Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-1399/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2012 року 10:15 № 2а-1399/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОКК»(далі -ТОВ «НОКК», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач), яким просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31 грудня 2010 року №0011402310/0, від 31 грудня 2010 року №0011392310/0, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, зазначивши, що в порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97 -ВР із змінами та доповненнями, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 858 270,83 грн., у т.ч. по періодах: за 9 місяців 2008 року -16 750,0 грн.; за 2008 рік - 196 875,0 грн.; за 1 квартал 2009 року -79 958,34 грн.; за півріччя 2009 року -158 708,34 грн.; за 9 місяців 2009 року -501 395,84 грн.; за 2009 рік -642 895,84 грн.; за 1 квартал 2010 року -18 500,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) ТОВ «НОКК»занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 686 616,67 грн., у т.ч.: за вересень 2008 року -13 400,0 грн., за жовтень 2008 року -55 300,0 грн., за листопад 2008 року -44 450,0 грн., за грудень 2008 року -44 350,0 грн., за січень 2009 року -12 300,0 грн., за лютий 2009 року -19 166,67 грн., за березень 2009 року -32 500,0 грн., за квітень 2009 року -33 500,0 грн., за травень 2009 року -13 500,0 грн., за червень 2009 року -16 000,0 грн., за липень 2009 року -194 400,0 грн., за серпень 2009 року -39 200,0 грн., за вересень 2009 року -40 550,0 грн., за жовтень 2009 року -26 200,0 грн., за листопад 2009 року -41 400,0 грн., за грудень 2009 року -45 600,0 грн., за січень 2010 року -14 800,0 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі службового посвідчення серії УКМ №158314, виданого 10.12.2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва, інспектором податкової служби І рангу ОСОБА_3, згідно із п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами та доповненнями) відповідно до доповідної записки від 13.12.2010 року №7178/23-10 на начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «НОКК»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909 Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК» (код ЄДРПОУ 23742909) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року (далі -Акт перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

На підставі Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкові повідомлення -рішення: від 31 грудня 2010 року №0011402310/0 з податку на прибуток на загальну суму 1 269 556 грн., у тому числі: за основним платежем -858 271 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -411 285 грн.; від 31 грудня 2010 року №0011392310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 1 029 925 грн., у тому числі: 686 617 грн. за основним платежем та 343 308 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі також оскаржувані податкові повідомлення - рішення).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НОКК»(іменуємий згідно договорів Замовником) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(іменуємий згідно договорів Виконавцем) в особі директора ОСОБА_6 укладено договори на розробку програмного забезпечення №01-09/08 від 01.09.2008 року, №01-10/08 від 01.10.2008 року, №10-10/08 від 10.08.2008 року, №01-11/08 від 03.11.2008 року, №10-11/08 від 10.11.2008 року, №01-12/08 від 01.12.2008 року, №10-12/08 від 10.12.2008 року, №05-01/09 від 05.01.2009 року, №02-02/09 від 02.02.2009 року, №03-03/09 від 03.03.2009 року, №01-04/09 від 01.04.2009 року, №05-05/09 від 05.05.2009 року, №01-06/09 від 01.06.2009 року, №01-07/09/1 від 01.07.2009 року, №03-07/09 від 03.07.2009 року, №09-07-09/1 від 09.07.2009 року, №09-07-09/2 від 09.07.2009 року, №10-07/09/1 від 10.07.2009 року, №10-07-09/2 від 10.07.2009 року, №03-08-09/1 від 03.08.2009 року, №28-08/09 від 28.08.2009 року, №01-09/09 від 01.09.2009 року, №01-10/09 від 01.10.2009 року, №02-11/09 від 02.11.2009 року, №01-12/09 від 01.12.2009 року, №05-01/10 від 05.01.2010 року (далі - договори на розробку програмного забезпечення), п.п.1.1 п.1 яких передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію виконання робіт з розробки та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION».

Договори на розробку програмного забезпечення були укладені та підписані в м. Києві від імені директора ТОВ «НОКК»ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту та директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп» ОСОБА_6, що також діє на підставі Статуту.

В матеріалах справи наявні копії технічних завдань, календарних планів на розробку та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION», протоколів погодження договірної ціни на розробку та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION», які від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою цього ж товариства.

На виконання умов договорів на розробку програмного забезпечення ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»в особі директора ОСОБА_6 складено акти завершення робіт та виписано податкові накладні, які підписані безпосередньо директором -ОСОБА_6 та скріплені печаткою підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», включені до складу податкового кредиту за вересень 2008 року на загальну суму ПДВ -13400,0 грн., за жовтень 2008 на загальну суму ПДВ -55300,0 грн., за листопад 2008 на загальну суму ПДВ - 44450,0 грн., за грудень 2008 на загальну суму ПДВ - 44350,0 грн., за січень 2009 на загальну суму ПДВ - 12300,0 грн., за лютий 2009 на загальну суму ПДВ - 19166,67 грн., за березень 2009 на загальну суму ПДВ - 32500,0 грн., за квітень 2009 на загальну суму ПДВ - 33500,0 грн., за травень 2009 на загальну суму ПДВ - 13500,0 грн., за червень 2009 на загальну суму ПДВ - 16000,0 грн., за липень 2009 на загальну суму ПДВ - 194400,0 грн., за серпень 2009 на загальну суму ПДВ - 39200,0 грн., за вересень 2009 на загальну суму ПДВ - 40550,0 грн., за жовтень 2009 на загальну суму ПДВ - 26200,0 грн., за листопад 2009 на загальну суму ПДВ - 41400,0 грн., за грудень 2009 на загальну суму ПДВ - 45600,0 грн., за січень 2010 на загальну суму ПДВ - 14800,0 грн. та відповідають даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Розрахунки між ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Позивач, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що між ТОВ «НОКК»і ТОВ «С. Дж. Р. Груп»протягом 2008 - 2010 років було укладено ряд договорів на розробку програмного забезпечення, роботи по яких були виконані згідно з актами завершення робіт та за які сплачено кошти, що підтверджується первинними документами; отримане за такими договорами програмне забезпечення в послідуючому було включено ТОВ «НОКК»в «продукт», що в свою чергу став предметом відповідних договорів, укладених позивачем з іншими суб'єктами господарювання, копії яких наявні в матеріалах справи, а відтак відсутні підстави вважати, що укладені договори були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а саме, належними державі сумами податку на додану вартість, податку на прибуток та що такі правочини є нікчемними.

Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи, старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_7 було допитано в якості свідка директора та засновника ТОВ «С. Дж. Р. Груп»ОСОБА_6. В своїх поясненнях гр. ОСОБА_6 стверджував, що приблизно в квітні місяці 2008 року він познайомився з особою, яку йому представили як ОСОБА_8. У вересні 2008 року ОСОБА_8 запропонував гр. ОСОБА_6 перереєструвати на його ім'я підприємство, спочатку назви підприємства він не називав. Також Володимир Миколайович повідомив, що згідно документів гр. ОСОБА_6 буде рахуватись на вказаному підприємстві директором. При цьому ОСОБА_8 повідомив гр. ОСОБА_6, що фактично він жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буде. Окрім того, ОСОБА_8 одразу пояснив, що дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, а саме буде займатись «обналічкою» грошових коштів, гр. ОСОБА_6 до цього жодного відношення мати не буде, ніяких документів підписувати не буде, а лише щомісячно буде отримувати грошову винагороду в розмірі еквівалентному 500 доларів США, при цьому грошова винагорода виплачуватиметься в гривнях. Під поняттям «обналічка»гр. ОСОБА_6 розуміє те, що існують певні схеми відповідно до яких підприємства ухиляються від сплати податків, при цьому безготівкові кошти переводяться в готівкові. Також гр. ОСОБА_6 пояснив, що він лише дав згоду на те, що буде рахуватись директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп», але ніякої діяльності від імені підприємства він не здійснював. З огляду на наведене, по кримінальній справі №69-107 виникла необхідність у проведенні почеркознавчих експертиз.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С. Дж. Р. Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, за результатами якої складено Акт від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «С. Дж. Р. Груп» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі -Закон України №996-ХІV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV).

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України №996-ХІV).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції, чинній в періоді, що підлягав перевірці) визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів.

Так, зокрема, п.п.2.1 п.2 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п.2.4 п.2 зазначеного Положення).

Відповідно до п.п.2.16. п.2 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Щодо посилання позивача на постанову про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року, відповідно до якої кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито за відсутністю складу злочину, суд звертає увагу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року у справі № 1-п-32/11, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справі, в якій зазначається, що ОСОБА_6, неналежним чином уповноваживши ОСОБА_10 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, повністю ігноруючи свої обов'язки, як директора TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП»- здійснення господарської діяльності фактично не контролював, і при цьому не складав і не видавав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_10 бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток. У період 2008-2010 років ОСОБА_10, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків ТОВ «С. ДЖ.Р. ГРУП», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності при невстановлених слідством обставинах організував складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, що відображають проведення TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП»за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Враховуючи те, що підписи від імені директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп»виконані не громадянином ОСОБА_6, а іншою особою, суд приходить до висновку, що первинні документи (договора, податкові накладні, акти завершення робіт), надані позивачем, складені з порушенням вимог Закону України №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та такі документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.09.2008 року по 30.04.2010 року кількісний склад працівників ТОВ «С. Дж. Р. Груп»за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

З цього приводу суд зазначає, що згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги податкового законодавства та фактичні обставини справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп».

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна позиція закріплена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Як зазначалось вище, перевіркою ТОВ «С. Дж. Р. Груп»встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладеного договору.

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі також ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», предметом яких є одержання доходів, слід вважати такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договори на розробку програмного забезпечення, укладені між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладені договори між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»є нікчемними, а право на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, а також право на включення до складу валових витрат витрат згідно даних договорів, у позивача не виникає.

Враховуючи наведене, висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо порушення ТОВ «НОКК»п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97 -ВР, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкових повідомлень - рішень від 31 грудня 2010 року №0011402310/0, від 31 грудня 2010 року №0011392310/0, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»- відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.04.2012 року.

Суддя Аблов Є.В.