Ухвала

від 22.02.2012 по справі 2а-1870/5708/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/5708/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Ступник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-1870/5708/11

за позовом Приватного підприємства "Альтер - Девіс"

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011 року № 0000062301/0, № 0000112301/0, № 0000102301/0, № 0000092301/0.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2011 року позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.03.2011 року за № 0000062301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 8228 грн.; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.03.2011 року №0000092301/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 21912,98 грн., в тому числі за основним платежем - 17535,98 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4384 грн.

Роменська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелійної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 31.01.2011р. по 11.02.2011р. Роменською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.2008 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки Роменською МДПІ було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.1.20.1 п.1.20, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6, пп.4.1.3 п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», п.3 ст.238 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19754 грн.

- пп.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 7194 грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 18.02.2011р. №157/2301/35960101, Роменською МДПІ 01.03.2011р. винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000112301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 765 грн., в тому числі за основним платежем - 612 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям - 153 грн.

- №0000102301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 956 грн., в тому числі за основним платежем - 765 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям - 191 грн.

- №0000092301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 23736 грн., в тому числі за основним платежем - 18989 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям - 4747 грн.

- №0000062301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 8228 грн., в тому числі за основним платежем -6582 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям - 1646 грн.

Із акту перевірки вбачається, що підставою донарахування вказаних податкових зобов'язань позивачу стало порушення вимог пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 та п.4.1.3 п.4.1 ст. 4, пп.7.4.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.18, ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», при здійсненні господарських операцій щодо реалізації цвяхів будівельних та миючих засобів пов'язаній особі - ПП ОСОБА_1, який є директором та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» та не є платником податку на прибуток, за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу.

Колегією суддів встановлено що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» згідно видаткової накладної №ВА-000024 від 29.12.2008 року на загальну суму 20000 грн., у тому числі - ПДВ 3333,33 грн. здійснило реалізацію цвяхів будівельних та миючих засобів пов'язаній особі - приватному підприємцю ОСОБА_1

У відповідності до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинної на час виникнення спірних правовідносин, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами станом на момент виникнення спірних правовідносин регулювався п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Враховуючи, що приватний підприємець ОСОБА_1 є засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», що вбачається з копії статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не є платником податку на прибуток за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону, операції з ним та ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» станом на момент виникнення спірних правовідносин, поширювались положення пп.7.4.1 та пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що як встановлено в судовому засіданні, ПП ОСОБА_1 є засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», при визначенні звичайної ціни неможливо використовувати справедливу ринкову ціну, оскільки для її використання необхідно щоб обидві сторони були взаємно незалежними юридично та фактично, в той час як такі обставини в даному випадку відсутні.

Згідно з абз. 2 пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до пп. 1.20.2. п. 1 20 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається із акта перевірки, податковий орган визначаючи звичайну ціну товару, проданого ПП ОСОБА_1, використав інформацію про реалізацію позивачем на момент такого продажу ідентичного товару у співставних умовах таким підприємствам - Роменському коледжу СНАУ, Талалївському районному споживчому товариству, Госпрозрахунковому відокремленому підрозділу №3, СГВК «Агрофірма Семенівська».

В результаті такого співставлення Роменською МДПІ було встановлено, що ідентичний товар (реалізований ПП ОСОБА_1), такою ж кількістю, в той же період зазначеним вище підприємствам був реалізований за вищою ціною. А саме, цвяхи будівельні 20, кількістю 20 кг., ціна без ПДВ 7,1 грн., на суму без ПДВ 142 грн., що реалізований ПП ОСОБА_1, у листопаді 2008 р. було реалізовано юридичній особі - Роменському коледжу СНАУ згідно податкової накладної №18 від 28.11.2008 р.- цвяхи будівельні 20, ціна без ПДВ 9,17 грн. Заниження суми валового доходу в даному випадку склало 41,4 грн. та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8,28 грн.

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход включає доходи, зокрема, від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. При цьому, підпунктом п.п.7.4.1. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» здійснило продаж товарів пов'язаній особі за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу, позивачем порушено пп..4.1.3.п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 3060,06 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 765 грн. та до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 612 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.03.2011 року за №0000102301/0 та №0000112301/0 та необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з висновками податкового органу в частині збільшення ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» суми грошового зобов'язання з основного платежу з податку на прибуток в сумі 1453,45 грн., в результаті допущення позивачем порушення вимог пп.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 1.22, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних на час виникнення спірних правовідносин, фінансова допомога - це безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход зокрема включає: суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, а також суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» товариство має право змінювати розмір статутного капіталу. Рішення щодо цього набирає чинності після внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» розмір статутного фонду не змінював.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» - ОСОБА_1 внесено до статутного фонду власні кошти в сумі 2100 грн.

При цьому статутом ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», затвердженого у державного реєстратора 15.10.2008 року, передбачено суму внеску до статутного фонду 1000 грн. в той час як фактично було внесено 2100 грн., тому різниця від внесеної суми - 1100 грн. в розумінні п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів зазначає, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», в порушення пп. 1.22.1 та пп. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу валового доходу безповоротну фінансову допомогу, у зв'язку з чим занижено валовий дохід на загальну суму 1100 грн., в тому числі за грудень 2008 року на суму 800 грн., за січень 2009 року на суму 300 грн.

Крім того, встановлено, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» отримало фінансову допомогу від пов'язаної з ним фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1: приходний касовий ордер № 4 від 06.07.2009 р. на загальну суму 1871 грн. (кошти використані по сплаті за оренду приміщення ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ТПП»); приходний касовий ордер № 9 від 20.08.2009 р. на загальну суму 540 грн. (кошти використані по сплаті за товар (сито 150 шт.) TOB «Подоляночка»); приходний касовий ордер № 1 від 06.01.2010 р. на загальну суму 2302,8 грн. (кошти використані по сплаті за оренду приміщення ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ТПП»). Станом на 30.09.2010 р. фінансова допомога ОСОБА_1 повернута не була.

