Постанова

від 25.04.2012 по справі 42/271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 42/271 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В., Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. у справі № 42/271 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до 1) Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал"; 2) Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном простягнення 256 051,05 грн. за прострочення боржником грошового зобов'язання в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 28.12.2011 року);

відповідачів:1) не з'явилися;

2) ОСОБА_5 (дов. від 09.11.2011 року)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" та Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про стягнення з відповідачів на свою користь заборгованості у розмірі 222 483,44 грн. та стягнення зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" 17 135,27 грн. пені, 3 432,63 грн. 3 % річних, 12 399,71 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. (суддя: Паламар П.І.) позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задоволено частково. Стягнуто з Державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" на користь позивача 222 483,44 грн. боргу, 12 399,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 432,63 грн. 3% річних з простроченої суми, 17 135,27 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. (головуючий суддя: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Львівобленерго" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у справі № 42/271 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2005 р. між відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (перейменоване у публічне акціонерне товариство "Львівобленерго") та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством "Полімінерал" укладено договір на використання електричної енергії № 90065 (далі -договір).

Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електричну енергію споживачу, а споживач оплачувати постачальнику вартість електричної енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

ПАТ "Львівобленерго" постачає електроенергію в обсягах, визначених розділом 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

Облік споживання Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством "Полімінерал" теплової енергії здійснюється згідно з вимогами правил улаштування електроустановок (далі -ПУЕ) та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 9.4 договору передбачено, що строк його дії встановлений з дня його підписання до 31.12.2006 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

24.10.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни шляхом викладення договору у новій редакції, з порядком розрахунків від 24.10.2008 р., згідно якого розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 31 числа поточного місяця (останній день місяця включно) та прирівнюється до календарного.

ПАТ "Львівобленерго" у своїй позовній заяві зазначив, що він належним чином виконував зобов'язання за договором № 90065 від 11.10.20025 року та додатками до нього, тоді як Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з листопада-грудня 2010 року у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 257 483,44 грн., яка сплачена частково у сумі 35 000,00 грн. Отже заборгованість Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" становить 222 483,44 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору ПАТ "Львівобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" та Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про стягнення з них 222 483,44 грн. основного боргу та стягнення зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" 17 135,27 грн. пені, 3 432,63 грн. 3 % річних, 12 399,71 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

При прийнятті рішень про часткове задоволення позову, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що вимоги ПАТ "Львівобленерго" про стягнення зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" 222 483,44 грн. основного боргу за електричну енергію, 12 399,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 432,63 грн. 3 % річних, 17 135,27 грн. пені є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття самого товару або товаророзпорядчих документів. Отже, обов'язок Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" оплатити вартість електричної енергії виник з моменту отримання розрахункових документів (рахунок за електричну енергію), які видавалися на основі звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період із зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату.

За нормами ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позов в частині стягнення 222 483,44 грн. основного боргу за електричну енергію за період протягом листопада -грудня 2010 року є обґрунтованим, доведений належними доказами та не заперечується Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством "Полімінерал", а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойки, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.1 договору № 90065 від 11.10.2005 р. та додатками до нього, за внесення платежів, відповідно до даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" пені у розмірі 17 135,27 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 90065 від 11.10.2005 р. та додатками до нього.

Крім того, як підтверджують матеріали справи, ПАТ "Львівобленерго" просить стягнути зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" інфляційні втрати в розмірі 12 399,71 грн. та 3% річних у розмірі 3 432,63 грн.

Нормами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зважаючи на викладене, на думку колегії суддів касаційної інстанції, Київським апеляційним господарським судом та господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення зі Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" 3% річних в сумі 3 432,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 12 399,71 грн., нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стосовно позовних вимог, заявлених до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, слід зазначити наступне.

Пунктом 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації та ліквідації об'єктів підприємств гірничої хімії і здійснення невідкладних природоохоронних заходів в зоні їх діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 р. № 214 передбачено, що метою використання бюджетних коштів є реструктуризація гірничо-хімічних підприємств для збереження власної рудної бази хімічної промисловості, подолання негативних демографічних і соціально-демографічних наслідків та запобігання незворотним процесам у зоні діяльності гірничо-хімічних підприємств.

Згідно з п. 4 зазначеного порядку бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на використання проектів консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал".

Як вбачається з даного порядку, використання бюджетних коштів на фінансування екологічної броні електропостачання (мінімального рівня споживання електричної енергії споживачем (крім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру не передбачено.

Таким чином, виділення коштів Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном на фінансування екологічної броні електропостачання є нецільовим використанням бюджетних коштів, що призведе до порушення норм чинного законодавства, зокрема Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" та Бюджетного кодексу України.

Поряд з цим, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном не є стороною договору про постачання електричної енергії № 90065 від 11.10.2005 р., а тому не несе відповідальності за несплату заборгованості Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством "Полімінерал" за поставлену електричну енергію.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відмови у задоволені позовних вимог, заявлених до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. у справі № 42/271 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.