Постанова

від 04.05.2012 по справі 2а/1270/2684/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2684/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.05.2012 №03-5-01),

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 20.03.2012 №555/9/10-000),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Євро-Клас» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2012 року № 0007322200 та № 0007222200,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Євро-Клас» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0007322200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102703,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0007222200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 128380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку малого приватного підприємства «Євро-Клас» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» за результатами якої складено акт від 13 березня 2012 року № 4/22000/32371759.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську на підставі акту від 13 березня 2012 року № 4/22000/32371759 позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства «Євро-Клас» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» були винесені податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0007322200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102703,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0007222200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 128380,00 грн.

Відповідно до акту перевірки від 13 березня 2012 року № 4/22000/32371759, підставою для прийняття зазначених повідомлень-рішень, визначено порушення малим приватним підприємством «Євро-Клас» п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України № 168/35-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» та п. 2, п. 5, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 82163,00 грн. та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено валові витрати всього у сумі 102704,00 грн. по контрагенту TOB «Лугпромстройсантехмонтаж».

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства з огляду на таке. Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Євро-Клас» до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період призвело те, що МПП «Євро-Клас» незаконно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів по операціям з придбання товарів та отримання послуг від TOB «Лугпромстройсантехмонтаж», яке на думку відповідача має ознаки «фіктивності».

Відповідачем в акті перевірки не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про відсутність права на формування податкового кредиту внаслідок відсутності фактичної поставки продукції та послуг на адресу МПП «Євро-Клас» від TOB «Лугпромстройсантехмонтаж» ґрунтуються лише на даних, наданих працівниками податкової міліції в рамках порушеної, але не розглянутої судом кримінальної справи. В акті перевірки взагалі не визначено фактів та документально підтверджених доказів, які б свідчили про відсутність фактичної поставки продукції та послуг на адресу МПП Євро-Клас» від TOB «Лугпромстройсантехмонтаж».

Поставка товару та послуг мала реальний час та місце, що підтверджено відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме видатковими накладними на відвантаження товарів та надання послуг, отриманими від TOB «Лугпромстройсантехмонтаж» податковими накладними. Суми податку на додану вартість, які були включені до податкового кредиту, були сплачені у повному обсязі за договорами, укладеними між МПП «Євро-Клас» та TOB «Лугпромстройсантехмонтаж», що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими TOB «Лугпромстройсантехмонтаж». Перерахування коштів на адресу постачальників послуг також підтверджується первинними документами МПП «Євро-Ктас».

Наведені в акті перевірки факти стосовно «безтоварності» операцій є законодавчо необґрунтованими, оскільки недодержання контрагентом норм податкового законодавства не може позбавити правового значення, виданих цим контрагентом податкових накладних. Покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Таким чином позивач вказує на те, що саме податкова накладна є тим документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, і якщо МПП «Євро-Клас» виконало всі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, то навіть у випадку порушень контрагентами податкового законодавства, відповідач не має права робити висновок про порушення позивачем норм Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/35-ВР «Про податок на додану вартість».

З тих самих підстав, на думку позивача, підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0007222200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 128380,00 грн., оскільки позивачем було сплачено грошові кошти на адресу ТОВ «Лугстройсантехмонтаж», збільшення валових витрат відбувалось відповідно до норм Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та зазначив, що висновки фахівців Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську викладені в акті перевірки від 13 березня 2012 року № 4/22000/32371759 законодавчо не обґрунтованими. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (т.2 а.с. 2-5), у яких зазначив, що висновки порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року». Так, в акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 зазначено про те, що в ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 відповідачем зроблено висновки, що оскільки у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат по податковому кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами проведення аналізу ланцюгів постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» встановлено, що у другому ланцюгу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мав взаємовідносини з ПП «Тиссона», порти якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Таким чином, МПП «Євро-Клас» безпідставно включено до складу валових витрат будівельно-монтажні роботи від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у загальній сумі 410815,00 грн. та включено до складу податкового кредиту по наданим будівельно-монтажним роботам в сумі 82163,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що мале приватне підприємство «Євро-Клас» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 12 лютого 2003 року за 13821050001012474 (т. 1 а.с. 12).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 07 березня 2007 року № 455, МПП «Євро-Клас», як платник податків перебуває на обліку в державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську з 19 лютого 2003 року за № 3339 (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) МПП «Євро-Клас» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 323717512331, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 березня 2007 року № 100028698 (т.1 а.с. 16).

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 10 січня 2012 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка малого приватного підприємства «Євро-Клас» (код 32371759) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (код 35554567), за результатами якої складено акт від 13 березня 2012 року № 4/22000/32371759 (т. 1 а.с. 31-50).

Згідно висновків зазначеного акта за результатами проведення перевірки були виявлені порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 102704,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2010 року на 102704,00 грн. та п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 82163,00 грн. у тому числі за листопад 2010 року в сумі 25236,00 грн. та за грудень 2010 року в сумі 56927,00 грн.

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства «Євро-Клас» (код 32371759) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (код 35554567) № 4/22000/32371759 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську були прийняті податкові повідомлення - рішення від 27 березня 2012 року № 0007222200 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128380,00 грн. (основний платіж 102704,00 грн., штрафна санкція 25676,00 грн.) та № 0007322200 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 102703,75 грн. (основний платіж 82163,00 грн., штрафна санкція 25540,75 грн.) (т.1 а.с. 52-53).

Предметом даного спору є правомірність висновків Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму витрат у розмірі 102704,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 82163,00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ «Лугпормстройсантехмонтаж».

Сторонам роз'яснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи 05 листопада 2010 року між МПП «Євро-Клас» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено субпідрядний договір №1 на капітальний ремонт житлових будинків м. Ровеньки лот 1 - капітальний ремонт дахів житлових будинків (т.1 а.с. 93-95) та додаткова угода № 1 до зазначеного договору (т.1 а.с. 96), а також субпідрядний договір на капітальний ремонт житлових будинків м. Ровеньки лот - 1 капітальний ремонт дахів житлових будинків від 23 листопада 2010 року № 2 (а.с. 97-99).

На виконання умов субпідрядних договорів від 05 листопада 2010 року № 1 та від 23 листопада 2010 року № 2 між МПП «Євро-Клас» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на капітальний ремонт житлових будинків м. Ровеньки лот 1 - капітальний ремонт дахів житлових будинків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було здійснено роботи по капітальному ремонту дахів житлових будинків, що підтверджується виданими податковими накладними (т. 1 а.с. 102-103; 112; 117; 120).

Податкові накладні від 22 листопада 2010 року № 267 на суму 151416,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 25236,00 грн., від 14 грудня 2010 року № 31005 на суму 317926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 52987,00 грн., від 25 грудня 2010 року № 31006 на суму 23636,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3939,00 грн., від 14 грудня 2010 року № 9 на суму 16521,26 грн., у тому числі податок на додану вартість 2753, 54 грн., від 27 грудня 2010 року № 12 на суму 827,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 137,88 грн., включені МПП «Євро-Клас» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад та грудень 2010 року (т. 1 а.с. 143-148).

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2010 року та грудень 2010 року до складу податкового кредиту листопада 2010 року та грудня 2010 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» МПП «Євро-Клас» включено податок на додану вартість в сумі 82163,00 грн. у тому числі за листопад 2010 року в сумі 25236,00 грн. та за грудень 2010 року в сумі 56927,00 грн. по господарським операціям із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (т. 1 а.с. 55-63).

Реальність здійснення господарських операцій МПП «Євро-Клас» із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» щодо виконання умов субпідрядних договорів від 05 листопада 2010 року № 1 та від 23 листопада 2010 року № 2 між МПП «Євро-Клас» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на капітальний ремонт житлових будинків м. Ровеньки лот 1 - капітальний ремонт дахів житлових будинків знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року (т. 1 а.с. 104; 113), актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (т.1 а.с. 105-111; 114-116), актами здачі-приймання послуг від 14 грудня 2010 року № 1, від 27 грудня 2010 року № 2 (т.1 а.с. 118), протоколами про залік взаємних вимог від 14 грудня 2010 року та від 27 грудня 2010 року (т.1 а.с. 119-122), а також платіжними дорученнями (т.1 а.с. 100-101; 123-130).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» сформовано з дотриманням вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Посилання відповідача на нікчемність договорів, укладених ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з контрагентами-покупцями, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайним господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента МПП «Євро-Клас» - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-10972/11/1270 за позовом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складення акту від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року».

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акта від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року» визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року» складений за результатами вказаної перевірки не є допустимим, а тому і висновки, зазначені в цьому акті перевірки судом не враховуються.

Таким чином, визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, а саме Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з проведення перевірки, результати якої оформлено актом від 11 листопада 2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року», висновки якого покладено в основу прийнятих рішень за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Євро-Клас», код ЄДРПОУ 32371759 з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оформленої актом перевірки від 13 березня 2012 року №4/22000/32371759 доводить порушення відповідачем порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та як наслідок цього неналежність акту перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Євро-Клас», за результатами проведення якої складено акт від 13 березня 2012 № 4/22000/32371759, проведено на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 10 січня 2012 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки у кримінальній справі № 41/11/8074/4 (т.1.а.с.154).

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України, а тому вони є передчасними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2012 року № 0007322200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102703,75 грн. та від 27 березня 2012 року № 0007222200, яким малому приватному підприємству «Євро-Клас» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 128380,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 травня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов малого приватного підприємства «Євро-Клас» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень 27 березня 2012 року № 0007322200 та № 0007222200, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 27 березня 2012 року № 0007222200 про визначення малому приватному підприємству «Євро-Клас» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 128380,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 102704,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25676,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 27 березня 2012 року № 0007322200 про визначення малому приватному підприємству «Євро-Клас» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102703,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 82163,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20540,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Євро-Клас» (місцезнаходження: 91000, м. Луганськ, вул. Магістральна, 3, ідентифікаційний код 32371759) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 08 травня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб