Рішення

від 06.03.2012 по справі 41/138пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.12 р. Справа № 41/138пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гриник М.М., суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Нєразік М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка", м. Маріуполь

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод", м. Маріуполь

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні орендованою нежитловою будівлею за адресою: м.Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118 шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118 загальною площею 1209,6 кв.м та вселення до нього позивача

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 22.12.2011р. до 26.01.2012р., з 01.03.2012р. до 06.03.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка", м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод", м. Маріуполь про усунення перешкод у користуванні орендованою нежитловою будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення та вселення до нього позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є орендарем спірного нежитлового приміщення згідно договору оренди від 24.01.2005р., укладеного до 24.01.2015р., але не може використовувати його під розміщення об'єктів торгівлі, оскільки вказане приміщення займає відповідач. За викладених обставин, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні орендованою нежитловою будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення та вселення до нього позивача.

Ухвалою суду від 13.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №41/138пн, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. справа №41/138пн передана на розгляд судді Гриник М.М.

Ухвалою від 08.12.2011р. до участі у справі залучена третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_1.

Ухвалою від 02.02.2012р. за заявою сторони строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 20.02.2012р. справа №41/138пн передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Гриник М.М., суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував та посилався на те, що договір оренди припинив свою дію з моменту вступу договору купівлі-продажу в силу, а саме з 01.08.2008р. При цьому, відповідач стверджує, що позивач в добровільному порядку спірне нежитлове приміщення не звільнив, в результаті чого виконавчою службою примусово виконано рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. по справі №17/118пд про звільнення орендарем (позивачем у даній справі) та суборендарем (ПП «Аква-Маркет») нежитлового приміщення загальною площею 1228,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №5185, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118, ТОВ „Маркомпрод" передано, а ОСОБА_1 прийнято у власність, про що сторонами договору підписано акт прийому-передачі від 01.08.2008р. За вказаних обставин, третя особа вважає себе новим власником спірного приміщення. Позивач з ОСОБА_1 як новим власником договір оренди не укладав. Таким чином, позовні вимоги третя особа вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №41/138пн до вирішення пов'язаних з нею справ №32/142пн та №13/98пд. При цьому посилався на те, що ТОВ «Маркомпрод» звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судового рішення в порядку п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України по справі №32/142пн; а також до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою по справі №13/98пд за позовом ТОВ «Хозяюшка» до ТОВ «Маркомпрод» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 26.08.2010р. про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2007р. До клопотання додані завірені копії наступних документів: заяви №09/278 від 11.08.2011р. ТОВ «Маркомпрод» про перегляд судового рішення в порядку п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України по справі №32/142пн із доказами направлення її до Вищого господарського суду України (товарно-транспортної накладної від 11.08.2011р., розрахункової квитанції серії АААА №101-03244498 від 11.08.2011р.); касаційної скарги №09/331 від 10.10.2011р. ТОВ «Маркомпрод» по справі №13/98пд; рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р., постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. та постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2010р. по справі №17/118пд. Дане клопотання суд відхилив, оскільки до клопотання відповідачем надано лише завірені копії судових рішень по справі №17/118пд, заяви про перегляд судового рішення та касаційної скарги. Ухвалу Верховного Суду України про прийняття заяви про перегляд судового рішення у справі №32/142пн до розгляду та ухвалу Вищого господарського суду України про прийняття касаційної скарги по справі №13/98пд до розгляду та порушення касаційного провадження відповідач до суду не надано. Згідно ст. 79 ч. 1 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Таким чином, у суду станом на теперішній час відсутні законні підстави для зупинення провадження у даній справі. Крім того, у разі прийняття Верховним Судом України та Вищим господарським судом України рішень за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення у справі №32/142пн та касаційної скарги по справі №13/98пд відповідач має законне право на звернення до суду із заявою про перегляд рішення у справі №41/138пн за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України. Тобто, законні права та інтереси відповідача в цьому разі не будуть порушені.

Позивач надав до суду клопотання від 30.01.2012р., в якому просив суд стягнути з ТОВ «Маркомпрод» в доход Державного бюджету України штраф згідно ст. 83 ГПК України у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом. Вказане клопотання судом розглянуто та відхиляється, оскільки згідно ст. 83 ГПК України стягнення в доход держбюджету з винної сторони штрафу є правом, а не обов'язком суду. При цьому, в статті 83 ГПК України встановлений максимальний розмір штрафу - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В клопотанні позивач просив суд стягнути з відповідача штраф саме в максимальному розмірі без будь-яких обґрунтувань щодо застосування максимальної межі відповідальності відповідача.

Позивач надавав до суду заяви про забезпечення позову від 10.10.2011р., від 26.10.2011р., в яких просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Маркомпрод» вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118, загальною площею 1209,6 кв.м, іншим особам, у тому числі здавати це приміщення в оренду, передавати в суборенду та передавати орендарями і суборендарями в оренду третім особам, лізинг, управління, користування, позику, продаж тощо.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказані заяви, вважає їх такими, що засновані на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у їх задоволенні, оскільки до суду не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2005р. між закритим акціонерним товариством "Маркомпрод", м. Маріуполь (орендодавець), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Маркомпрод", та товариством з обмеженою відповідальністю "Хозяюшка", м. Маріуполь (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 1209 кв.м., що розташоване у місті Маріуполі, по вулиці 60 років СРСР у будинку номер 16/118 для використання його під розміщення об'єкту торгівлі.

На виконання наведених умов договору 08.02.2005 року сторонами за договором складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Пунктом 3.1 договору оренди від 24.01.2005 року передбачено, що за користування приміщенням з орендаря щомісяця стягується орендна плата у розмірі 25000 грн.

За змістом п. 4.1 Договору оренди орендодавець взяв на себе зобовязання, зокрема: повідомити орендаря про права третіх осіб у відношенні об'єкта оренди; у разі продажу цього нежитлового приміщення інформувати про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до здійснення угоди.

Орендар в свою чергу, зобов'язався (п. 4.3 договору), зокрема, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, повернути орендодавцю об'єкт оренди протягом одного місяця за актом передачі.

У разі відчуження орендованого нежитлового приміщення, договір оренди припиняється (п. 7.4 договору).

Пунктом 5.6 договору сторони обумовили, що спори, які виникають у процесі виконання договору оренди нежилого приміщення, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не було досягнуто, спір передається на вирішення господарського суду.

Строк дії даного договору встановлений з 24.01.2005р. до 24.01.2015р. (п.7.1 договору оренди).

24.01.2005р. договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 207.

29.12.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" (продавець) та громадянкою ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець, - прийняти у власність нежитлову будівлю номер 16/118, розташовану по вул. 60 років СРСР у м. Маріуполі, яка має наступні характеристики: нежитлова будівля літ. А-1, тамбур літ. а-1, прибудова літ. а2-1, майданчики а1,а3,а4,а6,а7 загальною площею 1228,5 кв.м, та сплатити за нього певну грошову суму.

Договір 29.12.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, та зареєстровано в реєстрі за № 5185.

За змістом акту від 01.08.2008р. продавець передав покупцю у власність нежитлову будівлю та технічну документацію, що є предметом договору купівлі-продажу від 29.12.2007р.

26.08.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007р., який постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. по справі №13/98пд визнано недійсним.

В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. по справі №32/142пн, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. по справі №32/142пн, встановлено, що до моменту продажу ТОВ "Маркомпрод" нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 29.12.2007р., договір оренди не розривався, об'єкт оренди до повернення не вимагався; про припинення договору оренди у зв'язку з продажем орендар орендодавцем не повідомлявся.

Вищим господарським судом України в постанові від 07.07.2010 року у справі №32/142пн зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Хозяюшка" орендує спірне майно на підставі договору від 24.01.2005р., строк дії якого встановлено до 24.01.2015 року, тобто орендар має правові підстави для використання відповідного майна.

Також судом касаційної інстанції зазначено, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ТОВ "Маркомпрод" в строк (не пізніше ніж за три місяці), зазначений в договорі оренди (п. 4.1 п.п. "е") повідомляло ТОВ "Хозяюшка" про продаж чи намір продати об'єкт оренди.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, з означеного слідує, що всі інші треті особи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, та, як наслідок, не повинні порушувати ці права та перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Доказів розірвання договору оренди від 24.01.2005р. до матеріалів справи не представлено. Отже, договір оренди від 24.01.2005р. є чинним.

Виходячи з того, що договір оренди від 24.01.2005р., укладений між сторонами по справі, є чинним, вимоги про його недійсність чи про його розірвання судом не розглядалися, а строк дії договору встановлено до 24.01.2015р., суд дійшов висновку про те, що позивач має всі правові підстави для користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118.

Як зазначалось раніше, рішенням господарського суду Донецької області по справі №32/142пн від 23.12.2009р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. по справі №32/142пн зобов'язано ТОВ «Хозяюшка» усунути перешкоди у користуванні належним ТОВ «Маркомпрод» майном за адресою м.Маріуполь, вул. 60 років СРСР, б. № 16/118 шляхом його звільнення. На виконання вказаних рішень позивачем по даній справі орендоване приміщення було звільнено. В подальшому, постановою Вищого господарського суду України вказані вище судові рішення було скасовано, а справа №32/142пн направлена на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. по справі №32/142пн за результатами нового розгляду позовні вимоги ТОВ «Маркомпрод» до ТОВ «Хозяюшка» та ПП «Продмаркет-Сервіс» про звільнення вказаного вище приміщенням задоволено частково, а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. по справі №32/142пн (постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. по справі №32/142пн залишено без змін) рішення скасовано та відмовлено ТОВ Маркомпрод» у задоволенні позовних вимог про звільнення приміщення.

Тобто, з урахуванням викладеного, позивач по справі, ТОВ «Хозяюшка» є орендарем нежилого приміщення за адресою м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, б. № 16/118 відповідно до умов договору оренди від 24 січня 2005 р. Разом з тим, як зазначено в позові, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право, оскільки орендоване ним приміщення займає ТОВ «Маркомпрод», чим створює перешкоди у користуванні вищевказаним нежилим приміщенням.

Звертаючись з позовом за судовим захистом, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні орендованою нежитловою будівлею за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118, шляхом зобов'язання відповідача звільнити вказане приміщення та вселення до нього позивача.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що направляв відповідачу вимогу про звільнення спірного нежитлового приміщення, про що свідчать належним чином завірені копії листа від 29.09.2011р., фіскального чеку №3303 від 29.09.2011р., опису вкладення до цінного листа від 29.09.2011р.

Разом з тим, відповідач нежитлове приміщення не звільнив та продовжує займати його своїм майном, створюючи перешкоди позивачу у користуванні об'єктом оренди згідно умов договору оренди від 24.01.2005р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалами від 07.11.2011р., від 29.11.2011р. суд зобов'язував відповідача надати всі копії чинних договорів оренди нерухомого майна за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118, а також копії чинних договорів суборенди.

На виконання вимог ухвал суду відповідач надав завірену копію договору оренди нежитлового приміщення №38 від 30.12.2011р., укладеного між ТОВ «Маркомпрод» (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендарем), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 1228,5 кв.м, розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118. До даного договору оренди сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2012р.

Пунктом 1.3 договору оренди нежитлового приміщення №38 від 30.12.2011р. встановлено, що нежитлове приміщення, яке передається в оренду, є власністю орендодавця (ТОВ «Маркомпрод») на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №376899, зареєстрованого в БТІ м.Маріуполя 27.08.2010р. В матеріалах справи відсутні докази наявності права власності на спірне нежитлове приміщення іншої особи.

Посилання відповідача на судові рішення у справі №17/118пд не приймаються у даній справі судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі №17/118пд є інший договір, а саме договір від 10.02.2010р. суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1209,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 16/118, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» та приватним підприємством «Аква Маркет»; сторони також не є тотожними сторонам по справі №41/138пн. Судові висновки щодо договору оренди від 24.01.2005р., викладені в судових рішеннях по справі №17/118пд, не є встановленим фактом в розумінні ст. 35 ГПК України, а носять оціночний характер. Окремий факт переходу права власності до нового власника ОСОБА_1, який би в силу пункту 7.4 договору оренди міг бути підставою для припинення договору оренди, не є таким, що відбувся. Пунктами 4.3 та 4.4 договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. встановлено, що згідно ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України покупець набуває право власності на нежитлову будівлю з моменту її прийняття згідно акту прийому-передачі; покупцю необхідно після державної реєстрації цього договору та підписання акту прийому-передачі, здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно ст. 182 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 4.5 договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. ризик випадкової загибелі або псування нерухомого майна до передачі його покупцю за актом прийому-передачі та державної реєстрації договору в БТІ, несе продавець. Таким чином, в силу закону та умов договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. для виникнення у ОСОБА_1 права власності необхідно не лише підписання акту прийому-передачі, а і здійснення фактичної державної реєстрації права власності на нерухоме майно в державному органі реєстрації, яким є бюро технічної інвентаризації.

В матеріалах справи відсутні належні докази наявності станом на момент вирішення спору по суті у ОСОБА_1 права власності на спірне нежитлове приміщення. Більш того, до матеріалів справи відповідачем надано докази, які свідчать про фактичне перебування спірного нерухомого майна у володінні, користуванні та розпорядженні саме відповідача (договір оренди нежитлового приміщення №38 від 30.12.2011р. з актом прийому-передачі).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в силу ст.ст. 398, 396 Цивільного кодексу України у позивача виникло право володіння спірним майном на підставі договору з відповідачем, яке порушується власником майна (орендодавцем) та яке підлягає захисту.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 328, 376 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка", м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод", м. Маріуполь, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, про усунення перешкод у користуванні орендованою нежитловою будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення та вселення до нього позивача - задовольнити.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" (87515, м.Маріуполь, пр. Леніна, б.29-б, код ЄДРПОУ 01558767) усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 58, кв. 2, код ЄДРПОУ 32939365) орендованою нежитловою будівлею за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, б. № 16/118 шляхом звільнення товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод» приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, б. 16/118 загальною площею 1209,6 кв.м. та вселення до нього товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" (87515, м.Маріуполь, пр. Леніна, б.29-б, код ЄДРПОУ 01558767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 58, кв. 2, код ЄДРПОУ 32939365) державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Гриник М.М.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Сич Ю.В.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2012р.