Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-2575/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2012 року 11:52 № 2а-2575/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Коломієць Н.В., Годун Г.В., представника відповідача Козак В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2012р. №0000152304, №0000162304.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012р. було відкрито провадження по справі №2а-2576/12/2670 за позовом Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, про скасування податкового повідомлення -рішення від 09.02.2012р. №0000152304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 977544,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012р. було відкрито провадження у справі №2а-2575/12/2670 за позовом Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення від 09.02.2012р. №0000162304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 782033 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2012р. було об'єднано в одне провадження справи № 2а-2575/12/2670 та 2а-2576/12/2670, справі було присвоєно номер 2а-2575/12/2670.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтакт»(код ЄДРПОУ 24744461), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 761/23-4-24744461 від 15.09.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 673881 грн., в тому числі по періодах листопад 2010 - 260860 грн., грудень 2010 - 128552 грн., листопад 2010 - 35477 грн., грудень 2010 -7715 грн. та пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 842353грн. в т.ч. по періодах за 3 кв. 2010р. - 486766 грн., за 4 кв. 2010р. - 53991 грн., за 1 кв. 2011р. -301596 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Оболонському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення -рішення від 09.02.2012р.:

- № 0000152304, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 977 544 грн., в т.ч. 842 353 грн. -основного платежу, 135 191 грн. -штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0000162304, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 782 033 грн., в т.ч. 673 881 грн. - основний платіж, 108152 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтакт» зареєстроване 08.05.1997р. Радянською районною держадміністрацією м.Києва. В зв'язку зі зміною місцезнаходження підприємством отримано свідоцтво Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації 17.01.2002р. за №09990 та взяте на податковий облік в ДПІ у Оболонському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що ПП «Акрілат - Хімконтракт»за перевіряємий період мало взаємовідносини з контрагентами, а саме:

- з ТОВ «Союз - Моноліт»(код ЄДРПОУ 36251294) по операціях з придбання розчиннику для розведення фарб РФД, етилацетату та меляси. Позивачем було здійснено перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Союз - Моноліт»згідно зазначено рахунку -фактури № 0107/10-1 від 01.07.2010 р., № 0507/10-1 від 05.07.2010 р., № 0607/10-1 від 06.07.2010 р., № 0707/10-1 від 07.07.2010 р., № 1407/10-1 від 14.07.2010 р., № 2207/10-1 від 22.07.2010р., №0208/10-1 від 02.08.2010 р., № 18637 від 17.02.2011 р. ТОВ «Союз - Моноліт»було видано видаткові накладні №0207/10-1 від 01 липня 2010 р., №0507/10-1 від 05 липня 2010 р., №0607/10-1 від 06 липня 2010 р., №РН-0000005 від 08 липня 2010 р., №1407/10-1 від 15 липня 2010 р., №2207/10-1 від 22 липня 2010 р., №0208/10-1 від 02 серпня 2010 р., №0608/10-1 від 06 серпня 2010 р.. №18637 від 18 лютого 2011 р., №19116 від 21 лютого 2011 р., та податкові накладні №114 від 01 липня 2010 року, №115 від 05 липня 2010 року, №116 від 06 липня 2010 року, №117 від 08 липня 2010 року, №119 від 15 липня 2010 року, №120 від 22 липня 2010 року, №122 від 02 серпня 2010 року, №123 від 06 серпня 2010 року, №1 від 17 лютого 2011 року, №2 від 18 лютого 2011 року, №3 від 21 лютого 2011 року. Вартість отриманих товарів та послуг, була віднесена позивачем до складу валових витрат на загальну суму 3151029 грн., в т.ч. ІІІ кв. 2010р. суму 1947064 грн. та в І кв. 2011р. суму 1203965 грн., та суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включена позивачем до складу податкового кредиту у сумі 630205 грн.;

- з ТОВ «Авто-Газ-Сервіс»(код ЄДРПОУ 35656278) по операціях з придбання розчиннику та склоомивачу (договір поставки хімпродукції №09/12-10-1). ТОВ «Авто-Газ-Сервіс»було видано видаткові накладні № 01118 від 01.11.2010р., №05115 від 05.11.2010р., №011210 від 01.12.2010р. №240121 від 24.01.2011р. та податкові накладні №05115 від 05.11.2010р., №01118 від 01.11.2010р., №011210 від 01.12.2010р., №291 від 24.01.2011р. Вартість отриманих товарів та послуг, була віднесена позивачем до складу валових витрат на загальну суму 218383 грн., в т.ч. ІІІ кв. 2010р. суму 215963 грн. та в І кв. 2011р. суму 2420 грн., та суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включена позивачем до складу податкового кредиту у сумі 43676 грн.

Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.

Відповідач в даному акті перевірки зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Союз-Моноліт», зареєстровано в ДПІ у Оболонському районі м.Києва на момент перевірки мало стан платника «фактичне місцезнаходження не встановлено», з червня 2011 року не звітує до органів ДПС. Також, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007»(акт перевірки №62/23-313/36810044 від 01.06.2011р. ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) встановлено, що у даного товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, підприємство за вказаною адресою не знаходиться, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахунках даного контрагента не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що господарські відносини між ПП «Акрілат-Хімконтракт» та його контрагентами ТОВ «Союз - Моноліт»та ТОВ «Авто-Газ-Сервіс»слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави і суспільства, відсутність поставки товарів надання послуг, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Союз - Моноліт»та ТОВ «Авто-Газ-Сервіс», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 27.02.2012р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача та докази визначення їм податкових зобов'язань, натомість, суду даних документів відповідач не надав.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що дані контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, оскільки мають стан платника «фактичне місцезнаходження не встановлено».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було внесено даний запис до ЄДР по даним товариствам.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими та видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПП «Акрілат-Хімконтракт»з ТОВ «Союз - Моноліт»та ТОВ «Авто-Газ-Сервіс»зроблено на підставі первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, суми ПДВ, по яких були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 977 544грн. та винесення податкового повідомлення -рішення №0000152304 від 09.02.2011р., яке підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 782 033 грн. за порушення вимог п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Союз - Моноліт»та ТОВ «Авто-Газ-Сервіс»на час вчинення правочинів було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують транспортування придбаного товару, зберігання в складських приміщеннях та його реалізацію юридичним особам (покупцям).

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 28.12.2011р. щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012р. №0000162304 підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекцій у Оболонському районі міста Києва 09.09.2012р. №0000152304 та №0000162304.

Судові витрати в сумі 4292 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян