Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-1754/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 13:16 № 2а-1754/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верекон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2011р. №000563/2303

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верекон»(далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 000563/2303 від 26 серпня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1754/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 13 березня 2012 року.

У судовому засіданні 13 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні 13 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог заперечував проти їх задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-1754/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 06 квітня 2012 року, яке відкладалось на 12 квітня 2012 року, у зв'язку необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

У судовому засіданні 12 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2011 року № 000563/2303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113037,00 грн., з яких 113036, 00 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Доар».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Доар» було зареєстроване як юридична особи та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 09 серпня 2011 року № 18/2303/33500834 про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Доар» за січень 2011 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верекон» (ідентифікаційний код 33500834) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 квітня 2005 року, номер запису про державну реєстрацію 1 074 102 0000 006784, місцезнаходження юридичної особи: 03057, місто Київ, вул. Ежена Потьє, буд.12 (відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи серії А00 № 013443, яка міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон», затвердженого Протоколом № 2 Загальних зборів Учасників від 07 грудня 2011 року, основною метою діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 2.2. статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» встановлено, що предметом діяльності Товариства, зокрема, є виготовлення пакувальних матеріалів з плівки, фольги та паперу, нанесення друку на них; виробництво паперових канцелярських належностей, виробництво готового для використання друкарського та письмового паперу; виробництво паперу для принтерів; виробництво паперу для факсів; виробництво копіювального паперу; виробництво конвертів для листівок; виробництво інших письмових належностей з паперу, включаючи зошити; виробництво паперових етикеток; виробництво паперу або паперових стрічок, клейких або гумових в стрічках-бобінах чи рулонах; тощо.

Згідно Довідки № 8933 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» за КВЕД відносяться саме: 21.21.0 - виробництво гофрованого паперу та пакувань з паперу та картону; 22.22.0 - поліграфічна діяльність, не віднесена до інших угрупувань; 51.47.2 - оптова торгівля паперовими виробами, книгами, газетами та іншими періодичними виданнями; 52.47.2 - роздрібна торгівля газетами і журналами; 22.25.0 - інші послуги, пов'язані з поліграфічним виробництвом; 72.20.0 - створення програмного забезпечення.

Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі міста Києва з 28 липня 2011 року по 03 серпня 2011 року проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2011 року № 18/2303/33500834, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновки проведеної документальної виїзної перевірки зазначено, що на порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено завищення від'ємного значення на суму 41694,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 113026, 00 грн., у зв'язку визнанням господарських операцій, а саме договорів поставок, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Доар» недійсними.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26 серпня 2011 року № 000563/2303, що винесене на підставі акту від 09 серпня 2011 року № 18/2303/33500834, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів пунктів 198.1, 198.2., 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Верекон»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 113027,00 грн., з яких за основним платежем - 113026,00 грн., за штрафними санкціями -1,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 09 серпня 2011 року № 18/2303/33500834, позивачем подавались до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

Слід зазначити, що за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року № 000563/2303 залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» від 08 вересня 2011 року та 18 листопада 2011 року - без задоволення (копія рішення про результати розгляду первинної скарги від 07 листопада 2011 року № 10740/10/25-114 та копія рішення про результати розгляду повторної скарги від 16 січня 2012 року № 969/6/10-2105 містяться в матеріалах справи).

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 09 серпня 2011 року № 18/2303/33500834 зазначено, що у ході здійснення перевірочних заходів було отримано від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва акт невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» (код ЄДРПОУ 37194473) від 28 липня 2011 року № 842/3/23-40-37194473 та додатки до нього з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, березень 2011 року, якими встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, що на думку відповідача свідчить про нікчемність договору поставки № 1.7-01.11 від 05 січня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон».

Також, в акті перевірки вказано, що за результатами виїзду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» встановлено відсутність товариства та його посадових осіб за зазначеною у ЄДР адресою юридичної особи; загальна чисельність працюючих у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» згідно баз Державної податкової інспекції у Голосіївському р-ні м. Києва 1 особа.

Крім цього, представником відповідача наголошувалось, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що усі господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» з іншими особами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже договір поставки № 1.7-01.11 від 05 січня 2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон» є нікчемним.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення -рішення від 26 серпня 2011 року № 000563/2303 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон» (Покупець) укладено Договір поставки № 1.7-01.11 за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю бабінорізальну та перемотувальну машину SТМ/43.2-S, серійний номер 0972, рік випуску 2007 рік, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.

Відповідно до підпункту 1.2.1. пункту 1.2. Договору поставки від 05 січня 2011 року № 1.7-01.11 бабінорізальну та перемотувальну машину SТМ/43.2-S - max.web width 1300 mm, серійний номер 0972, рік випуску 2007, в кількості 1 штука, ціна поставки 928 320, 00 грн.

При цьому, підпунктом 2.2. пункту 2.1. Договору поставки від 05 січня 2011 року № 1.7-01.11 встановлено, що весь обсяг постачання повинен бути здійснено до 15 січня 2011 року.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України підставою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що представником відповідача не спростовано, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг з поставки бабінорізальну та перемотувальну машину SТМ/43.2-S, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 6.1. Договору поставки від 05 січня 2011 року № 1.7-01.11 Покупець з оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченого у розділі 1 даного Договору та підтвердженою в накладній на відповідну партію товару.

На підтвердження реальності наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» послуг з поставки товару, позивачем надано суду копії рахунку - фактури № 050111 від 01 січня 2011 року, видаткової накладної № 050111 від 05 січня 2011 року, акту прийому - передачі майна від 05 січня 2011 року, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» виконано обов'язок з поставки товару, а позивачем (Покупець), в свою чергу, оплачено поставлений товар, як це передбачено Договором поставки від 05 січня 2011 року № 1.7-01.11.

Крім цього, в матеріалах справи міститься фотографія товару (бабінорізальна та перемотувальна машина SТМ/43.2-S - max.web width 1300 mm, серійний номер 0972, рік випуску 2007), чим представник позивача підтверджує отримання позивачем за договором поставки від 05 січня 2011 року № 1.7-01.11 товару та копія Договору оренди приміщення № 29/1.3-08.08 від 01 липня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Конві»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верекон» (Орендар), згідно умов якого, Орендодавець надає, а Орендатор приймає в оренду частину виробничого приміщення на третьому поверсі п'ятиповерхової виробничої будівлі загальною площею 211,42 кв. м, двоповерхової адміністративної будівлі, за адресою 03057, Україна, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 12 (літера «Б»).

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 28 липня 2011 року № 842/3/23-40-37194473 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, березень 2011 року як на доказ правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки отримані висновки під час проведення даної перевірки не встановлюють та не спростовують жодних фактів стосовно господарської діяльності позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» та його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар».

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26 серпня 2011 року № 000563/2303.

3. Судові витрати в сумі 1162, 46 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова