Ухвала

від 24.02.2012 по справі 2а/0570/7796/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 року справа №2а/0570/7796/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Радіонової О.О.

суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 22.07.11р.

відповідача 1: ОСОБА_3, представник за дов. від 22.02.12р.

відповідача 2: ОСОБА_4, представник за дов. від 15.12.11р.

розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції в м. Маріуполі

засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків

у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 20 грудня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/7796/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Азовзагальмаш»

до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі

Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків

у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року №0000452302/0 (том 1 арк. спр. 3-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі 2а/0570/7796/2011 замінено первинного позивача Відкрите акціонерне товариство «Азовзагальмаш» належним - Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш», а також залучено у якості другого відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

У судовому засіданні 20 грудня 2011 року представник позивача надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №.0000452302/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнане нечинним податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №0000452302/1 (том 4 арк. спр. 220-222).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем надані належні докази, що підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій.

Державна податкова інспекція в м. Маріуполі та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (том 4 арк. спр. 224-232).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Маріуполі посилається на те, що товарно-транспортні накладні повинні були бути надані під час здійснення перевірки, що не було зроблено позивачем.

На думку апелянта, у зв'язку з встановленням відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Сітат» при продажу товарів на адресу ПАТ «Азовзагальмаш», отриманих від ТОВ «Метал-Індастрі» та відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість ТОВ «НВО «Маріленд» при продажу товарів на адресу ПАТ «Азовзагальмаш», отриманих від ТОВ «Маргеотех» за перевіряємий період позивачем неправомірно завищено податковий кредит на суму 952789 грн.

Також, скаржник вказує на те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку також зазначає про нікчемність правочинів та посилається на відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Апелянт зазначає, що договір, укладений позивачем з контрагентом не був спрямований на настання правових наслідків обумовлених ним, зокрема на отримання прибутку, а був направлений на отримання вигоди лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України та збільшення своїх валових витрат, тим самим, зменшення сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Представники апелянтів у судовому засіданні підтримали апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти апеляційних скарг та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи та вислухавши уповноважених представників сторін, встановила наступне.

З 04 жовтня 2010 року по 05 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі проведена документальна невиїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ НВО «Маріленд» (код за ЄДРПОУ 33244043) за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, ТОВ «Сітат» (код за ЄДРПОУ 20343392) за період з 01 березня 2010 року по 31 травня 2010 року, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 05 жовтня 2010 року №755/23-2/13504334 ( т.1 а.с.21-45).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення: пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся за перше півріччя 2010 року у сумі 1 472 319,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 952 789,00 грн. у тому числі за листопад 2009р. у сумі 84 023 грн., за грудень 2009р. у сумі 246 530,00 грн., за січень 2010р. у сумі 92 106,00 грн., за лютий 2010р. у сумі 95 145,00 грн., за березень 2010р. у сумі 16 404,00 грн., за квітень 2010р. у сумі 285 648,00 грн., за травень 2010р. у сумі 132 933,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05 жовтня 2010 року №755/23-2/13504334 Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року №0000452302/0, яким Відкритому акціонерному товариству «Азовзагальмаш» визначено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 952 789,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 476 395,00 грн. ( т.1 а.с.57).

За наслідками адміністративного оскарження, відповідні скарги Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» залишені без задоволення (т.1 а.с.58-109), та Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №.0000452302/1, яке за змістом аналогічне до первинного ( т. 1 а.с.73).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334)

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 17 березня 2010 року Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець)був укладений договір № ПСМС-00195, відповідно до умов якого ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд» (постачальник) зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплати продукцію (металопрокат) відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору ( т.1 а.с.110-113).

05 травня 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець) укладено договір № ПСН-03524 з ТОВ «Сітат» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити продукцію (металопрокат) відповідно до наданих специфікацій, які є невід'ємною частиною договору ( т. 1 а.с.114-121).

Підставами для висновків акту перевірки були дані зустрічних перевірок, проведених вказаних підприємств-постачальників, що викладені в актах перевірки від 09 серпня 2010 року № 786/23-1/33244043 та від 07 липня 2010 року № 1689/23-2/20343392, у яких зазначено, що продукція, яку вони поставляли була отримана від суб'єктів (ТОВ «Маргеотех» та ТОВ «Метал-індастрі»), маючих ознаки фіктивності, що тягне нікчемність (фіктивність) правочинів (відсутність основних засобів на підприємствах, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

У матеріалах справи наявна постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/7794/2011 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 18 жовтня 2010 року № 0000442302/0, яке прийнято на підставі акту перевірки від 05 жовтня 2010 року №755/23-2/13504334 ( т.3 а.с.113-117).

За наслідками апеляційного оскарження зазначена постанова залишена без змін.

Із зазначеної постанови та акту перевірки від 05 жовтня 2010 року №755/23-2/13504334 вбачається, що податкове повідомлення - рішення від 18 жовтня 2010 року № 0000442302/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, прийнято за наслідками господарських операцій Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат» з тих саме підстав що і спірне рішення у цій справі.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/7794/2011 судом встановлено, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених зазначеними договорами з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат».

У справі № 2а/0570/7794/2011 суд дійшов до висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані, у зв'язку із чим суд не погодився із висновками податкового органу про нікчемність укладених угод.

Згідно вказаної постанови, судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, а відповідач-1 встановлюючи факти нікчемності укладених між ПАТ «Азовзагальмаш» та його контрагентів правочинів, фактично керувався лише припущенням щодо фіктивності (нікчемністі) укладених договорів ТОВ «Сітат» з ТОВ «Метал-Індастрі» та ТОВ НВО «Маріленд» з ТОВ «Маргеотех».

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/7794/2011 зазначено, що позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено статтею 3 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Долучені до матеріалів справи податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону №168.

Колегія суддів зазначає, що норми даного Закону не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочинів.

Більш того, Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарські операції між Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд», ТОВ «Сітат» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковою накладною, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

Також, реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат», підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактур, податкових накладних; видаткових накладних, специфікацій, прибуткових ордерів - за договорами з вказаними контрагентами.

В матеріалах справи також наявні договори постачання, специфікації та накладні до них, щодо подальшого постачання позивачем товарів, придбаних у своїх контрагентів (ТОВ «Сітат» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Маріленд»), на адресу Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» та Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш», Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь».

Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента.

Стосовно посилань апелянта на те, що правочин між позивачем та контрагентом є нікчемним, тобто такий, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки.

Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Маріуполі та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/7796/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/7796/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 24 лютого 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 29 лютого 2012 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська