Постанова

від 16.11.2011 по справі 2а-1870/5708/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/5708/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представник позивача -ОСОБА_1,

представник відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "АЛЬТЕР-ДЕВІС" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «АЛЬТЕР-ДЕВІС» (далі по тексту -позивач, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач ОСОБА_3 МДПІ), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011 року :

- №0000062301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 8228,00грн., в тому числі за основним платежем -6582,00грн та штрафними санкціями -1646,00грн;

- №0000112301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 765,00грн., в тому числі за основним платежем -612,00грн та штрафними санкціями -153,00грн;

- №0000102301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 956,00грн., в тому числі за основним платежем -765,00грн та штрафними санкціями -191,00грн;

- №0000092301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 23736,00грн., в тому числі за основним платежем -18989,00грн та штрафними санкціями -4747,00грн;

та просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті в порушення п.5.1 ст.5, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.4 п.7.4 ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» з дотриманням вимог чинного законодавства включило до складу валових витрат та податкового кредиту суми від орендної плати за орендоване складське приміщення. Зазначає, що висновки податкового органу про те, що орендованим приміщенням користувались також приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки товар куплений даними підприємцями у позивача забирався на умовах самовивозу власним транспортом, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» орендоване складське приміщення використовувало за призначенням, виключно на власні потреби, а те, що вказані підприємці при отриманні свідоцтва про сплату єдиного податку зазначили місце здійснення діяльності одну з підприємством адресу орендованого приміщення, на думку позивача, не може бути доказом того, що орендоване приміщення позивача використовувалось для зберігання проданого товару вказаними підприємцями.

Також позивач стверджує, що ним до складу валових витрат було правомірно віднесено суми витрат за придбаний товар на суму 36201грн. 92коп. Відмічає, що документи на купівлю - продаж товару складені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а висновок відповідача щодо неправомірності укладання угоди з «самим собою», який зроблений податковим органом з факту підписання накладної однією і тією ж особою від імені постачальника і одержувача товару, ґрунтується на спірних даних, оскільки на накладних насправді підписи 2-х різних осіб.

Крім того, зазначає, що в діях позивача під час продажу товару приватному підприємцю ОСОБА_1 та іншим покупцям не було порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» та не було занижено валовий дохід та занижено податок на додану вартість, оскільки підприємство не здійснювало реалізацію товарів за цінами нижчими за звичайними. Відмічає в позові про те, що перевіряючі не взяли до уваги той факт, що при реалізації товару ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» приватному підприємцю ОСОБА_1 застосувались знижки, зокрема за самовивоз.

Відповідач - ОСОБА_3 МДПІ проти позову заперечував у повному обсязі. Зазначив, що висновки викладені в акті перевірки є такими, що відповідають вимогам діючого податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення - винесені в межах наданих повноважень. Зазначає, що позивачем були порушені норми ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ПП ОСОБА_1 не мав права виписувати накладні на реалізацію товару ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» та одночасно приймати даний товар, оскільки він також є керівником та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», а так як накладні оформлені з порушеннями, а саме: підписані однією і тією ж особою, ці документи, зазначає відповідач, правомірно визнані такими, що не можуть бути прийняті як доказ віднесення до валових витрат товарів отриманих від приватного підприємця ОСОБА_1, а ті накладні які надані до суду не можуть прийматись як доказ, оскільки вони не досліджувались в акті перевірки.

Щодо орендної плати відповідач відмітив, що орендованим складським приміщенням, за користування яким ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» сплачувало орендну плату, користувались також приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Такий висновок відповідач робить з того, що дані підприємці не мають земельних ділянок для здійснення комерційної діяльності, але зареєстровані за тією самою адресою, де здійснює свою діяльність ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» - м. Ромни, вул. Прокопенка,1. У зазначених підприємців відсутні всі документи на перевезення товару від постачальника до покупця, а також вказані підприємці розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища до податкової інспекції не подавали. У зв'язку з цим, податковий орган робить висновок, що дані підприємці використовували дане приміщення для ведення господарської діяльності пов'язаної з подальшим збереженням та реалізацією товарів придбаних у ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС». У зв'язку з тим, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не проводив розмежування орендної плати за складське приміщення, позивачем, на думку податкового органу, в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було завищено валові витрати на суму 33 942,00грн., та на порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» було завищено податковий кредит на суму 6582,0грн.

