Постанова

від 28.04.2012 по справі 18/7/12     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 18/7/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

1-го відповідача - ОСОБА_2

2-го відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1087 П/3-9 ) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.12 р. у справі № 18/7/12

за позовом ФОП ОСОБА_1, Кременчук

до 1.) ФОП ОСОБА_4, Кременчук

2. )ТОВ " Кремень-Кондитер", м. Світловодськ

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу обладнання №12 від 19.08.2011р., укладеного між відповідачами, недісним, посилаючись на те, що оплата за майно згідно договору купівлі-продажу обладнання №12 покупцем не здійснювалася на розрахункові рахунки ТОВ «Кремінь-Кондитер», щоб грошові кошти не були арештовані та не списані в межах виконавчого провадження на користь підприємця ; спірна угода відповідачами-контрагентами була вчинена без наміру створити будь-які наслідки і не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею; волевиявлення другого учасника договору ТОВ «Кремінь-Кондитер»в особі діючого на час укладення договору директора не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки останнього змусили підписати договір купівлі-продажу обладнання №12 від 19.08.2011р. під впливом погроз та психологічного тиску, чому свідченням є лист № 5 від 28.11.2011р.

Відповідач ТОВ «Кремінь -Кондитер»позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в відзиві на позовну заяву , посилаючись на те, що доводи позивача є не що інше як припущення, оскільки жодного належного доказу останній не надав.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.12р. у справі № 18/7/12 ( суддя Бунякіна Г.І.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що договір був виконаний сторонами та передано майно, спірний правочин ніяким чином не порушує права позивача по справі, оскільки визнати його недійсним з тих підстав, що правочин може порушувати права кредитора можливо лише в процесі санації на підставі позову керуючого санацією або ліквідатора, а не в позовному провадженні на підставі позову одного з кредиторів.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що відповідачами укладений фіктивний правочин, який порушує права позивача як кредитора.

В доповненнях до апеляційної скарги вказує, що ТОВ «Кремінь -Кондитер»прийняло рішення про самоліквідацію з метою закінчення виконавчого провадження і невиконання рішення суду.

Представник відповідачів вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що майно передано ФОП ОСОБА_4 по акту приймання -передачі майна від 19.08.2012р.,позивач не надав доказів не проведення оплати першим відповідачем, в суді розглядається позов про повернення належного першому відповідачу майна, правочин на виконання якого було передано майно не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кремінь-Кондитер»( другий відповідач ) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 ( перший відповідач ) укладений договір купівлі-продажу обладнання №12 вд 19 серпня 2011 року, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором,продавець/другий відповідач/ зобов'язується передати у власність покупця/першого відповідача/.а покупець в порядку та на умовах,визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар, що вказаний в додатку №1 до цього договору.

Пунктами 1.2, 3.3.,3.4,6.1,11.1 договору передбачено, що загальна кількість товару,одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору; продавець має право на дострокове передання товару покупцеві за умови попереднього письмового погодження цього із покупцем; датою передання товару вважається дата вручення товару вказаного в додатку №1 до цього договору, що підтверджується актом приймання передачі товару; здавання -приймання обладнання провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця протягом двох календарних днів з моменту підписання даного договору; право власності на обладнання зберігається за продавцем до визначеної у п.3.3 цього договору дати передання товару покупцеві.

Позивач вважає, що зазначений договір є фіктивним та порушує його права та просить визнати його недійсним.

Як свідчать матеріали справи підставою позову про визнання договору недійсним було укладання договору, який позивач вважав фіктивним,тобто укладеним без наміру створити будь -які наслідки і не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд зазначив , що свій же інтерес у визнанні договору недійсним позивач-підприємець пояснює наявністю майнових вимог до ТОВ «Кремінь-Кондитер»і внаслідок відчуження майна останнього за спірною угодою розмір активів його зменшується, внаслідок чого він не матиме змоги задовольнити свої вимоги, зазначені посилання позивача на ці обставини ( наявність майнових вимог до одного з контрагентів) не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішеннями господарського суду Полтавської області від 12.07.2011р. у справі №17/72,господарського суду Кіровоградської області від 16.08.20121р. у справі №5013/1106/11, стягнуто з другого відповідача на користь позивача 654150,41 грн., видані відповідні накази, накладено арешт на майно другого відповідача і оголошено про його заборону.

Отже, позивач на час укладання спірного договору був кредитором другого відповідача і укладання спірного договору порушувало його права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним .

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, твердження суду першої інстанції про можливість визнання договору недійсним лише в процесі санації на підставі позову керуючого санацією або ліквідатора, а не в позовному провадженні на підставі позову одного з кредиторів, безпідставне та не відповідає вимогам ст..215 ЦК України, в який зазначено,що правочин може бути визнаний недійсним за заявою іншої заінтересованої особи, а не тільки сторін за договором.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, чинному законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідачі не надали доказів передання передбаченого договором купівлі - продажу майна,тобто документів підтверджуючих виконання договору, не наданий акт приймання -передачі майна.

Надана до апеляційного суду копія акту приймання передачі до договору оренди обладнання,офісних меблів № 18 від 18.08.2011р. ,датована 18.08. 2011р., не має ніякого відношення до договору купівлі -продажу.

Отже, відповідачами не доведений факт виконання умов договору та приймання передачі майна першим відповідачем, тобто власником майна згідно з умовами договору залишається другий відповідач.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи, що відповідно до наведених норм правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, то завідомо на момент вчинення правочину обєктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обовязків.

Отже, правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним, ЦК України називає такі правочини фіктивними.

Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що крім спірного договору відповідачами-контрагентами було підписано і акт приймання - передачі майна, який сторонами не підписувався та який відсутній у матеріалах справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року № 9, судам роз'яснено, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин та не звернув уваги на відсутність оплати та реального передання спірного майна і безпідставно відмовив позивачу у задоволені позову.

Посилання відповідачів на те , що договір укладений відповідно до чинного законодавства України, юридичні особи, що укладали договір мали необхідний обсяг повноважень ; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинено у письмовій формі; правочин був спрямований на настання правових наслідків, а саме: було передано майно необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що зазначене свідчить про те, що договір купівлі - продажу укладений між першим та другим відповідачем суперечить вимогам діючого законодавства, укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто є фіктивним і відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачами не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.203,215,234 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. по справі №18/7/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі -продажу обладнання № 12 від 19.08.2011р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Кремінь -Кондитер».

Стягнути з ТОВ «Кремінь -Кондитер»(27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна,94, код ЄДРПОУ 34451013 ) на користь ФОП ОСОБА_1.( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1004 грн. судового збору, 536, 5 грн. судового збору за апеляційною скаргою.

Наказ доручити надати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 28.04.2012 р.