Рішення

від 07.05.2012 по справі 8пн/5014/753/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 8пн/5014/753/2012

За позовом Прокурора Антрацитівського району Луганської області в інтересах держави в особі Краснолуцької сільської ради, с. Краснолуцьке Антрацитівського району Луганської області,

до Приватного підприємства "Терикон-Антрацит", смт. Нижній Нагольчик Антрацитівського району Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Відділу Держкомзему у Антрацитівському районі Луганської області, місто Антрацит Луганської області, -

про звільнення самовільно зайнятої ділянки та стягнення 22770 грн. 72 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) - Кулаковський Р.В. -прокурор, - посвідчення №92 від 25.03.11 року;

від позивача -представник не з'явився;

від відповідача -представник не з'явився;

від третьої особи - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про:

зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0500 га, яка знаходиться на території Краснолуцької сільської ради Антрацитівського району Луганської області;

стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 22770,72 грн., заподіяної порушенням земельного законодавства.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 09.04.12 року до 23.04.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 23.04.12 року до 07.05.12 року -у зв'язку з неявкою сторін та залученням до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 23.04.12 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Відділ Держкомзему у Антрацитівському районі Луганської області (далі -Відділ Держкомзему).

До початку судового засідання 07.05.12 року від прокурора надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з'явився, але поштою на адресу суду надіслав клопотання (від 28.04.12 року за вих. №155), у якому просить розглядати справу за його відсутності.

Прокурор не заперечив проти задоволення цього клопотання.

Розглянувши останнє, заслухавши думку прокурора з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає, що воно не суперечить приписам ч.2 ст.22 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;32;41-42).

У позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказано: селище Нижній Нагольчик, вул. Комсомольська, 12 Антрацитівського району Луганської області (а.с.2-5), що також підтверджується довідкою з ЄДР за №13361002 від 20.03.12 року (а.с.18-21), на яку були спрямовані ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду, - при цьому оператор поштового зв'язку не повернув до суду жодне з них.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Прокурор не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись приписами ст.4-3, ч.3 ст.22. ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.09.11 року Відділом Держкомзему у Антрацитівському районі Луганської області здійснено перевірку дотримання земельного законодавства у діяльності Приватного підприємства "Терикон-Антрацит" (далі -ПП «Терикон-Антрацит"), за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття ним земельної ділянки площею 1,0500 га, яка належить до земель Краснолуцької сільської ради, - під видобуток корисних копалин (вугілля), - при цьому правовстановлюючі документи на земельну ділянку під час перевірки надані не були.

За вказаним фактом Відділом 26.09.11 року:

складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.6) та протокол про адміністративне правопорушення за №000007, у якому констатовано факт порушення керівником ПП «Терикон-Антрацит»ОСОБА_2 вимог ст.ст.211-б Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) та ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУПАП) (а.с.9);

винесено постанову №7 про накладення на керівника підприємства ОСОБА_2 адміністративного стягнення у розмірі 1700,00 грн. за порушення приписів ст. 211-б Земельного кодексу та спричинення матеріальної шкоди у розмірі 22770,72 грн. шляхом самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,0500 га (а.с.10).

Зазначену постанову спрямовано на адресу керівника ОСОБА_2 09.12.11 року, поштою (а.с.10);

відповідно до приписів Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 року №963, - визначено шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 22770,72 грн. (а.с.11).

Суд погоджується з цим розрахунком.

Крім того, 26.09.11 року акт про вищезазначене правопорушення був складений також за участю Відділу Держкомзему, Краснолуцького сільського голови та секретаря Краснолуцької сільської ради (а.с.7).

На підставі акту та протоколу Відділом Держкомзему 26.09.11 року на ім'я керівника ПП "Терикон-Антрацит" ОСОБА_2 внесено припис №000009, у якому, з посиланням на статті 6 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", висунуто вимогу у термін до 26.10.11 року усунути вищеописане порушення земельного законодавства (а.с.8).

Цей припис керівником підприємства отримано особисто 26.09.11 року (а.с.8).

18.01.12 року Відділом здійснено перевірку стану виконання вищезгаданого припису та встановлено, що його не виконано (акт від 18.01.12 року) (а.с.12).

Того ж дня на адресу ПП "Терикон-Антрацит" повторно внесено припис №000018, з вимогою усунути порушення земельного законодавства у термін до 01.02.12 року, якого керівник підприємства отримав особисто 18.01.12 року (а.с.13).

18.01.12 року Відділом Держкомзему був складений протокол про адміністративне правопорушення за №000011, у якому констатовано факт порушення вимог ст. 188-5 КУПАП (а.с.14), та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на керівника ПП «Терикон-Антрацит»у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., яку (постанову) він отримав того ж дня, власноручно (а.с.15).

З наданих до справи доказів вбачається, що штраф у розмірі 255,00 грн. керівник підприємства сплатив 19.01.12 року (квитанція №30) (а.с.17), а подвійну суму штрафу (у зв'язку з несвоєчасною сплатою його первісно накладеної суми), накладеного на нього постановою від 26.09.11 року (3400,00 грн.), - сплатив 07.02.12 року (квитанція №98) (а.с.16).

Обидва зазначені документи суд сприймає в якості доказів визнання відповідачем своєї вини у вчиненні вищеописаного порушення земельного законодавства, - самовільного захоплення земельної ділянки.

Отже, факт самовільного зайняття відповідачем вищезгаданої земельної ділянки суд визнає належним чином доведеним.

Невиконання відповідачем приписів Відділу Держкомзему стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не спорив.

ІІ.Заслухавши прокурора, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді села Краснолуцьке, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Краснолуцька сільська рада.

Статтею 93 Земельного кодексу визначено загальні підстави щодо права користування земельною ділянкою, а порядок надання її у користування врегульовано статтями 122-126 названого Кодексу, при цьому основоположним правилом у даному випадку є приписи ст. 123 ЗКУ, відповідно до яких надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих за результатами розгляду заяви особи, яка має бажання отримати земельну ділянку у користування, на підставі розробленого, узгодженого та затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою щодо її відведення.

Право на земельну ділянку посвідчується документами, зазначеними у статті 126 ЗК України, у т.ч. оренди земельної ділянки -відповідним договором.

Правовідносини, які виникають між власником землі та орендарем, крім Земельного кодексу України, врегульовані спеціальним Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі".

Відповідач не дотримався вищенаведених вимог чинного земельного законодавства.

Цей факт незаперечно встановлений Відділом Держкомзему відповідно до повноважень, наданих йому статтею 6 Закону України від 19.06.03 року №963-ІУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно ст. 1 цього Закону самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суд дійшов висновку, що дії Відділу Держкомзему в ході вищеописаних перевірок були вчинені у відповідності до приписів ст.ст.187 та 188 Земельного кодексу України та іншого чинного законодавства.

З наданих до справи документальних доказів вбачається, що він, встановивши факт порушення земельного законодавства, вжив заходів, передбачених частиною 1 ст. 10 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у т.ч. шляхом складання актів перевірок та протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, внесення приписів про усунення порушень земельного законодавства, звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частни 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач є власником самовільного зайнятої земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 156 названого Кодексу встановлено способи захисту прав власника землі, у т.ч. шляхом: б)тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок відшкодування збитків встановлено статтею 157 Земельного кодексу України, а саме: відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, позов в частині стягнення збитків підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства та низку зазначених у ній порушень, у т.ч. -за самовільне зайняття земельних ділянок (п."б" ч.1 ст. 211).

В силу статті 212 цього Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Що стосується вимоги про стягнення

Відповідач належним чином довів, що він частково добровільно усунув вищезазначені порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0009 га, але не вжив заходів до звільнення частини земельної ділянки площею 0,0005 га.

Долученими до справи доказами доведено наявність у діях відповідача складу цивільно-правового порушення, а саме: протиправних дій, заподіяної ними шкоди як їх наслідків, причинного зв'язку між протиправними діями та наслідками, а також вини особи у вчиненні правопорушення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 ст. 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

З обставин справи слідує, що прокурор звернувся до господарського суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру.

Згідно п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року "Про судовий збір" за подання до господарського суду позову майнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 мінімальних зарплат (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.12 року (1073,00 грн.).

Отже, при ціні майнової частини позову 22770,72 грн. сума судового збору становитиме 1609,50 грн.

Відповідно до п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду позову немайнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, або 1073,00 грн.

Тобто загальна сума судового збору становить 2682,50 грн. (1609,50 грн. + 1073,00 грн.).

Судом взято до уваги те, що на підставі п.11 ст.5 Закону "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 93,123-126,152,153,156,157,211 та 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України 19.06.03 року №963-ІУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44, 49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Зобов'язати Приватне підприємство "Терикон-Антрацит", ідентифікаційний код 37427219, яке знаходиться за адресою: селище Нижній Нагольчик, вул. Комсомольська, 12 Антрацитівського району Луганської області, - звільнити земельну ділянку площею 1,0500 (одна ціла п'ять сотих) га, яка згідно даним Державного земельного кадастру віднесена до земель Краснолуцької сільської ради Антрацитівського району Луганської області та самовільно зайнята Приватним підприємством "Терикон-Антрацит" для використання під видобування корисних копалин (вугілля); видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Терикон-Антрацит", ідентифікаційний код 37427219, яке знаходиться за адресою: селище Нижній Нагольчик, вул. Комсомольська, 12 Антрацитівського району Луганської області - на користь Краснолуцької сільської ради Антрацитівського району Луганської області, ідентифікаційний код 37983403, яка знаходиться за адресою: село Краснолуцьке, вул. Радянська, 17 Краснолуцького району Луганської області, - збитки, спричинені самовільним зайняттям землі, у сумі 22770 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 72 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Терикон-Антрацит", ідентифікаційний код 37427219, яке знаходиться за адресою: селище Нижній Нагольчик, вул. Комсомольська, 12 Антрацитівського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, банк -ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; отримувач коштів: УДКС у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, код ОКПО 37991503 , ККД -22030001, символ -206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ державній податковій інспекції у Антрацитівському районі Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -10 травня 2012 року.

Суддя А.П. Середа