Крім того, ОСОБА_3 МДПІ відмічає, що, у зв'язку з тим, що позивач у грудні 2008року здійснював реалізацію цвяхів будівельних та миючих засобів пов'язаній особі - приватному підприємцю ОСОБА_1, який являється директором та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», та не є платником податку на прибуток, за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу, відповідачем правомірно було донараховано податок на прибуток в сумі 765грн. та податок на додану вартість в розмірі 612,00грн.

Просив у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.165-169).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та доповненнях (т.1,а.с.135-136), підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Доповнив, що він як приватний підприємець не надавав безповоротної фінансової допомоги ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС». Зазначає, що він як приватний підприємець, враховуючи, що він є засновником позивача, надав на деякий час підприємству певну суму коштів для того, що підприємство могло розраховуватись з боргами, а потім він збирався ці кошти повернути собі. Щодо продажу товару за цінами нижчими за звичайних доповнив, що враховуючи, що при реалізації товару приватному підприємцю ОСОБА_1 останній придбавав товар значними обсягами, йому було надано знижку.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (т.1, а.с.165-169), просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, свідка ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.12), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.11). Позивач взятий на податковий облік 16.10.2008р., зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 22.10.2008р. за №100146941, про що зазначено в акті про результати планової виїзної перевірки від 18.02.2011р. №157/2301/35960101 (т.1, а.с.54-55).

У період з 31.01.2011р. по 11.02.2011р. ОСОБА_3 МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.2008 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки ОСОБА_3 МДПІ було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.1.20.1 п.1.20, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6, пп.4.1.3 п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», п.3 ст.238 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19754,00грн.

- пп.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 7194,00грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 18.02.2011р. №157/2301/35960101 (т.1, а.с.54-106), ОСОБА_3 МДПІ 01.03.2011р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000112301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 765,00грн., в тому числі за основним платежем -612,00грн та штрафним (фінансовим) санкціям -153,00грн. (т.1, а.с.107);

- №0000102301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 956,00грн., в тому числі за основним платежем -765,00грн та штрафним (фінансовим) санкціям -191,00грн. (т.1, а.с.108);

- №0000092301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 23736,00грн., в тому числі за основним платежем -18989,00грн. та штрафним (фінансовим) санкціям -4747,00грн. (т.1,а.с.109);

- №0000062301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 8228,00грн., в тому числі за основним платежем -6582,00грн та штрафним (фінансовим) санкціям -1646,00грн. (т.1, а.с.110).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2011р. за №0000112301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 765,00грн. та №0000102301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 956,00грн, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.54-106), підставою для донарахування вказаних податкових зобов'язань стало порушення позивачем вимог пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 та п.4.1.3 п.4.1 ст. 4, пп.7.4.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних на час виникнення спірних правовідносин та п.1.18, ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинних на час виникнення спірних правовідносин, в частині реалізації цвяхів будівельних та миючих засобів пов'язаній особі - приватному підприємцю ОСОБА_1А, який являється директором та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» та не є платником податку на прибуток, за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу.

Так з акта перевірки вбачається (т.1, а.с.58) та це підтверджено в судовому засіданні, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» згідно видаткової накладної №ВА-000024 від 29.12.2008року на загальну суму 20 000,00грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн. (т.2, а.с.34) здійснило реалізацію цвяхів будівельних та миючих засобів пов'язаній особі - приватному підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинної на час виникнення спірних правовідносин, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами станом на момент виникнення спірних правовідносин регулювався п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому згідно пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 вказаного закону положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Враховуючи, що приватний підприємець ОСОБА_1 є засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», що вбачається з копії статуту (т.1, а.с.188-194) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.170-171) та не є платником податку на прибуток за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону (25% від об'єкта оподаткування), на операції з ним та ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» станом на момент виникнення спірних правовідносин, поширювались положення пп.7.4.1 та пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Враховуючи, що як встановлено в судовому засіданні, приватний підприємець ОСОБА_1 є засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», на переконання суду, при визначенні звичайної ціни неможливо використовувати справедливу ринкову ціну, оскільки для її використання необхідно щоб обидві сторони були взаємно незалежними юридично та фактично, в той час як такі обставини в даному випадку відсутні.

Згідно абз. 2 пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до пп. 1.20.2. п. 1 20 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.58-61,80-84) податковий орган визначаючи звичайну ціну товару, проданого приватному підприємцю ОСОБА_1, використав інформацію про реалізацію позивачем на момент такого продажу ідентичного товару у співставних умовах таким підприємствам - Роменському коледжу СНАУ, Талалївському районному споживчому товариству, Госпрозрахунковому відокремленому підрозділу №3, СГВК «Агрофірма Семенівська». В результаті такого співставлення ОСОБА_3 МДПІ було встановлено, що ідентичний товар (реалізований позивачем - приватному підприємцю ОСОБА_1А.), такою ж кількістю, в той же період зазначеним вище підприємствам був реалізований за вищою ціною. Так, наприклад, цвяхи будівельні 20, кількістю 20кг., ціна без ПДВ 7,10грн., на суму без ПДВ 142,00грн., що реалізований приватному підприємцю ОСОБА_1, у листопаді 2008р. було реалізовано юридичній особі - Роменському коледжу СНАУ згідно податкової накладної №18 від 28.11.2008р.- цвяхи будівельні 20, ціна без ПДВ 9,17грн. Заниження суми валового доходу в даному випадку склало 41,40грн. (9,17грн.-7,10грн.*20шт.) та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8грн.28коп. (9,17-7,10*20шт.*20%) (т.1, а.с.58,81).

Відповідно до пп.4.1.3.п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход включає доходи, зокрема, від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. При цьому як вже було зазначено підпунктом п.п.7.4.1. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи, що як встановлено під час перевірки та це підтверджено в судовому засіданні, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» здійснило продаж товарів пов'язаній особі за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу, позивачем було порушено пп..4.1.3.п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено валовий дохід на загальну суму 3060грн. 06грн. (т.1, а.с.61), що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 765грн. та до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 612грн. (т.1, а.с.84).

При цьому судом не приймаються доводи позивача про економічне обґрунтування ціни при продажу товару приватному підприємцю ОСОБА_1, яку представник позивача пояснює застосуванням відповідно до наказу №3 від 16.10.2008р. «Про прийняття встановлення граничних торгівельних знижок» (т.1, а.с.195) знижки за самовивоз, виходячи з наступного. Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.102) на балансі підприємства станом на 30.09.2010 року транспортні засоби не обліковувались. Відповідно до довідки РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області №128 від 01.02.2011р. реєстрація та зняття з обліку транспортних засобів ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» за період з 16.10.2008року по 30.09.2010року не проводились. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про безпідставне твердження представника позивача про відсутність з боку Роменського коледжу СНАУ, Талалаївського районного споживчому товариству, Госпрозрахункового відокремленого підрозділу №3, СГВК «Агрофірма Семенівська» факту самовивозу придбаного товару, оскільки організувати доставку товару вказаним вище підприємства підприємство позивача через відсутність власних транспортних засобів ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не могло. Доводи представника позивача про те, що доставка здійснювалась його особистим транспортом також не можуть братись судом до уваги, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника позивача, договорів оренди власного транспортного засобу ОСОБА_1 з ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не укладав і жодних доказів на підтвердження проведеної доставки товару до вказаних підприємств він надати не може.

Згодом представник позивача в судовому засіданні на економічне обґрунтування ціни послався на застосування при реалізації товару приватному підприємцю ОСОБА_1 знижки за придбані обсяги товару, про що надав оборотно-сальдові відомості за листопад та грудень 2008р. (т.2, а.с.37-38). Разом з тим, згідно вказаних вище оборотно-сальдових відомостей обсяги придбаного товару, наприклад, Талалаївським районним споживчим товариством досягають 7000,00грн., однак, знижку за обсяги придбаного товару до вказаного підприємства позивачем застосовано не було. В письмових запереченнях до акта перевірки (т.1, а.с.223-225) та в судовому засіданні обґрунтованих пояснень з цього приводу представник позивача надати не міг, в той час як відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У зв'язку з цим, доводи представника позивача про обґрунтування ціни з застосуванням знижок при продажу товару приватному підприємцю ОСОБА_1, та про відсутність співставних умов при визначенні звичайної ціни відповідачем, судом не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2011 року за №0000102301/0 та №0000112301/0 суми податку на прибуток в розмірі 765,00грн. та суми податку на додану вартість в розмірі 612грн. (т.1, а.с.107,108), висновки позивача, на переконання суду спростовані вказаними вище дослідженими доказами і обставинами у справі.

