Постанова

від 04.04.2012 по справі 30/332

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012 № 30/332

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 04.04.2012 року,

розглянувши апеляційну суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року,

у справі № 30/332(суддя - Ващенко Т.М.),

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Львівській області,

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,

про зобов'язання повернення по акту приймання-передачі орендованого

майна та виселення з займаного нежитлового приміщення,

в с т а н о в и в :

22.12.2011 року господарський суд міста Києва прийняв рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про зобов'язання повернення по акту приймання-передачі орендованого майна та виселення з займаного нежитлового приміщення задовольнив повністю. Виселено Суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2 з орендованого майна - частини вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 3 кв.м., а саме: 1 кв.м. частини площі приміського касового залу; 1 кв.м. частини площі коридору між центральним касовим залом та залом очікування для пасажирів приміського сполучення; 1 кв.м. частини площі коридору між центральним залом та рестораном, які розміщені на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів, що знаходяться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2 повернути вказане орендоване майно по акту приймання-передачі.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд встановив факт закінчення строку дії договору оренди, на підставі чого дійшов висновку про відсутність правових підстав у відповідача для користування спірним приміщенням на правах орендаря.

Відповідач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року по справі № 30/332 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права також зазначав, що не отримував повідомлення про закінчення строку дії договору оренди спірного приміщення.

На підставі апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 22.21.2011 року, згідно ст. ст. 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 09.02.2012 року порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за участю повноважних представників.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.04.2012 року надав усні пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги. У цьому ж судовому засіданні представник позивача також надав усні пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні колегією суддів Київського апеляційного господарського суду 04.04.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

10.07.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 88 (а.с. 8-10, далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - частину вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 3 кв. м, які розміщені на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Львів ДТГО «Львівська залізниця». Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна. На підставі п. 10.1 договору, сторонами погоджено строк його дії з 10.07.2006 року по 08.07.2007 року. Пунктом 2.4 договору, сторонами було погоджено, що у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

На виконання умов договору, 10.07.2006 року між відповідачем та позивачем було підписано акт приймання-передачі спірного майна (а.с. 11).

11.03.2010 року між сторонами було підписано договір про внесення змін до договору оренди № 88 від 10.07.2006 року, згідно якого було продовжено строк дії договору оренди до 09.07.2011 року (а.с.13).

Згідно п. 10.6 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

15.07.2011 року позивачем на адресу відповідача ним було надіслано заяву № 11-03-04214 про припинення дії договору оренди (а.с. 14).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. ст. 764, 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що орендодавець своїм листом № 11-03-04214 від 15.07.2011 року повідомив позивача про припинення строку дії договору оренди та приймаючи до уваги наведенні правові норми судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського що договір оренди припинив свою дію 09.07.2011 року, внаслідок чого орендар був зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем заяви позивача від 15.07.2011 року № 11-03-04214 щодо припинення дії договору оренди оскільки зазначенні доводи спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, повідомленням про вручення поштового відправлення № 03-04214 (а.с 15), з якого вбачається, що зазначена заява доставлена ОСОБА_2 особисто 15.08.2011 року, тобто згідно із вимогами (в порядку та у строк) встановленими чинним законодавством.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року по справі № 30/332 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 30/332 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 30/332 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 30/332 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.