ, і в період з 25.05.2011 р. по 01.07.2011 р. на цей рахунок надійшли кошти від підприємця ОСОБА_3 в сумі 480000 грн. /а.с.26 у т.2/.

Зазначеними документами підтверджено факт матеріальних збитків/втрати позивача у сумі 480000 грн.

Позивач у даній справі просить про відшкодування шкоди 480000 грн. з посиланням на норми ст.ст.22,1166,1191 ЦК України та ст.228 ГК України звернувся з позовом до відповідача про стягнення матеріальних збитків з підстав ЦК України.

Позов мотивований тим, що позивач (перевізник) відшкодував товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія" (вантажовідправнику) вартість втраченого вантажу (пального) за договором перевезення № 01/04-2009 від 01.04.2009 р., згідно з яким мав доставити вантаж ТзОВ "БрокБудЦентр" (вантажоодержувачу), оскільки, вважає відповідача винною особою у втраті вантажу і заявляє в порядку регресу вимогу у розмірі виплаченого відшкодування до винної особи.

Судом встановлено, що між відповідачем, позивачем та ТОВ "Незалежна нафтова компанія" відсутні договірні відносини. За загальним правилом відповідальності як відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи-завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина правопорушника.

Позивач доводить і матеріалами даної справи підтверджено, що втрата вантажу сталась внаслідок обставин, яким перевізник не могла запобігти, і не з її вини. Отже з урахуванням норм ст.229 ГК України та 924 ЦК України підстави для відповідальності перевізника відсутні. Позивач без достатніх правових підстав перерахувала кошти ТОВ "Незалежна нафтова компанія". Отже -завдана шкода не перебуває у причинному зв'язку з протиправною поведінкою ТОВ «Титан».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки порушника. За недоведенністю причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, яких зазнала позивач, відсутні підстави для покладення відповідальності у даній справі на ТОВ «Титан».

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2011 р. у справі № 6/105/2011/5003 про відмову у позові не підлягає зміні чи скасуванню з урахуванням норм ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2011 р. залишити без змін.

Матеріали справи 6/105/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.