Постанова

від 23.05.2011 по справі 2а-14704/10/14/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2011 р. 15:25 Справа №2а-14704/10/14/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кіреева Д.Ю. , при секретарі судового засідання Жигалової К.Ю., за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Євротранс"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0003751502/0

Суть спору: Приватне підприємство В«ЄвротрансВ» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0003751502/0.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про непоширення на позивача пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість, встановленого пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР В«Про податок на додану вартістьВ» щодо звільнення від оподаткування операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Ухвалами суду від 15.11.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. У попередніх судових засіданнях позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях. Представник відповідача вказав, що тарифи на послуги з пасажирських перевезень підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування лише у разі надання таких послуг підприємствами комунальної власності, тарифи, які застосовує позивач, погоджуються міською радою. З наведених підстав представник відповідача вважає, що пільга, передбачена пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168 не може бути застосована позивачем, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32003201.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з податку на додану вартість за серпень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 21.10.2010 року №3806/15-2/32003201 (а.с. 10-12).

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168/97, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 11310,00 грн.

На підставі даного акту та відповідно до пп. В«бВ»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, підпунктів 17.1.3, 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (далі - Закон №2181), відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0003751502/0 (а.с. 13) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37323,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26013,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем правил оподаткування зроблені виходячи з того, що позивачем було задекларовано у декларації за серпень 2001 року загальний обсяг операцій, які звільнені від оподаткування на підставі пп. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону №168 у сумі 61235,00 грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст. 35 Закону України В«Про автомобільний транспортВ»та положення пп. В«аВ»п. 2 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування УкраїниВ»зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі В«маршрутного таксіВ»підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008 року №1655 позивачу погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що дія пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168/97 не поширюється на позивача, в зв'язку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ до сплати в бюджет.

Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що позивач є суб'єктом господарювання та виконує зобов'язання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

У пункті 1 зазначеного рішення вказано (російською мовою): В«С 01.08.2008 согласовать единый тариф - 2-00грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1)В» .

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф - 2-00 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168/97 визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ»визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту В«аВ»ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ»визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту В«аВ»ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

За таких підстав, суд дійшов висновку, що підпунктом 2 пункту В«аВ»ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ»встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту В«аВ»ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ»та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168/97, у межах встановленої законом компетенції, врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168/97 сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень пп. 2 пункту В«аВ»ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд зазначає, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що термін В«регулюванняВ» , застосований законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168 слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну В«регулюванняВ» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг перевезення пасажирів при формуванні сум ПДВ у податковій звітності, оскільки він керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про заниження позивачем обсягів оподатковуваних операцій у декларації за серпень 2010 року на 61235,00 грн. і заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ до сплати в бюджет у вказаному періоді на суму 11310,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті В«бВ» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкового зобов'язання за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з податку на додану вартість за серпень 2010 року, та правомірність користування позивачем пільгою, передбаченою пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168/97, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції за пп. 17.1.3, пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Такої ж думки підтримується Севастопольський апеляційний адміністративний суд у справі за №2а-7808/10/4/0170.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд вважає можливим стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 23.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова у повному обсязі складена 27.05.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 05.11.2010 року №0003751502/0 про визначення Приватному підприємству В«ЄвротрансВ» (ідентифікаційний код 32003201) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37323,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26013,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства В«ЄвротрансВ» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.