Постанова

від 24.10.2011 по справі 2а-1670/7025/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7025/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Експрес - Логістика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Експрес - Логістика" (далі по тексту - позивач, ПП "Експрес - Логістика") 04 травня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004771502/0/2251 від 12.07.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що підприємством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кіровограднафтопереробка", ТОВ "Калина-Восток", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект", ТОВ "Цулассунг компані", ТОВ "Ас - Оіл", включено до складу податкового кредиту за березень - травень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 575 863 грн. 63 коп. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ПП "Експрес - Логістика" та вказаними контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи, господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість вважає необґрунтованим та протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (т. І, а.с. 34-36 ).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року вказану ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. І, а.с. 58-60 ).

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. І, а.с. 88-90 ).

Представник позивача в судових засіданнях 29.09.2011 року, 06.10.2011 року, 24.10.2011 року позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях до адміністративного позову (т. І, а.с. 73-74; т. ІІ, а.с. 1-2, 46 ).

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПП "Експрес - Логістика" занижено податок на додану вартість за березень - травень 2010 року в сумі 575 863 грн. 63 коп. (т. І, а.с. 232-233 ).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Експрес - Логістика" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.12.2006 року (т. І, а.с. 67 ).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100008853, видане Кременчуцькою ОДПІ 27.12.2006 року (т. І, а.с. 95 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 01.06.2010 року по 29.06.2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Експрес - Логістика" (код ЄДРПОУ 34793038) за березень - травень 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 257/15-322/34793038 від 29.06.2010 року, в якому вказано на порушення ПП "Експрес - Логістика" вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість загалом в сумі 575 863 грн. 63 коп. (в т.ч. за березень 2010 року - 269 223 грн. 23 коп., за квітень 2010 року - 108 483 грн. 63 коп., за травень 2010 року - 198 156 грн. 77 коп.) (т. І, а.с. 5-7 ).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004771502/0/2251, відповідно до якого платнику податку визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" в розмірі 755 729 грн. 36 коп. (в т.ч. 575 863 грн. 63 коп. - основний платіж, 179 865 грн. 73 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 4 ).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргою до Кременчуцької ОДПІ його скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 20-24 ).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0004771502/0/2251 від 12.07.2010 року слід зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) було визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кіровограднафтопереробка" (код ЄДРПОУ 36520261), ТОВ "Калина-Восток" (код ЄДРПОУ 32946304), ПП "Полімер Форт" (код ЄДРПОУ 36179779), ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект" (код ЄДРПОУ 34721183), ТОВ "Цулассунг компані" (код ЄДРПОУ 36459098), ТОВ "Ас - Оіл" (код ЄДРПОУ 34987599), зараховано до складу податкового кредиту за березень - травень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 575 863 грн. 63 коп., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ПП "Експрес - Логістика" податку на додану вартість за березень - травень 2010 року в сумі 575 863 грн. 63 коп.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що контрагентами позивача до органів державної податкової служби не подано податкову звітність (декларації з податку на додану вартість) за відповідні звітні періоди, у яких відбувалися господарські операції між ПП "Експрес - Логістика" та ТОВ "Кіровограднафтопереробка", ТОВ "Калина-Восток", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект", ТОВ "Цулассунг компані", ТОВ "Ас - Оіл".

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням контролюючого органу та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано копії договорів:

- про надання транспортних послуг від 02.11.2009 року № 021109/04, що укладений між ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект" (Перевізник) та ПП "Експрес - Логістика" (Замовник), за змістом п. 1.1. якого Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом Перевізника (т. І, а.с. 136 );

- № 0215/12-01 від 01.12.2009 року, укладеного між ПП "Полімер Форт" (Постачальник) та ПП "Експрес - Логістика" (Покупець), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити на умовах, визначених цим Договором, запасні частини партіями, в строк, в асортименті, якості та по цінам, вказаних у видаткових накладних, що являються невід'ємною частиною даного Договору (т. І, а.с. 137 );

- поставки нафтопродуктів № НП-6/10 від 11.01.2010 року, що укладений між ТОВ "Кіровограднафтопереробка" (Продавець) та ПП "Експрес - Логістика" (Покупець), за змістом п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (мазут М-100, фракцію бензинову прямогонну, фракцію дизельну прямогонну та ін.) (т. І, а.с. 138-139 );

- поставки нафтопродуктів від 26.04.2010 року № 26/04-10, укладеного між ТОВ "Цулассунг компані" (Постачальник) та ПП "Експрес - Логістика" (Покупець), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця зріджений газ пропан-бутан, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору (т. І, а.с. 140-141 );

- поставки нафтопродуктів від 17.05.2010 року № 12/01-10 П, що укладений між ТОВ "Ас - Оіл" (Продавець) та ПП "Експрес - Логістика" (Покупець), за змістом п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити бітум нафтовий шляховий БНД 60/90 відповідно до заявки підприємства (т. І, а.с. 129 ).

