Рішення

від 26.04.2012 по справі 5015/619/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.12 Справа№ 5015/619/12

Позивач 1 Комунальне підприємство „Парк курортний", м. Трускавець, Львівської обл.

Позивач 2 Виконавчий комітет Трускавецької міської ради , м. Трускавець , Львівської обл.

До відповідача Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, м. Трускавець , Львівської області

Про розірвання договору за користування спеціальними конструкціями зовнішньої

реклами на території м. Трускавець

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача 1 ОСОБА_3 -довіреність б/н від 12.03.2012 року

Від позивача 2 ОСОБА_4 - довіреність № 18-34/1 від 09.04.2012 року

Від відповідача не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді (ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом КП „Парк курортний" м. Трускавець, Львівської обл., виконавчого комітету Трускавецької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець, Львіської області про розірвання договору за користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавець.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача 1 в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник Позивача 2 в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник Відповідача проти заявлених вимог заперечує, просить в задоволені позову відмовити, та зупинити провадження у справі з підстав:

Як зазначає предсмтавник Відповідача - строк дії договору -до 31.08.2013 р. Даний Договір був укладений на підставі Дозволу № 27 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2010 р., виданого Позивачем 1 у даній справі - КП «Парк курортний».

Рекламні конструкції (металеві щити) Відповідач у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 01.01.2010 р., укладеного з СПД-ФО ОСОБА_5

ОСОБА_5 у свою чергу отримав дозволи № 21, № 11 на розміщення зовнішньої реклами на підставі розпорядження міського голови м.Трускавця № 369- р від 22.07.2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №214 від 21 липня 2011 року «Про розгляд протесту прокурора на дозвіл № 27 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2010 р., наданий КП «Парк курортний», задоволено протест прокурора м.Трускавця від 19.07.2011 р.№07-2122-11 на дозвіл № 27 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2010 р., виданий КП «Парк Курортний», скасовано дозвіл №27 на розміщення зовнішньої реклами, виданий СПД ОСОБА_2 01.01.2010 р. КП «Парк Курортний».

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 215 від 21 липня 2011 року «Про розгляд припису головного державного санітарного лікаря м.Трускавець Когут Н.М. №1428/02 від 19.07.2011 р.». заборонено розміщення МАФ-зовнішньої реклами на території курортного парку, скасовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами на території курортного парку та відмінено розпорядження міського голови з цих питань, зокрема дозвіл №21, №11, №27, розпорядження №369-р від 22.07.2008 р., дозвіл №27 від 01.01.2010р.

29 вересня 2011 року виконавчий комітет Трускавецької міської ради прийняв рішення №260 «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання - родовища мінеральної води «Нафтуся». Пунктом 4 цього рішення виконавчий комітет вирішив скасувати дозволи та відмінити розпорядження міського голови щодо їх видачі згідно додатку № 3.

У додатку №3 наведено перелік дозволів на розміщення зовнішньої реклами, та розпорядження міського голови, серед яких знову (втретє) скасовується дозвіл №27 від 01.01.2010, а також повторно скасовується дозвіл №21, №11, №27, розпорядження №369-р від 22.07.2008 р., якими Відповідачу та СПД ОСОБА_5 надавався дозвіл на розміщення зовнішньої реклами по АДРЕСА_2,

Відповідач зазначає, що вищезазначені рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради є предметом спору у 'Грускавецькому міському суді в адміністративній справі № 1324-295/12, провадження № 2а/1324/75/12 за позовом СПД-ФО ОСОБА_2, до виконавчого комітету Трускавецької міської ради. Ухвалою від 01 лютого 2012 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.79 ГПК України, просить постановити ухвалу про зупинення провадження у справі №5015/619/12 за позовом КП «Парк курортний», виконавчого комітету Трускавецької міської ради до СПД-ФО ОСОБА_2 про розірвання договору за користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши представників сторін, суд відмовляє Відповідачу з задоволені заяви про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

01.02.2010 року між КП „Парк курортний" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 39 на користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території АДРЕСА_2 чотирнадцять рекламних щитів розміром 2,0х1,5 м.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору ( п. 3.4.4) Відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати платежі.

Пунктом 4.3 даного Договору зазначено, що після укладення цього Договору плата за надані у користування площі рекламоносія здійснюється таким чином: за фактичну площу рекламної конструкції -згідно з п. 3.2.1 Договору за період 01.02.2012 року до 31.08.2013 року в сумі 1050,00 грн. в місяць.

У зв'язку із порушенням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані у користування місця, у Відповідача перед Позивачем 1 виникла заборгованість, з червня 2011 року по грудень 2011 року, у розмірі 7350,00 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.

Розділом 5 Договору (п. 5.1) передбачено, що Договір припиняє свою дію у випадках невиконання Відповідачем своїх зобов'язань. На день розгляду спору докази сплати суми заборгованості в матеріалах справи відсутні. Відтак, Відповідач прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Розділом 6 Договору ( п. 6.1) передбачено, що у випадку припинення дії Договору, з підстав, передбачених у розділі 5 цього Договору -Відповідач (Користувач) зобов'язаний провести роботи по демонтажу належних Користувачу спеціальних конструкцій за свій рахунок в місячний термін та відновити благоустрій земельної ділянки.

Як вбачається з матерілаів справи - підставою для укладення спірного Договору був дозвіл № 27 від 01.01.2010 року на розміщення зовнішньої реклами, виданий КП „Парк курортний".

Відповідно до статті 16 Закону України „Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 01.10.2008 року № 259 прийнято „Правила розміщення МЛФ - зовнішньої реклами в м. Трускавець". Пунктом 3.16 вказаного рішення передбачено, що розміщення МАФ - зовнішньої реклами у м. Трускавець проводиться виключно на підставі дозволів, що видаються робочим органом відповідно до рішення Виконавчого комітету міської ради. Керуючись саме цим Порядком розміщення і був наданий дозвіл на підставі якого був укладений Договір користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на гериторії м.Трускавець.

На підставі припису Державного закладу Трускавецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 180/01 від 04.02.2011 року було прийнято рішення № 80 від 24.02.2011 року „Про забезпечення виконання чинного законодавства щодо господарської діяльності в парку пам'ятці садово-паркового мистецтва місцевого значення (курортному парку) та в межах 1 - ї санітарної зони охорони мінеральних джерел», яким скасовано Розпорядження міського голови, згідно якого було надано дозвіл.

Прокурором м.Трускавець був виданий протест від 19.07.2011р. № 07-2122-11 з вимогою скасувати дозвіл № 27 від 01.01.2010р., як такий, що суперечить чинному законодавству, а саме ст.31 Закону України „Про курорти".

Розміщенні спеціальні рекламні конструкції по АДРЕСА_2 входить в 1-шу курортну зону. Відповідно ст.31 Закону України „Про курорти" на території 1- ї зони (зони суворого режиму) забороняється спорудження будь-яких об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України „Про природно-заповідний фонд України", на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного визначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

21 липня 2011 року Виконавчим комітетом Трускавецькою міською радою прийнято рішення № 214 про задоволення протесту прокурора від 19.07.2011р. № 07-2122-11 та скасовано дозвіл № 27 на розміщення зовнішньої реклами виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що дозвіл був скасований та існуванням заборгованості, 19.07.2011 року вих. № 80 Позивач №1 письмово повідомив Відповідача про розірвання Договору та здійснення демонтажу рекламних конструкцій.

Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 86 від 22.03.2011 р., з регулювання діяльності по розміщенні зовнішньої реклами у м.Трускавці створено Управління розвитку курорту, рекреації та туризму та визначено його Робочим органом, 05.09.2011 року вих. № 18/12- 1781/4 Позивач 2 письмово повідомив Відповідача про демонтаж рекламних конструкцій.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Керуючись п.2 ст.188 Господарського Кодексу України „Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором".

Відповідно п.4 ст. 188 Господарського Кодексу України „У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду".

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 509, 525, 526, 599, 1166 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Розірвати Договір № 39 користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавець від 01.02.2011 року, укладений між КП „Парк курортний"( 82200, м.Трускавець, вул. Бориславська,1, код ЄДРПОУ 35722130) та ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1).

3. Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) демонтувати належні йому рекламні конструкції, що розміщені за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) на користь КП „Парк курортний"( 82200, м.Трускавець, вул. Бориславська,1, код ЄДРПОУ 35722130) 536,50 грн. судового збору.

5. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) на корсить Виконавчого комітету Трускавецької міської ради ( 82200, м. Трускавець, вул. Бориславська,2, код ЄДРПОУ 04055914) 536,50 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.