Постанова

від 08.05.2012 по справі 5020-968/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2012 року Справа № 5020-968/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (Дочірнє підприємство "Юпітер" товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси");

відповідача: не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 07 липня 2011 року у справі №5020-968/2011

за позовом дочірнього підприємства "Юпітер" товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" (вул. Причальна, 5, м. Херсон, 73000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" (вул. Мачтова, буд.11, кв.20, м. Севастополь, 99002)

про стягнення заборгованості за поставлений пісок у розмірі 13150,40 грн.

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Юпітер" товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект", про стягнення заборгованості за поставлений пісок у розмірі 13150,40 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням з боку відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару (піску).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 липня 2011 року у справі № 5020-968/2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю " Кримстройкомплект" на користь дочірнього підприємства "Юпітер" товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" 13150,40 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 131,50 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 396423,80 грн., який відповідач оплатив лише частково - в розмірі 383273,40 грн., а тому на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлений товар в сумі 13150,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю оскарженого судового рішення, невідповідністю його нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час судових засідань в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не мав можливості надати докази, які свідчать про те, що відповідач не має заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 березня 2012 року товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" поновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Волков К.В.

За розпорядженням секретаря судової палати від 13 березня 2012 року у зв'язку з відрядженням суддя Волков К.В. замінений на суддю Рибіну С.А.

Ухвалою від 13 березня 2012 року розгляд справи був відкладений на 03 квітня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою від 03 квітня 2012 року розгляд справи був відкладений на 17 квітня 2012 року, зобов'язано відповідача надати судовій колегії докази понесення витрат в розмірі 26793,60 грн. на оплату товару по накладній №317 від 01 вересня 2010 року, відомості про те, за якими саме накладними було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за актом від 15 грудня 2010 року та докази визнання позивачем проведення такого зарахування, а також зобов'язано сторони здійснити звірку розрахунків станом на 10.04.2012, акт звірки надати суду.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 17 квітня 2012 року у зв'язку з хворобою суддя Видашенко Т.С. замінена на суддю Дмитрієва В.Є.

Ухвалою від 17 квітня 2012 року розгляд справи був відкладений на 08 травня 2012 року у зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи.

04 травня 2012 року до канцелярії суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою від 03 квітня 2012 року документи.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 07 травня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Рибіна С.А. замінена на суддю Гоголя Ю.М.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання 08 травня 2012 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що сторони виконали вимоги суду, викладені в ухвалі від 03 квітня 2012 року, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 396423,80 грн., зокрема:

35494,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 27.05.2010 № 140;

4547,40 грн. відповідно до видаткової накладної від 09.06.2010 № 169;

4600,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 17.06.2010 № 190;

26547,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 23.06.2010 № 205;

26672,00 грн. відповідно до видаткової накладної від 20.07.2010 № 254;

4540,80 грн. відповідно до видаткової накладної від 31.07.2010 № 272;

26662,40 грн. відповідно до видаткової накладної від 01.08.2010 № 274;

26419,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 17.08.2010 № 298;

26108,80 грн. відповідно до видаткової накладної від 27.08.2010 № 309;

26793,60 грн. відповідно до видаткової накладної від 01.09.2010 № 317;

26537,60 грн. відповідно до видаткової накладної від 04.09.2010 № 324;

27644,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 07.10.2010 № 373;

4747,20 грн. відповідно до видаткової накладної від 15.10.2010 № 392;

27714,55 грн. відповідно до видаткової накладної від 15.10.2010 № 393;

45633,70 грн. відповідно до видаткової накладної від 02.11.2010 № 418;

27721,25грн. відповідно до видаткової накладної від 16.11.2010 № 452;

28039,50 грн. відповідно до видаткової накладної від 22.11.2010 № 465 /арк. с. 8-24/.

Оплату товару, отриманого за вищезазначеними накладними відповідач здійснив частково, на суму 383273,40 грн., зокрема: 26496,00 грн. 25.05.2010; 8998,20 грн. 03.06.2010; 4554,00 грн. 09.06.2010; 4554,00 грн. 17.06.2010; 18000,00 грн. 24.06.2010; 8586,80 грн. 02.07.2010; 26496,00 грн. 14.07.2010; 2000,00 грн. 30.07.2010; 26496,00 грн. 30.07.2010; 12600,00 грн. 13.08.2010; 16702,40 грн. 21.08.2010; 10000,00 грн. 25.08.2010; 16150,00 грн. 31.08.2010; 15000,00 грн. 01.09.2010; 8000,00 грн. 03.09.2010; 2000,00 грн. 07.09.2010; 7000,00 грн. 13.09.2010; 4000,00 грн. 16.09.2010; 17290,00 грн. 27.09.2010; 15000,00 грн. 28.09.2010; 60000,00 грн. 30.09.2010; 45000,00 грн. 29.10.2010; 5000,00 грн. 26.11.2010; 12000,00 грн. 09.12.2010; 3000,00 грн. 10.12.2010; 850,00 грн. 16.12.2010; 4000,00 грн. 22.12.2010; 3500,00 грн. 28.12.2010, що підтверджується виписками банку за особовим рахунком позивача /арк. с. 25-51/.

25 травня 2011 року позивач направив відповідачу лист-вимогу (вих. № 46) із пропозицією у термін до 10 червня 2011 року сплатити суму боргу у розмірі 13150,40 грн. /арк. с. 52-53/.

Як стверджує позивач, дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Несплата відповідачем у повному обсязі заборгованості за поставлений товар стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судовою колегією встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними та частково оплатив його.

Дані правовідносини регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 396423,80 грн., що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки 04 вересня 2010 року позивач згідно накладної на маршрут або групу вагонів №42549568 від 01 вересня 2010 року поставив відповідачу пісок в кількості 418650 кг, з яких 206450 кг були неналежної якості /арк. с. 118/, у зв'язку з чим відповідач 09 вересня 2010 року надіслав на адресу позивача акт прийому продукції по якості, а також претензію про відшкодування вартості продукції неналежної якості в сумі 13212,80 грн. /арк. с. 119-120/.

Крім того, як стверджує відповідач, він направив на адресу позивача акт про залік взаємних розрахунків від 15 грудня 2010 року на суму 13212,80 грн. /арк. с. 121/.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З приписів статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що частина 2 вказаної статті не містить імперативних приписів щодо зарахування зустрічних вимог за заявою однієї сторони, тобто зобов'язання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобов'язального права, та на підставі системного аналізу статей 526-532 Цивільного кодексу України у зв'язку зі статтею 601 Цивільного кодексу України, слід зробити висновок, що такий взаємозв'язок за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони.

Однією з обов'язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способу припинення зобов'язання, є ясність цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно наявності, характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Проте, відповідачем не було доведено наявність підстав для здійснення зарахування зустрічних вимог, оскільки не доведений сам факт наявності зобов'язання позивача повернути відповідачу суму в розмірі 13212,80 грн. як відшкодування вартості продукції неналежної якості.

На вимогу судової колегії сторони здійснили звірення взаєморозрахунків, про що був складений акт, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за даними позивача становить 13150,40 грн., а за даними відповідача заборгованості у нього немає. Розбіжності в акті звіренні стосуються саме складеного відповідачем акту від 04.09.2010 (акт приймання продукції за якістю), який не зазначений в частці акту звірення, заповненого позивачем, що вказує на наявність спору сторін з цього питання, який може бути вирішений за відповідним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" в окремому судовому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі списків згрупованих поштових відправлень №4006 від 09 вересня 2010 року та №6412 від 16 грудня 2010 року /арк. с. 122-123/ не вбачається, які саме документи відповідач направив на адресу позивача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що за відсутності достовірних даних про направлення заяви про зарахування зустрічних вимог позивачу, тому таке зарахування в порядку статті 601 Цивільного кодексу України є неможливим.

Судова колегія не приймає в якості доказу зарахування зустрічних вимог акт від 10 квітня 2012 року, оскільки цей акт був складений вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не містить підпису позивача, належних доказів направлення позивачу цього акту відповідачем також не надано.

Надана відповідачем апеляційному суду 04.05.3012 поштова квитанція, датована 03.05.2012 на підтвердження факту направлення позивачу листа про припинення зобов'язань від 10.04.2012 не може бути прийнята та врахована судом апеляційної інстанції згідно частині 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції таке відправлення як факт та його доказ, були відсутні, отже його ненадання суду першої інстанції не мало поважних причин.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо існуючої заборгованості у відповідача в розмірі 13150,40 грн. та наявність підстав для її стягнення.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта стосовно того, що він був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки не був повідомлений належним чином про час судових засідань, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції надсилав кореспонденцію на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 73-74/, що є належним повідомленням про час та місце розгляду справи.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 липня 2011 року у справі № 5020-968/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.Є. Дмитрієв

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Дочірнє підприємство "Юпітер" товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" (вул. Причальна, 5, м. Херсон, 73000)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройкомплект" (вул. Мачтова, буд.11, кв.20, м. Севастополь, 99002)