Постанова

від 11.05.2012 по справі 5006/37/14пн/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.05.2012 р. справа №5006/37/14пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів -головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Манжур В.В. та Принцевської Н.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.12 року у справі №5006/37/14пн/2012 (суддя Попков Д.О.) за позовною заявою Першого заступника прокурора Донецької області (представник Пономарьов А.О., посвідчення №3897) в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (представник до судового засідання не з'явився) та Фонду державного майна України (представник до судового засідання не з'явився) до відповідача 1 Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства»в особі філії «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області» (представник до судового засідання не з'явився) та відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест» (представник до судового засідання не з'явився), відповідача 3 державного підприємства «Вантажно-транспортне управління» (представник до судового засідання не з'явився) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_3 (представник до судового засідання не з'явився) про:

ь визнання торгів з реалізації активів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»: будівель, споруд, приладів та обладнання, що проводився Філією Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства Донецької області та керуючим санацією державного підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3, оформлені протоколом від 05.04.2005 №1 -недійсними;

ь визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель, споруд, приладів та обладнання від 21.06.2005, укладеного між керуючим санацією державного підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»;

ь визнання за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України права власності на будівлі, споруди, прилади та обладнання відчужені за договором купівлі-продажу, укладеного 21.06.2005 між керуючим санацією підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест», -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області 28.03.12 року прийнято рішення у справі №5006/37/14пн/2012, згідно якого вирішено припинити провадження в частині вимог Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України до державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог до Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства»в особі філії «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області» та товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»про визнання торгів з реалізації активів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління», оформлених протоколом від 05.04.2005 року №1 недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року та визнання за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України права власності на будівлі, споруди, прилади та обладнання, відчужені за вказаним договором купівлі-продажу.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 02.04.12 року.

Рішення суду мотивовано ст.11, ст.509, ст.203, ст.204, ч.3 ст.215, ст.328, ст.346, ч.1 ст.638, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, ст.136, ст.173, ст.174, ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, ч.7 ст.59, ч.2 ст.18, ч.2 та ч.5 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», абз.3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та абз.3 п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», зокрема тим, що протокол №1 від 05.04.2005 року лише визначає умови конкурсу та не опосередковує реалізації майна і не визначає переможця конкурсу у розумінні ст.14 та ч.7 ст.18 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Окрім того, господарський суд дійшов висновку, що конкурс як такий з реалізації спірного майна взагалі не відбувся через подання лише однієї заявки, а фактична відсутність конкурсних торгів і їх не оформлення визначеним у позові протоколом об'єктивно унеможливлює порушення таким конкурсом (торгами) інтересів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції окрім іншого мотивував тим, що укладенню спірного договору передували призначення трьох конкурсів, які не відбулися через подання лише однієї пропозиції, а отже -комітет кредиторів був управлений приймати рішення про укладення договору з товариством з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест», оформлене протоколом №13 від 19.04.2005 року. При цьому, не знайшовши підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, як орган управління міг здійснювати функції власника від імені держави лише до моменту укладення спірного договору купівлі-продажу.

Також, взявши до уваги відсутність в матеріалах справи доказів прийняття відносно державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»рішення про приватизацію чи про укладення договору оренди державного майна (цілісного майнового комплексу) в контексті яких Фонд державного майна України або його територіальні органи за змістом ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України»здійснюють функції держави, господарський суд Донецької області дійшов висновку про відсутність в розглядуваному випадку будь-яких порушень інтересів держави в сфері, віднесеної до компетенції другого позивача.

Припинення провадження у справі в частині вимог Першого заступника прокурора Донецької області до державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»зумовлено встановленим судом фактом припинення означеного відповідача як юридичної особи.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №5006/37/14пн/2012, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, Заступник прокурора Донецької області (далі -Прокурор) звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2012 року у справі №5006/37/14пн/2012, обґрунтовуючи її тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки основним доводам прокурора щодо здійснення продажу будівель, споруд, приладів та обладнання за спірним договором з порушенням порядку, передбаченого нормами законодавства та не відображено це у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Заявник апеляційної скарги зауважив, що судом попередньої інстанції не було враховано, що на момент укладення договору одним з кредиторів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»була податкова інспекція (ДПІ у м. Сніжне). Оскільки боржник мав податковий борг, порядок продажу активів боржника регулюється наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 №123, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.06.2001 за №536/5727 «Про затвердження порядку продажу у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства», з урахуванням положень ст.15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Скаржник звернув увагу, що оголошення про реалізацію майна було здійснено з порушенням строків передбачених п. 2.4 Порядку продажу у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства та ст.15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також зазначив, що в порушення Порядку продажу у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, спірний договір не містить визначених конкурсом та планом санації умов продажу будівель, споруд, приладів та обладнання державного підприємства «Вантажно-транспортне управління».

Представники сторін не скористались процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином. Через канцелярію апеляційного суду від товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»та арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу, згідно яких третя особа та відповідач 2 просили рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області без задоволення.

Також, апеляційною інстанцією від товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»та арбітражного керуючого ОСОБА_3 були отримані клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку своїх представників. Проте, зважаючи на наявність в матеріалах справи письмових відзивів останніх з викладеною правовою позицією по справі, а також достатністю матеріалів для розгляду справи по суті, колегія вважає за необхідне відхилити означені клопотання.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Прокурор підтримав заявлені в ній вимоги, просив рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно наявного в матеріалах справи статуту державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»(далі -Підприємство) (т.1 а.с.а.с.14-19), Підприємство засноване на держаній власності, створене згідно з наказом Мінвуглепрому України від 02.07.1998 року №283, правонаступником якого відповідно до Указу Президента України від 14.04.2000 року №598 «Про Міністерство палива та енергетики України» є Мінпаливенерго України, що виступає органом управління його майном.

Пунктами 4.2 та 4.4. зазначеного статуту визначено, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Підприємства і є державною власністю.

20 лютого 2003 року господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №33/24Б про банкрутство Підприємства, в межах провадження якої було введено процедуру санації боржника та затверджено план санації, умови якого передбачали проведення продажу частини індивідуально-визначеного майна боржника за конкурсом у відповідності до чинного законодавства із збереженням підприємства як цілісного майнового комплексу (т.2 а.с.а.с.78-114).

В свою чергу, на виконання означених умов плану санації, 28 вересня 2004 року між філією державної госпрозрахункової установи Агентство з питань банкрутства в Донецькій області (далі -Агентство) та Підприємством в особі керуючого санацією ОСОБА_3 було укладено договір №03/72 надання послуг з підготування та проведення продажу активів в рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства за конкурсом (т.2 а.с.а.с.71-72). За змістом зазначеного договору Агентство зобов'язалося підготувати і провести продаж активів Підприємства у відповідності до вимог Порядку продажу активів в рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України №123 від 07.06.2001 року. Як випливає з пункту 3.1.5 договору, для підготовки та проведення продажу майна боржника передбачалось створення колегіального органу (конкурсної комісії) за участю представника комітету кредиторів.

Так, за результатом засідання конкурсної комісії з продажу активів Підприємства проведеного 05.04.2005 року було вирішено питання порядку проведення конкурсних торгів з продажу майна, зокрема, затверджено початкову ціну продажу в сумі 1792281,00 грн. та умови проведення конкурсу, переможець якого отримає право на укладення договору купівлі-продажу майна з керуючим санацією (т.1 а.с.а.с.21-22).

Після публікації оголошення про дату та час проведення конкурсу у газеті «Голос України»№63(3563) (т.1 а.с.27) до конкурсної комісії звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»(далі -Товариство), з конкурсною пропозицією щодо придбання майна боржника за ціною 1350000,00 грн. У зв'язку з відсутністю інших конкурсних пропозицій стосовно придбання активів Підприємства, комісією було оголошено перерву для розгляду і відповідного погодження змін до умов конкурсу з комітетом кредиторів (т.1 а.с.а.с.23-24).

19 квітня 2005 року комітетом кредиторів було розглянуто результати проведення конкурсу з реалізації майна Підприємства та прийнято рішення реалізувати майно боржника Товариству за ціною його пропозиції 1350000,00 грн. (т.1 а.с.35), а 20 квітня 2005 року на підставі означеного рішення комітету кредиторів, конкурсна комісія постановила аналогічне рішення про укладення керуючим санацією з Товариством договору купівлі-продажу майна боржника (т.1 а.с.а.с.25-26).

В подальшому між Товариством та Підприємством в особі керуючого санацією ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу від 21.06.2005 року, який посвідчено приватним нотаріусом Сніжнянського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за №5269 (т.1 а.с.а.с.36-38). За умовами договору продаж майна здійснено за 1030987,00 грн., ПДВ -206197,40 грн. , які Товариство перераховує на поточний (санаційний) рахунок Підприємства №26007051701889 в Донецькій філії КБ «Приватбанк», МФО 335496, код ЗКПО 00179246 до 30.06.2005 року. Загальна вартість майна згідно зі звітом Консалтингової фірми «Експерт-Аналітик»від 31.12.2004 року становить 1413083 грн. Факт здійснення оплати спірного майна Товариством підтверджено наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.2 а.с.а.с.118-123).

Оскільки за результатами вжитих в процедурі санації заходів, вимоги кредиторів включені до затвердженого судом реєстру були погашені в повному обсязі, господарський суд Донецької області ухвалою від 26.08.2005 року в силу п.7 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»припинив провадження у справі №33/24Б (т.2 а.с.а.с.27-30).

З матеріалів справи також вбачається, що господарським судом Донецької області також розглядалась справа №27/213Б про банкрутство Підприємства, яку було порушено 23.10.2006 року відповідно до ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В межах означеної судової справи Підприємство було визнано банкрутом та ліквідовано, у зв'язку з чим 19.04.2007 року судом прийнято відповідну ухвалу (т.1 а.с.а.с.39-42). Факт припинення юридичної особи відповідача 3, зокрема, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 20.03.2012 року (т.2 а.с.а.с.31-33).

Згідно ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, у тому числі, якщо діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі припинено та спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Беручи до уваги приписи ст.80 ГПК України та відсутність на час розгляду справи доказів наявності правонаступників останнього, апеляційна інстанція вважає вірним рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2012 року в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Підприємства, а таму означений судовий акт в цій частині має бути залишеним без змін.

В той же час апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора до відповідача 1 та відповідача 2, з врахуванням наступного.

Згідно абз.11 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції від 31.05.2005), санація -це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

За умовами п.2 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», серед заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, може бути, зокрема, продаж частини його майна.

Частиною 2 статті 20 названого Закону закріплено, продаж частини майна боржника -державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зміст ст.15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції від 20.11.2003) закріплює, що інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експертної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; початкову ціну продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситись покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

Зазначена інформація публікується не пізніше як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Однак, як вбачається на оскаржуваному засіданні конкурсної комісії, оформленого протоколом №1 від 05.04.2005 року (т.1 а.с.а.с.21-22), не було визначено всіх необхідних умов, які повинні міститись в оголошенні про продаж активів платника податків відповідно статті 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», внаслідок чого оголошення не містило інформацію щодо назви, технічних чи інших характеристик активів Підприємства та їх місцезнаходження, що в свою чергу могло суттєво вплинути на кількість поданих заявок на участь у конкурсі з продажу активів боржника, а тому є достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Наявні матеріали справи свідчать, що продаж спірного майна було здійснено в межах судової процедури санації Підприємства, відповідно до плану санації, який схвалено рішенням комітету кредиторів від 14.06.2004 року, погоджено з органом управління 15.07.2004 року та затверджено ухвалою господарського суду Донецької області від 20.07.2004 року у справі №33/24Б.

Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду. Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.

Між тим, планом санації Підприємства було визначено, що для погашення залишку частини утвореної заборгованості у відповідності з реєстром вимог кредиторів, планується проведення продажу частини індивідуально-визначеного майна за конкурсом у відповідності до умов передбаченими чинним законодавством (т.2 а.с.102).

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що через подання лише однієї заявки, конкурс як такий з реалізації спірного майна взагалі не відбувся , проте не звернув увагу, що приписи ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»регулюють порядок продажу в процедурі санації частини майна боржника шляхом проведення відкритих торгів , а не за конкурсом, як це було передбачено затвердженим планом санації. Водночас колегія наголошує, що будь-які зміни щодо процедури продажу майна Підприємства комітетом кредиторів до досліджуваного плану санації не вносились і господарським судом не затверджувались.

Поряд з тим, як встановлено апеляційною інстанцією, на момент укладення спірного договору, одним з кредиторів Підприємства була Державна податкова інспекція у м. Сніжне, а оскільки боржник мав податковий борг, порядок продажу активів Підприємства регулюється Порядком продажу активів в рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 року №123 (далі -Порядок).

В контексті пунктів 1.3 та 1.4 даного Порядку, продаж активів платника податків може здійснюватись у формі відкритих торгів, публічних торгів (аукціону) або конкурсу, якщо в них беруть участь не менше двох учасників. Активи, не продані на перших торгах, конкурсі, можуть виставлятися на повторні торги, конкурс.

При цьому судова колегія зауважує, що продаж майна боржника без повторного проведення конкурсу не відповідає встановленій планом санації процедурі, яка передусім направлена на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також не надає можливості отримати найбільш вигідну ціну та умови для продавця.

Окрім того, колегією суддів також було встановлено, що фактично за спірною угодою Товариством було сплачено суму у розмірі 1 237 184, 40 грн. , яка згідно п.2 договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року складається з ціни продажу -1 030 987 грн. та податку на додану вартість -206 197, 40 грн., що є значно менше за суму продажу ( 1 350 000, 00 грн. ) погоджену рішенням комітету кредиторів від 19.04.2005 року, оформленого протоколом №13 (т.1 а.с.35).

Вочевидь наслідком встановлених апеляційним господарським судом порушень при укладенні спірного договору та проведенні конкурсу з продажу активів Підприємства, окрім іншого, стало завдання шкоди інтересам державі, яка полягає у продажу державного майна за заниженою вартістю.

За наведених обставини судова колегія дійшла висновку про здійснення продажу індивідуально-визначеного майна боржника без дотримання процедури визначеної планом санації Підприємства та в порушення вимог законодавства, яким врегульовуються спірні правовідносини, а саме реалізовано спірне майно без проведення конкурсу та за ціною, що є нижчою не тільки за визначену експертним звітом, але й за погоджену комітетом кредиторів, внаслідок чого спірний договір не можна вважати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Приписами ст.203 ЦК України встановлено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 ЦК України).

В свою чергу, здійснений правовий аналіз наведених обставин справи, зумовлює висновок судової колегії про те, що укладений між Товариством та Підприємством в особі керуючого санацією ОСОБА_3 договір купівлі-продажу суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, що в силу ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Зміст абзацу четвертого частини першої статті 2 ГПК України передбачає, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті закріплено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положення статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, як вбачається розглядуваний позов заявлено Прокурором в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України.

Відповідно до положень Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Cтаття 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»визначає, що управління об'єктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними , у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом є Кабінет Міністрів України. Отже, Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом, який від імені держави здійснює управління об'єктами державної власності безпосередньо або делегуючи відповідні повноваження уповноваженим органам управління, при цьому визначаючи порядок такого управління об'єктами державної власності.

В контексті ч.2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 07.10.2010 року, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства.

Так, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», створено внаслідок реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України.

Пунктом 48 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №382/2011, Міністерство у межах повноважень виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Статутом державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»(т.1 а.с.а.с.14-19) встановлено, що Підприємство було засноване на державній власності, а органом його управління виступало Міністерство палива та енергетики України, тобто правопопередник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Зміст ст.316 та ч.1 ст.319 ЦК України визначає, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст.321 ЦК України унормовано, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ст.326 ЦК України).

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що Прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України, а вимоги щодо визнання права власності на спірне майно за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, оскільки вона не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та не відповідає обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Частково задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.12 року у справі №5006/37/14пн/2012.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.12 року у справі №5006/37/14пн/2012 -скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України до Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства»в особі філії «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області»та товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»про визнання торгів з реалізації активів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління», оформлених протоколом від 05.04.2005 року №1 недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року та визнання за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України права власності на будівлі, споруди, прилади та обладнання, відчужені за вказаним договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України до Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства»в особі філії «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області»та товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»про визнання торгів з реалізації активів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління», оформлених протоколом від 05.04.2005 року №1 недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року та визнання за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України права власності на будівлі, споруди, прилади та обладнання, відчужені за вказаним договором купівлі-продажу -задовольнити.

Визнати недійсними торги з реалізації активів державного підприємства «Вантажно-транспортне управління»: будівель, споруд, приладів та обладнання, що проводився Філією Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства Донецької області та керуючим санацією державного підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3, оформлені протоколом від 05.04.2005 №1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2005 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест»та керуючим санацією державного підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3.

Визнати право власності за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на будівлі, споруди, прилади та обладнання відчужені за договором купівлі-продажу, укладеного 21.06.2005 між керуючим санацією підприємства «Вантажно-транспортне управління» ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрДонінвест».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 28.03.12 року у справі №5006/37/14пн/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя В.Манжур

Суддя Н.Принцевська

Надруковано: 9 прим.

2 -позивачам

2 -відповідачам

1 -третій особі

1 -Прокурору

1 -у справу

1 -господарському суду Донецької області

1 -Донецькому апеляційному господарському суду