Крім того, у додаткових поясненнях до адміністративного позову представник позивача зазначає, що ТОВ "Калина-Восток" здійснювало заправку автомобілів ПП "Експрес - Логістика" на підставі укладеного між даними сторонами договору (т. ІІ, а.с. 85 ). Разом з тим, на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів справи не надано копії такого договору.

Судом встановлено, що як на підставу для віднесення до складу податкового кредиту за березень - травень 2010 року суми в розмірі 575 863 грн. 63 коп. позивач посилається на наявність у нього податкових та видаткових накладних, що виписані ТОВ "Кіровограднафтопереробка" (т. І, а.с. 163-170, 179, 193-197, 212, 227, 229 ), ТОВ "Калина-Восток" (т. І, а.с. 171-175, 180-181, 208, 218 ), ПП "Полімер Форт" (т. І, а.с. 176, 200 ), ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект" (т. І, а.с. 177-178 ), ТОВ "Цулассунг компані" (т. І, а.с. 182-189, 213-217 ), ТОВ "Ас - Оіл" (т. І, а.с. 190-192, 224-226 ) в адресу ПП "Експрес - Логістика" та перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів в якості оплати придбаних ТМЦ (т. ІІ, а.с. 58-68 ).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної та факту оплати товарно-матеріальних цінностей є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення правильності формування податкового кредиту.

Як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

У зв'язку з наведеним, суд зауважує, що за змістом вищевказаних договорів на їх виконання Постачальник (Продавець, Перевізник) передає Покупцю (Замовнику), зокрема, дорожні листи, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) тощо.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до п. п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

ПП "Експрес-Логістика" на неодноразову вимогу суду не надано копій товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факт надання ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, суд зазначає, що на момент реалізації контрагентами спірних правовідносин єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів було визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за № 685/3978 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п. 1 Інструкції її вимоги є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

За змістом пп. 5.4.1 п. 5.4 розділу 5 Інструкції Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Позивачем на неодноразову вимогу суду до матеріалів справи не надано копії товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей (запасних частин, нафтопродуктів) від Продавця (Постачальника) до Покупця.

Посилання представника позивача на те, що перевезення товарно-матеріальних цінностей частково здійснювалося самостійно позивачем за допомогою власного автотранспорту підприємства судом оцінюються критично, оскільки зі змісту ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III та п. п. 11.1 - 11.10 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні слідує, що оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим навіть при перевезенні вантажів автотранспортом для власних потреб.

З огляду на вищенаведене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів, сертифікатів відповідності, паспортів якості не видається можливим встановити факт передачі товарів (надання послуг) від ТОВ "Кіровограднафтопереробка", ТОВ "Калина-Восток", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект", ТОВ "Цулассунг компані", ТОВ "Ас - Оіл" до ПП "Експрес-Логістика", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Доводи представника позивача про те, що придбані товарно-матеріальні цінності (запасні частини, нафтопродукти) використані ПП "Експрес-Логістика" у власній господарській діяльності шляхом продажу їх третім особам судом оцінюються критично з огляду на те, що з наданих позивачем копій договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних, довіреностей не видається можливим встановити факт поставки (продажу) саме тих товарів, що начебто придбані позивачем у ТОВ "Кіровограднафтопереробка", ТОВ "Калина-Восток", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Цулассунг компані", ТОВ "Ас - Оіл".

Окрім того, аналізуючи зміст договорів, що укладені між ПП "Експрес-Логістика" та ТОВ "Кіровограднафтопереробка", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Монтаж-демонтаж Проект", ТОВ "Цулассунг компані", ТОВ "Ас - Оіл" суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищезгадані договори є нікчемними в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПП "Експрес - Логістика" занижено податок на додану вартість за березень - травень 2010 року в сумі 575 863 грн. 63 коп.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак, спірними податковими повідомлення-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 179 865 грн. 73 коп.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення № 0004771502/0/2251 від 12.07.2010 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 82, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Експрес - Логістика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2011 року.

Суддя О.О. Кукоба