Отже, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» в порушення пп. 1.22.2 та пп. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу валового доходу поворотну фінансову допомогу, у зв'язку з чим занижено валовий дохід на загальну суму 4713,8 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 р. в сумі 2411 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 2302,8 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що Роменською МДПІ податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011 р. за № 0000092301/0 правомірно донараховано податкове зобов'язання з основного платежу податку на прибуток в розмірі 1453,45 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 363 грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками податкового органу в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6582 грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011 р. за №0000062301/0 та з податку на прибуток в сумі 8485,5 грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011 р. за №0000092301/0.

Підставою для збільшення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2011 р. за №0000062301/0 зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 6582 грн. та від 01.03.2011 р. за №0000092301/0 основного платежу з податку на прибуток в розмірі 8485,5 грн. є встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело, на думку відповідача, до завищення позивачем валових витрат на 33942 грн. та порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, на думку відповідача до завищення податкового кредиту на суму 6582 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 та пп..5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем 16.10.2008 р. з ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ПТП» укладений договір оренди складського приміщення за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка 1. За перевіряємий період позивачем згідно податкових накладних, платіжних доручень всього включено орендної плати до валових витрат у сумі 48726,91 грн. та до податкового кредиту 9745,4 грн.

Виходячи зі змісту акту перевірки, податковим органом зроблений висновок, що зазначеним приміщенням по вул. Прокопенка 1 в м. Ромни користуються також приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Однак, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не проводило розмежування орендної плати за складське приміщення, яке також використовували вказані вище приватні підприємці, а тому, на думку податкового органу, позивачем в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», завищено валові витрати на суму 33942 грн. та податковий кредит в сумі 6582 грн., у зв'язку з включенням до їх складу сум по орендній платі за складське приміщення, в частині, що не використовувалось у власній господарській діяльності.

До такого висновку відповідач дійшов висновку, виходячи з того, що у свідоцтвах платників єдиного податку приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказано місце здійснення діяльності м. Ромни, вул. Прокопенка 1, тобто те ж приміщення, яким згідно договору оренди користується ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», при цьому зазначені особи не мають земельних ділянок для здійснення комерційної діяльності та в них відсутні документи на перевезення товару від постачальника ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» до покупців, розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища до податкової інспекції не подавали, а за результатами поданих звітів суб'єкта малого підприємництва, вказані підприємці мали залишки не проданого товару. З викладеного, Роменська МДПІ робить висновок, що дані підприємці використовували вказане приміщення для ведення господарської діяльності, пов'язаної з подальшим збереженням та реалізацією товарів придбаних у ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС».

Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 7 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №1003 від 24.12.2010 р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з акта перевірки, вказаний вище висновок про користування орендованим складським приміщенням позивача іншими особам, податковим органом зроблений виключно на припущеннях, оскільки під час перевірки податковим органом не було зроблено повної інвентаризації товарів, які зберігались на орендованому складі позивачем, не зафіксовано жодним документом факт зберігання товару в складському приміщенні за адресою м. Ромни, вул. Прокопенка 1 приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Під час судового розгляду справи не надано жодного переконливого доказу, на підтвердження того, що вказані підприємці зберігали придбаний товар на складі у ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС». Ті ж докази, на підставі яких податковий орган робить припущення про те, що орендованим приміщенням користувались інші особи, зокрема, свідоцтва платника єдиного податку, не можуть свідчити про той факт, що підприємці здійснювали зберігання придбаного товару у орендованому приміщенні ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», оскільки в свідоцтвах про державну реєстрацію дані підприємці зареєстровані за іншою адресою - АДРЕСА_2, крім того позивачем надано докази реєстрації права власності за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт того, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» надавав в користування орендоване приміщення іншим особам, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та про заниження ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» суми валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Тому, податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.03.2011 р. за №0000062301/0, яким збільшено грошове зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 6582 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1646 грн. та від 01.03.2011 р. за №0000092301/0, яким збільшено зобов'язання з основного платежу з податку на прибуток в розмірі 8485,5 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2121,38 грн. є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо безпідставного збільшення зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011 р. за №0000092301/0 з основного платежу податку на прибуток в сумі 9050,48 грн.

Підставою для нарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток в розмірі 9050,48 грн. стало встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело на думку відповідача, до завищення позивачем валових витрат на 36201,92 грн.

До вказаного висновку, з посиланням на п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України податковий орган дійшов у зв'язку з тим, ряд видаткових накладних на придбання товару позивачем від приватного підприємця ОСОБА_1 були підписані однією і тією ж особою - приватним підприємцем ОСОБА_1

Висновок Роменської МДПІ про неналежне оформлення податкових накладних ґрунтується на твердженні, що приватний підприємець ОСОБА_1 не мав права виписувати накладні на реалізацію ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» товару, оскільки одночасно є керівником та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС».

Колегія суддів не приймає таких доводів відповідача, виходячи з наступного.

Роменською МДПІ на підтвердження своїх доводів в судове засідання не надано жодної видаткової накладної з однаковими підписами в графі відвантажив та отримав товар, натомість в матеріалах справи містяться видаткові накладні, на яких маються різні підписи, від імені відвантажувача - приватний підприємець ОСОБА_1, в графі одержав: від імені ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» значиться підпис ОСОБА_5, яка у відповідності до довіреності та посадової інструкції була уповноважена на прийняття придбаного підприємством товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Виходячи з викладеного висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 36210,92 грн. та збільшення у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9050,48 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2262,62 грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011 р. за № 0000092301/0 є безпідставним, дане оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» частково обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-1870/5708/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2012 р.