Ухвала

від 12.03.2012 по справі 2а-1670/1180/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/1180/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Дерев'янко А.О.

представника позивача Коби М.М.

представника позивача Коби А.М.

представника відповідача Сластьоненко С.В., Гуменюк О.О.

прокурора Демченка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ловді" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі № 2а-1670/1180/11

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ловді"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

за участю прокуратури Полтавської області

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Ловді", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 14.06.2010 року №0000322301/0, від 09.09.2010 за № 0000322301/1 та рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 20.08.2010 за № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПА у Полтавській області від 29.10.2010 № 2828/10/25-016 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 14.06.2010 за № 0000322301/0, від 09.09.2010 за № 0000322301/1 та рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 20.08.2010 № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов'язання ПП «ВКФ «Ловді»з податку на додану вартість на суму 1248750 гривень 00 коп.;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 14.06.2010 за № 0000312301/0, від 09.09.2010 за № 0000312301/1 та рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 20.08.2010 за № 5373/10/25-108 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010 за № 0000312301/0, рішення ДПА у Полтавській області від 29.10.2010 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 14.06.2010 за № 0000312301/0, від 09.09.2010 за № 0000312301/1 та рішення Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 20.08.2010 № 5373/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов'язання ПП «ВКФ «Ловді»з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1617177 гривень 20 коп.

- скасувати рішення ДПА України від 10.01.2011 № 226/6/25-0115 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ у Полтавській області від 14.06.2010 № 0000312301/0 і № 0000322301/0 (від 09.09.2010 № 0000312301/1 і № 0000322301/1) та рішення ДПА у Полтавській області від 29.10.2010 № 2827/10/25-016 і 2828/10/25-016, прийняті за розглядом повторних скарг, в частині визначення суми податкового зобов'язання ПП «ВКФ «Ловді»з податку на додану вартість на суму 1248750 гривень 00 коп. та з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1617177 гривень 20 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на протиправність висновку відповідача про заниження ПП "ВКФ "Ловді" у 2009 році податку на прибуток в сумі 1 295 004 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 032 500 грн., оскільки за результатами судово-економічної експертизи, що проведена Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту в ході розслідування кримінальної справи № 2010114000089, встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 403 711 грн. та податку на додану вартість в сумі 200 000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ловді" про скасування рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги, рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року № 2828/10/25-016 про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000322301/0, від 09.09.2010 року № 0000322301/1 та рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 248 750 грн.; рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5373/10/25-108 про залишення без змін податкового повідомлення - рішення від 14.06.2010 року № 0000312301/0, рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000312301/0, від 09.09.2010 року №0000312301/1 та рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5373/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 617 177 грн. 20 коп.; рішення Державної податкової адміністрації України від 10.01.2011 року № 226/6/25-0115 про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000312301/0, від 14.06.2010 року № 0000322301/0 (від 09.09.2010 року № 0000312301/1, від 09.09.2010 року № 0000322301/1) та рішень Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року № 2827/10/25-016, № 2828/10/25-016, прийнятих за результатами розгляду повторних скарг, в частині визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 248 750 грн. та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 617 177 грн. 20 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року

відмовлено Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Ловді" у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ Полтавської області від 14.06.2010 р. № 0000322301/0, від 09.09.2010 р. за № 0000322301/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання ПП «ВКФ «Ловді»з податку на додану вартість на суму 1248750 гривень 00 коп.; скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ Полтавської області від 14.06.2010 р. № 0000312301/0, від 09.09.2010 р. № 0000312301/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання ПП «ВКФ «Ловді»з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1617177 гривень 20 коп.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та прокурор, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представників відповідача, прокурора, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Ловді" зареєстровано 21.09.1995 року виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 149576; взято на податковий облік в органах державної податкової служби України 28.09.1995 року, № 314, є платником податку на додану вартість (т.1, а.с. 62, 63).

У період з 13.04.2010 року по 27.05.2010 року працівниками Лубенської ОДПІ та ДПА у Полтавській області на підставі направлень № 333 від 12.04.2010 року, № 435 від 12.05.2010 року, згідно п. п. 1-4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Виробничо- комерційна фірма "Ловді" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки 03.06.2010 року складено акт № 1545/23/23558615, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП "Виробничо - комерційна фірма "Ловді", зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ПП "ВКФ "Ловді" занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1 295 004 грн. (в т.ч. за І квартал 2009 року - 312 933 грн., за II квартал 2009 року - 146 252 грн., за III квартал 2009 року - 250 401 грн., за IV квартал 2009 року - 585 418 грн.); п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 032 500 грн. (в т.ч. за березень 2009 року - 250 000 грн., за квітень 2009 року -116 667 грн., за вересень 2009 року - 200 000 грн., за грудень 2009 року - 465 833 грн., т.1, а.с. 111-127).

На підставі висновків акту перевірки Лубенською ОДПІ 14.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким ПП "ВКФ "Ловді" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 349 677 грн. 20 коп., в тому числі: основний платіж - 1 295 004 грн.; штрафна (фінансова) санкція - 1 054 673 грн. 20 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0, яким ПП "ВКФ "Ловді" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 548 750 грн., в тому числі: основний платіж - 1 032 500 грн., штрафна (фінансова) санкція - 516 250 грн. (т. 1, а.с. 17,25).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в апеляційному порядку до Лубенської ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України послідовно. За результатами розгляду первинної та повторної скарги позивача податкові повідомлення-рішення № 0000312301/0 від 14.06.2010 року, № 0000322301/0 від 14.06.2010 року залишено без змін, а скарги ПП "ВКФ "Ловді" -без задоволення (т.1, а.с. 10-16, 19-24, 27-42).

З метою доведення до відома платника податків нових граничних термінів сплати податкового зобов'язання, Лубенською ОДПІ 09.09.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312301/1 та № 0000322301/1 (т.1, а.с. 18, 26).

Також встановлено, що Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Ловді" у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Практик", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТО "Технологія", Товариством з обмеженою відповідальністю "БФО "Експерт".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП Виробничо-комерційна фірма "Ловді", суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (косметичних виробів) у ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

Судове рішення мотивовано і тим, що договір постачання № 15 від 20.09.2009 року та первинні документи, що ніби-то виписані від імені ТОВ "ПТО "Технологія", підписані неповноважною особою, а тому не є належними доказами у справі. Договір постачання № 29 від 22.12.2009 року та первинні документи, що ніби-то виписані від імені ТОВ "БФО "Експерт", підписані неповноважною особою, а тому також не є належними доказами у справі. Суд вважав зазначені договори постачання нікчемними, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Податкові та видаткові накладні, ніби-то виписані від імені ТОВ "НВП "Практик", підписані неповноважною особою, а тому не є належними доказами у справі. При цьому письмовий договір постачання ані під час перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не надано.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що відсутність у ПП "ВКФ "Ловді" товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування та отримання товарно -матеріальних цінностей від ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт", відсутність дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність специфікацій до договорів постачання, відсутність довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей повністю підтверджує безтоварність операцій з поставки косметичних виробів саме від цих контрагентів.

Таким чином суд першої інстанції вважав правомірним висновок Лубенської ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1 295 004 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 032 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Ловді" протягом 2009 року в бухгалтерському та податковому обліку відображало придбання товарно-матеріальних цінностей (косметичних виробів) у наступних контрагентів: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Практик" (код ЄДРПОУ 33157050), Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТО "Технологія" (код ЄДРПОУ 34356250), Товариство з обмеженою відповідальністю "БФО "Експерт" (код ЄДРПОУ 35256679).

Вказані господарські операції мали вплив на формування валових витрат та податкового кредиту ПП "ВКФ "Ловді".

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок

платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,

що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені приписи Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України. Як свідчать письмові докази, 20.09.2009 року між ПП "ВКФ "Ловді" та ТОВ "ПТО "Технологія" укладено договір постачання № 15, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "ПТО "Технологія" (Постачальник) постачає, а ПП "ВКФ "Ловді" (Замовник) замовляє та приймає для подальшої реалізації і оплачує косметичну продукцію відповідно до умов цього Договору для подальшої її реалізації за номенклатурою, типами, асортиментом та в кількості, визначеними у Специфікаціях" (т.1, а.с. 218-220).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що найменування товару, його кількість, асортимент, вартість партії, ціна за одиницю фіксуються для кожної партії товару у відповідній Специфікації, підписаній обома сторонами. Специфікації, після їх підписання, є невід'ємними частинами даного Договору. Передача Замовникові товару здійснюється транспортними компаніями, що займаються автоперевезеннями за рахунок Замовника (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Замовник і Постачальник погоджують Специфікацію, після чого Замовник підписує Специфікацію зі свого боку і повертає один екземпляр Постачальнику. З цієї миті Специфікація вважається узгодженою та стає невід'ємною частиною цього Договору"

Від імені ТОВ "ПТО "Технологія" договір підписано гр. ОСОБА_8

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ "ПТО "Технологія" значиться гр. ОСОБА_9, право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа (т. 1, а.с.20-24, 77-80, 114-зворот).

З пояснень, наданих гр. ОСОБА_9 старшому оперуповноваженому ВВДГБС ВПМ Лубенської ОДПІ капітану Ріпці М.І. слідує, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "ПТО "Технологія" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів не підписував (т.1, а.с. 84).

Крім того, відповідно до листа Полтавської філії ДП "Інформаційний центр" вих. № 04-02/702 від 02.04.2010 року та витягів з Єдиного реєстру довіреностей гр. ОСОБА_9 не здійснював оформлення довіреностей на представництво інтересів ТОВ "ПТО "Технологія" від його імені.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як свідчать письмові докази, а саме надані копії податкових накладних № 50636 від 20.09.2009 року, № 50623 від 20.09.2009 року; видаткових накладних № 50636 від 20.09.2009 року, № 50623 від 20.09.2009 року, що ніби-то виписані ТОВ "ПТО "Технологія" на адресу ПП "ВКФ "Ловді", містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "ПТО "Технологія", без зазначення прізвища та ініціалів особи, якою підписані вказані документи. Відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол", підписи від імені ТОВ "ПТО "Технологія" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_9, а іншою особою (т.1, а.с. 86-89, 216 - 217).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно вважав, що договір № 15 від 20.09.2009 року від імені ТОВ "ПТО "Технологія" підписано неповноважною особою, а зазначені документи не можуть бути належними доказами у справі.

22.12.2009 року між ПП "ВКФ "Ловді" та ТОВ "БФО "Експерт" укладено договір постачання № 29, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ "БФО "Експерт" (Постачальник) постачає, а ПП "ВКФ "Ловді" (Замовник) замовляє та приймає для подальшої реалізації і оплачує косметичну продукцію відповідно до умов цього Договору для подальшої її реалізації за номенклатурою, типами, асортиментом та в кількості визначеними в Специфікаціях" (т.1, а.с. 231-233).

Пунктом 1.4. вказаного Договору передбачено, що найменування товару, його кількість, асортимент, вартість партії, ціна за одиницю фіксуються для кожної партії товару у відповідній Специфікації, підписаній обома сторонами. Специфікації, після їх підписання, є невід'ємними частинами даного Договору. Передача Замовникові товару здійснюється транспортними компаніями, що займаються автоперевезеннями за рахунок Замовника (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Замовник і Постачальник погоджують Специфікацію, після чого Замовник підписує Специфікацію зі свого боку і повертає один екземпляр Постачальнику. З цієї миті Специфікація вважається узгодженою та стає невід'ємною частиною цього Договору".

Від імені ТОВ "БФО "Експерт" вказаний договір підписано гр. ОСОБА_11

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ "БФО "Експерт" є гр. ОСОБА_12, право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа (т.1, а.с.92-93).

Пояснення, надані гр. ОСОБА_12 старшому оперуповноваженому ГВПМ Білоцерківської ОДПІ, свідчать про те, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "БФО "Експерт" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів від імені ТОВ "БФО "Експерт" не підписував (т.1, а.с. 100).

Крім того, відповідно до листа Полтавської філії ДП "Інформаційний центр" вих. № 04-02/702 від 02.04.2010 року та витягів з Єдиного реєстру довіреностей, гр. ОСОБА_12 не здійснював оформлення довіреностей на представництво інтересів ТОВ "БФО "Експерт" від його імені.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як свідчать письмові докази, а саме копії податкових накладних № 57078 від 22.12.2009 року, № 57109 від 22.12.2009 року, № 56992 від 22.12.2009 року; видаткових накладних № 57078 від 22.12.2009 року, № 57109 від 22.12.2009 року, № 56992 від 22.12.2009 року містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "БФО "Експерт", без зазначення прізвища та ініціалів особи, якою підписано документи. Відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол", підписи від імені ТОВ "БФО "Експерт" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_12, а іншою особою (т.1, а.с. 86-89, 227-230).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що договір № 29 від 22.12.2009 року від імені ТОВ "БФО "Експерт" підписано неповноважною особою, а тому зазначені документи не є належним доказами у справі.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини 5 даної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договори постачання, укладені між позивачем та ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" є нікчемними, оскільки в момент їх вчинення мало місце недодержання стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач мотивував позовні вимоги і тим, що протягом березня - квітня 2009 року ПП "ВКФ "Ловді" придбавалися у ТОВ "НВП "Практик" товарно-матеріальні цінності (косметичні вироби).

Однак, як свідчать письмові докази, позивачем не надано ні перевіряючим, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції письмовий договір, на підставі якого здійснювалось постачання косметичної продукції.

Відповідачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних РН 329 від 09.03.2009 року, РН 351 від 12.03.2009 року, РН 352 від 12.03.2009 року. РН 394 від 23.03.2009 року, РН 497 від 10.04.2009 року, РН 551 від 24.04.2009 року; видаткових накладних № 329 від 09.03.2009 року, № РН 000352 від 12.03.2009 року, № РН 351 від 12.03.2009 року, № РН 000394 від 23.03.2009 року, № РН 000497 від 10.04.2009 року. № РН 000551 від 24.04.2009 року. Вказані первинні документи містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "НВП "Практик", без зазначення прізвища та ініціалів особи, якою підписані документи (т. 1, а.с. 221-226).

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ "НВП "Практик" є гр. ОСОБА_13, право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа.

З пояснень, наданих гр. ОСОБА_13 старшому оперуповноваженому ВПМ ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі лейтенанту податкової міліції Мандрині В.А. слідує, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "НВП "Практик" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів від імені ТОВ "НВП "Практик" не підписував (т.1, а.с . 97-98).

Відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол", підписи від імені ТОВ "НВП "Практик" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_13, а іншою особою (т.1, а.с. 86-89).

Враховуючи наведені факти, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкові та видаткові накладні, ніби-то виписані від імені ТОВ "НВП "Практик", не є належними доказами, оскільки підписані неповноважною особою.

Суд першої інстанції правомірно не врахував як належний доказ обґрунтованості заявлених позовних вимог посилання позивача на факт здійснення оплати за поставлені товарно-матеріальні цінності, оскільки письмові докази свідчать про те, що таку оплату проведено лише частково (т.1, а.с. 212-215).

Більше того, підставою для проведення оплати зазначено зовсім інші номери договорів постачання. Так, 23.12.2009 року, 29.12.2009 року ПП "ВКФ "Ловді" на розрахунковий рахунок ТОВ "БФО "Експерт" перераховано кошти в сумі 1 645 000 грн. та 1 150 000 грн. Відповідно із зазначенням підстави для здійснення платежу договір № 12/09 від 21.09.2009 року. 19.10.2009 року позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "ПТО "Технологія" перераховано кошти в сумі 1 200 000 грн., однак, як підставу для оплати вказано договір № 48/2 від 18.08.2009 року (а.с. 214, 215).

В порушення приписів ч.1 ст. 71 КАС України, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції специфікації до договорів постачання, які є невід»ємною частиною угод, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування придбаного товару. Дорожні листи тощо. Такі документи не надавалися позивачем і під час проведення податковим органом перевірки.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при ' необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, оскільки відповідно до умов договорів постачання обов'язок щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей покладено на позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у ПП "ВКФ "Ловді" товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт траспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт", відсутність дорожніх листів на перевезення вантажів, специфікацій до договорів постачання, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей є свідченням безтоварності господарських операцій з поставки косметичних виробів саме від цих контрагентів, а надані позивачем докази свідчать про наявність простого документообігу, а не про реальне виконання угод.

Окрім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема, продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.10.2000 року № 247 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 року за № 4/5195, державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт. Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Статтею 7 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи визначено, що установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи у двох примірниках. Висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку. Після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі. Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.

Позивачем не надано ні під час проведення перевірки, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на косметичну продукцію, яка ніби-то придбавалася ним протягом 2009 року у ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції правомірно вважав обгрунтованим висновок Лубенської ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1 295 004 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 032 500 грн.

Суд першої інстанції правомірно не врахував як доказ обґрунтованості заявлених позовних вимог посилання представників позивача на висновок судово-економічної експертизи № 52 та висновок № 56 експертного економічного дослідження (т.1, а.с. 44-52 , 174-178), що проведені в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 стосовно ОСОБА_15, оскільки вони спростовані поясненнями опитаного в якості свідка експерта ОСОБА_16, який пояснив, що висновок експертизи зроблено ним на підставі дослідження документів про державну реєстрацію ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" та податкових декларацій ПП "ВКФ "Ловді" з податку на прибуток, податку на додану вартість за звітні періоди 2009 року, а первинні документи (податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, рахунки, виписки з банку тощо) ним не досліджувалися; та письмовими доказами, зокрема матеріалами кримінальної справи № 1П-14/11 відносно ОСОБА_15, обвинуваченої за ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України у 17 томах, яким суд дав належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правомірно вважав недоцільним призначення судово-економічної експертизи, оскільки в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено фіктивність та безтоварність господарських операцій, зокрема, те, що первинні документи від імені контрагентів позивача складено та підписано неповноважними особами, а відтак, вони не можуть слугувати належними доказами у справі.

Крім того, суд першої інстанції правомірно визнав неможливим залучення до участі у справі в якості третіх осіб контрагентів позивача, оскільки письмові докази свідчать про те, що ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" в установленому законодавством порядку визнані банкрутами, у зв'язку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи (т.1, а.с. 90-95).

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи представників позивача про те, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ПП "ВКФ "Ловді" вилучено ВПМ Лубенської ОДПІ в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089, оскільки письмові докази свідчать про те, що згідно протоколів обшуку від 14 травня 2010 року, 06 липня 2010 року вилучено лише деякі первинні документи, копії яких в подальшому були долучені представниками відповідача до матеріалів даної справи (т.1, а.с. 239-247).

Також суд першої інстанції правомірно не врахував посилання представників позивача на постанову заступника начальника ВПМ Лубенської ОДПІ, начальника слідчого відділення від 07.12.2010 року, що прийнята в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 та відповідно до якої уточнено суму завданих головним бухгалтером ПП "ВКФ "Ловді" гр. ОСОБА_15 збитків від несплати до Державного бюджету податків (а.с. 169-170), оскільки вона прийнята на підставі висновку № 52 судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 2010114000089.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не врахував як доказ обґрунтованості позовних вимог посилання представників позивача на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.02.2011 року у справі № Ш-14/11, що прийнята за результатами розгляду кримінальної справи № 2010114000089 та відповідно до якої ОСОБА_15 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та зі зміною обстановки, а провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_15 за ст. ст. 212 ч. 1, 366 ч. 2 закрито, оскільки вказаною постановою суду встановлено та доведено вину ОСОБА_15, зокрема, у внесенні до податкових декларацій з податку на прибуток, податку на додану вартість ПП "ВКФ "Ловді" завідомо неправдивих відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт"; а відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, в рамках розслідування кримінальної справи доведено вину посадової особи ПП "ВКФ "Ловді" у підробці документів податкової звітності вказаного підприємства, а в іншій частині дана постанова суду в кримінальній справі не є обов'язковою для адміністративного суду.

З урахуванням наведених фактів, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача на п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п. п. 17.1.6 вказаного Закону, у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та приписів ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ № 0000322301/0 від 14.06.2010 року, № 0000312301/0 від 14.06.2010 року, № 0000322301/1 від 09.09.2010 року, № 0000312301/1 від 09.09.2010 року, прийняті Лубенською ОДПІ у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, що відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Колегія суддів вважає, що відповідач, на виконання приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, а також законність і обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі № 2а-1670/1180/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ловді" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі

№ 2а-1670/1180/11 за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ловді" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.