Рішення

від 24.04.2012 по справі 5006/13/28/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.12 р. Справа № 5006/13/28/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Красногорівський машинобудівний завод", Донецька обл., м. Красногорівка

про стягнення 76606грн. 61коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 05.01.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 19.03.2012р.)

ВСТАНОВИВ

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу "Мостобуд-7", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Красногорівський машинобудівний завод", Донецька обл., м. Красногорівка про стягнення суми боргу в розмірі 69691грн.00коп., індексу інфляції у розмірі 4620грн.65коп., 3% річних у розмірі 2294грн.96коп.

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор позивача посилається на те, що постановою господарського суду Донецької області від 22.02.2011р. по справі № 45/208Б АТЗТ "Мостобуд-7", м. Донецьк визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Як встановлено, за балансом підприємства значиться дебіторська заборгованість відповідача у розмірі 69691грн.00коп. за договором купівлі - продажу від 16.08.2010р., яка в тому числі і заявлена позивачем до стягнення.

Супровідним листом б/н від 20.04.2012р. позивач надав для залучення до матеріалів справи письмові пояснення, якими зазначив, що угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 05.01.2011р. директором ТОВ «НВП «Красногорівський машинобудівний завод» ліквідатору не передавалась, так само як і документи, що підтверджують виконання відповідачем підрядних робіт на суму 43422грн.00коп.

Відповідач надав відзиві на позовну заяву б/н від 06.04.2012р., у якому посилається на те, що між сторонами, крім спірного договору купівлі-продажу від 16.08.2011р., були укладені договір підряду на відновлення електрообладнання та ремонт двигуна крана МКГ - 25 від 16.08.2010р. та договір підряду на відновлення електрообладнання та ремонт двигуна крана КС - 5363, за якими загальна вартість ремонтних робіт, що повинен був виконати відповідач становить 69691грн.00коп. Як зазначає відповідач, ним за заявкою позивача в повному обсязі були виконані підрядні роботи, передбачені договором підряду по відновленню електрообладнання та ремонту двигуна КС - 5363, в результаті чого між сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт на суму 23167грн.85коп.; на виконання умов договору підряду по відновленню електрообладнання та ремонту двигуна крана МКГ - 25 від 16.08.2011р. були куплені запчастини, однак ремонті роботи були виконані частково. В подальшому між сторонами 05.01.2011р. була укладена угода про припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до якої вимоги позивача в сумі 69691грн.00коп. за договором купівлі - продажу б/н від 16.08.2011р. частково погашаються зустрічною вимогою відповідача на суму 66590грн.00коп. за договорами підряду, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 3101грн.00коп.

Крім того відповідач наголосив на тому, що частина спірного крану ДЭК - 251 була передана за договором зберігання від 10.10.2010р. позивачу і ця частину майна позивачем досі не повернута. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав в засвідчених копіях: договір на зберігання від 10.10.2010р., договори підряду від 16.08.2010р., угоду про припинення зобов'язання зарахуванням від 05.01.2011р., заяву про припинення зобов'язання зарахуванням від 04.01.2011р.; за клопотанням від 24.04.2012р. відповідачем були надані для доручення до матеріалів справи довідка про вартість виконаних будівельних робіт крану КС -5363, акт приймання виконаних будівельних робіт від 16.11.2011р. на суму 23167,85 грн. та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.01.2012р.

В судовому засіданні 24.04.2012р. сторони підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.08.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу, згідно із яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: кран ДЕК - 251, кількістю 1 шт., ціною за одиницю 58875грн.83коп., загальною вартістю разом із ПДВ 69691грн.00коп.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 договору покупець зобов'язується протягом двох банківських днів з моменту підписання договору здійснити передоплату в сумі 4000грн.00коп. та повну оплату за товар протягом трьох місяців від дня підписання договору.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, не дивлячись на те, що відповідач свої зобов'язання по здійсненню попередньої оплати в сумі 4000грн.00коп. не виконав, узгоджений в п. 1.1 договору товар був переданий відповідачу за актом приймання - передачі від 10.10.2010р., проте, отримавши товар, відповідач не оплатив його вартість.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У якості підстави виникнення спору позивачем зазначено договір купівлі-продажу б/н від 16.08.2010р., предметом спору є стягнення з відповідача вартості отриманого товару - крану ДЭК-251 на суму 69691грн.00коп., 3% річних у сумі 2294грн.96коп. та індексу інфляції у сумі 4620грн.65коп.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вже встановлено судом, між позивачем та відповідачем був підписаний та скріплений печатками підприємств у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, договір купівлі-продажу б/н від 16.08.2010р., який є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за актом приймання - передачі від 10.10.2010р. був переданий відповідачу спірний товар - кран ДЭК загальною вартістю 69691грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за актом приймання - передачі був переданий саме на виконання договору б/н від 16.08.2010р. суд робить виходячи з того, що товар, передбачений сторонами в п. 1.1 договору купівлі-продажу від 16.08.2010р. і був переданий за актом приймання - передачі.

Факт отримання товару за вказаним актом відповідачем підтверджується підписом останнього в графі „Отримав" та відбитком печатки як юридичної особи.

Тобто, продаж товару фактично відбувся, свої зобов'язання поставити товар позивач виконав.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Наданий відповідачем договір зберігання від 10.10.2010р. не містить посилань на виявлені дефекти, невідповідність товару вимогам щодо його якості. Відповідно до п. 1.2 договору від 10.10.2010р. майно, яке передається по цьому договору залишається у власності підприємства (відповідача) та не переходить у власність зберігача (позивача). Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами за договором від 10.10.2010р. виникли окремі договірні правовідносини щодо зберігання товару.

Безпосередньо відповідач в наданому відзиві проти факту покупки крану ДЭК -251 за договором купівлі-продажу від 16.08.2011р. не заперечував, посилаючись при цьому, що позивач безпідставно не повертає відповідачу частина крану, що була передана позивачу за договором зберігання. Суд до уваги посилання відповідача в частині неповернення йому спірного крану не приймає, оскільки це не входять до предмету розгляду даного спору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується протягом двох банківських днів з моменту підписання договору здійснити передоплату в сумі 4000грн.00коп., згідно із п. 2.3 договору покупець зобов'язується здійснити повну оплату за товар протягом трьох місяців від дня підписання договору.

Сторони в договорі передбачили строк поставки товару протягом трьох календарних днів за умови 30% оплати від загальної суми договору (п.3.2. договору).

Передплата - це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати в сумі 4000грн.00коп, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями погодили поставку товару з відстрочкою повної оплати за товар протягом трьох місяців від дня підписання договору (п. 2.3 договору). Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторони своїми фактичними діями змінили порядок оплати товару умови договору на повну оплату з відстрочкою платежу, пов'язали настання строку для відповідача оплати із датою підписання договору.

Враховуючи, що договір купівлі - продажу б/н був підписаний сторонами 16.08.2010р., то вартість товару в розмірі 69691грн.00коп. відповідно до умов п. 2.3 договору повинна бути сплачена до 16.11.2010р. включно.

05.01.2011р. за заявою відповідача між ТОВ «НВП "Красногорівський машинобудівний завод" в особі в.о. генерального директора Вербовської С.М. та АТЗТ "Мостобуд-7» в особі директора Бєляєва І.О. була укладена угода про припинення зобов'язання зарахуванням, згідно із якою відповідач (боржник) та позивач (кредитор) підтверджують, що між ними виникли такі зустрічні однорідні вимоги строк яких настав:

- вимога кредитора щодо виконання договору купівлі - продажу без номеру від 16.08.2010р., згідно з яким боржник повинен сплатити кредитору 69691грн.00коп. за кран ДЭК - 251.

- вимога боржника щодо виконання договору підряду без номера від 16.08.2010р., згідно яз ким кредитор повинен сплатити боржнику 23168грн.00коп. за виконані роботи по відновленню електрообладнання крану КС -5363, ремонт двигуна ЯМЗ - 236 та вимога боржника щодо виконання договору підряду без номера від 16.08.2010р., згідно з яким кредитор повинен сплатити боржнику 43422грн.00коп. за виконані роботи по відновленню електрообладнання крана МКГ - 25 і ремонт двигуна А -01, а всього вимоги боржника до кредитора за виконані роботи на суму 66590грн.00коп.

Пунктом 1.2 даної угоди сторони дійшли згоди, що вимога кредитора в сумі 69691грн.00коп. частково погашається зустрічною вимогою боржника на суму 66590грн.00коп., а тому зобов'язання боржника перед кредитором щодо сплати боргу в сумі 69691грн.00коп. частково припиняється і становить в сумі 3101грн.00коп.

Згідно із п. 1.3 угоди одночасно припиняється зобов'язання кредитора щодо сплати боржнику суми 66590грн.00коп.

За письмовими поясненнями представника позивача до винесення постанови господарським судом Донецької області від 22.02.2011р. по справі № 45/208Б про визнання АТЗТ "Мостобуд-7» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повноваження директора Бєляєва І.О. припинені не були.

05.01.2011р. між ТОВ «НВП «Красногорівський машинобудівний завод» (далі - сторона 1) та АТЗТ «Мостобуд -7» (далі - сторона 2) склали цей акт про таке:

1. Сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов'язання у сумі 69691грн.00коп., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу без номеру від 16.08.2011р., укладеного між стороною 1 та стороною 2.

Відповідно до п. 2 акту сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 665900грн.00коп., яке виникло на підставі договору підряду без номеру від 16.08.2010р. на суму 23168грн.00коп. та договору підряду без номеру від 16.08.2011р. на суму 43422грн.00коп., укладених між стороною 2 та стороною 1.

У відповідності з п. 3 акту строк виконання зобов'язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акта, настав.

Згідно із п. 4 акту сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п. 1 та п. 2 цього Акта.

Відповідно до п. 5 акту керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акта, і таким чином з моменту підписання цього Акта вважатимуть:

- зобов'язання сторони 2 (п.2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 2 перед стороною 1 немає;

- зобов'язання сторони 1 (п.1) таким, що припинено частково, заборгованість сторони 1 перед стороною 2 становить 3101грн.00коп.

Вищевикладене свідчить про те, що діючи у добровільному порядку сторони дійшли згоди що сума боргу відповідача перед позивачем за спірний товар становить 3101грн.00коп.

Суд звертає увагу, що угода про припинення зобов'язання зарахуванням та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.01.2011р. підписані директорами обох сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких застережень, що розцінюється судом як згода сторін на вчиненням дій, передбачених зазначеними документами та підтвердження наявності суми заборгованості в розмірі 3101грн.00коп.

Недійсність угоди про припинення зобов'язання зарахуванням у судовому порядку не встановлена, а відсутність в матеріалах справи акту приймання виконаних робіт на суму 43422грн.00коп. жодним чином не впливає на дійсність зазначених домовленостей між сторонами, оформлених у виді угоди про припинення зобов'язання зарахуванням та акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.01.2011р.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази погашення боргу в сумі 3101грн.00коп. суду не представлені, отже позовні вимоги у розмірі 3101грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2294грн.96коп., нараховані за вересень - листопад 2010 року на суму 4000грн.00коп., за 2011 рік на суму 69691грн.00коп., за січень 2012 року на суму 69691грн.00коп. та інфляційні у розмірі 4620грн.65коп., нараховані відповідно до розрахунку, наданого 06.04.2012р. наступним чином: за серпень 2010 року по грудень 2011 року на суму 4000грн.00коп., за листопад 2010 року по грудень 2011 року на суму 65691грн.00коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд встановив, що при розрахунку 3% річних та інфляційних позивачем не було враховано припинення зустрічних однорідних вимог між сторонами, яке відбулося 05.01.2011р., враховуючи це суд зробив власний розрахунок цих вимог (в межах заявлених позовних вимог).

Як вже встановлено судом, строк виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати вартості отриманого товару наступив 16.11.2010р., а вже з 17.11.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивач здійснює нарахування 3% річних на суму 4000грн.00коп. за період з вересня 2010р. по листопад 2010р., оскільки суд не має право виходити за межі заявлених позовних вимог, без відповідного клопотання заінтересованої сторони, яке до суду не надходило, то суд здійснює нарахування штрафних санкцій за цей період в рамках визначеної позивачем суми нарахування в розмірі 4000грн.00коп.

За підрахунком суду, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", сума 3% річних становить 127грн.40коп., яка нарахована судом наступним чином:

- з 17.11.2010р. по 30.11.2010р. (в межах заявлених) на суму боргу 4000грн.00коп., сума 3% річних становить 4грн.60коп.;

- з 01.01.2011р. по 04.01.2011р. на суму боргу 69691грн.00коп., сума 3% річних становить 22грн.91коп.;

- з 05.01.2011р. (дата укладання угоди про припинення зобов'язання зарахуванням) по 31.12.2011р. на суму боргу 3101грн.00коп., 3% річних становлять 92грн.01коп.;

- з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. на суму боргу 3101грн.00коп., сума 3% річних становить 7грн.88коп.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 2167грн.56коп.

Аналогічна позиція суду щодо і нарахування індексу інфляції, однак, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати вартості товару наступив для відповідача 17.11.2011р., то враховуючи вимоги Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р суд здійснює нарахування інфляційних санкцій починаючи з грудня 2010р. наступним чином:

- за грудень 2010 року на суму боргу 69691грн.00коп, індекс інфляції складає 557грн. 53коп.;

- за січень 2011 рік по грудень 2011 року (в межах заявленого періоду) на суму боргу 3101грн.00коп., оскільки 05.01.2011р. між сторонами була підписана угода про припинення зобов'язання зарахуванням), індекс інфляції становить 141грн.41коп.

Всього сума інфляційних нарахувань складає 698грн.94коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення індексу інфляції у сумі 3921грн.71коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове -виробниче підприємство "Красногорівський машинобудівний завод", Донецька обл., м. Красногорівка про стягнення суми боргу в розмірі 69691грн.00коп., індексу інфляції у розмірі 4620грн.65коп., 3% річних у розмірі 2294грн.96коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Красногорівський машинобудівний завод", Донецька обл. (юридична адреса: 85630, Донецька обл., м. Красногорівка, вул. Ватутіна, будинок 2 А, код ЄДРПОУ 33071665) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Мостобуд-7" (юридична адреса: 83038, м. Донецьк, вул. Магдебургська, будинок 2, код ЄДРПОУ 93449858) суму основного боргу в розмірі 3101грн.00коп., інфляційні нарахування у розмірі 698грн.94коп., 3% річних у розмірі 127грн.40коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 82грн.51коп.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.04.2012р. оголошено повний текст рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.