Постанова

від 19.06.2018 по справі 2а-1754/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №2а-1754/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/3986/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року (суддя - Шарпакова В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року (судді: Вівдиченко Т.Р. (головуючий), Бєлова Л.В., Міщук М.С.) у справі №2а-1754/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верекон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верекон" (далі - позивач, ТОВ "Верекон") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №000563/2303.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Верекон" посилається на відсутність порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ ТД Доар у період, що перевірявся.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2011 року №000563/2303. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1 162,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з встановлення факту реального придбання позивачем товарів у ТОВ ТД Доар , які використовувались ним у власній господарській діяльності та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами у період, що перевірявся.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Верекон".

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи зважаючи на неправомірність формування позивачем податкового кредиту спірного податкового періоду, оскільки суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних у вказаного контрагента товарів послуг не підтверджуються належними первинними документами, а фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, зважаючи на не підтвердження фактичного походження та постачання товару по ланцюгу постачання позивачу від контрагента.

ТОВ "Верекон" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ Верекон в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ ТД Доар за січень 2011 року, про що складено акт від 9 серпня 2011 року №18/2303/33500834, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення на суму 41 694,00 грн та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 11 3026, 00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року № 000563/2303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 113 027,00 грн, з яких за основним платежем - 113 026,00 грн, за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносин з ТОВ ТД Доар на підставі договору поставки від 5 січня 2011 року №1.7-01.11, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю бабінорізальну та перемотувальну машину SТМ/43.2-S, серійний номер 0972, рік випуску 2007 рік, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії рахунку - фактури, видаткової накладної, акту прийому - передачі майна, фотоматеріали придбаного товару, договору оренди приміщення укладеного з ЗАТ Конві .

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

У той же час, відповідач не довів, що контрагент позивача не мав матеріальних та трудових ресурсів для реального виконання ним господарської операції.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціях з ТОВ ТД Доар , які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ ТД Доар зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації та акту перевірки контрагента позивача без дослідження первинних документів ТОВ ТД Доар .

У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі №2а-1754/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду