Постанова

від 25.04.2012 по справі 26/162-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 26/162-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Студенця В.І. Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківсільрибгосп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 та на рішення у справігосподарського суду Київської області від 30.11.2011 №26/162-11 за позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Державного підприємства "Укрриба" 2.Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківсільрибгосп" провизнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ступак Д.В. -посв. №307;

від позивача: ОСОБА_5 -за довіреністю;

від відповідача 1: ОСОБА_6 -за довіреністю;

від відповідача 2: ОСОБА_7 -за довіреністю.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 29 від 01.11.2004 року, укладеного між ДП "Укрриба" (відповідач-1) та ВАТ "Білоцерківсільрибгосп" (відповідач-2) та зобов'язання ВАТ "Білоцерківсільрибгосп" повернути орендоване майно ДП "Укрриба", а саме державне нерухоме майно вартістю 6 181 914,00 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 01.02.2011 (додаток №1 до договору зберігання з правом користування № 4/11 від 01.02.2011 року).

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним Договір зберігання з правом користування № 04/11 від 01.02.2011 року, який укладений між Державним підприємством „Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством „Білоцерківсільрибгосп"; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківсільрибгосп" повернути орендоване майно ДП „Укрриба", а саме, державне нерухоме майно вартістю 6 181 914,00 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 01.02.2011 року (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 4/11 від 01.02.2011 року.); стягнуто з Державного підприємства „Укрриба" в доход державного бюджету України судові витрати; стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Білоцерківсільрибгосп" в доход державного бюджету України судові витрати.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПАТ "Білоцерківсільрибгосп" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року та рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування №04/11 від 01.02.2011 року.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, тому що передача спірного державного майна, а саме -гідротехнічні споруди відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, місцевим судом було встановлено, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Предметом вказаного договору є державне майно - гідротехнічні споруди до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна -майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що прокуратурою Київської області проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП "Укрриба" в результаті якої було встановлено, що ДП "Укрриба" створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.02 № 238, з метою забезпечення нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна. Підприємство підпорядковане Державному комітету рибного господарства України та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.03 на баланс ДП "Укрриба" було передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшло до статутних фондів створених товариств як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Перевіркою також встановлено, що 01.02.2011 року між ДП "Укрриба" (замовник) та ВАТ "Білоцерківсільрибгосп" (зберігач) укладено договір № 04/11 зберігання з правом користування, відповідно до умов якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно (гідротехнічі споруди) вартістю 6 181 914,00 грн., згідно додатку №1 "акт приймання передачі державного майна" яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Білоцерківський район, с. Глушки, Храпачі, Піщана, Скрибиші, Васильківський район, с. Лосятин, с. Салівонки.

Відповідно до п. 2.3 договору зберігач зобов'язується за користування майном щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження цін (додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного договору), яка складає 7 500,00 грн., яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Умовами спірного договору, зокрема п.п. 1.1, 2.3., 3.2, 3.4, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Так п. 4 „Тимчасового положення про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2558-ХП від 07.07.1992 визначено, що основними завданнями Фонду є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що передача спірного державного майна, а саме -гідротехнічні споруди відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а тому з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередній інстанцій про те, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки укладений 01.02.2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір № 04/11 зберігання з правом користування суперечить вимогам чинного законодавства .

Відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки вимога позивача про визнання недійсним договору судом першої інстанції задоволена , тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 гідротехнічні споруди, що були предметом оспорюваного договору , який визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківсільрибгосп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року та рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі №26/162-11 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді В.І. Студенець

Н.М. Нєсвєтова