Постанова

від 28.03.2012 по справі 8/150-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012 № 8/150-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.03.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського районну Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 року,

у справі № 8/150-11 (суддя - Скутельник П.Ф.),

за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського районну Київської області,

до Вишгородського районного споживчого товариства,

про визнання укладеним договору та дійсним акту приймання-передачі,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2011 року по справі № 8/150-11 за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеним договору та дійсним акту приймання-передачі, в задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суду дійшов висновку про відмову у позові внаслідок недосягнення згоди між сторонами щодо істотної умови договору оренди - його ціни, та керувався положення ст. 179, 180, 181, 187 ГК України ст.ст. 626, 627, 638 759, 762 ЦК України ст. 124 ЗК України, ст. 4-6,11, 13 ЗУ «Про оренду землі».

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим що, місцевим господарським судом безпідставно враховано факт недосягнення між сторонами згоди щодо розміру орендної плати, оскільки це, на думку скаржника не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення місцевого господарського суду від 13.12.2011 року у справі № 8/150-11 є законним, а доводи викладені в апеляційні скарзі безпідставними та необґрунтованими.

На підставі апеляційної скарги Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 року, у справі № 8/150-11, згідно ст.ст. 86, 98, ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 16.01.2012 року порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судових засіданнях надав суду усні пояснення в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях надав усні пояснення в яких підтримав доводи викладені у відзиві, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 28.03.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Рішенням Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству» від 15.04. 2011 року за № 99.2-VI-V (а.с. 8) затвердила технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачу, площею 0,0840 га, під розміщення існуючої нежитлової будівлі магазину «Продукти» № 31 та Бару по вул. Леніна, 235, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер якої 3221886001:03:254:0101, встановила розмір річної орендної плати за земельну ділянку, яка складає 10% від грошової оцінки 194989,44 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 44 коп.), що складає 19498,94 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 94 коп.), зобов'язала відповідача укласти із сільською радою договір оренди.

08.06.2011 року позивач листом за № 729 (а.с. 49) направив відповідачу проект договору оренди землі (а.с. 51-56), проте відповідач проект договору оренди не підписав, внаслідок чого позивач звернувся із позовом до відповідача про визнання укладеним договору оренди землі і актів приймання-передачі земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно із вимогами ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Господарський кодекс України у ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 180 передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Закон України «Про оренду землі» у ст. 16 передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарських договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Частиною 5 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський підставно взяв до уваги пропозицію Вишгородського районного споживчого товариства, узгодити пункти 1 та 3 договору щодо зазначення права власності відповідача на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці та його реєстрації у Вишгородському БТІ, що в силу вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотними умовами договору оренди земельної ділянки, та підтверджується копіям листів № 256 від 16.09.2011 року та б/н від 26.10.2011 року (а.с. 157-166), які залишені позивачем без відповіді.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 ГК України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови по предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Закон України «Про оренду землі» ст. 13 передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що укладення договору оренди земельної ділянки є правом, а не обов'язком відповідача. Крім того враховуючи, що між позивачем та відповідач не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, які в силу вищевказаних вимог Закону України «Про оренду землі», Господарського, Цивільного та Земельного кодексів України є обов'язковими для чинності та можливості укладення договору оренди земельної ділянки місцевий господарський суд також дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог.

Крім того судова колегія враховує рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року за N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005, де зазначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. При цьому згідно мотивувальної частини даного рішення Конституційного суду України оформлення особою постійного або строкового права на земельну ділянку є виключно правом особи, а не обов'язком.

Судова колегія також погоджується із висновком місцевого господарського суду, що внаслідок відсутності правових підстав для задоволення основної позовної вимоги про визнання договору оренди землі укладеним не підлягає задоволенню і похідна від неї, позовна вимога про визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду критично оцінює посилання апелянта на можливість залишення поза увагою факту непогодження між сторонами за договором розміру орендної плати за земельну ділянку, оскільки орендна плата у даному випадку і є істотною умовою договору - його ціною.

Судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про користування відповідачем спірною земельною ділянкою без достатніх на те підстав, оскільки у матеріалах справи наявне свідоцтво від 03.08.1999 № 115 року, яким зареєстроване за відповідачем право власності на магазин продукти № 31 «Бар», що знаходиться на спірній земельній ділянці за адресою у с. Нові Петрівці, вул. Леніна 235 (а.с. 155).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського районну Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 року, у справі 8/150-11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 року у справі № 8/150-11 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 8/150-11 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Майданевич А.Г.

Ткаченко Б.О.