Постанова

від 29.03.2012 по справі 32/109

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012 № 32/109

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автор»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.04.2010 року

у справі № 32/109 (суддя - Хрипун О.О.)

за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України, Київська область, смт Коцюбинське

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автор», м. Київ

про стягнення 74 752,32грн., -

за участю представників:

прокурор: Пантюхов О.В. (посвідчення від 14.12.2011 року),

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №82 від 05.03.2012 року),

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 01.11.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (надалі - ДП «Київський деревообробний завод») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автор» (надалі - ТОВ «Автор») про стягнення 74 752,32 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2006 року по 15.11.2007 року за договором оренди нежилих приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 32/109 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Автор» на користь ДП «Київський деревообробний завод» 74 752,32 грн. боргу та судові витрати.

Постановляючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вимог позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди нежилих приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Автор» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у справі № 32/109 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, вказуючи на поважність причин його пропуску.

В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що оскаржуване рішення винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 20.02.2012 року.

В судовому засіданні 20.02.2012 року у зв'язку з неявкою позивача та прокурора розгляд апеляційної скарги було відкладено в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 12.03.2012 року.

12.03.2012 року та 26.03.2012 року в судових засіданнях оголошувались перерви до 26.03.2012 року та 29.03.2012 року відповідно.

В судовому засіданні 29.03.2012 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

29.03.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.05.1998 року між Київським ДОЗ, правонаступником якого є позивач (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Автор» (в тексті договору - орендар) було укладено договір №201/1998/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення деревообробного цеху площею 1 328,4 кв.м. та території площею 70 кв.м., вартість якого відповідно до Акту оцінки майна визначена та становить 416 335грн. (а.с.7-17).

Названі в п.1.1 договору приміщення орендодавець передає орендарю для промислової діяльності (п.1.2 договору).

Відповідачем факт передачі йому в оренду майна не заперечується, що, зокрема, підтверджується актом прийому-передачі від 13.05.1998р. (а.с.15-17).

Згідно п.3.4 договору строк оренди встановлено з моменту підписання договору по 15.05.2002р.

Додатковими угодами від 19.04.2002р., 20.11.2002р. та 01.01.2003р. до договору оренди від 15.05.1998р. сторонами були внесені зміни до договору, які стосуються розміру орендної плати, заміни орендодавця правонаступником та продовження терміну дії договору (а.с.18-24).

Так, пунктом 3.4 додаткової угоди від 20.11.2002 року до договору №201/1998/ГоловКЕУ

від 15.05.98р. сторони погодили строк дії за цим договором терміном на 5 років, тобто з 15.11.2002р. по 15.11.2007р. включно, на тих самих умовах (а.с.20).

Згідно п.5.6 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відтак в подальшому строк дії договору оренди вважається продовженим до 15.11.2011 року.

У відповідності до п.4.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає на 01.05.1998р. 1,31 грн. за 1кв.м. в місяць та 1 791 грн. за перший місця оренди (додаток №4).

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок № 26007313282, МФО 321165 у Бучанському відділенні Укрсоцбанку не пізніше 15 числа, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п.4.2 договору).

Згідно п. 2.3.5 договору орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінились умови господарювання, передбачені договором або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладення ДП «Київський деревообробний завод» та ТОВ «Автор» договору оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ від 15.05.1998 року було спрямоване на отримання останнім права на користування майном та обов'язку здійснювати плату за користування орендованим майном.

Задовольняючи позовні вимоги, керуючись положеннями статей 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виставляв ТОВ «Автор» рахунки на оплату орендної плати, комунальних послуг, однак відповідачем такі були оплачені частково, у зв'язку з чим останній має перед позивачем заборгованість у розмірі 74 752,32 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Проте, з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 32/109 погодитись не можна, так як вони є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор пред'явив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі на підставі статей 16, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статей 526, 762 Цивільного кодексу України.

При цьому, прокурор послався на те, що позивач виставляв відповідачеві рахунки-фактури №261 від 29.09.2006р, №295 від 31.10.2006р.. №335 від 30.11.2006р., №399 від 29.12.2006р.№24 від 31.01.2007р., №67 від 28.02.2007р., №202 від 30.03.2007р., №259 від 29.04.2007р., №354 від 31.05.2007р., №456 від 27.06.2007р., №479 від 31.07.2007р., №65 від 31.08.2007р., №502 від 28.09.2007р., №510 від 31.10.2007р., №501 від 01.10.2007р., №КД-0000419 від 30.11.2007р. на оплату орендної плати, компенсації плати за землю, за в'їзд на територію заводу вантажних та легкових автомобілів, за холодну воду та стоки, утримання інженерних мереж та електроенергію, з яких орендна плата за період з 01.09.2006р. по 15.11.2007р. складає суму 74 752,32 грн. (а.с.25-47).

Апелянт проти заявлених вимог заперечив повністю, вказуючи, що вищевказані рахунки відповідач на адресу відповідача не направляв, ухилявся від їх надання на письмові вимоги відповідача та чинив перешкоди керівництву та працівникам ТОВ «Автор» у доступі до орендованого приміщення. Як стверджує скаржник, не зважаючи на вказані перешкоди та відсутність можливості користуватись орендованим приміщенням, відповідач сумлінно ставився до виконання договірних зобов'язань, здійснював орендні платежі, у зв'язку з чим має авансову переплату, доказом чому є надані ним до апеляційної скарги квитанції про оплату.

Згідно частин 4 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2007 року у справі № 3/317 за позовом ДП «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України до ТОВ «Автор», за участю 3-тьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору оренди та повернення майна, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 року, позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що позивач належними та допустимим доказами не довів наявності у відповідача заборгованості по орендним платежам за договором оренди нежитлових приміщень №201/1998/ГолоВКЕУ станом на 08.08.2007 року, що на думку позивача, є підставою для розірвання договору.

В ході розгляду господарським судом м. Києва справи № 32/109 позивач відомі йому обставини суду не повідомив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки діям позивача, який за твердженням апелянта перешкоджає йому у користуванні орендованим майном.

Як свідчать матеріали справи, постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 року у справі 10/102-08 за позовом ТОВ «Автор» до ДП «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України, за участю 3-тьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання права користування та усунення перешкод в користуванні майном, Державне підприємство «Київський деревообробний завод» зобов'язано припинити чинити перешкоди ТОВ «Автор» у вільному доступі до орендованих приміщень за спірним договором, а також відновити електропостачання до орендованих приміщень протягом 10 днів з дня прийняття цієї постанови.

15.03.2010 року ТОВ «Автор» зверталось до позивача з вимогою забезпечити безперешкодний доступ до орендованого ним приміщення столярного цеху та відновити електропостачання. Дана письмова вимога того ж дня була отримана позивачем, про що свідчить штамп про отримання кореспонденції за № 49.

Представник позивача під час апеляційного розгляду справи не заперечував того факту, що відповідач не має доступу до орендованого приміщення, а правомірність своїх дій по невиконанню постанови Вищого господарського суду України від 22.01.2009 року у справі 10/102-08 мотивував наявністю постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 16.08.2010 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м. Києва № 32/109, виданого 16.07.2010 року про стягнення з ТОВ «Автор» на користь ДП «Київський деревообробний завод» боргу в сумі 74 752,32 грн. та постанови ВДВС Ірпінського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2011 року по виконанню того ж наказу, за якими на все майно боржника (ТОВ «Автор») накладено арешт.

До даних доводів позивача колегія суддів ставиться критично, оскільки арешт був накладений на майно боржника, а не безпосередньо на приміщення.

Таким чином, є підстави вважати, що відповідач не мав об'єктивної можливості користуватись орендованим майном, що не може свідчити про його ухилення від виконання договору.

Крім того, з матеріалів, доданих скаржником до апеляційної скарги вбачається, що позивач ухилявся від надання відповідачеві рахунків на сплату орендної плати та комунальних послуг, що підтверджується письмовим зверненням ТОВ «Автор» на адресу позивача про видачу дублікатів рахунків на оплату, отриманим орендодавцем 18.10.2007 року за вх. № 399, а також актом від 23.05.2008 року, складеним за участю засновників ТОВ «Автор», завідуючого та оператора поштового відділення № 08298, у присутності яких був відкритий рекомендований лист від ДП «Київський деревообробний завод» МО України на адресу відповідача. З даного конверту був вилучений чистий аркуш паперу без будь-якої інформації.

В апеляційній скарзі скаржник також наголосив на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи у відсутність відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду такої справи, а повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з ЄДРПОУ за № 20527/05 слідує, що місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Автор» є адреса: м. Київ, вул. Щусєва, 6, кв. 69.

За таких обставин, враховуючи дотримання місцевим судом вимог щодо належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, а також те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, підстав вважати, що місцевим судом при вирішенні рішення порушено відповідні норми процесуального права, колегія апеляційного господарського суду не вбачає.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи № 32/109 обставини, які не були відомі місцевому господарському суду, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції, дослідивши всі обставини справи в сукупності, надавши їм належну юридичну оцінку, дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів факту порушення відповідачем свого права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія находить апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2010 року у справі № 32/109 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автор» на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 32/109 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року у справі № 32/109 скасувати.

3. Постановити у справі № 32/109 нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (08298, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, код ЄДРПОУ - 22996218) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автор» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 6, кв. 69, код ЄДРПОУ - 25413571) 855,75 (вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 75 коп.) в якості відшкодування судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Накази господарського суду міста Києва від 16.07.2010 р. у справі №32/109 визнати такими, що втратили чинність.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

7. Матеріали справи № 32/109 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.