Рішення

від 18.09.2006 по справі 41/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.06р.

Справа № 41/32

За позовом  Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", м. Дніпропетровськ  

до  Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Концерн Регіони України", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 272697,22 грн.

Суддя Е.В. Орєшкіна

Представники сторін:

Від позивача: Федоров М.О., доручення № 45 від 19.10.05 року

Від відповідача: Іваненко Г.М., директор 

Від третьої особи ТОВ "Інтертранс": Алексєєнко А.І., довіреність № 586 від 06.03.06 року  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача непогашеної суми кредиту – 176750 грн. відсотків за користування кредитом –55774,42 грн., пені за прострочення сплати відсотків –7915,93 грн., пені за прострочення повернення кредиту –32256,88 грн., всього –272697,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеними між сторонами кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року.

Представник позивача  позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що на підставі повідомлення АКБ „Прем'єрбанк” про проведення операцій про уступку права грошової вимоги від 15.07.04 року, згідно якої позивач за угодою № 8 від 15.07.04 року відступив товариству з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” право вимоги до закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України”, яке виникло за договором кредиту № 41-в від 25.04.03 року та додаткової угоди до нього від 31.10.03 року на суму, еквівалентну 37566,67 доларів США, що в національній валюті України складало 199783,31 грн., відповідач 20.07.04 року здійснив розрахунки з новим кредитором в повному обсязі шляхом вексельного платежу. Свої зобов'язання за договором кредиту № 41-в від 25.04.03 року та додаткової угоди до нього від 31.10.03 року вважає припиненим в зв'язку з їх виконанням.

Третя особа в судове засідання з'явилась, позов підтримала, просить суд його задовольнити.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.06 року, задовольнивши клопотання позивача, до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на боці відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертранс”.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06 року провадження у справі № 41/32 зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи № 3/97 за позовом акціонерним комерційним банком „Прем'єрбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” за участю третьої особи Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями  „Концерн Регіони України” про визнання угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року недійсною.

За результатами розгляду справи № 3/97, задовольняючи клопотання позивача, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.06 року поновлено провадження у справі № 41/32.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.06 року строк вирішення спору продовжений до 23.09.06 року.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

За згодою представників позивача  та третьої особи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –акціонерним комерційним банком „Прем'єрбанк” та відповідачем –закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України” укладений кредитний договір № 41-в від 25.04.03 року, за умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит для оплати зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу природного газу № 03-562/98 від 30 грудня 1998 року в сумі 35000 доларів США строком до 31 жовтня 2003 року із сплатою за користування кредитом 16 відсотків річних за умовою не припинення застави і та належного виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків; та позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше строку, передбаченого договором та щоквартально не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу сплачувати банку відсотки за фактичну кількість днів користування кредитом.

Додатковою угодою від 31.10.03 року до кредитного договору № 41-в від 25.04.03 року строк надання банком кредиту продовжений до 31.01.04 року.

На виконання умов договору № 41-в від 25.04.03 року позивачем був наданий відповідачу кредит в сумі 35000 доларів США, що в гривнєвому еквіваленті на день його видачі складало 186683 грн., що підтверджено платіжними документами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивач посилається на те, що відповідачем були частково сплачені відсотки за користування кредитом, до стягнення ним пред'явлено борг за неповернутий кредит в розмірі 176750 грн. (35000 доларів США в гривнєвому еквіваленті станом на 10.01.06 року) та борг за несплачені відсотки в розмірі 55774,42 грн. (11044,44 доларів США в гривнєвому еквіваленті станом на 10.01.06 року), які нараховані позивачем з 25.04.03 року по 10.01.06 року з урахуванням їх часткової сплати відповідачем.

Згідно заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини, згідно договору № 41-в від 25.04.03 року між сторонами виникли в квітні 2003 року та продовжували існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України, тобто, при вирішенні спору необхідно застосовувати норми цього кодексу.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами позикових відносин,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по поверненню наданого позивачем кредиту та сплати відсотків за його користування.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем (первинним кредитором) та третьою особою (новим кредитором) укладено угоду про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року (далі угода), відповідно до п. 1.1. якої  первинний кредитор зобов'язався відступити, а новий кредитор -прийняти право вимоги до відповідача (боржника), яке виникло з кредитного договору № 41-в від 25.04.03 року, укладеного між первинним кредитором та боржником.

Абзацем 2 п.1.1. угоди сторонами обумовлено, що право вимоги складають всі права первинного кредитора, а саме: з погашення кредиту в сумі 35000 доларів США, сплати відсотків у сумі 2566,67 доларів США, що за курсом НБУ ( 1 долар США : 5,3181 гривень в гривнєвому еквіваленті становить 199783,31 грн., пені, штрафів й інших виплат, передбачених кредитним договором.

Пунктом 2.1. угоди первісний кредитор (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання письмово повідомити боржника (відповідача у справі) про здійснене відступлення права вимоги не пізніше 3 банківських днів з дати укладення угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року.

15.07.04 року позивач повідомив відповідача про те, що, у відповідності до угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року, АКБ „Прем'єрбанк” відступив товариству з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” право вимоги  до закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України” за договором кредиту № 41-в від 25.04.03 року, яке складає вимоги позивача до відповідача, передбачені договором кредиту № 41-в від 25.04.03 року з урахуванням усіх додаткових угод, в грошовому виразі на суму, еквівалентну 37566,67 доларам США та складає 199783,31 грн.; та запропонував виконати вищевказані зобов'язання на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс”  за наступними реквізитами: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська,2а, р/р 26005001005173 в АКБ „Прем'єрбанк”, МФО 305686.

На підставі вищезазначеного письмового повідомлення АКБ „Прем'єрбанк” від 15.07.04 року про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідач 20.07.04 року здійснив розрахунки з новим кредитором –товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року, що підтверджується актом про вексельний платіж від 20.07.04 року та актом приймання-передачі векселів від 20.07.04 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Такий розрахунок суперечить ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ від 05.04.01 року, якою передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Проте, кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року сторонами не узгоджена можливість розрахунків відповідача за отриманий кредит із застосуванням векселів. Однак, позивачем зазначений порядок розрахунків не оспорюється у даній справі, третьою особою факт отримання векселів від відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року визнаний.

Одже суд вважає, що відповідачем здійснений повний розрахунок за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.06 року у справі № 3/97, яке набрало законної сили 31.07.06 року, угода про відступлення права вимоги  № 8 від 15.07.04 року, укладена між  АКБ „Прем'єрбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” визнана недійсною в цілому з моменту її укладення.

У зазначеному рішенні є посилання на те, що сторони не надали суду доказів про фактичне отримання позивачем від  третьої особи будь-яких грошових  коштів (фінансування) на виконання умов угоди та доказів про отримання третьою особою від позивача документів, що засвідчують права вимоги (кредитний договір, договір та інформація, яка є важливою для його виконання), що виключило необхідність у суду на час розгляду справи № 3/97 застосовувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

У даній справі відповідачем подані докази розрахунків за отриманий від позивача кредит за договором № 41-в від 25.04.03 року з новим кредитором –товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранс”, що набув право вимоги за ним згідно угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року, яка визнана судом недійсною.

Відповідно до ст.. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а якщо це неможливо, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Таким чином, суд вбачає підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді повернення товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” отриманих від закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України” як засіб платежу за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року та угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року простих векселів, переданих за актом приймання-передачі від 20.07.04 року, а у разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано в розмірі 37566,67 доларів США за офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті на момент відшкодування.

В такому випадку відповідач, в свою чергу, повинен виконати свої обов'язки щодо оплати отриманого від позивача кредиту та відсотків за його користування в спосіб, визначений договором № 41-в від 25.04.03 року.

Позивачем пред'явлена вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за договором № 41-в від 25.04.03 року в період з 25.04.03 року по 10.01.06 року. Суд вважає, що відсотки в даному випадку мають нараховуватися за період з 25.04.03 року по 20.07.04 року (моменту розрахунку відповідача з третьою особою на підставі письмового повідомлення позивача від 15.07.04 року про заміну кредитора у зобов'язанні), оскільки відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, тоді як вина відповідача в простроченні сплати кредиту та відсотків за його користування після 20.07.04 року відсутня, оскільки ним виконані зобов'язання за договором № 41-в від 25.04.03 року –здійснені розрахунки з третьою особою за вказівкою позивача.

Враховуючи вищенаведені обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом суд вважає обгрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково, в розмірі 2456 доларів США (з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків), що в гривнєвому еквіваленті станом на 10.01.06 року - момент пред'явлення позову, складає 12402,80 грн.).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, передбачених діючим договором, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної обліком ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Нарахована позивачем сума пені за порушення строків повернення кредиту в період з 10.01.05 року по 10.01.06 року складає 6387,50 доларів США (32256,88 грн. за курсом НБУ станом на 10.01.06 року); за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в період з 01.01.05 року по 10.01.06 року –1567,51 доларів США (7915,93 грн. за курсом НБУ станом на 10.01.06 року).

Вимоги позивача щодо стягнення пені суд вважає обгрунтованими , але підлягаючими задоволенню частково, оскільки, відповідно до  п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано,  тоді як позивачем помилково визначений період нарахування пені, кількість днів прострочення відповідачем виконання своїх обов'язків за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року, а також невірно застосований розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування пені повинно здійснюватися за період прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань (п. 1.1. договору) з 01.02.04 року по 20.07.04 року; (п. 5.3. договору) з 26.06.03 року по 20.07.04 року з додержанням вимог, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків за користування кредитом.

Одже, стягненню підлягає пеня за прострочення оплати кредиту в розмірі 2455,92 доларів США (12402,39 грн. за офіційним курсом долару до гривні станом на 10.01.06 року), відсотків за користування кредитом в розмірі 78,17 доларів США (394,75 грн. в гривнєвому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.01.06 року).

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 44, 49, 82-84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України” –49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова,200, код ЄДРПОУ 25017421, р/р 26008102029001 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 305017 на користь Акціонерного комерційного банку „Прем'єрбанк” –49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова,18, код ЄДРПОУ 20026838, к/р 32001101300 в Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, МФО 305686 борг в розмірі 189152,80 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві грн. 80 коп.), пеню в розмірі 12797,14 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 14 коп.), витрати по сплаті держмита –2019,49 грн. (дві тисячі дев'ятнадцять грн.,49 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 87,32 грн.(вісімдесят сім грн. 32 коп.).

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” –49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська,2-а, код ЄДРПОУ 32405740, р/р 26008900696591 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813 повернути Закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями „Концерн Регіони України” –49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова,200, код ЄДРПОУ 25017421, р/р 26008102029001 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 305017 прості векселі, отримані за актом їх приймання-передачі від 20.07.04 року як платіж за кредитним договором № 41-в від 25.04.03 року та угоди про відступлення права вимоги № 8 від 15.07.04 року, а у разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано в розмірі 37566,67 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент відшкодування.

В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                 Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано   

30.09.06 року

З оригіналом згідно       

Пом. судді                                                          О.А.Лисінська