Постанова

від 19.12.2011 по справі 42/271

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011 № 42/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 19.12.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року,

по справі № 42/271 (суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»

до 1. Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал»

2. Державного агентства України з управління державними корпоративними

правами та майном

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником

грошового зобов'язання, ціна позову 256051,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал», Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 222 483,44 грн. та стягнення з відповідача-1 17 135,27 грн. пені, 3 432,63 грн. 3 % річних, 12 399,71 грн. інфляціних втрат та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 42/271 позов задоволено частково. Стягнуто з Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» на користь відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» 222 483,44 грн. боргу, 12 399,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 432,63 грн. три проценти річних з простроченої суми, 17 135,27 грн. пені, 2 560,51 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» в частині вимог до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Львівобленерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» та державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» заборгованість у розмірі 222 483,44 грн. Стягнути з Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» на користь публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 17 135,27 грн. пені, 3 432,63 грн. 3 % річних, 12 399,71 грн. інфляціних втрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року по справі № 42/271 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Львівобленерго» і призначено розгляд справи у судовому засіданні 28.11.2011 року.

Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 визнає суму боргу у сумі 256 051,05 грн. та просить здійснювати подальший розгляд справи без участі представника підприємства.

У судовому засідані оголошено ухвалу про відклдаення розгляду апеляційної скарги на 19.12.2011 року.

Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 42/271 стосовно позовних вимог до відповідач-2 відмовити повністю.

Представник відповідача-2 приймав участь у судових засіданнях та надав пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені позивачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Львівобленерго» в частині вимог заявлених до відповідача-2 - без задоволення.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю в редакції викладеній у апеляційній скарзі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між 11.10.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (переіменоване у публічне акціонерне товарситво «Львівобленерго» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів та на підставі положень Закону України «Про акціонерні товариства») та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал» був укладений договір на використання електричної енергії № 90065 (а.с. 15-20).

Відповідно до умов вказаного договору енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричну енергію її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Постачальник постачає електроененрію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 до договору).

Облік споживання відповідачем теплової енергії здійснюється згідно з вимогами правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.4 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2006 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

24.10.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 90065 від 11.10.2005 року, відповідно до якої викладено договір у новій редакції, з порядком розрахунків від 24.10.2008 року (а.с. 23-29), згідно якого розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 31 (останній день місяця) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Позивач у позовній заяві зазначив, що він належним чином виконував зобов'язання за договором № 90065 від 11.10.20025 року та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з листопада-грудня 2010 року у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 257 483,44 грн., яка була сплачена частково у сумі 35 000,00 грн. Отже заборгованість становить 222 483,44 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення з них 222 483,44 грн. основного боргу та стягнення з відповідача-1 17 135,27 грн. пені, 3 432,63 грн. 3 % річних, 12 399,71 грн. інфляціних втрат та судові витрати.

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 222 483,44 грн. основного боргу за електричну енергію, 12 399,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 432,63 грн. 3 % річних, 17 135,27 грн. пені є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після прийняття самого товару або товаророзпорядчих документів, то обов'язок оплатити у відповідача-1 виник з моменту отримання розрахункових документів (рахунок за електричну енергію), які видавалися на основі звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату.

За приписами частин 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення 222 483,44 рн. основного боргу за електричну енергію за період протягом листопада - грудня 2010 року є обґрунтованим, доведений належними доказами та не заперечується відповідачем-1, а тому підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами статті 546 ЦК України передбачено виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Нормами статті 549 ЦК України регламентовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.1 договору № 90065 від 11.10.2005 року та додатками до нього, за внесення платежів, відповідно до даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У відповідності до норм регламентованих Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 17135,27 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 90065 від 11.10.2005 року та додатками до нього.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача-1 інфляційні втрати в розмірі 12 399,71 грн. та 3% річних у розмірі 3432,63 грн.

Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 3 432,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12 399,71 грн.

Стосовно позовних вимог заявлених до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації та ліквідації об'єктів підприємств гірничої хімії і здійснення невідкладних природоохоронних заходів в зоні їх діяльності» (затверджено постановою КМУ від 09.03.2011 року № 214) метою використання бюджетних коштів є реструктуризація гірничо-хімічних підприємств для збереження власної рудної бази хімічної промисловості, подолання негативних демографічних і соціально-демографічних наслідків та запобігання незворотним процесам у зоні діяльності гірничо-хімічних підприємств.

Пунктом 4 порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються зокрема, на використання проектів консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал».

Як вбачається з даного порядку використання бюджетних коштів на фінансування екологічної броні електропостачання (мінімального рівня споживання електричної енергії споживачем (крім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ст. 1 «Про електроенергетику») не передбачено.

Отже виділення коштів Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном на фінансування екологічної броні електропостачання є нецільовим використанням бюджених коштів, що призведе до порушення норм чинного законодавтва, зокрема Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» та Бюджетного кодексу України.

Крім того, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном не є стороною договору про постачання електричної енергії № 90065 від 11.10.2005 року, а тому не несе відповідальність за несплату заборгованості Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал» за поставлену електричну енергію.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволені позовних вимог заявлених до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва 11.10.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає вимогам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 42/271 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 42/271 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 42/271 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 105 ГПК України.

5. Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

ОСОБА_1