Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-3334/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2012 року 15:23 № 2а-3334/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Петруня А.В.,

представника відповідача -Гучок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич 2009»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич 2009»(далі - ТзОВ «Славутич 2009», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012р. №0000712312, №0000722312.

В обґрунтування позову позивач не погоджується із висновком податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях із контрагентами-постачальниками товарів (послуг), з підстав, що ці операції містять ознаки фіктивності та є безтоварними. Покликається, що реальність та товарність господарських операцій підтверджується первинними документами.

В судовому засіданні 27.03.2012 року судом ухвалено замінити неналежного відповідача -Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва належним -Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач).

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Славутич 2009»п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3 106 026, 00 грн., в т. ч. за жовтень 2009 року -396 767,00 грн., за листопад 2009 року -227 964,00 грн., за грудень 2009 року -345 414,00 грн., січень 2010 року -752 685,00 грн., лютий 2010 року -257 190,00 грн., квітень 2010 року -208 333,00 грн., травень 2010 року -392 005,00 грн., червень 2010 року - 462 576,00 грн., серпень 2010 року -63 092,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 3 106 026, 00 грн., в т. ч. за жовтень 2009 року -396 767,00 грн., за листопад 2009 року -227 964,00 грн., за грудень 2009 року -345 414,00 грн., січень 2010 року -752 685,00 грн., лютий 2010 року -257 190,00 грн., квітень 2010 року -208 333,00 грн., травень 2010 року -392 005,00 грн., червень 2010 року -462 576,00 грн., серпень 2010 року -63 092,00 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) в розмірі 28 886,00 грн.; завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.23 Декларації) в розмірі 28 886,00 грн.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 18.01.2012р. по 19.01.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Славутич 2009»щодо повноти нарахування та достовірності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Профінком», ТОВ «Екобудтехнолоджи», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Корнест», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком-Груп»за період з 22.07.2009р. по 01.10.2011р., про що складено Акт від 20.01.2012р. №58/23-12/36591505 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич 2009»(код за ЄДРПОУ 36591505) щодо повноти нарахування та достовірності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображеніє»(код ЄДРПОУ 34480840), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37313178), ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 33935843), ТОВ «Корон-Інвестгруп»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ТОВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком-Груп»(код ЄДРПОУ 36678223) за період з 22.07.2009р. по 01.10.2011р. (далі -Акт перевірки від 20.01.2012р. №58/23-12/36591505).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого ТзОВ «Славутич 2009»завищено податковий кредит з ПДВ на суму 3 106 026 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 28 886 грн.

На підставі Акту перевірки від 20.01.2012р. №58/23-12/36591505, 07.02.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000712312, яким ТзОВ «Славутич 2009»збільшено суму зобов'язання з ПДВ в сумі 3 106 026 грн. за основним платежем та 776 506 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000722312, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 28 886 грн.

ТзОВ «Славутич 2009»оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарга залишена без задоволення.

Судом встановлено, що у 2009р. ТзОВ «ТС Альянс»здійснювало постачання ветеринарну продукцію ТзОВ «Славутич 2009»на підставі рахунків фактур та видаткових накладних. Всього було поставлено товару на загальну суму 3 748 385,04 грн. у тому числі 624 730,84 грн. ПДВ. Як вбачається з матеріалів справи розрахунки проводились у безготівковій формі. Позивач розрахувався за поставлений товар в повному обсязі.

ТзОВ «ТС Альянс»видало ТзОВ «Славутич 2009»податкові накладні на суму ПДВ 624 730,84 грн.

02.12.2009р. між ТзОВ «Славутич 2009»(покупець) та ТзОВ «Вестком-Груп»(постачальник) було укладено договір поставки №02-12/09 згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну партію товару.

На виконання умов договору постачальником, згідно видаткових накладних та рахунків фактур, було поставлено у 2009р.-2010р. товар на загальну суму 11 951 863,76 грн. грн. у тому числі 1 991 977,29 грн. ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки проводились у безготівковій формі. Позивач розрахувався за поставлений товар в повному обсязі.

ТзОВ «Вестком-Груп»видало ТзОВ «Славутич 2009»податкові накладні на суму ПДВ 1 991 977,29 грн.

Крім цього, 29.03.2010р. між ТзОВ «Славутич 2009»(замовник) та ТзОВ «Преображеніє»(виконавець) укладено договір про надання послуг №29-03/10/2 згідно умов якого, виконавець зобов'язався надавати послуги по представництву інтересів замовника у господарських відносинах із компаніями, фірмами, органами державної влади. Також, послуги щодо пошуку клієнтів.

Також сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 29.03.2010р. до зазначеного вище договору, згідно якої вартість робіт складає 4,5 % від вартості товару, реалізованих замовнику.

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі послуг від 30.07.2010р. на суму 631 879,69 грн.

На підставі рахунків-фактур та видаткових накладних ТзОВ «Преображеніє»поставило ТзОВ «Славутич 2009»ветеринарну продукцію на суму 1 925 476,24 грн.

ТзОВ «Преображеніє»видало позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 426 225,98 грн.

Крім цього, у 2010р. ТзОВ «Прістекс ЛТД»здійснювало постачання ТзОВ «Славутич 2009» ветеринарної продукції на підставі рахунків-фактур та податкових накладних на загальну суму 378 550 грн., в тому числі 63 091,67 грн. ПДВ.

ТзОВ «Прістекс ЛТД»видало ТзОВ «Славутич 2009»податкові накладні на суму ПДВ 63 091,67 грн.

Видані постачальниками податкові накладні ТзОВ «Славутич 2009»включило при формуванні зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11).

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд досліджує насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року).

В ході перевірки встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №73-207 порушена за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ «Бета Трейдінг», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Профінком», ТОВ «Екобудтехнолоджи», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком-Груп»та ряду інших підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно гр. ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, відносно гр. ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Розслідуванням по справі встановлено, що вказані підприємства у 2008-2011р.р. надавали послуги та виконували роботи на замовлення ТзОВ «Славутич 2009».

Вказані підприємства за юридичними адресами не знаходяться, фактичні адреси відсутні, до органів державної податкової служби звітуються з заниженими показниками фінансово-господарської діяльності. Підготовка та підписання необхідних первинних бухгалтерських та інших документів для створення видимості начебто проведених господарських операцій (які фактично не проводились) від імені директорів вищезазначених підконтрольних фіктивних підприємств здійснюється невстановленими особами за невстановленою адресою. Допитані засновники показали, що ніякого відношення до діяльності вищезазначених підприємств не мають.

Крім цього, на підтвердження товарності господарських операцій позивачем надано договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та платіжні доручення, однак будь-яких інших доказів перевезення, зберігання товару, придбання його контрагентами, фактів реалізації тощо - не надано.

Згідно положень ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»№15 від 08.10.2004р. ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач не надав доказів, які підтверджували фактичність виконання господарських операцій, а тому відсутні підстави для включення виданих постачальниками податкових накладних при формуванні податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 року №0000712312, від 07.02.2012 року №0000722312, а тому позовні вимоги ТзОВ «Славутич 2009»є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич 2009» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.04.2012 року.

Суддя Аблов Є.В.