Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-1670/6307/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/6307/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

при секретарі судового засідання Зливко І.М.

за участю: представника позивача Бальченко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто-Сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. по справі № 2а-1670/6307/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто-Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25 серпня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодившись із рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що товарно-транспортні накладні виписані на виконання договору перевезення товару з ТОВ "Монтажбудстрой" складені у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх змісту, підписані належними та повноважними особами. Крім того, висновки суду першої інстанції про економічну недоцільність перевезення товарів за маршрутом Запоріжжя - Кременчук - Котовськ - Красні Окни є неправомірним, оскільки вказаний маршрут є необхідним для подальшого попутного завантаження автопоїзду на виконання договорів з іншими контрагентами позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто - Сервіс" має статус юридичної особи, пройшло процедуру державної реєстрації та отримало свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №128751 від 12.09.1996р.

Відповідно до довідки від 21.12.2010р. №982/29-039, ТОВ "Фірма "Авто - Сервіс" взято на облік у Кременчуцькій об'єднаній ДПІ з 24.09.1996р. за №2345 в якості платника податків (а.с.13).

З 14.03.2011р. по 18.03.2011р. Кременчуцькою об'єднаною ДПІ у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податку.

25.03.2010р. за результатом проведеної перевірки складено акт №1610/23-209/24395242 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Авто - Сервіс", код за ЄДРПОУ 24395242, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Монтажбудстрой", код за ЄДРПОУ 36835797 за період 01.01.2010р. по 30.06.2010р. згідно постанови слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції С.П. Ткаченко про призначення документальної позапланової перевірки від 19.02.2011р.".

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 499 грн. у тому числі за березень 2010 року в сумі 128 499 грн.

11.04.2011р. на підставі акту перевірки від 25.03.2011р. №1610/23-209/24395242 Кременчуцькою об'єднаною ДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003262301/1258, яким ТОВ "Фірмі "Авто - Сервіс" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 160 624,00 грн., в тому числі за основним платежем збільшено на 128499,00 грн. та за штрафними санкціями - 321 25,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані позивачем, не доводять факту проведення господарський операцій, оскільки під час судового розгляду виявлено невідповідності щодо осіб отримувачів товарів та їх підписів у видаткових накладних, що ставить під сумнів зазначені первинні документи. Крім того, документи на підтвердження подальшого руху придбаних товарів (нафтопродуктів), не дають змогу такий товар ідентифікувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 1 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Монтажбудстрой» було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів та виробів хімічного виробництва. ( а.с. 55).

Відповідно п. 4.3 умов договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом 100 відсоткової попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.

Поставка здійснюється на умовах само вивозу. Датою поставки є дата складання расходної накладної на кожну партію.

Згідно п. 7.1 договору покупець здійснює отримання товару по кількості та якості , відповідно до положень «Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України» № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства транспорту та зв»язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України 20 травня 2008 року.

Надані позивачем первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі -Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом в підтвердження перевезення нафтопродуктів, оскільки єдиною первинною транспортною документацією є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, судова колегія зауважує, що позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Монтажбудстрой», товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукти), відповідних журналів обліку надходження нафтопродуктів, актів приймання товару від ТОВ "Монтажбудстрой», а також доказів руху зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності нафтопродуктів, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації нафтопродуктів відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ТОВ "Монтажбудстрой».

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем, не доводять факту господарських операцій. Зокрема, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо економічно недоцільного переміщення товару, яке слідує з наданих позивачем документів. Так, згідно пояснень представників позивача, а також наданих товарно-транспортних накладних та інших документів, придбані у Запорізькій області нафтопродукти перевозилися позивачем автомобільним транспортом до М.Кременчука, а вже звідти без зберігання на складі та розвантаження нафтопродуктів тим же автомобільним транспортом перевозилися до орендованих позивачем АЗС у Одеській області та АРК. Географічне розташування вищезгаданих населених пунктів свідчить про наявність значних економічно необгрунтованих витрат на транспортні послуги у разі здійснення такого переміщення товару.

Крім того, відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Також відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за відсутності належним чином оформлених первинних документів, неможливо достовірно встановити реальність господарських операцій за договорами між позивачем та ТОВ "Монтажбудстрой", тому суми витрат за вказаними договорами та суми сплаченого в ціні товарів податку на додану вартість не можуть включатись до відповідно валових витрат та податкового кредиту підприємства позивача за звітний період.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на той факт, що перевезення за маршрутом Запоріжжя - Кременчук - Котовськ - Красні Окна здійснювалось у зв'язку з необхідністю попутного завантаження автопоїзда на виконання договорів з іншими контрагентами позивача та подальшого розвантаження відповідних товарів, а також посилання на той факт, що товарно-транспортні накладні були складені належним чином та підписані відповідальними особами, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України жодними доказами по справі не підтверджено.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. по справі № 2а-1670/6307/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.