Постанова

від 25.08.2011 по справі 2а-1670/6307/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6307/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авто - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Фірма " Авто - Сервіс " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

У своєму позові ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003262301/1258 та № 0003242301/1259 від 11.04.2011 року.

В обґрунтування цих вимог позивачем було вказано на необґрунтованість цих рішень та прийняття їх безпідставно й незаконно, на основі непідтверджених припущень, що, у свою чергу, обґрунтовувалось з посиланням на висновки акту перевірки № 1610/23-209/24395242 від 25.03.2011 року (надалі -Акт перевірки). Даний Акт складений за наслідками проведеної працівниками Кременчуцької ОДПІ позапланової перевірки. Згідно висновків Акту, платником (позивачем) було порушено окремі норми податкового законодавства, що потягло за собою донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач заперечував висновки Акту щодо нікчемності правочинів, укладених ним з ТОВ «Монтажбудстрой», та твердження податкового органу про непідтвердженість цих правочинів необхідними первинними бухгалтерськими документами. Наполягав на легальності та реальному характері укладених і виконаних угод з поставки паливно-мастильних матеріалів зі вказаним контрагентом (ТОВ «Монтажбудстрой»). Заперечував з посиланням на норми Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»твердження відповідача про неправомірне формування ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «Монтажбудстрой», вказував на дійсність відповідних податкових накладних та повну підтвердженість відповідних господарських операцій первинними фінансово-бухгалтерськими документами. Окремо наголошував на тому, що висновки про нікчемність вищезгаданих правочинів базувалися на порушенні слідчими органу податкової міліції кримінальної справи за ст.205 КК України («фіктивне підприємництво») стосовно посадових осіб ТОВ «Монтажбудстрой»та з цього приводу вказував на скасування постанови про порушення кримінальної справи судом як незаконної.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення, за змістом аналогічне обґрунтуванню, викладеному в позовній заяві. Також пояснив про фактичні обставини здійснюваних операцій, зокрема, відсутність документів складського обліку пояснив перебуванням автотранспорту з цистернами, заповненими придбаними нафтопродуктами на стоянці для автомобілів перед відправкою товару до місця реалізації; пояснив, що придбані нафтопродукти були використані підприємством у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації кінцевим споживачам у роздрібній торгівельній мережі на автозаправних станціях, що орендовані ТОВ «Фірма «Авто- Сервіс». На підтвердження своїх пояснень надав суду окремі документи.

Аналогічне пояснення надала допитана у судовому засіданні у якості свідка головний бухгалтер ТОВ «Фірма Авто-Сервіс», що була на час проведення оподатковуваних операцій директором підприємства.

Відповідач проти позову заперечував, як і представники відповідача у судовому засіданні. Стверджували про правомірність оскаржуваних рішень з посиланням на встановлення порушень податкового законодавства позивачем, виявлених у ході перевірки, зміст яких викладено у відповідному Акті перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авто-Сервіс»зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.09.1996 року, перебуває на податковому обліку з цієї ж дати в Кременчуцькій ОДПІ. З 16.07.1997 року зареєстрована як платник податку на додану вартість. Згідно установчих документів, зареєстровані види діяльності підприємства -роздрібна та оптова торгівля паливом, діяльність автомобільного вантажного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, виробництво продуктів нафтоперероблення, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

З 14 по 18 березня 2011 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Монтажбудстрой»з період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

Дана перевірка проведена на підставі постанови слідчого з ОВС СВ УПМ ДПА в Запорізькій області від 19.02.2011 року про призначення документальної позапланової перевірки, на виконання якої також було винесено відповідний наказ та направлення.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

У ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення платником ТОВ «Фірма Авто-Сервіс»п.п.1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 160 624 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 499 грн.

Акт перевірки представником підприємства підписано із запереченнями, які розглянуті податковим органом та відхилені.

За наслідками проведеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003262301/1258 від 11.04.2011 року, яким ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 160 624 грн., з яких 128 499 грн. - основний платіж та 32 125 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та № 0003242301/1259 від 11.04.2011 року, яким ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 200 780 грн., з яких 160 624 грн. - основне зобов'язання, 40 156 -штрафні (фінансові) санкції.

Платником проведено процедуру адміністративного оскарження вказаних рішень до рівня ДПА України, однак скарги платника залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, після чого платник податку звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення по даній справі, суд виходить з критеріїв правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, що встановлені ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оскаржувані рішення прийняті податковим органом з посиланням на встановлені Актом перевірки порушення платником п.п.1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок про такі порушення зроблений у ході позапланової перевірки на підставі аналізу фінансово-господарських операцій платника (ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс») з ТОВ «Монтажбудстрой»(м.Запоріжжя), проведеного на підставі наданих платником первинних документів.

Зокрема, податковим органом встановлено, що у період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року платником придбавалися нафтопродукти у ТОВ «Монтажбудстрой», з яким відбувалися розрахунки у безготівковій формі. За даними підприємствами, даний товар перевозився згідно товарно-транспортних накладних ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, в подальшому переданий на реалізацію до невідокремлених структурних підрозділів ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс». Відповідні операції відображені у бухгалтерському обліку платника. В податковому обліку платника дані операції відображені за 1 квартал 2010 року в складі валових витрат в сумі 642 497,49 грн.; за березень 2010 року -в складі податкового кредиту в сумі 128 499,49 грн.

Правомірність включення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту податковий орган заперечив з огляду на висновки про нікчемність правочинів між ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»та ТОВ «Монтажбудстрой», які, як на думку відповідача, укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок і спрямовані на заволодінням майном держави у вигляді дохідної частини бюджету, укладені без мети настання реальних правових наслідків. Таке твердження обґрунтовано фактом порушення стосовно директора ТОВ «Монтажбудстрой»органами податкової міліції кримінальної справи за ст. 205 КК України за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення підприємства без мети підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з проведенням безтоварних операцій з наступним безпідставним формуванням податкового кредиту покупцям (наводиться згідно постанови про порушення кримінальної справи та постанови про призначення позапланової перевірки, в матеріалах адміністративної справи).

Також податковий орган вказував на відсутність (згідно податкової звітності) у ТОВ «Монтажбудстрой»необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень.

За таких обставин податковий орган стверджував про те, що надані платником первинні фінансово-господарські документи та документи бухгалтерського обліку не є такими, що належним чином підтверджують суми задекларованих валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про порушення наступних норм податкового законодавства.

Згідно п.п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на час оподатковуваних операцій), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 п.п. 5.3.9 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також платник податку, як на думку відповідача, порушив п.п. 7.4.1 Закону України про ПДВ, згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Також відповідно до п.п. 7.4.4, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд критично ставиться до доводів відповідача, покладених в основу оскаржуваних рішень, щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»та ТОВ «Монтажбудстрой», а також щодо відсутності у останнього необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень.

По-перше, згідно змісту акту та наданих пояснень представника відповідача, твердження податкового органу щодо відсутності згаданих вище ресурсів у контрагента позивача, ТОВ «Мотажбудстрой», є не перевіреним належним чином припущенням, оскільки ґрунтується виключно на аналізі податкової звітності підприємства, без дослідження будь-яких первинних документів. Зустрічна перевірка взаємовідносин між контрагентами не проводилася.

По-друге, податковий орган не врахував нічим не обмеженого права підприємства використовувати для своєї господарської діяльності орендовані чи іншим чином запозичені активи, ресурси, які могли бути не відображені у податковій звітності.

Твердження щодо нікчемності правочинів суд розцінює як недоведене.

Податковим органом не надано та не вказано доказів такої нікчемності, зокрема, наявності у сторін угоди мети, суперечної інтересам суспільства та держави, порушення публічного порядку.

Прийняти у якості такого доказу факт порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Монтажбудстрой»за ст. 205 КК України за фактами фіктивного підприємництва, на який посилався відповідач, суд не вважає за можливе, так як 20 травня 2011 року згадана постанова про порушення кримінальної справи була скасована як незаконна постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя.

У той же час суд зазначає, що позивачем не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи суд не приймає за належні.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Первинні документи, надані позивачем, не доводять факту господарських операцій.

Зокрема, суд звертає увагу на необґрунтоване та економічно недоцільне переміщення товару, яке слідує з наданих документів. Так, згідно пояснень представників позивача, а також наданих товарно-транспортних накладних та інших документів, придбані у Запорізькій області нафтопродукти перевозилися позивачем автомобільним транспортом до м.Кременчука, а вже звідти без зберігання на складі та розвантаження нафтопродуктів тим же автомобільним транспортом перевозилися до орендованих позивачем АЗС у Одеській області та АРК.

Суд ставить під сумнів доцільність, а відтак реальність таких перевезень, оскільки географічне розташування вищезгаданих населених пунктів у разі здійснення саме такого переміщення товару призвело б до значних економічно необґрунтованих витрат на транспортні послуги.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно пояснень представників позивача та поданих документів у м.Запорізькій області придбані у ТОВ «Монтажбудстрой»нафтопродукти отримувалися фізичними особами -підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_3, з якими позивач уклав угоди на надання транспортних послуг з перевезення придбаних нафтопродуктів до точки їх роздрібної реалізації та яким надавав довіреності на отримання товару у продавця.

При цьому на видаткових накладних, що є доказами отримання товару представниками ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»від ТОВ «Монтажбудстрой»у графі «отримувач»відсутні підписи перевізників, які начебто отримували цей товар за довіреністю, а натомість стоять підписи головного бухгалтера ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс»ОСОБА_5, яка, за наданими нею як свідком пояснення, до Запорізької області для отримання товару не виїздила.

Вказане ставить під сумнів згадані первинні документи.

Окремо суд звертає увагу на те, що надані представниками позивача документи щодо подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, що за поясненням представників позивача підтверджують роздрібну реалізацію придбаного нафтопродукту через мережу АЗС, не дають можливості ідентифікувати нафтопродукти, про реалізацію яких ідеться.

Суд пропонував позивачу надати докази оприбуткування придбаного у ТОВ «Монтажбудстрой»товару, докази його передачі під звіт відповідальним особам невідокремлених підрозділів - орендованих АЗС у Одеській області та АРК, докази його роздрібної реалізації на цих АЗС. Однак таких доказів суду не надано, а надані копії денних звітів про реалізацію ПММ на АЗС не дають можливості ідентифікувати товар, про продаж якого зазначено у поданих денних звітах РРО.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наслідками судового розгляду справи суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков