Постанова

від 25.04.2012 по справі 15/5007/144/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 15/5007/144/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" від 13.02.2012 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.12 р. у справі № 15/5025/144/11

за позовом Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті", яке діє від імені Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо", м. Житомир

про стягнення в сумі 1 020 345 грн. 57 коп.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_6 - адвокат; ОСОБА_7 - представник, довіреність в справі;

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 р. у справі № 15/5025/144/11 (суддя Кравець С.Г.) частково задоволено позов Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті", яке діє від імені Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо"; стягнуто з відповідача на користь позивача 785 619,00 грн. - боргу, 204 260,94 грн. - пені, 7 035,29 грн. - 3% річних, 2 356,86 грн. - інфляційних втрат, в решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за контрактом належним чином не виконав, чим позбавив позивача права отримати оплачений товар і неправомірно залишив без задоволення вимогу позивача про повернення попередньої оплати в сумі 785 619,00 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.02.2012 р. виправлено допущені у вступній та резолютивній частинах рішення описки щодо назви позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" звернулося з апеляційною скаргою від 13.02.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не є юридичною особою та не може бути позивачем у господарскому суді відповідно до ст.1, 21 ГПКУ. Господарський суд Житомирської області помилково прийняв до розгляду позов не юридичної особи, що є порушенням норм процесуального права та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПКУ є підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі. Відповідно до листів відповідача на ім'я позивача, відповідач неодноразово пропонував позивачу отримати належне виконання, однак, позивач безпідставно відмовлявся прийняти належне виконання відповідача. Відповідач не відповідає за непоставку товару відповідно до контракту враховуючи, що позивач не прийняв належне виконання та вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та поставки товару у визначений договором термін. Позивач не сплатив гроші за поставку товару відповідно до договору, відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність сплатити вартість постачаємого товару однак позивач не здійснював попередню оплату постачаємого товару. Відповідач здійснював поставку товару відповідно до договору з позивачем, що підтверджується листами позивача однак, позивач безпідставно не приймав постачаємий товар, та не направив відповідачу жодних повідомлень про неприйняття або неякісність постачаємого товару. Позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставними, враховуючи, що вказана санкція є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання, а предметом позовних вимог є стягнення збитків відповідно до прохальної частини позовної заяви. Відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення збитків так як ним не доведено склад цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільногог права чи інтересу; наявність збитків та їх розмір; причинний зв'язок між порушенням права та збитками та наявність вини (крім випадків прямо передбачених законом коли така відповідальність настає незалежно від вини заподіювача). В даному випадку позовні вимоги фактично стусуються повернення отриманого за діючою угодою без її припинення.

Представництво "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" у відзиві на апеляційну скаргу просило в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 р. залишити без змін, посилаючись на те, що в момент подання позовної заяви, подавалися документи, які підтверджують той факт, що Представництво "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" діє в інтересах та від імені АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (Туреччина), зокрема положення про Представництво та довіреність на керівника Представництва ОСОБА_1 від АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (Туреччина). Вважають підтвердженим той факт, що позивачем по справі виступає АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті", тобто іноземна юридична особа в особі свого Представництва. Твердження відповідача про те, що позивачем у справі є саме Представництво, яке не є юридичною особою не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті до уваги. Протягом судового процесу в господарському суді Житомирської області, який тривав з 06.12.2011 року по 30 січня 2012 року відповідач жодного разу не висловив свої заперечення та зауваження з приводу того, що позивачем у справі є не юридична особа і тому є підстави для закриття провадження. На даний момент відповідач усіма можливими засобами, навіть не вивчивши належним чином матеріали справи, намагається затягнути процес виконання рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 року, щоб уникнути відповідальності за порушення умов Контракту № UBH-BW-222 від 18.11.2010 року. В листах на які посилається відповідач не вбачається та жодним чином не підтверджується факт неприйняття позивачем від відповідача належного виконання зобов'язань щодо поставки. Відповідач не здійснив поставки до належного місця поставки, яке зазначено в контракті, а, отже, останній не може посилатися на те, що позивач безпідставно відмовлявся прийняти належне виконання відповідача, оскільки безпосередньо самого виконання не було. В жодному пункті контракту не зазначено, що представник позивача обов'язково повинен бути присутній для здійснення сортування та приймання товару відповідної якості в місці інакшому, ніж будівельний майданчик куди і повинен бути поставлений товар (п.2.4. Контракту). Це узгоджена між сторонами усна домовленість, для полегшення відповідачу процесу поставки, для запобігання постійного повернення останньому товару у зв'язку з його неякісністю чи невідповідністю вимогам контракту. Листами № PR/BSIADP/11/0807 від 05.01.2011 року, № PR/BSIADP/11/0938 від 22.03.2011 року, а також неодноразово в усному порядку, зазначалося, що існує різниця у вимірюваннях між гранітними плитами, проблема упаковки (фото з правильного пакування плит були надіслані відповідачу), що призвело до того, що деякі плити були надбиті, кількість плям на більшості плит перевищує допустимий рівень тощо. Якщо відповідач вважає, що він не поставив оплачений товар по причині того, що їх представник заявляв більші вимоги до якості товару, ніж це передбачено Контрактом, то в такому випадку відповідач повинен був виконати всі умови поставки товару продавцю, надати відповідний сертифікат якості і тільки після цього посилатися на те, що якісь там рекламації чи інші підтвердження про невідповідність якості товару не були вчасно заявлені позивачем. Передоплата зроблена в розмірі 405 000,00 грн. (за 1000 м2) та 810 000,00 грн. (за 2000 м2). Проте станом на 31.01.2011 року фактична кількість поставок дорівнює 1060,2 м2 на загальну суму 429 381,00 грн. Станом на 31.01.2011 року вони оплатили товар на суму 1215 000,00 грн., а фактично було поставлено товару на суму 429 381,00 грн. Фактична недопоставка товару відповідно до внесеної передоплати становить 785 619,00 грн. Відповідач неодноразово безпідставно вимагав проведення додаткових оплат за товар від позивача. Позивач оплативши рахунки відповідача так і не отримав кількість товару, яка б відповідала сумі сплачених відповідачу коштів. Відповідач не виконав свої зобов'язання з приводу вчасної та в повному обсязі поставки товару згідно з отриманою передоплатою, тим самим порушивши умови контракту, що виключає надання останньому додаткових оплат за першою його необхідністю та вимогою. Грошове зобов'язання виникло у відповідача після направлення позивачем претензії та спливу терміну на добровільну сплату надміру сплаченої попередньої оплати відповідачем. Позивач у своєму розрахунку почав нарахування штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з моменту отриманням відповідачем претензії та спливу строків на добровільне задоволення вимог позивача, тому задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правильним та таким що відповідає чинному законодавству. Твердження відповідача про те, що підставою звернення до суду є саме стягнення збитків (матеріальної шкоди) є таким, що не відповідає дійсності та суперечить матеріалам, які наявні у справі, а, отже, не може бути прийнятим судом до уваги. Відповідач свідомо ухилявся від повернення позивачу надміру сплаченої передоплати за товар, про що свідчить неповідомлення останнього про зміну своєї юридичної адреси.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, хоча відповідач належним чином був двічі повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.11, 35, т.II).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду Житомирської області законним та обгрунтованим; пояснила, що в листопаді 2010 р. мала відбутися перша поставка товару, однак відповідач поставку здійснив невчасно і не в тій кількості, що була передбачена в договорі, проте поставка була проплачена позивачем у сумі 495 000 грн., а ще пізніше 810 000 грн; проплата була здійсненна за 3000 метрів квадратних, а товару поставлено всього на 500 квадратних метра; 3% річних та інфляційні витрати почали нараховувати з моменту отримання відповідачем претензії; додала, що відповідач поміняв юридичну адресу, не попередивши про це позивача, однак відповідно до договору був зобов'язаний повідомити; просила рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав ОСОБА_7 в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" (далі ТзОВ "Укргранекспо") (продавець) та представництвом "Догуш Іншаат Ве Тиджарет Аноним Ширкеті" (покупець) було укладено контракт № UBH-BW-222, згідно пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого у відповідності до умов даного контракту продавець зобов'язується поставити товар, передати належні до нього документи та право власності на товар, а покупець зобов'язується сплатити ціну товару та прийняти поставку товару у відповідності до вимог даного контракту; назва товару, його ціна, кількість, асортимент та якість, визначаються додатками до даного контракту, які є його невід'ємною частиною; розрахунки здійснюються по фактичному нетто м.кв. (метр квадратний) відвантаженого товару, якщо інше не передбачено у специфікації (а.с. 9-18, т.I).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.8 контракту передбачено, що поставка товару по даному контракту здійснюється партіями у строки і на умовах, зазначених у додатках до даного контракту згідно Інкотермс-2000. Умови СРТ застосовуються до даного договору; партією товару вважається кількість товару визначеного асортименту, оформлене окремим додатком до даного контракту; датою поставки партії товару є дата, визначена у додатку до даного контракту виходячи з умов поставки та способу доставки товару; право власності на товар, а також усі ризики, враховуючи ризик випадкової загибелі товару чи псування товару, переходять від продавця до покупця у відповідності до Інкотермс - 2000 для умов поставки зазначених у додатках до даного контракту.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 контракту, ціна на товар, що поставляється за даним контрактом, визначається додатками до даного контракту. Одиничні розцінки, зазначені у додатках є твердими та не підлягають яким-небудь змінам. Об'єми, зазначені у додатках не є остаточними і можуть бути змінені покупцем; загальна приблизна вартість товару, що поставляється за даним контрактом, складається з сум підписаних сторонами додатків та на момент укладення контракту становить орієнтовно 5 065 875,00грн. без урахування ПДВ, ПДВ (20%) становить 1 013 175,00 грн., загальна сума вартості товару з урахуванням ПДВ становить 6 079 050,00 грн.

Згідно пункту 4.1 оплата товару, що підлягає поставці по даному контракту, здійснюється шляхом банківського перерахунку грошових коштів на рахунок продавця наступним чином: Продавець повинен поставити товар (плитку гранітну) згідно графіку поставки (додаток № 1) і покупець повинен оплатити товар згідно графіку платежів (додаток № 1) до даного договору.

Пунктами 11.1, 11.4 контракту передбачено, що правом яке застосовується до даного контракту є господарське право України; у випадку не досягнення згоди, спори підлягають розгляду в суді у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 13.1 даний контракт діє з дати його підписання і до 31.12.2011 р.

Тобто, контрактом були обумовлені строки поставки та строки оплати товару.

Згідно пункту А.4. офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Відповідно до додатку № 1 "специфікації товару і умови поставки і оплати товару" підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, сторони погодили: продавець зобов'язаний поставити товар в обсязі 14 986 м.кв. загальною вартістю 6 079 050,00 грн. з ПДВ: граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х20 мм., загальною кількістю 14 500 м.кв на суму 4 893 750 грн. без ПДВ, у тому числі: у листопаді 2010 р. в кількості 2000 м.кв., у грудні 2010 р. в кількості 4000 м.кв., у січні 2011р. в кількості 4000 м.кв., у лютому 2011р. в кількості 4500 м.кв.; термооброблений граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х25мм, загальною кількістю 486 м.кв. на суму 172 125,00 грн. без ПДВ, у тому числі: у листопаді 2010р. в кількості 150 м.кв., у грудні 2010р. в кількості 150 м.кв., у січні 2011р. в кількості 150 м.кв., у лютому 2011р. в кількості 36 м.кв. Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар на загальну суму 6079050,00грн. з ПДВ: граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х20 мм., на суму 5 872 500,00 грн. з ПДВ, у тому числі: в період з 15 по 25 жовтня 2010 р. на суму 810 000,00 грн., в період з 15 по 25 листопада 2010 р. на суму 1 620 000,00 грн., в період з 15 по 25 грудня 2010 р. на суму 1 620 000,00грн., в період з 15 по 25 січня 2011 р. на суму 1 822 500,00 грн.; термооброблений граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х25мм, на суму 206 550,00 грн. з ПДВ, у тому числі: в період з 15 по 26 жовтня 2010 р. на суму 63 750,00 грн., в період з 15 по 26 листопада 2010 р. на суму 63 750,00грн., в період з 15 по 26 грудня 2010 р. на суму 63 750,00 грн., в період з 15 по 26 січня 2011 р. на суму 15 300,00 грн. (а.с.19, т.I).

Пунктом 12.8 контракту передбачено, що всі додатки, доповнення та зміни до даного контракту є його невід'ємною частиною, допускається їх підписання з використанням факсимільного зв'язку з обов'язковою відправкою оригіналів поштою.

01.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" та представництвом "Догуш Іншаат ве Тиджарет Аноним Ширкеті" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № UBH-BW-222 від 18.11.2010 р. згідно пункту 1 якого сторони погодили нові строки поставки та змінені одинарні розцінки, як зазначено у зміненому додатку № 1 - специфікації товару і умови поставки та оплати, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди. Сторони підтверджують і приймають заміну додатку № 1 договору № UBH-BW-222 від 18.11.2010 р. додатком № 1 до даної додаткової угоди (а.с. 20-21, т.I).

Пунктом 3 додаткової угоди сторони прийшли до спільної думки викласти пункт 3.2 договору у наступній редакції: "Загальна приблизна вартість товару, що поставляється по даному контракту, складається із сум підписаних сторонами додатків і на час укладення контракту становить орієнтовно 2 062 500,00 грн. без ПДВ, ПДВ становить 412 500,00 грн., загальна вартість з ПДВ становить 2 475 000,00 грн.".

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди сторони погодили зменшення обсягів робіт та те, що жодна із сторін, не буде пред'являти претензії другій стороні відносно даного питання.

Згідно підписаного між сторонами додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 01.03.2011 р. до договору № UBH-BW-222 від 18.11.2010 р. сторони погодили графік поставки товару та графік здійснення платежів, а саме: відповідач поставляє в строк до 20.03.2011 р. оплачений позивачем товар - граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х20 мм в кількості 1 587,27м.кв.; в строк до 31.03.2011 р. - товар в кількості 1000 м.кв., а позивач проводить оплату зазначеного товару в період з 17 по 22 березня 2011 року; в строк до 30.04.2011 р. -товар в кількості 2500,00 м.кв., а позивач проводить оплату зазначеного товару в період з 01 по 07 квітня 2011 року; в строк до 31.05.2011 р. - товар в кількості 1500 м.кв., а позивач проводить оплату зазначеного товару в період з 01 по 07 травня 2011 року (а.с.22, т.I).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" було виставлено Представництву "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" рахунки-фактури № СФ-0000011 від 22.11.2011 р. на суму 405 000,00 грн. з ПДВ, № СФ-0000012 від 22.12.2010 р. на суму 810 000,00 грн. з ПДВ. за зазначений в контракті товар (а.с.68, 69, т.I).

На виконання даного контракту Представництво "Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" згідно банківських виписок з особового рахунку за 25.11.2010 р. в сумі 405 000,00 грн., 24.12.2010 р. в сумі 810 000,00 грн. (а.с.23-24, т.I).

На перераховані суми передоплати товару на суму 1 215 000,00 грн. відповідач поставив позивачу товар - граніт "Сірий Україна" розмірами 600х600х20 на загальну суму 429 381,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000030 від 29.12.2010 р. на суму 141 863,40 грн., № РН-000001 від 21.01.2011р. на суму 143 758,80 грн., № РН-000002 від 28.01.2011р. на суму 143 758,80 грн. (а.с. 25-27, т.I).

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач порушив умови контракту, не здійснив поставку товару на суму попередньої оплати в розмірі 785 619,00 грн. у встановлений строк, тобто до 20.03.2011 р.

14.09.2011 р. Представництвом "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" було надіслано рекомендованим листом Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" цінним листом претензію від 14.09.2011 р., в якій позивач просив надати підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 13.09.2011 р., негайно перерахувати суму основного боргу у розмірі 785 619,00 грн. на поточний рахунок Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (а.с.30-33, т.I).

Однак, відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, грошові кошти, сплачені за товар, який поставлено не було, позивачу не повернув.

Згідно частин 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно частин 1,2 статті 712 ЦК УКраїни за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 статті 612 ЦК УКраїни встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 670 ЦК УКраїни передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за контрактом належним чином не виконав, чим позбавив позивача права отримати оплачений товар.

Відповідачем було надіслано позивачу листи від 25.01.2011 р. вих. № 1-25/01/11 з повідомленням, що затримка виконання графіка поставки гранітної плитки в січні 2011р. виникла з причин новорічних свят; від 02.02.2011 р. вих. № 1-02/02/11 з повідомленням, що реалізація плит 600х600х20 мм. за ціною 405,00 грн. за 1кв.м є нерентабельною для відповідача через зростання ціни на блоки, збільшення тарифу на енергоносії, залізничне перевезення, тощо, у зв'язку з чим відповідач просив погодити збільшення вартості товару; від 03.02.2011 р. вих. № 2-03/02/11 з повідомленням, що 02.02.2011р. з кар'єру на підприємство відповідача відправлено черговий вагон з гранітними блоками Покостовського родовища; від 16.02.2011 р. вих. № 1-16/02/11 з повідомленням, що підприємство готове відвантажити на об'єкт позивача до кінця лютого 2011 р. 1200 кв.м. гранітної плитки. Товар частково виготовлений і знаходиться на виробництві. Гранітні блоки для забезпечення в лютому 2011 р. повної поставки також знаходяться на складі. У березні 2011р. підприємство взмозі виготовити 2 400 кв.м. гранітної плитки. Для закупівлі сировини слід здійснити передоплату не пізніше 21.02.2011р. в сумі 1 188 000,00 грн.; від 25.03.2011 р. вих. 1-25/03/11 з повідомленням, що на складі підприємства знаходиться 921кв.м. готових виробів (плити гранітної 600х600х20 мм. Покостовського родовища). Даний товар не відвантажений у зв'язку з тим, що представник позивача, відповідальний за відбір продукції по якості, пред'явив більш високі вимоги до якості товару, ніж було обумовлено при укладенні контракту. У зв'язку з чим, відповідач просив направити на підприємство представника компанії; від 13.04.2011 р. вих. № 2-13/04/11 з повідомленням, що на складі підприємства знаходиться 702 кв.м. плити виготовлений на виконання контракту № UBH-BW-22, яка відповідає діючим ГОСТам. Представник позивача прибув на підприємство 12.04.2011р. о 13:00, зупинив приймання плити гранітної 600х600х20 Покостовського родовища і не пояснюючи причин, залишив підприємство (а.с.120, 123, 125, 129, 140, 141, т.I).

З аналізу змісту наведених листів не вбачається та ними не підтверджується факт неприйняття позивачем від відповідача належного виконання зобов'язань щодо поставки товару.

Отже, вимога позивача про стягнення попередноьї оплати є підставною і підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктом 2.1 контракту передбачено, що до даного контракту застосовуються умови СРТ -Інкотермс -2000.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" (редакція 2000 року), CPT - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Відповідно до пункту 2.4 контракту відвантаження товару здійснюється у кількості та у строки, визначені додатками до даного договору. Датою відвантаження рахується дата отримання товару на будівельному майданчику.

