Рішення

від 18.01.2012 по справі 2-2777/2011

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2777/2011p.

18.01.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушевій Г-М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договорів поруки, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки, -

В с т а н о в и в:

У липні 2011року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсними кредитний договір № 5765620 від 07.11.2007 року, іпотечний договір за реєстровим №9275 від 07.11.2007 року, укладені між нею та банком, договори поруки, укладені між третіми особами та банком. Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладені кредитного договору не була виконана переддоговірна робота. Банком у порушення Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартість кредиту» не була надана інформація у письмові формі про умови кредитування, не було попереджено про валютні ризики, методику визначення валютного курсу, строків і комісії. У зв'язку з цим кредитний договір повинен бути визнаний у порядку ч. 1 ст. 230 ЦК України недійсними, як такий, що вчинений під впливом обману. Крім того, правочин був вчинений банком без відповідного дозволу (ліцензії) на застосування іноземної валюти при кредитуванні, що відповідно до ст. 227 ЦК України також є підставою для визнання договору недійсним. Видача кредиту в іноземній валюті та використання в якості валюти платежу по кредиту- долар США суперечить діючому законодавству. Недійсність основного зобов'язання за кредитним договором спричиняє недійсність іпотечного договору та договорів поруки, які були укладені на забезпечення виконання зобов'язання (а.с.2-10, 85).

17.08.2011 року відповідач по справі звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 5765620 від 07.11.2007 року в загальному розміри 364 717,66 гривень, що еквівалентно 45 756,72 доларів США. Позов мотивований тим, що за умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_1 не виконує обов'язок щодо своєчасного повернення кредиту та не сплачує проценти за користування кредитом. У зв'язку з цим у банку виникло право на стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, за процентами, за пенею та штрафом. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як солідарні боржники за договорами поруки також зобов'язані погашати заборгованість (а.с.32 - 40)

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити первинний позов в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому, зустрічну позовну заяву залишити без задоволення з посиланням на те, що представником відповідача у судовому засіданні не було надано відповідну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при укладенні кредитного договору було дотримано законодавство. При виборі валюти кредиту ОСОБА_1 була надана повна інформація щодо кредитування, на що остання погодилась, підписавши кредитний договір. Для укладення кредитного договору в іноземній валюті у банку була відповідна банківська ліцензія та дозвіл.

Треті особи за первинним позовом та відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заперечень проти позову не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті. Згідно зі статтею 525 ЦК України (2003 року) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обігу.

Судовим розглядом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5765620 від 07.11.2007 року з додатковою угодою № 7479231 від 13.03.2009 року.

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 49 000,00 доларів США.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1.1, 3.2.1 Кредитного договору ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язалась використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту, та сплати проценти за користування кредитом, закріплених в додатку № 1 до Кредитного договору.

Пунктом 3.1.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим у графіку повернення кредиту до цього Кредитного договору та виходячи з 360 (триста шістдесят) днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді, протягом всього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється щоденно.

Відповідно до п.п. 3.1.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом ОСОБА_1 зобов'язалась сплачувати в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленого у графіку повернення кредиту до Кредитного договору, який є його невід'ємною частиною. Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язалась сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно з 19 по 26 числа кожного місяця за відповідний розрахунковий період.

Згідно п. 3.1.4. Кредитного договору у випадку порушення зобов'язань з боку ОСОБА_1 в частині повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 11,90 % процентів річних, виходячи з 360 днів у році.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, перерахував суму кредиту з позичкового рахунку НОМЕР_6 філії ПУМБ у м. Севастополі, МФО 308092, на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_7, відкритий у валюті кредиту в філії ПУМБ в м. Севастополі, МФО 308092 у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 367344141 від 07.11.2007 року та випискою операцій та оборотів за позичковим рахунком. Проте, відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, відповідачка зобов'язана сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Крім того, пунктом 5.5. Кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення обов'язків, передбачених пунктом 4.3.2. - 4.3.6. Кредитного договору (при отриманні від Банку вимоги про дострокове повернення кредиту, повернути кредит в повному обсязі достроково разом із розрахованими відсотками за користування кредитом і штрафними санкціями) ОСОБА_1 зобов'язана на вимогу позивача сплатити на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

У наслідок не виконання позичальником зобов'язання у банку згідно п. 3.5.7. Кредитного виникло право вимагати у ОСОБА_1 достроково повернути виданий їй кредит разом із розрахованими процентами. Відповідно до п.п. 3.5.8. п. 3.5. Кредитного договору відповідач зобов'язалась виконати таку вимогу банку в строк не пізніше 7 календарних днів з моменту її отримання. Зі спливом встановленого строку позивач набув право розпочати стягнення суми заборгованості за Кредитним договором в судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане позивачу в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором в примусовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачка зобов'язана виконати зазначену вище вимогу Банку в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

Керуючись п.п. 3.5.8. п. 3.5. Кредитного договору та Законом України «Про захист прав споживачів» позивачем було надіслано на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу № 23/86/114 від 11.02.2010 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом у 30 денний строк. Дана вимога була отримана нею 12.02.2010 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомлені.

Протягом встановленого тридцяти денного строку порушення Кредитного договору ОСОБА_1 не було усунено.

Таким чином, у банку виникло право вимагати від ОСОБА_1 дострокового повернення всього кредиту із розрахованими процентами.

Прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 22.06.2010 року включно за кредитним договором № 5765620 від 07.11.2007 року становить 364 717,66 гривень, що еквівалетно 45 756,72 доларів США, та складається з: заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 304 225,75 гривень, що еквівалентно 38 167,53 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 10.08.2011 року у розмірі 46 780,78 гривень, що еквівалентно 5 869,02 доларів США ; заборгованості за пенею, нарахованою за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 10.08.2011 року в розмірі 9 805,44 гривень, що еквівалентно 1 230,17 доларів США; штраф за порушення обов'язку, передбаченого п.п. 4.3.5. Кредитного договору у розмірі 3 905,69 гривень, що еквівалентно 490,00 доларів США.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд приймає до уваги як письмовий доказ по справi на підтвердження обгрунтованостi позовних вимог банку i у суду сумніву не викликає, не оспорений відповідачами.

Згiдно до ст. ст. 526,527,530 ЦК України, зобов'язання повиннi виконуватися належним чином у встановлений строк вiдповiдно до умов договору та вимог закону.

У вiдповiдностi до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись зокрема неустойкою. Ч. 1 ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З огляду на викладене, суд, оцінюючи усі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість зустрічного позову ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

При вирішенні питання про стягнення зазначеної суми з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно суд виходить з наступного.

З метою забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 5800611 від 07.11.2007 року (а.с.56-58) з додатковою угодою № 5782643/20090313 від 13.03.2009 року. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 5782642 від 07.11.2007 року з додатковою угодою № 5782642 /20090313 від 13.03.2009 року .

Відповідно до статей 1 та 2 договору поруки №5800611 від 07.11.2007 р., договору поруки №5782642 від 07.11.2007 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поручився перед кредитором (Банк) за виконання Боржником (ОСОБА_1) зобов'язань за Кредитним договором.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідають перед кредитором за виконання зобов'язання Боржником в повному обсязі. Поручителі відповідають в тому ж обсязі, що й ОСОБА_1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки.

У разі порушення ОСОБА_1 зобов'язання, позичальник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що надає право Кредитору вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителів разом, так і від кожного з них окремо.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 виконання умов Кредитного договору, та керуючись ст. 3 договорів поруки позивачем було надіслано на адресу ОСОБА_3 лист-вимогу № 23/262/120 від 25.02.2011 року та на адресу ОСОБА_4 лист-вимогу № 23/263/120 від 25.02.2011 року про виконання зобов'язань за договорами поруки, в якому позивач вимагав достроково повернути всю суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитом та нараховану пеню.

Вказана вимога ОСОБА_3 була отримана 25.02.2011 року, що підтверджується його особистим підписом на вимозі. Вимога ОСОБА_4 28.02.2011 року була направлена рекомендованим листом, яка повернулась позивачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до п. 6.6 Кредитного договору сторони погодились, що повідомлення та документи вважаються отриманими відповідачем на сьомий день з дня реєстрації Банком рекомендованого листа в відділенні поштового зв'язку.

Протягом встановленого строку, порушення Кредитного договору поручителями усунено не було.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань частково або у повному обсязі.

Відповідно з положенням ст.554 ЦК України вразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Крім того, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», тобто з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню загальна сума за грошовими зобов'язаннями за кредитним договором у розмірі 364 717,66 гривень, що еквівалентно 45 756,72 доларів США. Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача надасть можливість виконати рішення та стягнути заборгованість у повному обсязі зі сторін по справі.

На обґрунтування позовних вимог по первинному позову про визнання кредитного договору недійсним позивач ОСОБА_1 посилається на те, що кредит був наданий в іноземній валюті за відсутності у банку індивідуальної та генеральної ліцензії НБУ.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 року; Законом України "Про Національний банк України"; Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Пунктом 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном кошти згідно зі ст.2 цього Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно із ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного кредитування.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому, пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, банк, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл, може здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

23.12.1991 р. Національним банком України зареєстрована за номером 73 банківська ліцензія №8, видана ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл з додатком № 8-1 від 02.10.2006 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Надані документи у сукупності з переліченими нормами законодавства свідчать про те, що відповідач має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. Наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення ним операцій з валютними цінностями, у тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

З огляду на викладене підстав для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 227 ЦК України не встановлено.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що їй у порушення Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартість кредиту» не була надана повна письмова інформація про умови кредитування, оскільки договір було укладено 07.11.2007 року, позивачем були отримані кошти, будь-яких претензій щодо неналежного виконання договірних зобов'язань з боку банку не заявляла, з позовом про визнання договору недійсним звернулась тільки у липні 2011 року.

Крім того, ОСОБА_1 підписала додаток №2 до кредитного договору від 07.11.2007 року, який містить детальну інформацію про умови та сукупну вартість кредиту.

Обставин для визнання кредитного договору таким, що вчинений під впливом обману у відповідності до ст. 230 ЦК України судом не встановлено.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання кредитного договору від 07.11.2007 року недійсним.

Стосовно визнання недійсним договорів поруки, укладених між ПАТ«Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, та іпотечного договору від 07.11.2007 року за реєстром №9275, то суд виходить з наступного.

Оскільки недійсність кредитного договору не встановлена, то відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України у суду не має підстав визнавати договори поруки та іпотечний договір недійсними. З інших правових підстав зазначені договори не оспорено.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

З огляду на викладене позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача по зустрічному позову підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.ст. 192, 203, 227, 230, 526, 533, 548 553, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.36 Закону України «Про Національний банк України», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення НБУ від 14.10.2004 року №483, Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд-

В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договорів поруки - відмовити у повному обсязі.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 28.07.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце народження с. Юрга, Юргінського району, Тюменської області, місце проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 01.02.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце народження м. Кемерово, місце проживання: АДРЕСА_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, Тимчасове посвідчення на постійне проживання для іноземних громадян НОМЕР_8, виданий Київським районним відділом ГУ МВС України в Криму 08.11.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, місце народження м. Фалешті, Молдова, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за Кредитним договором № 5765620 від 07.11.2007 р. у сумі 364 717,66 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот сімнадцять) гривень 66 копійок, що еквівалентно 45 756,72 (сорока п'яти тисячам сімсот п'ятдесяти шести) доларам США 72 центам.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі по 566,67 (п'ятсот шістдесят шість) гривень 67 копійок з кожного та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі по 40, 00 (сорок) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя