Постанова

від 05.09.2011 по справі 2а-1670/1180/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1180/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Коби А.М., Коби М.М.,

представника відповідача - Сластьоненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Ловді" до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, за участю прокуратури Полтавської області про часткове скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Ловді" (далі по тексту - позивач, ПП "ВКФ "Ловді") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Лубенська ОДПІ) про часткове скасування податкових повідомлень - рішень та рішень про розгляд скарг.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок податкової інспекції про заниження ПП "ВКФ "Ловді" у 2009 році податку на прибуток в сумі 1 295 004 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 032 500 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки за результатами судово-економічної експертизи, що проведена Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 403 711 грн. та податку на додану вартість в сумі 200 000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги, рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року № 2828/10/25-016 про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000322301/0, від 09.09.2010 року № 0000322301/1 та рішення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5374/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 248 750 грн.; рішення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5373/10/25-108 про залишення без змін податкового повідомлення - рішення від 14.06.2010 року № 0000312301/0, рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000312301/0, від 09.09.2010 року № 0000312301/1 та рішення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 20.08.2010 року № 5373/10/25-108 про результати розгляду первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 617 177 грн. 20 коп.; рішення Державної податкової адміністрації України від 10.01.2011 року № 226/6/25-0115 про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.06.2010 року № 0000312301/0, від 14.06.2010 року № 0000322301/0 (від 09.09.2010 року № 0000312301/1, від 09.09.2010 року № 0000322301/1) та рішень Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.10.2010 року № 2827/10/25-016, № 2828/10/25-016, прийнятих за результатами розгляду повторних скарг, в частині визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 248 750 грн. та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 617 177 грн. 20 коп.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000322301/0 від 14.06.2010 року, № 0000322301/1 від 09.09.2010 року в частині визначення ПП "ВКФ "Ловді" податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 248 750 грн., скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000312301/0 від 14.06.2010 року, № 0000312301/1 від 09.09.2010 року в частині визначення ПП "ВКФ "Ловді" податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 617 177 грн. 20 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. В наданих до суду письмових заперечення відповідач посилався на порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого ПП "ВКФ "Ловді" занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1 295 004 грн.; п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся загалом на 1 032 500 грн. Зазначав, що під час проведення перевірки позивачем не надано доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання косметичних виробів у ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт", а саме: відсутні специфікації до договорів, товарно-транспортні накладні, довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим такі господарські операції носять безтоварний характер. Крім того, вказав, що відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" підписи на первинних документах (податкових та видаткових накладних) від імені керівників ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" виконано іншими особами, а проти самих контрагентів позивача порушено кримінальні справи за ознаками фіктивності здійснення господарської діяльності. У зв`язку з вищевикладеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На адресу суду 21 березня 2011 року надійшов лист за підписом першого заступника прокурора Полтавської області В.Г. Петрова про вступ прокурора в дану справу для захисту інтересів держави в особі Лубенської ОДПІ (а.с. 75 ).

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Ловді" зареєстроване як юридична особа 21.09.1995 року Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 149576 (а.с. 63 ).

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби України 28.09.1995 року за № 314, відповідно до свідоцтва № 23561382 ПП "ВКФ "Ловді" є платником податку на додану вартість (а.с. 62 ).

У період з 13.04.2010 року по 27.05.2010 року працівниками Лубенської ОДПІ та ДПА у Полтавській області на підставі направлень № 333 від 12.04.2010 року, № 435 від 12.05.2010 року, згідно з п. п. 1-4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку ПП "ВКФ "Ловді" (код ЄДРПОУ 23558615) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки податкові інспектори дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого ПП "ВКФ "Ловді" занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1 295 004 грн. (в т.ч. за І квартал 2009 року - 312 933 грн., за ІІ квартал 2009 року - 146 252 грн., за ІІІ квартал 2009 року - 250 401 грн., за IV квартал 2009 року - 585 418 грн.); п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся загалом на 1 032 500 грн. (в т.ч. за березень 2009 року - 250 000 грн., за квітень 2009 року - 116 667 грн., за вересень 2009 року - 200 000 грн., за грудень 2009 року - 465 833 грн.), про що складено акт перевірки № 1545/23/23558615 від 03.06.2010 року (а.с. 111-127 ).

На підставі висновків даного акту перевірки Лубенською ОДПІ 14.06.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким ПП "ВКФ "Ловді" визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" загалом в сумі 2 349 677 грн. 20 коп. (в т.ч. 1 295 004 грн. - основний платіж, 1 054 673 грн. 20 коп. - штрафна (фінансова) санкція) та № 0000322301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), 3014010100" загалом в сумі 1 548 750 грн. (в т.ч. 1 032 500 грн. - основний платіж, 516 250 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 17, 25 ).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до Лубенської ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України його скарги залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 10-16, 19-24, 27-42 ), у зв`язку з чим Лубенською ОДПІ з метою доведення до відома платника податків нових граничних термінів сплати податкового зобов`язання 09.09.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312301/1 та № 0000322301/1 (а.с. 18, 26 ).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ № 0000322301/0 від 14.06.2010 року, № 0000312301/0 від 14.06.2010 року, № 0000322301/1 від 09.09.2010 року, № 0000312301/1 від 09.09.2010 року суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закону № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, об`єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

У відповідності до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ПП "ВКФ "Ловді" протягом 2009 року в бухгалтерському та податковому обліку відображало придбання товарно-матеріальних цінностей (косметичних виробів) у наступних контрагентів: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Практик" (код ЄДРПОУ 33157050), Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТО "Технологія" (код ЄДРПОУ 34356250), Товариство з обмеженою відповідальністю "БФО "Експерт" (код ЄДРПОУ 35256679).

Вказані господарські операції мали вплив на формування валових витрат та податкового кредиту ПП "ВКФ "Ловді".

Так, між ПП "ВКФ "Ловді" (Замовник) та ТОВ "ПТО "Технологія" (Постачальник) 20.09.2009 року укладено договір постачання № 15, відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник постачає, а Замовник замовляє та приймає для подальшої реалізації і оплачує косметичну продукцію відповідно до умов цього Договору для подальшої її реалізації за номенклатурою, типами, асортиментом та в кількості, визначеними у Специфікаціях" (а.с. 218-220 ).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що "найменування товару, його кількість, асортимент, вартість партії, ціна за одиницю фіксуються для кожної партії товару у відповідній Специфікації, підписаній обома сторонами. Специфікації, після їх підписання, є невід`ємними частинами даного Договору". Передача Замовникові товару здійснюється транспортними компаніями, що займаються автоперевезеннями за рахунок Замовника (п. 1.5. Договору) (а.с. 218 ).

Відповідно до п. 2.1. Договору "Замовник і Постачальник погоджують Специфікацію, після чого Замовник підписує Специфікацію зі свого боку і повертає один екземпляр Постачальнику. З цієї миті Специфікація вважається узгодженою та стає невід`ємною частиною цього Договору" (а.с. 218 ).

Суд зазначає, що зі сторони ТОВ "ПТО "Технологія" договір підписано гр. ОСОБА_1 (а.с. 220, зворот ). Разом з тим, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "ПТО "Технологія" значиться гр. Саранчук ОСОБА_2 , право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа.

З пояснень, наданих гр. ОСОБА_3 старшому оперуповноваженому ВВДГБС ВПМ Лубенської ОДПІ капітану Ріпці М.І. слідує, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "ПТО "Технологія" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів не підписував (а.с. 84 ).

Крім того, відповідно до листа Полтавської філії ДП "Інформаційний центр" вих. № 04-02/702 від 02.04.2010 року та витягів з Єдиного реєстру довіреностей гр. Саранчук В.О. не здійснював оформлення довіреностей на представництво інтересів ТОВ "ПТО "Технологія" від його імені.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що договір № 15 від 20.09.2009 року від імені ТОВ "ПТО "Технологія" підписано неповноважною особою.

Представниками Лубенської ОДПІ до матеріалів справи долучено копії податкових накладних № 50636 від 20.09.2009 року, № 50623 від 20.09.2009 року; видаткових накладних № 50636 від 20.09.2009 року, № 50623 від 20.09.2009 року, що нібито виписані ТОВ "ПТО "Технологія" на адресу ПП "ВКФ "Ловді" (а.с. 216, 217 ).

Дослідивши в судовому засіданні перелічені первинні документи суд звертає увагу на те, що вони містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "ПТО "Технологія" без вказання прізвища та ініціалів того, хто їх підписав. Разом з тим, відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" підписи від імені ТОВ "ПТО "Технологія" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 86-89 ).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 передбачено, що первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім`я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір постачання № 15 від 20.09.2009 року та первинні документи, що нібито виписані від імені ТОВ "ПТО "Технологія" підписані неповноважною особою, відтак, не є належними доказами у справі.

Крім того, між ПП "ВКФ "Ловді" та ТОВ "БФО "Експерт" 22.12.2009 року укладено договір постачання № 29, відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник постачає, а Замовник замовляє та приймає для подальшої реалізації і оплачує косметичну продукцію відповідно до умов цього Договору для подальшої її реалізації за номенклатурою, типами, асортиментом та в кількості визначеними в Специфікаціях" (а.с. 231-233 ).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що "найменування товару, його кількість, асортимент, вартість партії, ціна за одиницю фіксуються для кожної партії товару у відповідній Специфікації, підписаній обома сторонами. Специфікації, після їх підписання, є невід`ємними частинами даного Договору". Передача Замовникові товару здійснюється транспортними компаніями, що займаються автоперевезеннями за рахунок Замовника (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору "Замовник і Постачальник погоджують Специфікацію, після чого Замовник підписує Специфікацію зі свого боку і повертає один екземпляр Постачальнику. З цієї миті Специфікація вважається узгодженою та стає невід`ємною частиною цього Договору".

Суд зазначає, що зі сторони ТОВ "БФО "Експерт" договір підписано гр. ОСОБА_4 (а.с. 233, зворот ). Разом з тим, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "БФО "Експерт" значиться гр. ОСОБА_5 , право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа.

З пояснень, наданих гр. ОСОБА_5 старшому оперуповноваженому ГВПМ Білоцерківської ОДПІ ст. лейтенанту податкової міліції Копач В.Г. слідує, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "БФО "Експерт" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів від імені ТОВ "БФО "Експерт" не підписував (а.с. 100 ).

Крім того, відповідно до листа Полтавської філії ДП "Інформаційний центр" вих. № 04-02/702 від 02.04.2010 року та витягів з Єдиного реєстру довіреностей гр. Олійник ОСОБА_6 не здійснював оформлення довіреностей на представництво інтересів ТОВ "БФО "Експерт" від його імені.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що договір № 29 від 22.12.2009 року від імені ТОВ "БФО "Експерт" підписано неповноважною особою.

Відповідачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних № 57078 від 22.12.2009 року, № 57109 від 22.12.2009 року, № 56992 від 22.12.2009 року; видаткових накладних № 57078 від 22.12.2009 року, № 57109 від 22.12.2009 року, № 56992 від 22.12.2009 року (а.с. 227-230 ).

Дослідивши в судовому засіданні перелічені первинні документи суд вважає за необхідне вказати, що вони містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "БФО "Експерт" без зазначення прізвища та ініціалів того, хто їх підписав. Разом з тим, відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" підписи від імені ТОВ "БФО "Експерт" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_5 , а іншою особою (а.с. 86-89 ).

Відтак, суд дійшов висновку, що договір постачання № 29 від 22.12.2009 року та первинні документи, що нібито виписані від імені ТОВ "БФО "Експерт" підписані неповноважною особою, а тому, не є належними доказами у справі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищеперелічені договори постачання є нікчемними, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Окрім того, як зазначив в судовому засіданні представник позивача ПП "ВКФ "Ловді" протягом березня - квітня 2009 року у ТОВ "НВП "Практик" придбавалися товарно-матеріальні цінності (косметичні вироби).

Однак, письмовий договір постачання ні під час перевірки, ані під час розгляду даної справи судом не надавався.

Представниками Лубенської ОДПІ до матеріалів справи долучено копії податкових накладних РН 329 від 09.03.2009 року, РН 351 від 12.03.2009 року, РН 352 від 12.03.2009 року, РН 394 від 23.03.2009 року, РН 497 від 10.04.2009 року, РН 551 від 24.04.2009 року; видаткових накладних № 329 від 09.03.2009 року, № РН 000352 від 12.03.2009 року, № РН 351 від 12.03.2009 року, № РН 000394 від 23.03.2009 року, № РН 000497 від 10.04.2009 року, № РН 000551 від 24.04.2009 року (а.с. 221-226 ).

Суд зазначає, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "НВП "Практик" значиться гр. ОСОБА_7 , право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені даного товариства має лише зазначена особа.

Разом з тим, з пояснень, наданих гр. ОСОБА_7 старшому оперуповноваженому ВПМ ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі лейтенанту податкової міліції ОСОБА_8 слідує, що вказана особа ніякого відношення до заснування та діяльності ТОВ "НВП "Практик" не має, ПП "ВКФ "Ловді" йому не відоме, будь-яких господарських операцій з даним підприємством не вчиняв, договорів чи інших документів від імені ТОВ "НВП "Практик" не підписував (а.с. 97-98 ).

Дослідивши в судовому засіданні первинні документи, надані відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити, що вони містять лише підпис посадової особи, скріплений печаткою ТОВ "НВП "Практик" без вказання прізвища та ініціалів того, хто їх підписав. Разом з тим, відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" підписи від імені ТОВ "НВП "Практик" у вищезазначених документах виконано не гр. ОСОБА_7 , а іншою особою (а.с. 86-89 ).

Відтак, суд дійшов висновку, що податкові та видаткові накладні, нібито виписані від імені ТОВ "НВП "Практик" підписані неповноважною особою, а тому, не є належними доказами у справі.

Посилання позивача на здійснення оплати за поставлені товарно-матеріальні цінності судом оцінюється критично з огляду на те, що відповідно до виписок банку (а.с. 212-215 ) таку оплату проведено лише частково. Крім того, як підстава для проведення оплати вказано зовсім інші номери договорів постачання. Так, 23.12.2009 року, 29.12.2009 року ПП "ВКФ "Ловді" на розрахунковий рахунок ТОВ "БФО "Експерт" перераховано кошти в сумі 1 645 000 грн. та 1 150 000 грн. відповідно. При цьому, як підставу для здійснення платежу вказано договір № 12/09 від 21.09.2009 року (а.с. 214 ). 19.10.2009 року позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "ПТО "Технологія" перераховано кошти в сумі 1 200 000 грн., однак, як підставу для оплати вказано договір № 48/2 від 18.08.2009 року (а.с. 215 ).

Суд також зазначає, що позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи судом не було надано специфікацій до договорів постачання та товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей (косметичних виробів).

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, оскільки відповідно до умов договорів постачання обов`язок щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей покладено на позивача, суд дійшов висновку, що відсутність у ПП "ВКФ "Ловді" товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт", відсутність дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність специфікацій до договорів постачання, відсутність довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей повністю підтверджує безтоварність операцій з поставки косметичних виробів саме від цих контрагентів.

Окрім того, згідно зі ст. 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 року № 4004-XII державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема, продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей.

У відповідності до п. 3.1, 3.2 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.10.2000 року № 247 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 року за № 4/5195 державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об`єкти, визначені в статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об`єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об`єкт. Забороняється використання або функціонування об`єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Статтею 7 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи визначено, що установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи у двох примірниках. Висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку. Після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі. Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.

Позивачем ні під час перевірки, ані під час розгляду справи судом не було надано висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на косметичну продукцію, що нібито придбавалася ним протягом 2009 року у ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

Відтак, всі вищеперераховані обставини дають підстави для висновку про безтоварність господарських операцій щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (косметичних виробів) у ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

А тому, суд вважає правомірним висновок Лубенської ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1 295 004 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 032 500 грн.

Посилання представників позивача на висновок судово-економічної експертизи № 52 (а.с. 174-178 ), що проведена в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 стосовно ОСОБА_9 судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Так, відповідно до висновку № 52 судово-економічної експертизи, що проведена Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту в ході експертного дослідження встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 403 711 грн. та податку на додану вартість в сумі 200 000 грн.

Судом було викликано та допитано в судовому засіданні в якості свідка судового експерта Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту ОСОБА_10 .

Як пояснив в судовому засіданні свідок, при проведенні експертного дослідження ним було досліджено матеріали кримінальної справи № 2010114000089 у восьми томах.

Судом з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області витребувано матеріали кримінальної справи № 1П-14/11 відносно обвинуваченої за ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у 17 томах.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали даної кримінальної справи суд вважає за необхідне зазначити, що вони, зокрема, перші вісім томів, що були надані для проведення експертизи, не містять жодного первинного документа бухгалтерського чи податкового обліку.

В судовому засіданні свідок визнав, що висновок експертизи зроблено ним на підставі дослідження документів про державну реєстрацію ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" та податкових декларацій ПП "ВКФ "Ловді" з податку на прибуток, податку на додану вартість за звітні періоди 2009 року. При цьому, вказав, що первинні документи (податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, рахунки, виписки з банку тощо) ним не досліджувалися.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 року № 4038-XII судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Дослідивши в судовому засіданні належним чином завірену копію висновку судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 2010114000089 (а.с. 174-178 ), заслухавши пояснення експерта, який допитаний судом в якості свідка, та беручи до уваги положення ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якого висновок експерта для суду не є обов`язковим, суд дійшов висновку, що даний висновок не ґрунтується на об`єктивно встановлених даних, а тому не може бути використаний судом як належний доказ у справі. Підтвердження чи спростування факту заниження позивачем сплати податків до Державного бюджету України без повного та всебічного дослідження первинних документів є неможливим, а відтак, оскільки експертом зроблено висновок на підставі самого лише дослідження податкових декларацій ПП "ВКФ "Ловді" за звітні періоди 2009 року, такий висновок не може бути належним доказом у справі.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом витребувано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача за перевіряємий період, дослідивши які суд дійшов висновку щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП "ВКФ "Ловді" та ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги висновок № 56 експертного економічного дослідження за листом від 26.11.2010 року, що проведене Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту (а.с. 44-52 ).

При цьому, суд не вбачає підстав для направлення справи до експертної установи з метою проведення судово-економічної експертизи, оскільки в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено фіктивність та безтоварність господарських операцій, зокрема, те, що первинні документи від імені контрагентів позивача складено та підписано неповноважними особами, а відтак, вони не можуть слугувати належними доказами у справі.

Крім того, суд зазначає, що залучення до участі у справі в якості третіх осіб контрагентів позивача є неможливим, оскільки ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт" в установленому законодавством порядку визнані банкрутами, у зв`язку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення їх юридичної особи (а.с. 90-95 ).

Доводи представників позивача про те, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ПП "ВКФ "Ловді" вилучено ВПМ Лубенської ОДПІ в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 судом до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідно до протоколів обшуку від 14 травня 2010 року, 06 липня 2010 року вилучено було лише деякі первинні документи, копії яких в подальшому були долучені представниками відповідача до матеріалів даної справи (а.с. 239-247 ).

Суд відхиляє посилання представників позивача на постанову заступника начальника ВПМ Лубенської ОДПІ, начальника слідчого відділення Джуяна С.В. від 07.12.2010 року, що винесена в рамках розслідування кримінальної справи № 2010114000089 та відповідно до якої уточнено суму завданих головним бухгалтером ПП "ВКФ "Ловді" гр. ОСОБА_9 збитків від несплати до Державного бюджету податків (а.с. 169-170 ), оскільки дана постанова винесена на підставі висновку № 52 судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 2010114000089.

Суд також не приймає до уваги посилання представників позивача на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.02.2011 року у справі № 1П-14/11, що винесена за результатами розгляду матеріалів кримінальної справи № 2010114000089 та відповідно до якої ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям та зі зміною обстановки, провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_9 за ст. ст. 212 ч. 1, 366 ч. 2 закрито, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, вказаною постановою суду встановлено та доведено вину ОСОБА_9 , зокрема, у внесенні до податкових декларацій з податку на прибуток, податку на додану вартість ПП "ВКФ "Ловді" завідомо неправдивих відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "НВП "Практик", ТОВ "ПТО "Технологія", ТОВ "БФО "Експерт".

Відтак, в рамках розслідування кримінальної справи доведено вину посадової особи ПП "ВКФ "Ловді" у підробці документів податкової звітності вказаного підприємства. В іншій частині дана постанова суду в кримінальній справі не є обов`язковою для адміністративного суду.

З вищезазначених підстав суд також не приймає до уваги посилання позивача на п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов`язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов`язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов`язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п`ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п. п. 17.1.6 вказаного Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об`єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов`язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п`ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак, спірними податковими повідомлення-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 516 250 грн. (податок на додану вартість) та 1 054 673 грн. 20 коп. (податок на прибуток приватних підприємств).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень № 0000322301/0 від 14.06.2010 року, № 0000312301/0 від 14.06.2010 року, № 0000322301/1 від 09.09.2010 року, № 0000312301/1 від 09.09.2010 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Лубенською ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Лубенська ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-72, 82, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Ловді" до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, за участю прокуратури Полтавської області про часткове скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.

Суддя О.О. Кукоба