Постанова

від 26.04.2012 по справі 40/79

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 40/79

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі№ 40/79 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" простягнення 356806,60 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (дов. № 0401/10 выд 04.01.2012),

від відповідача: ОСОБА_5 (дов № 9 від 24.02.2012),

Натальчук С.О. (директор),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" у лютому 2010 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" про стягнення 356806,60 грн. за договором підряду № 1/06-09 від 19.06.2009, з яких: 342699,40 грн. коштів за неякісне виконання робіт та 14107,20 грн. коштів на відновлення пошкодженого фасаду.

Позивач 18.10.2011 подав уточнену позовну заяву про стягнення збитків, відповідно до якої на підставі висновку № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи просив стягнути з відповідача 446071,20 грн. коштів за неякісне виконання робіт та 10632,00 грн. коштів на відновлення пошкодженого фасаду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011 у справі № 40/79 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" 446071,20 грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду № 1/06-09 від 19.06.09, 10632,00 грн. позадоговірної шкоди, 4567,03 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3200,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування обставин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. -головуючий, Агрікова О.В., Чорногуз М.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" на рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 40/79 задоволено, рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 40/79 скасовано: прийнято нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" відмовлено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" 4567,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 24.01.2012, а рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011 залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (підрядник) 19.06.2009 укладений договір підряду № 1/06-09.

Згідно з пунктом 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з влаштування асфальтобетонного покриття та проведення робіт з вивозу будівельного сміття і благоустрою території.

Об'єкт будівництва: прилягаюча територія до виробничо-складського комплексу ТОВ "Інтергіпс-Україна" площею 4431 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. С.Сосніних, 7 (п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються кошторисом (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що підрядник розпочне виконання робіт через 2 робочі дні після отримання авансового платежу, згідно з пунктом 8.5.1 договору, термін виконання робіт складає 24 календарних дні та визначається графіком виконання додатком № 3.

Згідно з пунктом 3.1 договору, вартість, передбачених договором робіт є динамічною, договірною ціною, базується на основі попереднього кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є приблизною і складає 210538,11 грн.

Відповідно до пункту 8.5.1 договору, оплата замовником послуг підрядника здійснюється в 3 етапи: протягом 3-х днів з дня підписання договору замовник перераховує підряднику 30% від розміру договірної ціни, зазначеної в пункті 3.1 цього договору; по закінченню 12 календарних днів замовник доплачує наступних 30% від розміру ціни; по закінченню 24 календарних днів та після підписання акту виконаних робіт замовник перераховує останній платіж у розмірі 40 % від розміру договірної ціни.

Відповідно до пункту 14.1 договору, строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати обов'язки, відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення.

Одночасно з підписанням договору підряду № 1/06-09 19.06.2009 сторони підписали додаток № 1 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 -кошторис на виконання підрядних робіт, додаток № 2 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 -графік виконання підрядних робіт, додаток № 3 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 -графік постачання матеріалів замовником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 8.5.1 договору позивачем 19.06.2009 сплачено позивачу аванс у розмірі 30 % від договірної ціни у розмірі 63161,43 грн., 01.07.2009 на виконання пункту 8.5.2. договору позивачем сплачено відповідачу кошти у розмірі 30 % від договірної ціни у розмірі 63161,43 грн.

Між сторонами 26.06.2009 складений та підписаний акт виконаних підрядних робіт за червень 2009, згідно з яким проведені роботи на загальну суму 106970,01 грн.

Позивач 28.07.2009 вручив відповідачу лист № 2807/2 (т.1, а.с.51), у якому, посилаючись на те, що останній за умовами договору № 1/06-09 виконував роботи з влаштування асфальтового покриття, зазначив про неякісно виконану роботу, яка фактично закінчена 06.07.2009, та про пошкодження зовнішніх стін цеху працівниками відповідача під час проведення робіт, а також просив відповідача повідомити строки ремонту стін цеху і усунення недоліків асфальтобетонного покриття, заперечуючи пропозицію відповідача відремонтувати його шляхом вирізання в 6-7 місцях частини асфальту (влаштування так званих "латок").