В додатках до контракту зазначено адресу поставки товару -СРТ Бориспіль, будівельна площадка терміналу "Д".

Згідно пункту 2.7 контракту, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем: по кількості: у відповідності до кількості, визначеної в пакувальному листі та накладній на дану партію товару; по якості: у відповідності з сертифікатом якості, виданим продавцем.

Отже, за умовами контракту № UBH-BW-222 від 18.11.2010 р., датою відвантаження рахується дата отримання товару позивачем на будівельному майданчику терміналу "Д", Бориспіль.

Як вбачається з вищевикладеного, в матеріалах справи не містяться докази поставки товару відповідачем до будівельної площадки терміналу "Д", Бориспіль, чи передання його перевізнику для здійснення поставки до обумовленого в контракті будівельної площадки.

Тобто, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання за контрактом № UBH-BW-222 від 18.11.2010 р. та додатковою угодою № 1 до нього, щодо поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у господарській справі № 14/80-09-2056.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 контракту № UBH-BW-222 від 18.11.2010р. передбачено, що у випадку не дотримання строку поставки товару, зазначеного у додатку до даного контракту, покупець нараховує продавцю пеню у розмірі 1% від суми недопоставленої партії товару за кожен тиждень прострочення, але не більше 30% в рік.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за спірним контрактом та не поставив позивачеві товар згідно специфікації.

Згідно з розрахунку позивача за період з 21.03.2011 р. по 25.11.2011 р. пеня на суму, яка оплачена але товар не поставлено (785 619,00 грн.), склала - 207 627,88 грн. (а.с.29).

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 204 260,94 грн., нарахованої у розмірі 1% від суми недопоставленої партії товару за кожен тиждень прострочення, за період з 21.03.2011 р. по 20.09.2011 р. (повних 26 тижнів) на суму непоставленого товару 785 619,00 грн. та правомірно відмовив у стягненні пені в сумі 3 366 грн. 94 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 7 035 грн. 29 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 2 356 грн. 86 коп. за неповернення попередньої оплати, колегія суддів вважає, що суд першщої інстанції передчасно прийшов до висновку про їх підставність, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобовязання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно статті 1 даного Закону грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до частин 1, статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1,5 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки рішення суду про виникнення грошового зобов'язання в частині повернення попередньої оплати станом на день звернення з позовом не було, попередня оплата ще не стала грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним враховуючи пункт 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012р. Таке нарахування буде можливим лише у разі невиконання відповідачем даного рішення, з моменту набрання ним чинності.

Отже, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 7 035,29 грн. - 3% річних та 2 356,86 грн. - інфляційних втрат, підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 року у справі № 15/5007/144/11 підлягає скасуванню в частині стягнення 7 035,29 грн. - 3% річних та 2 356,86 грн. - інфляційних втрат.

Доводи апелянта щодо того, що позивач не є юридичною особою і не може бути позивачем, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються довіреністю (а.с.49, т.I), положенням про представництво (а.с.35-43, т.I), довіреністю (а.с.18, т.II).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги і частковим скасуванням рішення, необхідно провести новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1979,76 грн., а з позивача на користь відповідача - витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 93,93 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" від 13.02.2012 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 30.01.2012 р. у справі № 15/5025/144/11 скасувати в частині стягнення 3% річних в сумі 7 035,29 грн., інфляційних втрат в сумі 2 356,86 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 19 985,44 грн. Прийняти в цій частині нове рішення.

В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" на користь Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" 3% річних в сумі 7 035,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 356,86 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" (10001, м. Житомир, пров. 3-й Меблевий, б. 3-А, ідентифікаційний код 36549186) на користь Акціонерного товприства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (03150, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-В, ідентифікаційний код 26608236) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 979 грн. 76 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (03150, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-В, ідентифікаційний код 26608236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранекспо" (10001, м. Житомир, пров. 3-й Меблевий, б. 3-А, ідентифікаційний код 36549186) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 93 грн. 93 коп.

Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Вих.№ 01-12/5815/12