Що стосується санкцій, застосованих вказаними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (т.1, а.с.107,108), суд зазначає, що відповідно до пп.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті чого податковим органом самостійно донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток ОСОБА_3 МДПІ правомірно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями було нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011 року за №0000102301/0 та №0000112301/0 відповідають вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими та такими, що прийняті з дотримання вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому не підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також суд погоджується з висновками податкового органу в частині збільшення ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» суми грошового зобов'язання з основного платежу з податку на прибуток в сумі 1453грн.45коп., в результаті допущення позивачем порушення вимог пп.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 1.22, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних на час виникнення спірних правовідносин, фінансова допомога - це безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 вказаного Закону).

Згідно п.4.1, п.4.1.6.п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход серед іншого включає: суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, а також суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про господарські товариства» товариство має право змінювати розмір статутного капіталу. Рішення щодо цього набирає чинності після внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як встановлено судом та підтверджується поясненнями представників сторін, ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» у державного реєстратора розмір статутного фонду не змінював.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.62,207,208) та це підтверджено в судовому засіданні, засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» - ОСОБА_1 було внесено до статутного фонду власні кошти в сумі 2100,00грн.:згідно квитанцій від 19.12.2008року на суму 1800,00грн., та від 13.01.2009року на суму 300,00грн.

При цьому статутом ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», затвердженого у державного реєстратора 15.10.2008 (т.1, а.с.188-194), передбачено суму внеску до статутного фонду 1000,00грн. в той час як фактично було внесено 2100,00грн., а тому різниця від внесеної суми - 1100,00грн. в розумінні п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Як в судовому засіданні так і в письмових запереченнях до акта перевірки (т.1, а.с.223-225) та в позові обґрунтованих доводів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині представник позивача не наводив.

Враховуючи, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», в порушення пп. 1.22.1 та пп.4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу валового доходу безповоротну фінансову допомогу, позивачем було занижено валовий дохід на загальну суму 1100,00грн., в тому числі за грудень 2008року на суму 800,00грн., за січень 2009року на суму 300,00грн.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, та підтверджується поясненнями представників сторін та матеріалами справи (т.1, а.с.62-63, т.2, а.с.39,40) ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» отримало фінансову допомогу від пов'язаної з ним фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1:

- приходний касовий ордер №4 від 06.07.2009р. на загальну суму 1871,00грн. Кошти були використані по сплаті за оренду приміщення ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ТПП»;

- приходний касовий ордер №9 від 20.08.2009р. на загальну суму 540,00грн. Кошти були використані по сплаті за товар (сито 150шт.) TOB «Подоляночка»;

- приходний касовий ордер №1 від 06.01.2010р. на загальну суму 2302,80грн. Кошти були використані по сплаті за оренду приміщення ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ТПП».

Станом на 30.09.2010 р. фінансова допомога ОСОБА_1 повернута не була (т.1, а.с.63), що підтверджується також поясненнями представника позивача.

Враховуючи, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» в порушення пп. 1.22.2 та пп.4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу валового доходу поворотну фінансову допомогу, позивачем було занижено валовий дохід на загальну суму 4713,80грн., у тому числі за 3 квартал 2009р. в сумі 2411грн., за 1 квартал 2010р. в сумі 2302,80грн.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що вказані вище суми, які він, як приватний підприємець, надавав ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не можна вважати фінансовою допомогою. Так, як підтверджує і сам представник позивача на кінець звітного періоду та на момент перевірки кошти, які він передав ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не були повернуті приватному підприємцю ОСОБА_1, а тому в розумінні пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дані кошти є поворотною фінансовою допомогою та згідно пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону повинні були бути включені до складу валового доходу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 МДПІ правомірно оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000092301/0 було донараховано податкове зобов'язання з основного платежу податку на прибуток в розмірі 1453грн. 45коп. (5813грн. 80коп. *25%) (т.1, а.с.109) та правомірно у відповідності до ст.123 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 363грн. (т.1, а.с.109,181), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим та таким, що прийняте з дотримання вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може погодитись з іншими висновкам податкового органу, зокрема, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6582,00грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000062301/0 та з податку на прибуток в сумі 8485,50грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000092301/0.

Так, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.69-75,88-95) підставою для збільшення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2011р. за №0000062301/0 грошового зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 6582,00грн. та від 01.03.2011р. за №0000092301/0 основного платежу з податку на прибуток в розмірі 8485,50грн. стало встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело, на думку відповідача, до завищення позивачем валових витрат на 33942,00грн. та порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, на думку відповідача до завищення податкового кредиту на суму 6582грн.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 та пп..5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 16.10.2008р. з ДП «Госпрозрахунковий склад-магазин ПТП» був укладений договір оренди складського приміщення за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка,1 (т.1, а.с.13-18). За перевіряємий період позивачем згідно податкових накладних, платіжних доручень (т.1, а.с.21-26,144-164,231-250, т.2, а.с.1-31) було всього включено орендної плати до валових витрат у сумі 48726,91грн. та до податкового кредиту 9745,40грн. (т.1, а.с.73).

В акті перевірки (т.1, а.с.73) відповідачем зроблено висновок, що вказаним приміщенням по вул. Прокопенка,1 в м. Ромни користуються також приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Однак ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» не проводило розмежування орендної плати за складське приміщення, яке також використовували вказані вище приватні підприємці, а тому, на думку податкового органу, позивачем в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», було завищено валові витрати на суму 33942грн. (т.1, а.с.74) та податковий кредит в сумі 6582грн., у зв'язку з включенням до їх складу сум по орендній платі за складське приміщення, в частині, що не використовувалось у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.73,88) та пояснень головного державного податкового ревізора інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб, інспектора податкової служби 1-го рангу ОСОБА_3 МДПІ ОСОБА_5, допитаної в судовому засіданні в якості свідка, до висновку про використання орендованого позивачем складського приміщення приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_4, відповідач дійшов виходячи з того, що у свідоцтвах платників єдиного податку приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1, а.с.172, 214) вказано місце здійснення діяльності м. Ромни, вул. Прокопенка,1, тобто те ж приміщення, яким згідно договору оренди користується ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС». Посилаючись на вказане, а також на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не мають земельних ділянок для здійснення комерційної діяльності та в них відсутні всі документи на перевезення товару від постачальника ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» до покупців, розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища до податкової інспекції не подавали (т.1, а.с.229,230), а за результатами поданих звітів суб'єкта малого підприємництва, вказані підприємці мали залишки не проданого товару (т.1, а.с.173,228), ОСОБА_3 МДПІ робить висновок, що дані підприємці використовували вказане приміщення для ведення господарської діяльності, пов'язаної з подальшим збереженням та реалізацією товарів придбаних у ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС».

Разом з тим, судом не можуть бути взяті до уваги вказані висновки податкового органу, виходячи з наступного.

Насамперед слід зазначити, що відповідно до п.7 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №1003 від 24.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, як вбачається з акта перевірка (т.1, а.с.73,88) вказаний вище висновок про користування орендованим складським приміщенням позивача іншими особам, податковий орган, на переконання суду, зробив ґрунтуючись виключно на припущеннях, оскільки як пояснила ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні в якості свідка, під час перевірки податковим органом не було зроблено повної інвентаризації товарів які зберігались на орендованому складі позивачем та не було зафіксовано жодним документом факт зберігання товару в складському приміщенні за адресою м. Ромни, вул. Прокопенка, 1 приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Разом з тим відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи в суді податковим органом, крім свідоцтв платників єдиного податку, звітів суб'єкта малого підприємництва, схем товарно-грошових потоків та карток платників податків (т.1, а.с.228-230), не було надано жодного переконливого доказу, на підтвердження того, що вказані підприємці зберігали придбаний товар на складі у ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС». Ті ж докази, на підставі яких податковий орган робить припущення про те, що орендованим приміщенням користувались інші особи, зокрема, наприклад, свідоцтва платника єдиного податку, на переконання суду, не можуть свідчити про той факт, що підприємці здійснювали зберігання придбаного товару у орендованому приміщенні ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», оскільки в свідоцтвах про державну реєстрацію дані підприємці зареєстровані за іншою адресою - м. Ромни, бул. Свободи,2, кв.62 (т.2, а.с.42,43), крім того позивачем надано докази реєстрації права власності за адресою АДРЕСА_1 (т.2, а.с.35-36).

Беручи до уваги вищевикладене, на переконання суду, в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт того, що ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» надавав в користування орендоване приміщення іншим особам, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та про заниження ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» суми валових витрат та податкового кредиту є безпідставним. Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт допущення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1646,00гр. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000062301/0 та в розмірі 2 121грн.38коп. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000092301/0 також є безпідставним. Виходячи з викладеного податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011р. за №0000062301/0, яким збільшено грошове зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 6582,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1646,00грн. та від 01.03.2011р. за №0000092301/0, яким збільшено грошове зобов'язання з основного платежу з податку на прибуток в розмірі 8485,50грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2121грн. 38коп. не відповідають приписам ч.3 ст.2 КАС України, а тому в цій частині підлягають скасуванню.

Крім того, суд не може погодитись з висновками податкового органу в частині збільшення грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000092301/0 з основного платежу податку на прибуток в сумі 9050,48грн.

Так, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.66-68) підставою для нарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток в розмірі 9050,48грн. стало встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело на думку відповідача, до завищення позивачем валових витрат на 36201,92грн.

До вказаного висновку, з посиланням на п.3 ст. 238 Цивільного кодексу України, (відповідно до якого, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом), податковий орган дійшов у зв'язку з тим, ряд видаткових накладних на придбання товару позивачем від приватного підприємця ОСОБА_1 були підписані однією і тією ж особою - приватним підприємцем ОСОБА_1 Виходячи з цього, враховуючи, що приватний підприємець ОСОБА_1 не мав права виписувати накладні на реалізацію ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» товару, оскільки він одночасно є керівником та засновником ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС», ОСОБА_3 МДПІ робить висновок про те, що накладні оформлені з порушеннями, а саме підписані однією і тією ж особою, та не можуть бути прийняті як доказ віднесення до валових витрат товарів отриманих від приватного підприємця ОСОБА_1, та про завищення позивачем валових витрат всього на суму 36201,92грн. (т.1, а.с.68).

Тобто головною підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9050грн.48коп. стало саме підписання видаткових накладних однією й тією ж особою, при цьому ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснювала, що позивачем надавались на перевірку зовсім інші видаткові накладні.

Однак, судом не можуть бути взяті до уваги вказані доводи відповідача, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, ОСОБА_3 МДПІ на підтвердження своїх доводів про те, що під час перевірки досліджувались інші видаткові накладні, в судове засідання не надано жодної видаткової накладної з однаковими підписами в графі відвантажив та отримав товар, натомість в матеріалах справи містяться видаткові накладні (т.1, а.с.28-53), на яких маються різні підписи, від імені відвантажувача - приватний підприємець ОСОБА_1, в графі одержав: від імені ПП «АЛЬТЕР-ДЕВІС» значиться підпис ОСОБА_6, яка у відповідності до довіреності та посадової інструкції була уповноважена на прийняття придбаного підприємством товару (т.1, а.с.196-199,206), що ніяким чином не суперечить вимогам чинного законодавства. Виходячи з викладеного висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 36210грн. 92грн. та збільшення у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9050грн. 48коп. (36210грн.92коп.*25%) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2262грн.62коп. податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2011р. за №0000092301/0 є безпідставним, дане оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині не може відповідати ч.3 ст.2 КАС України, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача в рахунок повернення, сплаченого при подачі позову до суду 3грн. 40коп. судового збору, суд, враховуючи норми ст. 94 КАС України вважає за необхідне в частині стягнення з ОСОБА_3 МДПІ даних сум відмовити та стягнути на користь позивача з Державного бюджету України повернення сплаченого при подачі до суду судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1грн. 27коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "АЛЬТЕР-ДЕВІС" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції від 01.03.2011року за №0000062301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 8 228,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції від 01.03.2011року №0000092301/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 21919грн.98коп.в тому числі за основним платежем -17 535грн.98коп та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4384,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "АЛЬТЕР-ДЕВІС" (код ЄДРПОУ 35960101) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі1грн. 27коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 21.11.2011 року.