Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-1670/8833/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/8833/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та Голового управління Державного казначейства України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-1670/8833/11

за позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

до Фермерського господарства "Лтава"

треті особи Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства "Лтава" (далі по справі - відповідач) третя особа Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області в якому просила суд:

- стягнути заборгованість за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків в розмірі 16880,23 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року відмовлено в задоволені позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм чинного законодавства.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, третя особа просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм чинного законодавства.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство "Лтава" (код ЄДРПОУ 13943529) перебуває на обліку у Чутівському відділенні Карлівської МДПІ з 08 липня 1998 року за №83 /а.с. 6/.

02 вересня 2010 року на підставі зведеного подання Управління Державного казначейства України у Чутівському районі від 02 серпня 2010 року №7 /а.с. 10-11/ Карлівською МДПІ винесено першу податкову вимогу №1/20 від 02 вересня 2010 року, якою повідомлено, що станом на 02 вересня 2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням (за бюджетною позичкою за держзамовленням (контрактом) 1997 року) позивача становить 16880,23 грн. - пеня /а.с. 12/.

Перша податкова вимога отримана відповідачем 08 вересня 2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи ФГ "Лтава" на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 12/.

15 жовтня 2010 року Карлівською МДПІ винесено другу податкову вимогу №2/46 від 15 жовтня 2010 року, якою повідомлено, що станом на 15 жовтня 2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 16880,23 грн. - пеня /а.с. 12/. Доказів отримання відповідачем другої податкової вимоги Карлівською МДПІ не надано.

01 грудня 2010 року відповідно до статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Карлівська МДПІ прийняла рішення №8 про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків ФГ "Лтава", а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення суми податкового боргу цього платника податків /а.с. 13/.

У зв'язку з тим, що сума заборгованості, визначена податковими вимогами, не була сплачена відповідачем, Карлівська МДПІ звернулася до суду про її стягнення.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо встановити будь-яких причинно наслідкових зв'язків, що відповідачу надавалася позичка, встановити дату надання такої позички та її розмір, кінцевий термін її повернення, факт її несвоєчасного повернення та розмір пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 1.3 статті 1 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1.10 статті 1 вказаного Закону податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

У відповідності до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24 жовтня 2001 року №1387 (далі - Порядок №1378), визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган).

Податкова вимога формується органом державної податкової служби після проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу.

Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Отже, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04 березня 1997 року №70/54/18 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 червня 1997 року за №212/2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року №124 встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" №70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ №70/54/18).

Згідно умов зазначеного вище нормативно-правового акту, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.

Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1997 році між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Отже, бюджетні позички на виконання Наказу №70/54/18 отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 28 жовтня 2011 року та повторно у судовому засіданні 16 листопада 2011 року позивача зобов'язано надати копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка, докази щодо фактичного перерахування коштів товаровиробникам за укладеним договором, докази на підтвердження несвоєчасності повернення бюджетної позички відповідачем.

Між тим. жодного з вказаних документів надано не було, натомість до матеріалів справи було залучено Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою №88 станом на 01 вересня 2005 року /а.с.43-44/.

Як вбачається з матеріалів справи, крім вказаного акту та історичної довідки, яка подавалася разом з позовною заявою, жодних документів ні у позивача, ні у третьої особи не збереглося.

Отже, позивачем не надано копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка відповідачу, що унеможливлює встановлення осіб, які укладали такий договір, розміру такої позички, умови її надання, строк, на який позичка надавалася, умови її повернення тощо.

Також не надано позивачем і доказів передачі відповідачу суми позички, а також погашення відповідачем авансу, у зв'язку з чим неможливо встановити строки погашення такої позички, дату, із якою позивач пов'язує прострочення відповідачем повернення позички та, відповідно, виникнення права на нарахування пені, що унеможливлює визначення розміру пені.

Колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи історична довідка від 14 вересня 2011 року №03-14/378 не підтверджує наявність у відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості, оскільки вона не ґрунтується на жодному первинному документі, з огляду на що видаються незрозумілими джерела її складення /а.с. 14/.

Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою №88 станом на 01 вересня 2005 року містить відомості, що аванси під держконтракт видавалися саме Хлібній базі №88, при цьому відомості про надання позички ФГ "Лтава" відсутні /а.с. 43-44/.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про неможливість встановлення будь-яких причинно наслідкових зв'язків, що відповідачу надавалася позичка, встановити дату надання такої позички та її розмір, кінцевий термін її повернення, факт її несвоєчасного повернення та розмір пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою.

Щодо здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, про стягнення якого заявлено в позов, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 зазначеного Закону, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 цього ж Закону до контролюючих віднесені наступні органи: 1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Отже, дана норма містить вичерпний перелік контролюючих органів, серед яких відсутні органи Державного казначейства України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність узгодження суми податкового зобов'язання відповідача за бюджетною позичкою.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою - податковим зобов'язанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та Голового управління Державного казначейства України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-1670/8833/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.