Постанова

від 15.03.2012 по справі 2а-1670/7025/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 2а-1670/7025/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Експрес-Логістика" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі № 2а-1670/7025/11

за позовом Приватного підприємства "Експрес-Логістика"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Експрес - Логістика", 04 травня 2011 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004771502/0/2251 від 12.07.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Експрес - Логістика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, суд дав невірну юридичну оцінку доказам, що мають значення для розгляду справи, що в подальшому призвело до прийняття незаконного рішення.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Експрес - Логістика" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.12.2006 року (т. 1 а.с. 67).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100008853, видане Кременчуцькою ОДПІ 27.12.2006 року (т. 1 а.с. 95).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 01.06.2010 року по 29.06.2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Експрес - Логістика'' (код ЄДРПОУ 34793038) за березень - травень 2010 року.

Видами діяльності підприємства позивача є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; оптова торгівля паливом; роздрібна торгівля пальним; технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с. 8, т. 1).

За результатами перевірки складено акт № 257/15-322/34793038 від 29.06.2010 року, в якому вказано на порушення ПП "Експрес - Логістика" вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість загалом в сумі 575 863 грн. 63 коп. (в т.ч. за березень 2010 року - 269 223 грн. 23 коп., за квітень 2010 року - 108 483 грн. 63 коп., за травень 2010 року - 198 156 грн. 77 коп.) (т. 1 а.с. 5-7).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004771502/0/2251, відповідно до якого платнику податку визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" в розмірі 755 729 грн. 36 коп. (в т.ч. 575 863 грн. 63 коп. - основний платіж, 179 865 грн. 73 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с. 4).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргою до Кременчуцької ОДПІ його скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін (т. 1 а.с. 20-24).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В ст.ст. 10, 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України" (нормативно-правовий акт, який діяв на момент спірних правовідносин) закріплені норми, які визначають функції та права державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. При цьому конкретні підстави, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.п.4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.п. 4.2.2. в) п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Таким чином, камеральні перевірки проводяться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та за результатами їх проведення податкові органи можуть визначити суму податкового зобов'язання лише в разі виявлення арифметичної або методологічної помилки у поданій платником податків податковій декларації, в разі якщо такі помилки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном «методологічна помилка» слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт № 257/15-322/34793038 від 29.06.2010 року, складений Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Експрес - Логістика'' за березень - травень 2010 року, що проводилась в період з 01.06.2010 року по 29.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідачем крім податкових декларацій використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні бази даних, а саме: АІС «Облік податків та платежів», АС «Аудит-підсистема «Митниця», АІС «Бест Звіт for Oracle», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до інформації, отриманої згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року станом на 29.06.2010 р., податковим органом було встановлено розбіжності внаслідок неподання податкових декларацій контрагентами підприємства позивача та визнання податковим органом поданих декларацій "недійсними".

На підставі вказаної інформації відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість загалом в сумі 575 863 грн. 63 коп. (в т.ч. за березень 2010 року - 269 223 грн. 23 коп., за квітень 2010 року - 108 483 грн. 63 коп., за травень 2010 року - 198 156 грн. 77 коп.) (т. 1 а.с. 5-7).

Таким чином, відповідачем на підставі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів без дослідження первинних бухгалтерських документів зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було встановлено, а позивачем не було допущено арифметичних або методологічних помилок у поданих податкових деклараціях за березень, квітень, травень 2010 року.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Таким чином законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Згідно матеріалів справи, камеральній перевірці від 29.06.2010 р. за актом №257/15-322/34793038 підлягали податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010р., що є свідченням порушення законодавчих термінів, визначених для здійснення камеральної перевірки.

Отже, у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкових декларацій за березень та квітень 2010р., оскільки даною перевіркою від 29.06.2010 р. могла бути перевірена виключно податкова декларація з ПДВ за травень 2010 р.

Вищевикладене свідчить про те, що при проведені камеральної перевірки відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку, передбаченому Законом та всупереч приписам ст. 19 Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки за приписами зазначених вище норм законодавства акт камеральної перевірки не може бути підставою для нарахування позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ з підстав інших, ніж допущення платником арифметичних або методологічних помилок.

Крім того щодо висновків акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

До матеріалів справи були надані копії податкових накладних по всім господарським операціям та первинні бухгалтерські документи на їх підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2010 року ПП «Експрес-Логістика згідно договору № НП-6/10 від 11 січня 2010 року придбало у ТОВ «Кіровограднафтопереробка» паливо пічне в кількості 110,596 т на загальну суму 650304,48 грн., в тому числі ПДВ 108384,08 грн.

Згідно п. 4.1 зазначеного договору відвантаження товару здійснювалось на підставі заявки Покупця на умовах самовивозу з нафтобази ПП «Кіровоградська нафтопереробна компанія» с. Шестаківка.

В цей же день даний товар без перевезення був проданий в кількості 37,640 т на суму 223957 грн. 08 коп. ТОВ «Фірма М-Нафта» згідно договору № 04-00-18 від 04.01.2010 року, яке придбало товар та здійснило вибірку товару самовивозом.

Залишок товару в кількості 72,956 т було передано на відповідальне зберігання в Кіровограді відповідно до договору ХРІ-2010 від 01.03.2010 року та актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 03.04.2010 року № 26.1 і від 06.05.2010 року № 36 ТОВ «Українська енергетична група».

В подальшому товар з відповідального зберігання був реалізований ПП «Компанія «Агро-Плюс», згідно договору № 06/05-10НПР, по видатковим накладним № РН-0000050 від 02.05.2010 року, № РН-0000043 від 06.05.2010 року, № РН-0000086 від 04.06.2010 року, № РН-00000126 від 04.06.2010 року (копії знаходяться в матеріалах справи). Вибірка товару здійснювалась Покупцем самовивозом з місця його зберігання.

03 березня 2010 року ПП «Експрес-Логістика» придбало у ТОВ «Кіровограднафтопереробка» по видатковій накладній № НП-266/10 паливо пічне, яке продало ТОВ «Фірма М-Нафта» за збільшеною ціною. Перевезення товару здійснювалось самовивозом.

Придбані у ТОВ «Кіровограднафтопереробка» нафтопродукти 04.03.2010 року, 05.03.2010 року, 24.03.2010 року, 09.04.2010 року, 16.04.2010 року, 26.05.2010 року по накладним № НП-283/10, № НП-286/10, № НП-427/10, № НП-561/10, № НП-615/10, № НП- 769/10 доставлялись самовивозом ПП «Компанія «Агро-Люкс» і ТОВ «Фірма М-Нафта» згідно вищеназваних договорів.

Також, між ПП «Експрес-Логістика» і ТОВ «Калина-Восток» був укладений договір № 002-ПОЛ від 01 квітня 2010 року, згідно якого останнє зобов'язувалось здійснювати поставку та передавати через мережу АЗС у власність в асортименті: дизельне пальне, бензин, газ-пропан, а ПП «Експрес-Логістика» приймати та оплачувати товар.

Згідно попередніх заявок, видаткових накладних від 30.04.2010 року № АФ-КВЦ001442, від 31.05.2010 року, актів прийому - передачі товару від 30.04.2010 року № АФ-КВЦ001442, від 31.05.2010 року АЗС «Калина-Восток» здійснила заправку автомобілів дизельним пальним в квітні місяці 2010 року на суму 116435,39 грн., в тому числі ПДВ 19405,90 грн., в травні місяці 2010 року на суму 82974,02 грн., в тому числі ПДВ 13829,00 грн.

Фактичність вибірки нафтопродуктів підтверджується додатком № 3 до актів вибірки нафтопродуктів за квітень і травень місяці 2010 року, в яких зазначені типи автомобілів, дати заправок на АЗС.

В матеріалах справи є докази про належність автомобілів ПП «Експрес-Логістика», які здійснювали заправки дизельним пальним, це: копії технічних паспортів, договір позички від 29.01.2007 року, згідно якого ПП «Експрес-Логістика» позичило у громадянина ОСОБА_2 вантажні тягачі, напівпричепи цистерни, які використовувались підприємством для перевезень вантажів.

Доказом фактичних перевезень є подорожні листи: № 171 від 06.05.2010 року, № 117 від 06.04.2010 року, № 115 від 03.04.2010 року, № 122 від 12.04.2010 року. Факт заправки автомобілів також підтверджується копіями чеків, виданих на АЗС під час заправки дизельним пальним автомобілів (копії в матеріалах справи).

На виконання вказаних правовідносин по придбанню нафтопродуктів у ТОВ «Калина-Восток» виписані податкові накладні № 12859 від 31.05.2010 року і № 8709 від 11.05.2010 року.

Також, між ПП «Полімер Форт» і ПП «Експрес-Логістика» був укладений договір № 0215/12-01 від 01.12.2009 року, згідно якого 29.04.2010 року у ПП «Полімер Форт» був придбаний бітум БНД 60/90 на суму 108325,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18054 грн. 17 коп., що підтверджується видатковою накладною № 2015, податковою накладною № 2015 від 29.04.2010 року.

Придбаний товар згідно генерального договору № 20-1/04-10 від 26.04.2010 року, укладеного між ПП «Експрес-Логістика і ТОВ «Дорпром», був реалізований останньому, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000046 від 07.05.2010 року.

Доставка нафтопродуктів здійснювалась транспортом ПП «Експрес-Логістика», що підтверджується договором № 20/04/10-1 від 20.04.2010 року про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортною накладною від 07.05.2010 року.

Також, на виконання умов договору № 021109/04 від 02.11.2009 року ТОВ «Монтаж-демонтаж-проект» в квітні місяці 2010 року надавало ПП «Експрес-Логістика автопослуги з перевезення вантажу з м. Лисичанськ Луганської області - м. Дніпропетровськ та з м. Лисичанськ Луганської області - м. Полтава вартістю 95367,70 грн., в тому числі ПДВ 1589,40 грн.

Факт здійснення господарської операції підтверджується актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000156 від 26.04.2010 року, № ОУ-0000047 від 26.04.2010 року, товарно-транспортними накладними сер. ЯНС № 026-4, актами № ОУ0000155 від 16.04.2010 року, № ОУ0000030 від 17.04.2010 року, товарно-транспортною накладною сер. ЯНС № 016-4, податковими накладними № 260402 від 26.04.2010 року, № 160495 від 16.04.2010 року (копії вищезазначених документів в матеріалах справи).

Між ТОВ «Цулласунг компані» і ПП «Експрес-Логістика» був укладений договір № 26/04-10 від 26.04.2010 року на поставку нафтопродуктів, газу зрідженого.

На виконання даного договору ПП «Експрес-Логістика» придбало у вищезазначеного товариства газ скраплений в кількості 15,260 т на суму 74774,00 грн., про що виписана видаткова накладна № РН-0000186 від 14.05.2010 року. В цей же день в тій же кількості товар був проданий ТОВ «Альфа-Сервіс- Груп» на суму 77826,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000055 від 14.05.2010 року, довіреністю № 93 на ОСОБА_3, генеральним договором № 04/006-10 від 04.01.2010 року, поставка товару здійснювалась самовивозом ТОВ «Альфа-Сервіс-Груп» зі складів ТОВ «Цулласунг компані».

По видатковій накладній № РН-0000188 від 17.05.2010 року придбано ПП «Експрес-Логістика» у ТОВ «Цулласунг компані» газ зріджений в кількості 20,780 т на суму 101822,00 грн., реалізовано в цей же день ТОВ «Альфа-Сервіс-Груп» на суму 105978,00 грн. в повному обсязі згідно видаткової накладної № РН-0000058 від 17.05.2010 року, поставка товару здійснювалась самовивозом ТОВ «Альфа-Сервіс-Груп» зі складів ТОВ «Цулласунг компані».

12.05.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0000185 від 12.05.2010 року придбаний ПП «Експрес-Логістика» газ зріджений на суму 207074,00 грн. в кількості 42,160 т.

Із них реалізовано:

- ТОВ «Альфа-Сервіс-Груп» в кількості 21,580 т на суму 108979,00 грн. по накладній № РН0000051, довіреність № 90 від 12.05.2010 року;

- ТОВ «Автогазсервіс» по видатковій накладній № РН-0000052 від 13.05.2010 року, довіреність № 56 видана на ОСОБА_4, договір № 04/01-10ПГ від 04.01.2010 року, доставка здійснювалась транспортом Продавця, ТТН № 198 в кількості 20,290 т на суму 107942,80 грн.

Поставка товару ТОВ «Альфа-Сервіс-Груп» здійснювалась самовивозом зі складів ТОВ «Цулласунг компані».

07.05.2010 року ПП «Експрес-Логістика» придбало у ТОВ «Цулласунг компані» згідно видаткової накладної № РН-0000168 від 07.05.2010 року газ зріджений в кількості 18,760 т на суму 91924,00 грн. і в той же день реалізувало ТОВ «Гал-Екогаз» по видатковій накладній № РН0000044 від 07.05.2010 року на суму 93800,00 грн. по довіреності сер. 12ААА № 017984, що передбачено договором № 27-1/04-10 від 27.04.2010 року, поставка здійснювалась самовивозом ТОВ «Гал-Екогаз» зі складів ТОВ «Цулласунг компані».

Згідно договору № 12/01-10П від 17.05.2010 року на поставку нафтопродуктів ПП «Експрес-Логістика» придбало по видатковій накладній № РН-0000050 у ТОВ «АС-ОІЛ» бітум дорожній 17.05.2010 року на суму 100815,40 грн. Одночасно цей товар був проданий ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» на суму 112483,91 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000069 від 25.05.2010 року, договором № 21/05-10ПН від 21.05.2010 року, довіреністю № 439.

Доставка товару кінцевому покупцю здійснювалась транспортом ПП «Експрес-Логістика», про що свідчить ТТН № 025-5, сер. ЯНС.

20.05.2010 року ПП «Експрес-Логістика» придбало у ТОВ «АС-ОІЛ» бітум дорожній в кількості 25,600 т на суму 103040,10 грн., виписана видаткова накладна № РН-000047. Цей товар був повністю проданий ТОВ «Валдиавиа» згідно договору № 17/05-10ПН від 17.05.2010 року на суму 110985,06 грн. по довіреності № 19/05-2 від 19.05.2010 року, виписана видаткова накладна № РН-0000063

Доставка товару здійснювалась ПП «Експрес-Логістика» в місце призначення покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 020- 5 сер. ЯНС.

19.05.2010 року ПП «Експрес-Логістика» придбало у ТОВ «АС-ОІЛ» бітум дорожній в кількості 25,960 т на суму 104489,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000045 від 19.05.2010 року.

Згідно вищеназваного договору даний товар 20.05.2010 року був проданий ТОВ «Валдиавиа» на суму 110326,90 грн. по видатковій накладній № РН-0000062 та доставлений покупцю в місце призначення, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 019-5 сер. ЯНС.

До матеріалів справи були надані копії податкових накладних по всім господарським операціям та докази в підтвердження перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів в якості оплати придбаних ТМЦ.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством позивача у власній господарській діяльності шляхом продажу їх третім особам.

Доставка товару здійснювалася як шляхом самовивозу товару покупцем, так і транспортом позивача.

ПП "Експрес-Логістика" має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (а.с.3, 2 т.).

Слід зазначити, що укладені господарські операції повністю узгоджуються з видами діяльності підприємства позивача (а.с. 8, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає про те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП «Експрес-Логістика». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП «Експрес-Логістика» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Кіровограднафтопереробка», ТОВ «Калина - Восток», ПП «Полімер Форт», ТОВ «Монтаж Демонтаж Проект», ТОВ «Цулласунг компані», ТОВ «Ас-Оіл» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів оспорювання сторонами договорів вищезазначених правочинів та визнання їх недійсними до матеріалів справи не надано.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Кіровограднафтопереробка», ТОВ «Калина - Восток», ПП «Полімер Форт», ТОВ «Монтаж Демонтаж Проект», ТОВ «Цулласунг компані», ТОВ «Ас-Оіл» і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що висновки акту камеральної перевірки ґрунтуються лише на інформації, отриманої на підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року станом на 29.06.2010 р., яким встановлено розбіжності внаслідок неподання податкових декларацій контрагентами підприємства позивача та визнання податковим органом поданих декларацій "недійсними".

При цьому в запереченні на апеляційну скаргу податковий орган наполягає на безтоварності господарських операцій.

Проте, відповідач не враховує того, що в акті перевірки не вказано, які саме операції були перевіряючими досліджені та первинні бухгалтерські документи на підтвердження їх виконання, які вади в податковому обліку та податковій звітності позивача були встановлені.

Окрім того, чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неподання податкової звітності та несплата податку контрагентами, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити на тому, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в Акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Експрес-Логістика" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі № 2а-1670/7025/11 скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004771502/0/2251 від 12.07.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2012 р.