У відповідь на цей лист відповідач на адресу позивача 30.07.2009 надіслав лист № 75, у якому зазначив, що неналежне виконання замовником положень пункту 7.1 договору щодо передачі підряднику підготовленого будівельного майданчика призвело до того, що під час роботи технологічного транспорту був подряпаний профнастил, тому в згаданих пошкодженнях, наявна вина замовника. Також відповідач посилається на дострокове виконання робіт 06.07.2009 та положення пункту 9.2 договору щодо усунення можливих недоліків. Водночас, посилаючись на ухилення позивача від приймання робіт у встановленому порядку, вказує на те, що змушений направити акт приймання-передачі виконаних робіт поштою з метою офіційного узгодження спірних питань, додавши по два примірника акта виконаних робіт та довідки про їх вартість за липень 2009 року.

У листі від 17.09.2009 № 1709/1 позивач зазначає, що роботи за договором повністю не виконані, тому робота є незакінченою.

Мотивуючи оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача збитків, завданих неякісним облаштуванням асфальтованого покриття та пошкодження фасаду, суд першої інстанції посилається на висновок № 71/09 БЕ експертного будівельно-технічного дослідження, що складений 01.09.2009, згідно з яким встановлено, що влаштоване асфальтобетонне покриття навколо будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, не відповідає вимогам нормативних документів чинних на території України в будівельній галузі, загальна вартість робіт, необхідних для приведення об'єкту до належного стану складає 34699,40 грн. При цьому, вартість ремонтно-будівельних робіт по заміні стінового огородження будівлі на об'єкті станом на час проведення обстеження становить 10745,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 7). Також, суд першої інстанції посилається на висновок № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 22.08.2011, наданий КНДІСЕ за результатами проведеної згідно з ухвалою суду експертизи.

Зазначеним висновком встановлено, що асфальтобетонне покриття навколо виробничо-складського комплексу за адресою: м. Київ, вул. С.Сосніних, 7 не відповідає вимогам нормативних документів; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення встановлених на момент обстеження відступів від вимог нормативних документів, асфальтобетонного покриття, влаштованого навколо виробничо-складського комплексу становить 446071,20 грн.; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень металевих листів облицювання фасаду будівлі, становить 10632 грн.

Також необхідно звернути увагу на те, що у висновку № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 22.08.2011 зазначено про вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення виявлених недоліків та пошкоджень, з чого слідує, що у висновку фактично йдеться про вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне здійснювати у майбутньому.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Так, згідно з частинами 1 і 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки така поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що згідно з викладеними положеннями Господарського кодексу України, відшкодування збитків можливе у разі наявності реальних втрат, а не тих, які відповідно до положень Цивільного кодексу України можуть виникнути у майбутньому. Отже, витрати, які може понести позивач в майбутньому, помилково віднесені судом першої інстанції до складу збитків.

Крім того, в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на частину 3 статті 849 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

З урахуванням приписів вказаної норми закону, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що за наявності недоліків, вимагати відшкодування збитків замовник має право лише у разі неусунення цих недоліків у призначений підрядникові строк та після відмови замовника, у зв'язку з цим від договору.

Проте доказів встановлення замовником строку для усунення підрядником недоліків, а також доказів відмови позивача від договору або його розірвання матеріали справи не містять та позивачем суду не надано. Отже, позивач не дотримався приписів частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України, які є передумовою вимог про відшкодування збитків.

Відповідно до статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що доказів вини відповідача у пошкодженні фасаду будівлі, про які стверджує позивач, та яку визнав доведеною судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а позивач таких доказів суду не надав.

З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за неякісне виконання робіт у сумі 446071,20 грн. та коштів на відновлення пошкодженого фасаду у сумі 10632 грн.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі № 40/79 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі № 40/79 залишити без змін.

Головуючий, суддя:Капацин Н.В. Судді:Бернацька Ж.О. Кривда Д.С.