Постанова

від 23.04.2012 по справі 33/220

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 33/220

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В. суддівШевчук С.Р., Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БМ Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі№ 33/220 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Брізпорт Україна" доПублічного акціонерного товариства "БМ Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники: - - позивачаОСОБА_5, дов. б/н від 30.08.2011 р. - - відповідачаОСОБА_6, дов. № 04/31 від 24.02.2012р. - третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Брізпорт Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "БМ Банк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2011р. (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. (у складі головуючого Сітайло Л.Г., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я.), у справі № 33/220 позов задоволено повністю, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 727, вчинений 15.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на договорі іпотеки нерухомого майна № 2010-22/DC-10 від 01.12.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Брізпорт Україна" та публічним акціонерним товариством "БМ Банк".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, вважаючи, що судами були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, ПАТ "БМ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, скаржник просив зупинити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі № 33/220 до закінчення його перегляду в порядку касації.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання в зв'язку з його необґрунтованістю.

Позивач, ТОВ "Брізпорт Україна", надав відзив на касаційну скаргу від 23.04.2012 р., просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "БМ Банк", рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі № 33/220 залишити без змін.

Третя особа не скористалась правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27 жовтня 2010 року між приватним підприємством "Монмарт" та публічним акціонерним товариством "БМ Банк" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2010-22/DC, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 1 454 000,00 доларів США у формі відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном погашення кредиту 26.04.2012 року.

01.12.2010 року між публічним акціонерним товариством "БМ Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Брізпорт Україна" (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки нерухомого майна № 2010-22/DC-10, згідно з яким іпотекодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання боржника, що випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 2010-22/DC від 27.10.2010 року, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає предмет іпотеки, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме 5/100 майнового комплексу (загальна площа майнового комплексу 35645,50 кв.м), що складається з будівель та споруд: нежилі приміщення корпусу № 3 (1 та 2 черга) (в літ. Д, Д 1 ) площею 1 862,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Московський, буд. 6.

Вартість предмету іпотеки згідно зі звітом про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, станом на 19.10.2010р., становить 38 917 160,40грн. (п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна № 2010-22/DC-10 від 01.12.2010 р.).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 592 Цивільного кодексу України, у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 кредитного договору № 2010-22/DC від 27.10.2010 року, та п. 6.1 ст. 6 договору іпотеки нерухомого майна № 2010-22/DC-10 від 01.12.2010 року сторони передбачили право банку у разі порушення позичальником обов'язків, встановлених кредитним договором, вимагати достроково виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки.

06 липня 2011 року ПАТ "БМ Банк" направив позивачу вимогу № 04/311, в якій повідомляв про не виконання позичальником умов договору відновлювальної кредитної лінії № 2010-22/DC від 27.10.2010 р., порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.07.2011 року становить 4 116 861, 42 долар США та 28 168, 98 грн. Враховуючи, що ТОВ "Брізпорт Україна" є майновим поручителем зобов'язань ПП "Монмарт" по вказаному договору, банк вимагав від ТОВ "Брізпорт Україна" в тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги достроково погасити заборгованість по договору № 2010-22/DC від 27.10.2010 р. Зазначив, що у випадку невиконання цієї вимоги банк звернеться до нотаріальних органів для вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, з подальшою реалізацією переданого в іпотеку майна. Вищезазначена вимога була отримана ТОВ "Брізпорт Україна", але залишена без відповіді.

12 серпня 2011 року ПАТ "БМ Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою № 381-05/2 про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 року.

15.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис № 727 на суму 32 846 553,16грн. за договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь акціонерного товариства "БМ Банк", а саме 5/100 майнового комплексу, що складається з будівель та споруд: нежилі приміщення корпусу № 3 (1 та 2 черга) (в літ. Д, Д 1 ) площею 1 862,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Московський, буд. 6.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Брізпорт Україна" про визнання виконавчого напису № 727 від 15.08.2011 р. таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та ч.1 п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з частинами 4, 6 п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене мовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчинені виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1996р. № 1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при вчинені виконавчого напису нотаріус не отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що нотаріус в порушення норм ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.п. "б" ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", вчинив виконавчий напис № 727 від 15.08.2011 р. за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 2010-22/DC від 27.10.2010 р.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Брізпорт Україна" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 727, вчиненого 15.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на договорі іпотеки нерухомого майна № 2010-22/ DC-10 від 01.12.2010 р.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. у справі № 33/220 залишити без змін.

Головуючий О.В. Кот

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець