Постанова

від 24.04.2012 по справі 16/5007/151/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 16/5007/151/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - ОСОБА_1 дов. №б/н від 13.02.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.12 р. у справі №16/5007/151/11 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімекс" в особі філії Торгового підприємства "Голд Дроп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 64199,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28 лютого 2012 року у справі №16/5007/151/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімекс" в особі філії Торгового підприємства "Голд Дроп" задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімекс" в особі філії Торгового підприємства "Голд Дроп", 77000, м.Рогатин Івано-Франківської області, вул.Галицька 104, ідентифікаційний код 25989756 - 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору заявки № 250 від 18.04.11р. та 1345,54 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.2012р. у справі №16/5007/151/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує наступним:

В змісті оскаржуваного судового рішення, судом робиться висновок про безспірність укладеного договору-заявки на перевезення та застосовуються наслідки такого договору у вигляді стягнення суми вартості втраченого вантажу. Фактично в змісті документів, що долучались до матеріалів справи відсутні належні документальні підтвердження зобов'язань відповідача, щодо відповідальності за втрачений вантаж, відсутні відомості про факт отримання товару уповноваженою особою відповідача, відсутні належні підтвердження вартості товару, який було втрачено.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Договір про перевезення вантажів - двохстороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно із вимогами ст. 308 ГК України Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна, на яку посилався позивач взагалі не містить обов'язкових реквізитів, наявність яких визначена нормативно-правовими актами, фактично в змісті товарно-транспортної накладної відсутня печатка ПП ОСОБА_3 та його особистий підпис, що підтверджує факт прийняття ТМЦ в кількості яка зазначена в договорі-заявці.

Єдиним джерелом прав та обов'язків, що виникають у сфері перевезень визначено Договір, що має бути укладеним, у письмовій формі. В змісті позовної заяви зазначено, що між: сторонами укладено договір перевезення, однак зазначена обставина не відповідає дійсності. За умовами правил укладання договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку, відповідно до встановленої форми. Посилання в змісті позовної заяви на укладений договір перевезення та зобов'язання, які визначені в його змісті є необґрунтованими, оскільки оплати за послуги перевезення на адресу відповідача не надходило, товарно-транспортні накладні не оформлювались, відомості про отримання вантажу відсутні. Крім того, в змісті договору заявки визначається зобов'язання експедитора, щодо організації подачі автомобілів та завантаження та визначає відповідальність експедитора за цілісність вантажу при перевезенні. Будь-яких договорів експедирування між ПП ОСОБА_3 та Позивачем не укладалось.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що стягнення суми втраченого вантажу не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні документальні підтвердження зобов'язання відповідача, щодо відшкодування вартості втраченого вантажу та суми вартості послуг перевезення.

Крім того, звертає увагу суду, що до матеріалів справи позивачем не долучалось будь-яких документальних підтверджень факту проведення розрахунків за надані послуги перевезення (чеки, квитанції, прибуткові ордери, тощо).

Підсумовуючи наведене скаржник стверджує, що вимоги позивача та їх обґрунтування виглядають виключно припущеннями, оскільки розмір вимог не підтверджений належними документальними доказами. За таких обставин, під час прийняття рішення по справі, судом першої інстанції не досліджено факти та обставини, що мають істотне значення по справі, що як наслідок призвело до прийняття невірного рішення.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника позивача.

Колегія суддів вважає, що для задоволення клопотання позивача не має підстав. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Між Торговим підприємством "Голд Дроп" (далі-позивач/замовник) та підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач/перевізник) було укладено договір - заявку № 250 від 18.04.11р. про перевезення автомобілем НОМЕР_2 побутової хімії масою 10,3 т. (далі-товар) з м.Полтави з датою завантаження 18.04.11р. до м. Луганська з датою розвантаження 19.04.11р. (а.с.8).

Згідно даного договору-заявки визначено вартість перевезення 3000,00 грн.

На виконання договору-заявки було відвантажено вказаний товар 18.04.10р. на загальну суму 61199,33 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ГВ № 250 від 18.04.10р., розхідними накладними від 19.04.11р. № 000112 та № 000113 (а.с.9,61,62).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання по доставці товару адресату не виконано через пожежу автомобіля, яким доставлявся товар, внаслідок якої весь вантаж був знищений.

Факт пожежі та знищення вантажу підтверджується відповідним Актом про пожежу від 19.04.11р. (а.с.13,14).

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 64199,33 грн., з яких 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 та 3000,00 грн. оплачених послуг відповідача.

Позивачем було направлено відповідачу претензію від 29.04.11р. № 131 з вимогою відшкодування завданих збитків в сумі 64199,33 грн., з яких 61199,33 грн. вартості отриманого товару та 3000,00 грн. оплаченої вартості перевезення (а.с.10,11).

У листі - відповіді від 12.05.11р. на вказану претензію відповідач відмовився її задовольняти, зокрема, зазначив, що позивачу з своїми вимогами необхідно звертатись до експедитора або страхової компанії (а.с.12).

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що внаслідок укладення між сторонами договору-заявки № 250 від 18.04.11р., між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого позивач повинен оплатити виконані роботи та має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з перевезення вантажу, згідно яких відповідач зобов'язався доставити довірений йому позивачем вантаж до пункту призначення.

Відповідно до ч.2 ст.308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Вказаних обставин перевізник не довів.

Відповідно до ч.3 ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з господарським судом про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 61199,33 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору - заявки № 250 від 18.04.11р., а в решті позову відмовлено, оскільки сплата вартості послуг не підтверджена доказами.

З огляду на вищевикладене Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що підстав для скасування, зміни рішення господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.12 р. у справі №16/5007/151/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.12 р. у справі №16/5007/151/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №16/5007/151/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.