Постанова

від 14.08.2012 по справі 6/105/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 6/105/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. та рішеннягосподарського суду Вінницької області від 07.12.2011р. у справі№6/105/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Титан" за участютретіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Транс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" простягнення 480000грн. матеріальної шкоди,

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.2012р. №03.07-05/606 у зв'язку з виходом з відпустки судді Запорощенка М.Д., щодо даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Запорощенко М.Д., судді: Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

За участю представників:

- позивача: ОСОБА_6, дов. №2170 від 28.07.2011р.;

- відповідача: Арустамян А.Е., дов. б/н від 18.04.2012р.; Гайду В.Д. -директор;

- третьої особи1: не з'явилися;

- третьої особи2: не з'явилися;

- третьої особи3: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" про стягнення матеріальних збитків на суму 480000грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.12.2011р. у справі №6/105/2011/5003 (колегія суддів у складі головуючого судді Говор Н.Д., суддів Колбасова Ф.Ф., Банасько О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Маціщук А.В., суддів Петухова М.Г., Гулової А.Г.), у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. у справі №6/105/2011/5003 та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити без змін оскаржувані судові акти, а касаційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" (замовник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) укладено договір перевезення №01/04-2009, за умовами п.1.1 якого перевізник зобов'язується на вимогу замовника надати послуги перевезення вантажів (нафтопродуктів) замовника автомобілями. За умовами п.3.1.4, 4.2 цього договору сторони передбачили, що перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність вантажу, який належить замовнику, з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі (розвантаження) у пункті призначення, вказаному у товаротранспортній накладній, і видати його уповноваженій на одержання особі. Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, який належить замовнику, у випадку повної або часткової втрати (недостачі), псування і пошкодження з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі (розвантаження) в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі. У випадку недостачі вантажу в пункті призначення, уповноважені представники обох сторін складають акт про недостачу вантажу.

Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 07.04.2010р. між відповідачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Транс" (продавець) були укладені договори купівлі-продажу нафтопродуктів №15/13/5/07-04/10 та №71/11/5/05-11/09. 08.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-транс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №16/03-10МО. 09.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №МО-ННК-105/04.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 11.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" заявою на послуги перевезення замовило послуги перевезення за вказаним договором на перевезення двома автоцистернами дизельного пального EN590 марки F у кількості 75000л до пункту розвантаження: м. Тульчин, вул. Леніна, 57-б із визначенням контактної особи при розвантаженні: Товариство з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр", Скузь С.М. Перевізником-позивачем одержано відповідно, 37000л і 38000л дизпалива автомобільного EN 590 сорту 1, визначено за товарно-транспортними накладними №сТТН-091600 та №сТТН-091601 від 12.04.2010р. вантажовідправником Товариство з обмеженою відповідальністю "ННК" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія"), замовником і вантажоодержувачем -Товариство з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр", пункт навантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю"Український індустріальний союз" ст.Станишівка, пункт розвантаження -Тульчин. Ці документи містять підписи особи, яка відвантажила дизпаливо, і відбитки штампу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український індустріальний союз" та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю"Незалежна Нафтова Компанія". З наявних матеріалів справи, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач доставив вантаж у пункт розвантаження: м.Тульчин, вул.Леніна, 57-б, про що представники позивача повідомили замовника, але відповідач заволодів і розпорядився дизельним пальним EN590, доставленим позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр".

Врахував вищевикладені обставини, приписи ст.ст.614, 909, 924 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.306, ст.314 Господарського Кодексу України, здійснив аналіз матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виконання позивачем в повному обсязі договірних зобов'язань з перевезення вантажу до пункту призначення, із зазначенням, що втрата вантажу сталася внаслідок протиправних дій відповідача, зашкодити яким позивач не міг.

Врахував приписи п.7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопроодуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. N281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за N805/15496, надав правову оцінку товарно-транспортним накладним №сТТН-091600 та №сТТН-091601 від 12.04.2010р., вказав про недоведення відповідачем наявності прав на одержання вантажу за цими товарно-транспортними накладними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконне заволодіння відповідачем 75000л дизпалива, яке було відвантажено Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія" для вантажоодержувача -ТОВ "БрокБудЦентр", повноважним представником якого визначено Скузя С.М.

Водночас судом апеляційної інстанції з'ясовано, що за умовами п.3.5 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №МО-ННК-105/04 від 09.04.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БрокБудЦентр" (вантажоодержувач за заявкою та товарно-транспортними накладними), з моменту передачі товару покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару переходить від продавця до покупця.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вказав, що направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" 12.11.2010р. позивачу вимоги №12/11-10 про відшкодування матеріальних збитків за втрачений вантаж на суму 480000грн. не відповідає приписам ст.ст.334, 664, 924 Цивільного кодексу України, ст.314 Господарського кодексу України, умовам п.3.5 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №МО-ННК-105/04 від 09.04.2010р. Пославшись на відсутність між відповідачем, позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія" договірних відносин, втрату вантажу внаслідок обставин, яким перевізник не могла запобігти, і не з її вини, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст.229 Господарського кодексу України, ст.924 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку про безпідставне перерахування позивачем ТОВ "Незалежна нафтова компанія" збитків за втрачений вантаж на суму 480000грн.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи вищевикладене, встановив зі здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України відсутність вини позивача-перевізника у втраті вантажу, безпідставне перерахування ним Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна нафтова компанія" коштів на суму 480000грн., недоведення причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, яких зазнала позивач, суд апеляційної інстанції правильно погодився з вірним висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення збитків на суму 480000грн.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 ,111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. у справі №6/105/2011/5003 -без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко